Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок - Сторінка 30

Категорія: Історії жінок

Ольга весь вечір місця собі не знаходила, а вранці вона подзвонила чоловікові. – Вадимчику, привіт. – Привіт, кохана. Тільки, що збирався тобі дзвонити. Як ти там? Як Мишко? – Все добре. Нас уже незабаром випишуть. – Скоріше б! Я дуже скучив за тобою! Та й синочка вже дуже хочеться потримати на руках! – Вадим… – Ольга замовкла. – Що? Щось трапилося, Ольго? Не мовчи! – Вадиме… Ми ж хочемо ще й доньку народити? Так от, донька може з’явитись у нас уже зараз! Вадим замовк. Він нічого не міг зрозуміти

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга весь вечір місця собі не знаходила, а вранці вона подзвонила чоловікові. – Вадимчику, привіт. – Привіт, кохана. Тільки, що збирався тобі дзвонити. Як ти там? Як Мишко? – Все добре. Нас уже незабаром випишуть. – Скоріше б! Я дуже скучив за тобою! Та й синочка вже дуже хочеться потримати на руках! – Вадим… – Ольга замовкла. – Що? Щось трапилося, Ольго? Не мовчи! – Вадиме… Ми ж хочемо ще й доньку народити? Так от, донька може з’явитись у нас уже зараз! Вадим замовк. Він нічого не міг зрозуміти

З самого ранку Ольга почувала себе не дуже добре. Ольга розуміла, що це дуже схоже на те, що вона зовсім скоро стане мамою і швидше за все сьогодні доведеться їхати у пологовий будинок, хоча до пологів залишалося ще два тижні….

Зоя поралася на подвір’ї, коли прийшла сусідка Люба. – Зоя, а ти що, чоловіка свого не годуєш, що він у чужої жінки вечеряє? – раптом сказала сусідка. – Та ти що таке кажеш! – здивувалася Зоя. – Та те і кажу, що сама бачила, – єхидно сказала Люба. – Ану розповідай, – зацікавиася Зоя. – А що розповідати. Пішла я вчора до нашої вчительки Валентини Дмитрівни, поговорити за свого сина. Підійшла до вікна а там вона і твій Іван, – пояснила все Люба. Зоя застигла, вона не могла повірити у почуте

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зоя поралася на подвір’ї, коли прийшла сусідка Люба. – Зоя, а ти що, чоловіка свого не годуєш, що він у чужої жінки вечеряє? – раптом сказала сусідка. – Та ти що таке кажеш! – здивувалася Зоя. – Та те і кажу, що сама бачила, – єхидно сказала Люба. – Ану розповідай, – зацікавиася Зоя. – А що розповідати. Пішла я вчора до нашої вчительки Валентини Дмитрівни, поговорити за свого сина. Підійшла до вікна а там вона і твій Іван, – пояснила все Люба. Зоя застигла, вона не могла повірити у почуте

– Зоя, а ти що, чоловіка свого не годуєш, що він у чужої жінки вечеряє? – Та ти що таке кажеш, Люба! – Та те й кажу, що сама на власні очі бачила. – Ану розповідай… – А що тут…

Олена посмажила соковиті котлетки, коли з роботи повернувся її чоловік Олег. Він помітив, що Олена була сама не своя. – Кохана, що сталося? – занепокоївся Олег. – Нічого. Сідай вечеряти, – відмахнулася жінка і підсунула тарілку з вечерею. Чоловік, допитувався, що відбувається, але Олена лише відмовлялася. – Я піду у кімнату, погано себе почуваю, – раптом сказала вона. – Так, звісно. Відпочивай, – захвилювався Олег. Олена прийшла у кімнату, сіла на ліжко, а в голові була тільки одна думка: – Говорити Олегу правду, в жодному разі не можна

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена посмажила соковиті котлетки, коли з роботи повернувся її чоловік Олег. Він помітив, що Олена була сама не своя. – Кохана, що сталося? – занепокоївся Олег. – Нічого. Сідай вечеряти, – відмахнулася жінка і підсунула тарілку з вечерею. Чоловік, допитувався, що відбувається, але Олена лише відмовлялася. – Я піду у кімнату, погано себе почуваю, – раптом сказала вона. – Так, звісно. Відпочивай, – захвилювався Олег. Олена прийшла у кімнату, сіла на ліжко, а в голові була тільки одна думка: – Говорити Олегу правду, в жодному разі не можна

– Вітя, в чому справа? – схвильовано запитала Олена Василівна. Вона подивилася на десятирічного сина, курносого, з короткою стрижкою і зеленими, мов малахітовими очима, які він старанно ховав, дивлячись куди завгодно, тільки не на неї. – Все нормально, – буркнув…

Іра вийшла заміж і тепер жила неподалік від батьків на сусідній вулиці. – Давай, доню, з дитиною не тягніть, – квапила її мати, Тетяна Федорівна. – Дуже мені хочеться онуків побавити. Скоро Іра порадувала матір тим, що вагітна. Тетяна Федорівна навіть розплакалася від хвилювання. – Боже милостивий. Ти мене почув. Ну, тепер готуватися треба, – рішуче сказала вона і обняла дочку. Іра стала приходити до матері і батька частіше. А одного разу Тетяна Федорівна винесла якісь дві великі коробки. Іра відкрила їх і ахнула

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іра вийшла заміж і тепер жила неподалік від батьків на сусідній вулиці. – Давай, доню, з дитиною не тягніть, – квапила її мати, Тетяна Федорівна. – Дуже мені хочеться онуків побавити. Скоро Іра порадувала матір тим, що вагітна. Тетяна Федорівна навіть розплакалася від хвилювання. – Боже милостивий. Ти мене почув. Ну, тепер готуватися треба, – рішуче сказала вона і обняла дочку. Іра стала приходити до матері і батька частіше. А одного разу Тетяна Федорівна винесла якісь дві великі коробки. Іра відкрила їх і ахнула

Іра вийшла заміж і тепер жила неподалік від батьків на сусідній вулиці. Дружила вона з Ігорем два роки, хоча знайомі вони були як сусіди по вулиці з дитинства. І ходили до однієї школи, і до одного магазину бігали по хліб….

Алла крутилася перед дзеркалом і посміхалася. Вони з чоловіком збиралися в кіно. Настрій був чудовий. Несподівано, думки Алли зупинив гучний дзвінок у двері. Алла здивувалася. Вони з Антоном нікого не чекали. Алла відчинила двері несподіваному гостю і аж прикрила рота рукою. – Цього просто не може бути! – тільки й промовила вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Алла крутилася перед дзеркалом і посміхалася. Вони з чоловіком збиралися в кіно. Настрій був чудовий. Несподівано, думки Алли зупинив гучний дзвінок у двері. Алла здивувалася. Вони з Антоном нікого не чекали. Алла відчинила двері несподіваному гостю і аж прикрила рота рукою. – Цього просто не може бути! – тільки й промовила вона

Алла збиралася в кіно. Настрій був відмінний, а віддзеркалення у дзеркалі ще більше його підняло. Звідти на неї дивилася доглянута, стильно одягнена жінка. Алла задоволено посміхнулася до свого відображення, поправила зачіску і тепер була задоволена цілком і повністю. Місяць тому…

Ганна прокинулась рано і з хорошим настроєм пішла на роботу. Повернулась вона ввечері з важкими пакетами продуктів. А що? Вона ж хотіла своєму Петрику пиріжечків смачних посмажити! Ганна зайшла в коридор і застигла від здивування. В квартирі було якось порожньо й тихо. Вона швидко роззулася і відкрила двері в кімнату. Ганна глянула туди і не повірила своїм очам

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна прокинулась рано і з хорошим настроєм пішла на роботу. Повернулась вона ввечері з важкими пакетами продуктів. А що? Вона ж хотіла своєму Петрику пиріжечків смачних посмажити! Ганна зайшла в коридор і застигла від здивування. В квартирі було якось порожньо й тихо. Вона швидко роззулася і відкрила двері в кімнату. Ганна глянула туди і не повірила своїм очам

Осінь знову осінь, ще одна осінь її самотності. Тоді була така ж осінь, коли Ганна, дуже заслабла. Видужувала довго, але все обійшлося, тільки на все життя залишилася неприємні спогади. Допомогли батьки і син Миколка, частинка її коханого чоловіка. Багато років…

Люба з Віктором гуляли парком. – А поїхали у кафе, – тихо сказав Віктор. – Пам’ятаєш? Те саме, де було наше з тобою перше побачення. – Поїхали, – посміхнулася Люба. Віктор обійняв її за плечі. – Яка я щаслива! – подумала Люба. В кафе, вони смачно повечеряли. І коли принесли десерт, Віктор раптом сказав: – Підпиши, будь ласка! Він поклав на стіл згорнутий вчетверо аркуш паперу, який непомітно звідкись дістав. Люба розгорнула листок, прочитала і застигла. – О Боже, – тільки й вигукнула вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люба з Віктором гуляли парком. – А поїхали у кафе, – тихо сказав Віктор. – Пам’ятаєш? Те саме, де було наше з тобою перше побачення. – Поїхали, – посміхнулася Люба. Віктор обійняв її за плечі. – Яка я щаслива! – подумала Люба. В кафе, вони смачно повечеряли. І коли принесли десерт, Віктор раптом сказав: – Підпиши, будь ласка! Він поклав на стіл згорнутий вчетверо аркуш паперу, який непомітно звідкись дістав. Люба розгорнула листок, прочитала і застигла. – О Боже, – тільки й вигукнула вона

Люба пригальмувала на світлофорі. Поворот ліворуч, зелена стрілка вже блимає, але встигнути повернути ще можна… Так ні. Цей білий джип попереду встав, і не рухається. Ну гаразд, зачекаємо. Головне, на роботу не запізнитись, сьогодні прямо з ранку нарада. Стрілка засвітилася,…

Зіна розлучилася з чоловіком, а через пʼять років його раптово не стало. Жінка зібралася і вирішила прийти на поминки. Колишня свекруха зустріла її на порозі. – Ой, а хто це тут у нас такий зʼявився?! – почала вона єлейним голоском. – Що, сваритися і сміятися прийшла?! Це все ти винна, що не стало мого синочка! – кричала свекруха. Всі люди на поминках почали шепотітися. Зіна стояла з відкритим від здивування ротом

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зіна розлучилася з чоловіком, а через пʼять років його раптово не стало. Жінка зібралася і вирішила прийти на поминки. Колишня свекруха зустріла її на порозі. – Ой, а хто це тут у нас такий зʼявився?! – почала вона єлейним голоском. – Що, сваритися і сміятися прийшла?! Це все ти винна, що не стало мого синочка! – кричала свекруха. Всі люди на поминках почали шепотітися. Зіна стояла з відкритим від здивування ротом

Зіна отримала листа від колишньої свекрухи. -Я вже й забула про її існування, – подумала Зіна. Листа читати було ніколи, тому вона поклала його в сумку і поспішила у своїх справах. З першим чоловіком Зіна прожила чотири роки, народила сина…

– Свекруха дзвонила, твій брат розлучається, – сказала за вечерею Ліда до чоловіка. Сергій промовчав. – І що ж ти мовчиш? Підтримуєш братика? Адже він трьох дітей залишає, – завелася Ліда. – Лідо, заспокойся. Не залишає він дітей. Якщо вони розлучаються, значить на те є причини, – Сергій відсунув тарілку і вийшов з кухні. Ліді здалася дивною так реакція Сергія на цю новину. А наступного дня Ліда повернулася додому з роботи, і побачила на столі якийсь лист. Жінка прочитала його і застигла

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Свекруха дзвонила, твій брат розлучається, – сказала за вечерею Ліда до чоловіка. Сергій промовчав. – І що ж ти мовчиш? Підтримуєш братика? Адже він трьох дітей залишає, – завелася Ліда. – Лідо, заспокойся. Не залишає він дітей. Якщо вони розлучаються, значить на те є причини, – Сергій відсунув тарілку і вийшов з кухні. Ліді здалася дивною так реакція Сергія на цю новину. А наступного дня Ліда повернулася додому з роботи, і побачила на столі якийсь лист. Жінка прочитала його і застигла

Ліда і Сергій прожили разом 25 років. І раптом-розлучення. Що трапилося? Як люди, які прожили стільки років, можуть розбігтися? А діти? Ліда познайомилася з Сергієм, будучи студенткою, приїхавши вступати до інституту до обласного центру з маленького провінційного містечка. Склавши іспити,…

Ірина сиділа на кухні і їла мамині котлетки. Раптом у двері подзвонили. Мама пішла відчиняти. Ірини почула чоловічий голос, а невдовзі на кухню зайшла мати з букетом квітів! Ірина нахилилася і постаралася роздивитись, хто стоїть у неї за спиною. Мама відійшла в сторону й Ірина побачила усміхненого чоловіка. – До тебе гість, Іринко, – єлейним голоском сказала мама. – Ви до мене? – Ірина здивовано встала з-за столу. Вона придивилась до чоловіка й ахнула

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ірина сиділа на кухні і їла мамині котлетки. Раптом у двері подзвонили. Мама пішла відчиняти. Ірини почула чоловічий голос, а невдовзі на кухню зайшла мати з букетом квітів! Ірина нахилилася і постаралася роздивитись, хто стоїть у неї за спиною. Мама відійшла в сторону й Ірина побачила усміхненого чоловіка. – До тебе гість, Іринко, – єлейним голоском сказала мама. – Ви до мене? – Ірина здивовано встала з-за столу. Вона придивилась до чоловіка й ахнула

-Ну, що сидиш? Сидячи дома чоловіка не знайдеш. Он, виставка якась в місті до нас приїхала. Сходила б. -Мамо, а чи не ти мені казала колись, що всілякі митці всі бідні і в чоловіки не годяться? – сказала Ірина. -Казала,…

Повернутись вверх