Те, що вона не сподобалася свекрусі, Юля зрозуміла з першої зустрічі. Катерина Сергіївна з презирством оглянула накритий стіл, безцеремонно проінспектувала холодильник і санвузол, навіть зазирнула під ліжко, сподіваючись знайти чи пил, чи стороннього чоловіка. Після огляду вона повідомила:
– Сподіваюся, ви розумієте, як вам пощастило? Ігор – винятковий хлопець, стати його нареченою – честь для вас.
– Я теж дівчина не промах, справжній подарунок, – пожартувала у відповідь Юля.
Очевидно, саме ця фраза подала Катерині Сергіївні цікаву ідею. На весілля вона піднесла синові новий телефон, а невістці – зелену блузку з яскраво-рожевою вишивкою: «Оля».
Свекруха прикинулася збентеженою:
– Який конфуз, дитинко! Твоє ім’я таке просте, ніяк не можу його запам’ятати, Юля, Оля …
«Якщо вона хотіла мене образити, точнішого способу не змогла б знайти», – подумала Юля.
Так Катерина Сергіївна започаткувала неприємну сімейну традицію – дарувати невістці погані подарунки. Ігор отримував на пам’ятні дати техніку, елітні парфуми, гарні аксесуари. Юлі ж Катерина Сергіївна піднесла на Восьме березня книгу «Страви для господині-початківця» і прощебетала:
– Хочу, щоб ти навчилася готувати для мого сина.
– Я вмію готувати, сьогодні зробила пасту болоньєзе, – образилась Юля.
– Пробач, дитино, але твою болоньєзу навіть собакам давати шкода. Почни краще з чогось простого типу бутербродів із сиром.
На день народження свекруха вручила Юлі громіздку статуетку у вигляді дівчини, що обіймає козеня. Юля згадала, що цей шедевр припадав пилом у шафі Катерини Сергіївни.
– Сестриця Оленка та братик Іванко, – оголосила свекруха. – Унікальна річ, зробив брат мого чоловіка.
«Зрозуміло, чому цей витвір мистецтва вирушив до мене, а не на звалище», – подумала Юля.
Пізніше Катерина Сергіївна подарувала їй набір муліне, в якому не вистачало кількох квітів, від Ігоря Юля дізналася, що свекруха ненадовго захопилася вишивкою, але незабаром охолола. Потім піднесла чашку з Санта Клаусом, яка безкоштовно додавалася до новорічної упаковки чаю, сині тіні та тверду туш у коробочці, ночнушку у дивних квіточках.
Про свої подарунки Катерина Сергіївна не забувала, під час візитів цікавилася, де вони чому Юля ними не користується.
– Чому ти не поставила статуетку, адже вона так прикрасить інтер’єр! І чому не фарбуєшся тінями, які я подарувала? Адже ти навіть спати без макіяжу не лягаєш.
Юля досягла точки кипіння, коли Катерина Сергіївна вручила футболку в квіточках і стразах, причому на три розміри меншу, але з напуттям:
– Ти повненька, треба б скинути, а ось тобі мотивація – скидай зайве і носи.
Юля не витримала:
– Катерино Сергіївно, я ж знаю, що ви купили цю футболку племінниці, а дівчинці не сподобалося.
– Ну то й що? – анітрохи не зніяковіла свекруха. – Річ хороша, не пропадати ж добру.
– Знаєте, я мовчала і не дозволяла Ігореві нічого говорити, щоб зберегти мир у родині, але футболка на підлітка стала останньою краплею. Скажіть чесно, чому ви так мене не любите? Я нічого вам не зробила, Ігореві зі мною добре.
– Подарунки мої не подобаються? Та ти просто невдячна! Шанель і діаманти подавай! Мені свекруха дарувала швабру та капці, і я була задоволена.
– Хороша швабра краща за той мотлох, що ви приносите, – чесно відповіла Юля.
Ситуація особливо злила її, бо сама вона на подарунках не заощаджувала. Сподіваючись пом’якшити свекруху і порозумітися, Юля дарувала то рідкісну кімнатну квітку, то дорогу мозаїку, то люксовий набір догляду за волоссям. Вибираючи презенти, Юля розпитувала чоловіка та враховувала хобі Катерини Сергіївни, тож знала, що всі подарунки у тему.
Якось її до глибини душі образила подібна несправедливість, і вона піднесла Катерині Сергіївні крем для жінок старше шістдесяти. Свекруха почервоніла і заявила:
– Мені п’ятдесяти нема!
– Правда? А на вигляд і не скажеш!
Вдома Ігор насварив дружину:
– Навіщо ти образила мою маму?
– Мені набридло дарувати хороше і отримувати у відповідь мотлох, який завалявся в коморі. А знаєш, що найприкріше? Те, що ти не заступаєшся! Отримуєш телефони та гроші, коли твоїй дружині дають старі футболки та мотлох.
– Хіба це не нормальні жіночі подарунки? – здивувався Ігор.
Юля зрозуміла, що розсіяний чоловік не збирався її ображати, а щиро вважав презенти Катерини Сергіївни добрими. Зараз же він зніяковів і визнав:
– Ти маєш рацію, це несправедливо. Давай зробимо так. Я поговорю з мамою, а потім подарую тобі нормальний подарунок за кожен, подарований нею.
– Враховуючи смаки твоєї мами, ти розоришся, – посміхнулася Юля, але чоловіка вибачила.
Ігор, як і обіцяв, завалив її добрими подарунками та поговорив із матір’ю. Розмова вийшла нелегкою, і після неї Юля отримала гнівний дзвінок від свекрухи:
– Ти налаштувала сина проти мене, Ігор мене сварив!
– Ви самі винні у цьому, – чесно відповіла Юля. – Навіть якщо я вам не подобаюсь, це не причина мене ображати, так ви ображаєте і самого Ігоря. Адже він вибрав мене.
– Хочеш отримати від мене дорогий подарунок? То ти дочекаєшся! – заявила свекруха.
Зазирнувши до них на новорічні свята, Катерина Сергіївна піднесла Юлі великий паперовий пакунок і солодким тоном вимовила:
– Невісточко, ти скаржилася, що я не поважаю тебе. Я з цим не згодна, але щоб зберегти мир у сім’ї, дарую тобі цю прекрасну, дорогу та модну річ.
Перед тим як розгорнути пакунок, Юля обережно почіпала його пальцем і переконалася, що всередині немає нічого живого. Але коли зняла папір, здивувався навіть Ігор. Усередині лежала зелена хутряна жилетка, побачивши яку Юля застигла. Безперечно, така річ колись була в моді одночасно з фіолетовими тінями та лакованими зачісками. Місцями «жилетка» протерлася, вигляд у неї був не найкращий.
Першим не витримав Ігор:
– Мамо, ми ж говорили з тобою про недоречні подарунки!
– Ти скаржився, що вони надто дешеві, а за цей жилет я віддала колись багато грошей. Це натуральне фарбоване хутро, між іншим, саме в ній я була, коли познайомилася з твоїм батьком. Це річ, заряджена на успіх, родинна реліквія!
У цей момент Юля зрозуміла, що її спроби порозумітися з Катериною Сергіївною марні, що б не трапилося, та гнутиме свою лінію. Тому вона втомлено і байдуже посміхнулася:
– Не треба сперечатися зайвий раз. Дякую вам, Катерино Сергіївно, я дбайливо зберігатиму цю річ.
“Поки вона не розсиплеться від старості”, – додала про себе Юля.
А ось Ігор не збирався терпіти таку несправедливість, він вигукнув:
– Мамо, мені набридла твоя зневага! Юля моя дружина, я люблю її і хочу прожити з нею все життя. Прийми її нарешті як члена сім’ї!
Катерина Сергіївна відсахнулася, коли син насварився на неї.
– Як ти можеш підвищувати голос на власну матір? – обурилася вона.
– Мені це не подобається, але я втомився закривати очі на твою зневагу. Я ставлю тобі умову. Або ти подаруєш Юлі щось нормальне, або нас більше не побачиш, я не хочу, щоб моя дружина переживала від твоїх нападок!
Катерина Сергіївна мало не розплакалася, але все ж таки погодилася:
– Добре, синочку. Але знай, я робила ці подарунки від щирої душі, кожен з них висловлює те, наскільки я ціную Юлю.
“А ось це правда”, – подумала невістка. – «Просто оцінили мене у стару жилетку та непотрібну статуетку».
Наступного дня Катерина Сергіївна передала через сина новий подарунок для Юлі – набір люксової косметики та парфуми.
– Я подивився, такий не менше десяти тисяч коштує, мама розщедрилася, – зауважив Ігор, вручаючи дружині коробку. – Схоже, вона серйозно сприйняла мою розмову.
– Я в цьому не певна, – відповіла Юля і показала надрукований на ній термін придатності.
Набір виявився простроченим майже на рік, та й на коробці виявились недбало зметені сліди пилу. Мабуть, косметика та парфум за традицією полежали у коморі Катерини Сергіївни, перш ніж перекочувати до Юлі.
На Ігоря було шкода дивитися, він вже повірив, що у сім’ї запанував мир. Юля спробувала підбадьорити чоловіка:
– Не сумуй, живуть інші жінки з поганими свекрухами, не я перша, не я остання.
– Мені прикро, що мама не приймає тебе, – зізнався Ігор. – І я не знаю, як це ще донести.
Юлю осяяло:
– Є один спосіб. Він залежить від двох речей. Перша, наскільки далеко ти готовий зайти?
– Дуже далеко. А друга річ?
– Яке у нас найближче свято?
***
П’ятдесятирічний ювілей Катерина Сергіївна вирішила відзначати вдома, покликавши лише рідних та близьких друзів. Натовп зібрався немаленький, всі вшановували ювілярку, і та сяяла від щастя, але до того моменту, як у кімнату увійшли Ігор і Юля.
На мить запанувала тиша, гості дивилися на них. Ігор їх не цікавив, погляди були спрямовані на його дружину. Не зважаючи, Юля підійшла до свекрухи і простягла гарну коробку:
– З ювілеєм, Катерино Сергіївно!
– Дякую, дитинко, але ти наче одягнена не з нагоди? – спитала свекруха.
– Вам не подобається? Ви ж самі подарували мені це на день народження, – здивувалася Юля, поправляючи хутряний жилет.
Вона підвищила голос, щоб її почули всі гості. Хтось захихотів, хтось обурено охнув, а Ігор підтвердив:
– По-моєму, Юля чудово виглядає. До того ж мені приємно, що вона одягла родинну реліквію.
Катерина Сергіївна почервоніла, як помідор, і кинула на сина невдоволений погляд. Намагаючись зберігати доброзичливий тон, вона попросила:
– Юля, зніми жилетку, тобі ж жарко.
– Якщо ви наполягаєте…
Юля скинула хутряну безрукавку та залишилася у футболці зі стразами. Їй коштувало чималих сил напнути річ, розраховану на дівчинку-підлітка, але воно того варте, ефект вийшов дивовижний, футболка туго обтягнула «четвертий розмір». Хтось їх чоловіків захоплено свиснув, а жінки, що зібралися, захотіли заплющити очі своїм супутникам.
Катерина Сергіївна обурено ахнула:
– Юля, це непристойно!
Невістка зазначила, що свекруха вперше звернулася до неї на ім’я, не назвавши ні «Олею», ні «невісткою». Вона випросталася, демонструючи свою красу :
– Але ж це ваш подарунок, Катерино Сергіївно! Звичайно, футболка трохи мала, але я вирішила, навіщо чекати коли я скину зайве, хорошу річ треба носити!
– І ти випустив дружину у такому вигляді? – звернулася Катерина Сергіївна до сина.
Ігор знизав плечима:
– Якщо ти вважаєш, що футболка для Юлі доречна, хто я такий, щоб сперечатися?
Юля вже відійшла до столу та накладала собі салат. Одна з родичок свекрухи, що стояли поряд, не витерпіла і запитала:
– А що з макіяжем? Тепер так модно?
Юля помилувалась у дзеркало синіми тінями та зліплими віями, які зробили її схожою на ярмаркову ляльку.
– Я не стежу за модою, просто використала те, що подарувала Катерина Сергіївна. Моя свекруха має смак! Якщо вона вважає, що це чудова косметика, значить, так і є.
– А що за парфум? – не вгамувалася родичка. – Начебто знайомий аромат, але щось із ним не те…
– Бо Катерині Сергіївні підсунули парфуми, прострочені на рік! Але я не звикла розкидатися добрими подарунками, тому користуюся ними із задоволенням.
Катерина Сергіївна, що почула їхню розмову, схопила Юлю за руку і потягла на балкон. Там вона наблизила своє обличчя до її і прошипіла:
– Досить мене соромити!
– Я просто хвалюся подарунками від свекрухи. Нехай усі знають, як ви мене балуєте. А тепер відпустіть, мені ще є що показати гостям.
І Юля вийшла з балкона і вигукнула:
– Ігоре, неси салат, який я зробила! Спробуйте, це рецепт із книги для домогосподарок-початківців, яку Катерина Сергіївна подарувала.
Свято більше не тішило Катерину Сергіївну. Чай Юля пила з чашки з Санта Клаусом і нахвалювала:
– Це річ така гарна, що п’ю напої тільки з неї.
У розмові вона згадала, що почала вишивати, бо свекруха подарувала муліне, і додала:
– Правда, набір був неповний, не вистачало зеленого та чорного…
На цьому етапі Катерина Сергіївна з благанням звернулася до Ігоря:
– Будь ласка, зупини свою дружину, вона псує мені свято! А краще йдіть звідси.
– Не раніше, ніж ти відкриєш наш подарунок тобі. Юля його довго вибирала.
Ігор простяг гарну коробку. Катерина Сергіївна відкрила її із застигла, очікуючи побачити якийсь непотріб, та й гості тягли шиї в надії на те саме. Але всередині лежала загорнута в шовковий мішечок дорога сумка, нова та оригінальна.
– Я знаю, що ви мріяли про таку, і хотіла віддячити вам за те, що ви для мене зробили, – сказала Юля.
Більше вона нічого не додала, але виразні погляди гостей стали для Катерини Сергіївни достатнім соромом.
***
Після свята Катерина Сергіївна зателефонувала, щоб посваритися:
– Ви зіпсували мій ювілей!
– Мамо, ти псувала Юлі свята кілька років, – відповів Ігор. – Нехай це стане тобі уроком, якщо ти не змогла прийняти мій вибір.
Катерина Сергіївна кинула слухавку. Але за кілька тижнів Юля отримала з кур’єром коробку. Відкривши її з пхвилюванням, вона знайшла парфуми, її улюблені, не прострочені і сертифікати в спа і магазин одягу.
– Здається, це пропозиція миру, – задумливо промовив Ігор. – Чи готова його прийняти?
– Без сумніву. А якщо ситуація повториться, то я вже знаю, як постояти за себе.
