Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок - Сторінка 33

Категорія: Історії жінок

Віра святкувала день народження. Жінка накрила святковий стіл. Прийшли рідні та друзі. Всі привітали іменинницю, сіли за стіл. – Коханий, а де Настя? – запитала Віра у чоловік, не побачивши найкращої подруги за столом. – Не знаю. ЇЇ телефон не відповідає, – сказав Андрій. Зрештою подруга прийшла. Коли Настя увійшла до кімнати, настала тиша. – Ой, Настю, ти навіщо це зробила, – охнула Віра побачивши подругу. Решта гостей була вражена не менше 

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра святкувала день народження. Жінка накрила святковий стіл. Прийшли рідні та друзі. Всі привітали іменинницю, сіли за стіл. – Коханий, а де Настя? – запитала Віра у чоловік, не побачивши найкращої подруги за столом. – Не знаю. ЇЇ телефон не відповідає, – сказав Андрій. Зрештою подруга прийшла. Коли Настя увійшла до кімнати, настала тиша. – Ой, Настю, ти навіщо це зробила, – охнула Віра побачивши подругу. Решта гостей була вражена не менше 

Настя з дитинства дружила з Вірою, дівчата були сусідами, квартири поруч. Мами їх працювали в одній школі. Найкращими подругами були. За однією партою у школі сиділи, навчалися обидві добре. Але характером були абсолютно різними. Настя, була енергійно, дзвінкою, душею компанії,…

Іван з дружиною Валентиною і її сестра вечеряли у нього в дворі. Валентина дивиться на сестру з подивом. Ганна підкладала Івану рум’яні пиріжки, підливала чай, ніби ненароком торкалася за руку. А він, навіть не міг приховати від дружини закоханих поглядів, якими обдаровує її сестру. А наступного дня усе село ахнуло від несподіваної новини. Іван пішов від своєї Валентини до іншої! І найцікавіше до кого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван з дружиною Валентиною і її сестра вечеряли у нього в дворі. Валентина дивиться на сестру з подивом. Ганна підкладала Івану рум’яні пиріжки, підливала чай, ніби ненароком торкалася за руку. А він, навіть не міг приховати від дружини закоханих поглядів, якими обдаровує її сестру. А наступного дня усе село ахнуло від несподіваної новини. Іван пішов від своєї Валентини до іншої! І найцікавіше до кого

Життя в селі у всіх на очах. І нічого не сховається від пильних сусідів. От і від Олега неможливо нічого сховати. Він балакучий на все село, іноді люди не можуть відрізнити де правда, а де вигадка. Але щоразу виходило так,…

Лідія мила вікна, як раптом до будинку підʼїхала дорога, шикарна машина. З неї вийшла якась молода жінка і швидко відкрила дверцята. – Мамо, давай швидше виходь! – сказала вона старенькій, яка була в машині. – Що ти там пораєшся? Тепер ти житимеш тут! Вона вивела літню матір з машини. Було видно, що та не хотіла виходити. – Та як вам не соромно, отак з матір’ю?! – Ліда аж не зрозуміла, що це таке відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лідія мила вікна, як раптом до будинку підʼїхала дорога, шикарна машина. З неї вийшла якась молода жінка і швидко відкрила дверцята. – Мамо, давай швидше виходь! – сказала вона старенькій, яка була в машині. – Що ти там пораєшся? Тепер ти житимеш тут! Вона вивела літню матір з машини. Було видно, що та не хотіла виходити. – Та як вам не соромно, отак з матір’ю?! – Ліда аж не зрозуміла, що це таке відбувається

Таїсія сиділа перед великим дзеркалом і пильно вдивлялася у своє відображення. На обличчі молодим блиском сяяли небесного кольору очі. Від хвилювання перед майбутньою подією на щоках зʼявився рум’янець. Сьогодні був особливий день, на який вона чекала все життя. Ще раз…

Олег збирав свої речі у розкриту сумку, швидко й квапливо. Він хотів якнайшвидше піти звідси, з цієї квартири, від цієї жінки. – Олег, я прошу тебе… Олег! Я не зможу одна, розумієш, – плакала Ніна. – Ніно, ну май ти повагу до себе. Я не хочу з тобою жити, розумієш? Ти мені не потрібна. – Я і так, – тут він помовчав. – Йду з порожньою сумкою, адже я все тобі залишаю, Ніно! Тобі та дітям! Але Ніна знала, що він говорить не всю правду

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олег збирав свої речі у розкриту сумку, швидко й квапливо. Він хотів якнайшвидше піти звідси, з цієї квартири, від цієї жінки. – Олег, я прошу тебе… Олег! Я не зможу одна, розумієш, – плакала Ніна. – Ніно, ну май ти повагу до себе. Я не хочу з тобою жити, розумієш? Ти мені не потрібна. – Я і так, – тут він помовчав. – Йду з порожньою сумкою, адже я все тобі залишаю, Ніно! Тобі та дітям! Але Ніна знала, що він говорить не всю правду

-Олег, я прошу тебе… Олег. Я не зможу одна, розумієш. -Ніно, ну май ти повагу до себе, ти все-таки жінка. Я не хочу з тобою жити, розумієш? Навіщо ти просишся? Ти мені не потрібна. Ти що перша від кого йде…

Оля вже лягала спати, коли пролунав телефонний дзвінок. – Тато? В такий час? – подумала жінка і взяла слухавку. – Тату, що сталося? – занепокоїлася вона. – Оля, тата більше немає, – крізь сльози сказала сусідка батька. – Приїдь швидше. Я не знаю, що робити. Оля застигла. – Андрію, батька не стало, – прошепотіла вона до чоловіка. – Ти поїдеш зі мною на прощання? – Ні! Не поїду, – категорично відповів чоловік. – Але чому? – ніяк не могла повірити у таку відповідь чоловіка Ольга

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля вже лягала спати, коли пролунав телефонний дзвінок. – Тато? В такий час? – подумала жінка і взяла слухавку. – Тату, що сталося? – занепокоїлася вона. – Оля, тата більше немає, – крізь сльози сказала сусідка батька. – Приїдь швидше. Я не знаю, що робити. Оля застигла. – Андрію, батька не стало, – прошепотіла вона до чоловіка. – Ти поїдеш зі мною на прощання? – Ні! Не поїду, – категорично відповів чоловік. – Але чому? – ніяк не могла повірити у таку відповідь чоловіка Ольга

Важко опустившись на табуретку, Оля подивилася на годинник. Половина другої ночі.  – Не дарма на роботі жартують, що перший день відпустки – найважчий. Стільки сьогодні переробила, – вона озирнулася довкола, – чистота, дивитись приємно. Діти мало допомагають: випускний клас –…

Наталя дивилася телевізор, як раптом у двері постукали. Вона здивовано пішла відкривати. На порозі стояв її сусід Сергій. Він якось ніяково посміхався. Та найдивнішим було те, що він був у піджаку з метеликом, і з букетом квітів! Наталя ахнула і прикрила рот долонею. А Сергій раптом сказав: – Наталко, я зважився на найважливіший крок у своєму житті! Наталя не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя дивилася телевізор, як раптом у двері постукали. Вона здивовано пішла відкривати. На порозі стояв її сусід Сергій. Він якось ніяково посміхався. Та найдивнішим було те, що він був у піджаку з метеликом, і з букетом квітів! Наталя ахнула і прикрила рот долонею. А Сергій раптом сказав: – Наталко, я зважився на найважливіший крок у своєму житті! Наталя не розуміла, що відбувається

Єдине, що Наталка вміла готувати добре – тонкі млинці. Але в гуртожитку, куди вона переїхала на першому курсі, це була, чи не найулюбленіша їжа. Швидко, смачно, просто і, головне, ощадливо… Але тільки у студентському гуртожитку Наталя дізналася, що у когось…

Віра Іванівна спекла тортик, накрутила голубців. Сьогодні у жінки день народження, у гості приїде син. Віра накрила стіл, і весь день чекала на Олексія, але його все не було. Вже ввечері жінка зателефонувала до сина сама, але його телефон був відключений. – Дивно, Олексій завжди був на зв’язку, – подумала Віра. Від поганих думок жінку відволік дзвінок у двері. Віра відкрила двері, і застигла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра Іванівна спекла тортик, накрутила голубців. Сьогодні у жінки день народження, у гості приїде син. Віра накрила стіл, і весь день чекала на Олексія, але його все не було. Вже ввечері жінка зателефонувала до сина сама, але його телефон був відключений. – Дивно, Олексій завжди був на зв’язку, – подумала Віра. Від поганих думок жінку відволік дзвінок у двері. Віра відкрила двері, і застигла від здивування

Віра Іванівна подивилася у вікно і важко зітхнула. Вона ж так надіялася, що хоча б сьогодні, у її день народження, син приїде відвідати матір, але не тут було. Олексій не тільки не приїхав, але навіть не подзвонив. Весь день Віра…

Таня повернулася з роботи і побачила, що чоловік збирає її речі у валізу. – Сашко, а ти що робиш? Ми у відпустку зібралися? – з посмішкою запитала Таня. – Ні, ти з’їжджаєш! – спокійно відповів їй чоловік. – Цікаво, і чому це, любий? – посміхнувшись, спитала його дружина. – Ніякий я тобі більше не любий! Називай “любим” того – з ким ти в суботу була, – раптом сказав Сашко. Тетяна застигла, тільки зараз вона зрозуміла, про що говорить чоловік

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Таня повернулася з роботи і побачила, що чоловік збирає її речі у валізу. – Сашко, а ти що робиш? Ми у відпустку зібралися? – з посмішкою запитала Таня. – Ні, ти з’їжджаєш! – спокійно відповів їй чоловік. – Цікаво, і чому це, любий? – посміхнувшись, спитала його дружина. – Ніякий я тобі більше не любий! Називай “любим” того – з ким ти в суботу була, – раптом сказав Сашко. Тетяна застигла, тільки зараз вона зрозуміла, про що говорить чоловік

Сашко увійшов в ліфт і солодко позіхнув. Жінка всю ніч не давала спати, але він ні про що не шкодував. На шостому поверсі ліфт зупинився і до нього приєднався його сусід Вадим, підморгнув йому і сказав: – Сашко, ви це,…

Рита прийшла додому пізно. На вулиці вже темніло. – Я подаю на розлучення, – заявила вона з порога чоловікові. – Можеш забрати квартиру, тільки частку мені виплати. Мені квартира не потрібна. Я їду! Микола аж присів від здивування. – Куди їдеш? – нарешті запитав чоловік. – А це вже моя справа, – діловито сказала Рита. – Я поки що у Люби на дачі поживу. Жінка дістала валізу. Микола не розумів, що це таке відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Рита прийшла додому пізно. На вулиці вже темніло. – Я подаю на розлучення, – заявила вона з порога чоловікові. – Можеш забрати квартиру, тільки частку мені виплати. Мені квартира не потрібна. Я їду! Микола аж присів від здивування. – Куди їдеш? – нарешті запитав чоловік. – А це вже моя справа, – діловито сказала Рита. – Я поки що у Люби на дачі поживу. Жінка дістала валізу. Микола не розумів, що це таке відбувається

-Та мені ж всього сорок девʼять… – Рита розгублено дивилася на лікаря. – Зовсім нічого не можна зробити? – з надією запитала вона. -На жаль ні. При певних процедурах, скажімо ще рік, чи півтора лишилось. А так шість-вісім місяців… -Я…

Зіна пересаджувала квіти, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її чоловік Петро. Жінка взяла слухавку. – Алло, Зіна! Привітай мене! – вигукував в слухавку Петро. – З чим тебе вітати? – здивувалася Зіна. – Син у мене сьогодні народився! Син! – радів чоловік. – Який син? Чий син? – не зрозуміла Зіна. – Мій син Зіно! Мій син! – спокійно відповів Петро. Зіна застигла з телефоном в руках. – Як таке можливо? – тільки й подумала жінка

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зіна пересаджувала квіти, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її чоловік Петро. Жінка взяла слухавку. – Алло, Зіна! Привітай мене! – вигукував в слухавку Петро. – З чим тебе вітати? – здивувалася Зіна. – Син у мене сьогодні народився! Син! – радів чоловік. – Який син? Чий син? – не зрозуміла Зіна. – Мій син Зіно! Мій син! – спокійно відповів Петро. Зіна застигла з телефоном в руках. – Як таке можливо? – тільки й подумала жінка

Про те, що у чоловіка хтось є, Зінаїда Вікторівна здогадувалася давно. Та й як не здогадуватись. З Петром вони були одружені майже двадцять п’ять років, і знала вона свого чоловіка дуже добре. І коли той, попри звичку довше повалятися в…

Повернутись вверх