Головна - Історії жінок

Категорія: Історії жінок

Микола завів собі коханку. Його дружина Валя кинулася до шафи. Вона швидко зібрала у валізу речі чоловіка. – Що ти робиш?! – вигукнув Микола. – Припини виставу! Але Валю було вже не зупинити… – Іди звідси! – вигукнула вона. – І щоб я тебе більше не бачила! – Ти ще проситимеш, щоб я назад повернувся! – сказав Микола. – Будеш благати! – Не буду, – сказала Валя. – Іди! Микола пішов… Потім знайомі розповіли Валі, що він оселився в своєї коханки. Валя подала на аліменти й на поділ майна. Вона вперше за багато років відчула себе справжньою жінкою. Валя насолоджувалася спокійним і затишним життям удвох з донькою. А потім сталося неймовірне

– Сто разів пошкодуєш, що мене виставила! Проситимеш, щоб назад повернувся, благатимеш! – Микола аж почервонів від обурення, з яким говорив це дружині. – Не буду, – спокійно відповіла Валя і ногою просуваючи валізу чоловіка до дверей. Вона не збиралася…

Лариса визирнула з кухні, витираючи руки рушником. – Ой, Борю, це ти?! – побачила вона свого чоловіка. – А я думала, ти будеш пізніше. Я ще салати не закінчила готувати. Хотіла все красиво накрити до твого приходу. І тут Лариса осіклася. Щось було негаразд… Борис стояв у коридорі й не поспішав роззуватися. – Ларисо, нам треба поговорити, – він повільно зняв пальто, не дивлячись їй у вічі. – Щось сталося? – Лариса застигла у дверях. – Я йду, Ларисо, – заявив Борис. – Сьогодні. Прямо зараз… – Як… Ідеш? Куди? – ахнула Лариса. – До Аліни… Я мав сказати раніше, але… – До якої ще Аліні?! – Лариси не вірила своїм вухам

– Борю, це ти? А я думала, ти пізніше будеш, – Лариса визирнула з кухні, витираючи руки рушником. – Я ще салати не закінчила, хотіла все красиво накрити до твого приходу. Вона осіклася. Щось було негаразд. Борис стояв у коридорі,…

Олена йшла додому і думала, що їй ще треба зробити, перед тим, як сісти за святковий стіл. – Головне – не забути про качку з яблуками! – думала жінка. – Якраз перед виходом я вимкнула духовку, і вона вже має бути ідеальною. Сподіваюся, все вийде. Романтична новорічна ніч допоможе оновити наші стосунки з Ігорем… Олена відкрила двері в квартиру. – От зараз чоловік здивується! – посміхнулася вона. Олена зайшла в квартиру, але там було… Незвично тихо… – Напевно, Ігор втомився чекати мене і заснув на дивані, – подумала жінка. Закінчивши всі справи, вона голосно покликала чоловіка. Відповіді не було… Олена зайшла в кімнату і ахнула від побаченого

Олена з захопленням дивилася на своє відображення у дзеркалі. Майже 3 години, проведені в салоні краси, не пройшли даремно. Новий колір волосся, нова зачіска, свіжий манікюр та яскравий макіяж на обличчі. Олена помолодшала років на десять. – Чудово, Віро! Ти…

Олена накривала святковий стіл. Гірлянди переливалися вогнями. В кімнаті тихенько грала музика. Дівчина планувала святкувати цей Новий рік одна. Раптом у двері хтось подзвонив. Олена стрепенулася. Вже була за десять одинадцята. – Невже подруги все таки вирішили прийти?! – подумала дівчина. Вони переживали і кілька разів питали, чи не передумала Олена побути на самоті. Але та постаралася переконати їх, що їй потрібен час на роздуми… Відкривши двері, Олена здивувалася ще більше! На порозі, переступаючи з ноги на ногу, стояла… Її сестра, Алла! І вона була не одна… Олена не розуміла, що відбувається

Гірлянди вже переливалися яскравими барвистими вогнями. У кімнаті тихесенько грала святкова музика. Олена накривала на стіл. Нехай все виглядало надто скромно, але вона планувала зустріти цей Новий рік одна. Вперше захотілося в цей день побути на самоті, тому довелося відмовитись…

Алла Віталіївна тихенько відкрила двері в свою квартиру. Жінка не хотіла, щоб її чоловік побачив, що вона плакала. Але непомітно зайти їй не вдалося… Борис стояв у коридорі! – Аллочко, що ж ти так довго?! – запитав він. – Я вже хотів іти тебе шукати. Ти чого така засмучена? Ти плакала?! Щось сталося?! Сльози від цих розпитувань ще дужче потекли по щоках Алли. Борис розхвилювався. – Все нормально, сказала Алла. – Ходімо пити чай, а потім підемо гуляти… Разом… Борис застиг від здивування від цих слів. Раніше такого ніколи не було

Алла Віталіївна була рада, що сьогодні нарешті вибралася з дому одна. Відчуття, що чоловік не дає їй нікуди піти без нього, не давало спокою. Раніше він таким не був… Вони разом уже майже сорок років і Борис останнім часом заслаб…

Настя розлучилася зі своїм коханим Михайлом. Дівчина дуже переживала. Михайло сказав, що вони надто поспішають і поїхав жити до своїх батьків… Пройшов якийсь час. Настя поспішала додому з роботи. Вона відкрила двері в під’їзд, зайшла в ліфт і натиснула кнопку свого поверху. Ліфт рушив. А коли його двері відчинилися, то Настя одразу ж побачила на сходовому майданчику… Михайла! – Привіт! – сказав він і простягнув їй квіти. Настя не любила букети, їй було шкода квіточок… – Це тобі, – додав хлопець. – Дякую, – здивовано сказала Настя. – А навіщо ти прийшов? Дівчина не розуміла, що відбувається

– Ірино Борисівно, я занедужала, – заявила Настя по телефону своїй начальниці. – О, Боже, Настю, тільки не це! Що з тобою? – начальниця була засмучена. – Температура невеличка, – сказала Настя. – Дорогенька, ти нам потрібна. Нісенітниці це все….

Рита з Григорієм одружилися. Відгриміло весілля, почалося спільне життя! Через три місяці батьки Рити вирішили з’їздити провідати бабусю – татову маму. Григорій їхати відмовився. – Що я там робитиму, сонечко? – сказав він Риті. І дівчина поїхала до бабусі без чоловіка. Вона планувала побути в гостях два дні, але бабуся несподівано зібралася в санаторій. Тому Рита повернулася додому раніше. Вона тихо відкрила двері своїм ключем і так само тихенько зайшла в квартиру. А як же ж?! Щоб, не дай Боже, не розбудити коханого чоловіка. Дівчина зайшла в спальню і остовпіла від несподіваного видовища. – Значить, це все правда! – тільки й подумала вона

Мама обурювалася і сварилася – наречений дочки їм з батьком дуже не сподобався. – А ось давай, ти не будеш галасувати! – запропонувала незадоволена Рита, яка очікувала від візиту коханого зовсім іншого результату. – А давай без давай! – не…

Марина приїхала додому без попередження. Вона хотіла зробити сюрприз своєму нареченому Миколі. Місяць тому Микола зробив їй пропозицію, і вона не могла дочекатися наступної зустрічі. У квартирі чоловіка було порожньо й затишно. На столі лежала записка: «Пішов на роботу, повернуся раніше. Влаштовуйся зручніше, люба! Цілую, твій Микола». Марина посміхнулася. Вона почала розпаковувати валізу, як раптом почула звук ключа, що повертається в замку. Першою думкою було сховатися і зробити коханому сюрприз, але… – О, доброго дня! – пролунав незнайомий жіночий голос із явним акцентом. Марина так і стала від несподіванки

Марина стояла посеред кімнати, тримаючи в руках бурштинові намисто. – Хто вона така? – запитала вона свого чоловіка. – Люба, заспокойся… – відповів Микола. – Я можу все пояснити. – Пояснити?! – голос Марини тремтів. – Я приїжджаю до тебе,…

Ліда з Михайлом почали жити разом. Сусіди здивувалися, побачивши на її подвірʼї молодого чоловіка, але запитань не ставили. Михайло багато робив по господарству. Незабаром будинок Ліди засяяв свіжою фарбою. Спочатку вони приховували їхні стосунки. А потім перестали – дедалі частіше люди бачили їх разом. Хтось радів за них, але були й заздрісники. – Стільки самотніх жінок, а він зі старою зв’язався! – шепотілися пліткарки. Ліда мало звертала увагу на це… Так пройшло три роки, як один день. Одного разу Ліда прийшла з роботи, а Михайло сидить задумливий, дивлячись у стіну. Ліда одразу все зрозуміла… – Що таке? – тільки й змогла запитати вона

Лідія Сергіївна йшла додому в розщебнутому драповому пальто, з пошарпаним портфелем у руці, в якому лежали зошити учнів. Весь вечір вона перевірятиме твори… Перехожі з повагою віталися з Лідією Сергіївною. Вона відповідала, стримано посміхаючись. Майже всім їм вона викладала в…

Людмила Петрівна набрала номер свого сина. – Дмитрику… – почала вона. – Ти не міг би завтра приїхати? Поговорити треба. – Щось сталося? – запереживав Дмитро. – Ні, нічого такого, – жінка помовчала. – Просто… Скучила… Насправді Людмила Петрівна просто не могла так більше! Тридцять сім років вона прожила в цьому будинку. А тепер… Наступного дня, коли син приїхав, вона довго не могла розпочати розмову. Пригощала пиріжками, розпитувала про внуків, роботу… – Мамо, – не витримав Дмитро. – Що таке? Жінка зітхнула. – Сину, я тут подумала… – почала вона і замовкла. – Мамо, та кажи вже, що в тебе тут сталося?! – син не розумів, що відбувається

– Людмило Петрівно, ми ж з повагою до вас ставимося… Але це наша квартира, і ми маємо право… – Яке право?! О третій годині ночі працювати перфоратором? – голос зазвичай стриманої Людмили Петрівни аж дзвенів. – А інші мешканці? У…

Повернутись вверх