Оля сама не помітила, як по вуха закохалася у свого давнього друга Женю. До цього вони чудово спілкувалися, багато часу проводили разом, радилися, сперечалися на різні теми.
А тут Олю як підмінили. Вона стала затиснутою, відповідала невпопад, ображалася на кожну нісенітницю. Женя не впізнавав її. Нарешті вони посварилися на рівному місці і перестали зустрічатися.
Оля дуже сумувала, але зробити перший крок до примирення не наважувалася. Женя ставився до всього набагато простіше, тож зателефонував і напросився у гості. Прийшов, як завжди, приніс піцу, поводився невимушено. А Оля продовжувала дутися. Нарешті Жені набридло її розважати, і він пішов.
Минуло кілька днів.
У неділю вранці Оля зателефонувала Оксані. Подружки поговорили, і раптом Оксана видала:
─ Вчора в клубі була, Женю бачила з новою пасією. Нічого така, прикольна.
─ І в чому прикол? ─ Оля насилу стримала хвилювання.
─ Схоже вона старша на пару років, маленького зросту та волосся рожеве.
─ Кошмар! ─ Оля сказала це, щоб щось сказати.
─ Та ні, вона весела, спілкується запросто. Женька виглядав задоволеним.
─ Ну і чудово! ─ у голосі Олі звучали злість та образа.
─ Ти що, Оля? Потішилася б за друга. Бо він увесь час з нами, і з нами. Час і особистим життям зайнятися. Тільки не кажи йому, що я тобі розповіла.
─ Та я взагалі не хочу з ним розмовляти! ─ розплакалася Оля і кинула слухавку.
Ридання буквально обтяжували її.
─ Як він міг? Кинути мене заради якоїсь старої з рожевим волоссям! Ніколи не пробачу!
У двері зателефонували. Це на таксі прилетіла Оксана. Її збентежила поведінка подруги, і вона приїхала у всьому розібратися.
─ Розповідай, що відбувається, ─ почала вона прямо з порога. ─ Ти чому так засмутилася? Адже Женя твій друг дитинства! Чи я чогось не знаю?
─ Я люблю його, ─ тихо промовила Оля і знову розплакалася.
─ Так чого ж ти ревеш? Радіти треба! Ти сказала йому?
─ Нічого я не говорила. Думала, сам здогадається. Але він перестав мене розуміти… А тепер ще й іншу знайшов… – майже голосила дівчина.
─ Слід зізнатися, Оль. Ви стільки років разом! А раптом він теж тебе кохає, але не знає, як сказати?
─ Не буду я йому нічого пояснювати, якщо він сам нічого не бачить… Нехай з іншого буде щасливий…
Довго Оксана намагалася переконати подругу, але Ольга вперлася не на жарт. І суворо наказала Оксані мовчати про все.
Женя не з’являвся близько двох тижнів. Потім подзвонив і сказав, що йому потрібна допомога.
─ Щось трапилося? ─ занепокоїлася Оля.
─ Все нормально, не хвилюйся. Просто хочу купити обручку коханій дівчині, а яку вибрати ─ не уявляю. Допоможеш?
Ольга мало не випустила телефон. У неї перехопило подих, руки затремтіли, їй навіть здалося, що вона зараз впаде.
─ Допоможу, звичайно, – відповіла вона, ледве ворушачи губами, – куди приїхати?
─ Чекаю на тебе біля «Смарагду», ─ Женя знову нічого не помітив.
Оля почекала трохи, втерла сльози, привела себе до ладу і викликала таксі.
Вітрина ювелірного магазину була чудова. Яких тільки кілець тут не було! Але Ольга, зворушена ревнощами, вирішила вибрати найнекрасивіше. Женя трохи здивувався, але колечко купив. Вирішив, що нічого не розуміє в прикрасах.
─ А у зв’язку з чим подарунок? ─ поцікавилася дівчина.
─ Не повіриш ─ пропозицію робитиму.
─ Вітаю, ─ Оля торкнулася руки Жені та різко пішла.
Вона просто не могла більше стримуватись. Опинившись спиною до коханого, дівчина дала волю сльозам.
Весь вечір Оля плакала. Без кінця прокручувала в голові картинки, де вона була поряд із Євгеном. Згадувала безліч дрібниць, на які раніше не звертала уваги. І плакала, плакала…
Вранці пролунав дзвінок у двері. Дівчина накинула халат, відчинила. На порозі стояв величезний кошик квітів. А в ньому листівка: «Найпрекраснішій дівчині на світі. Люблю тебе.”
Оля кілька разів прочитала ці слова, нічого не розуміючи. Так і стояла здивовано перед відчиненими дверима.
Почулися кроки на сходах. І з’явився… Євген.
Він підняв кошик, ступив у квартиру. Оля дивилася на нього і чекала. Чекала, не знаючи, чого…
Хлопець опустився на одне коліно і простяг їй ту саму каблучку.
─ Оля, я давно люблю тебе. Виходь за мене заміж…
Ось вже сьомий рік Ольга з любов’ю носить обручку, яка відразу їй дуже не сподобалася…
