Елла стояла, обійнявшись з Ігорем, біля свого під’їзду, і напівпошепки міркувала про завтрашній день:
-От завтра ти до мене приїдеш, я вже чекатиму тебе тут, на лавці. Ми поїдемо до ЗАГСу, подамо заяву, заїдемо в якусь кафешку, а потім я вже все розповім батькам та бабусі. Ну, а там будь що буде.
-До речі, а от і всі вони – з балкона на нас дивляться та посміхаються, – сказав Ігор, піднявши голову вгору.
-Ну гаразд, я тоді побігла, їдь, до завтра! – Елла чмокнула Ігоря в щічку і зникла в під’їзді.
Ігор ще раз підняв голову вгору та вітально кивнув усім тим, хто стояв на балконі. Йому у відповідь закивали, а бабуся навіть помахала ручкою. Ігор сів у свій позашляховик виїхав із двору, коли Елла заскочила до квартири.
-Ну, нарешті ми його розглянули твого нареченого! – радісно сказала бабуся Ганна. – А то приховуєш від нас, нічого не розповідаєш. Він що, син якихось олігархів?
-Ні, він сам працює, сам заробляє, має свої гроші! – похвалилася Елла.
-Ну, як же так? – здивувалася бабуся. – Йому років 25 на вигляд, де він встиг вивчитися і на таку круту машину заробити?
-Йому 24 роки, а працює він із 14 років! – Усміхнулася Елла. – Так, завтра, всі питання завтра, я зараз спати!
Елла з жахом уявляла знайомство її родичів з батьками нареченого та з самим Ігорем. Її мама та тато інтелігентні та витончені люди. Бабуся Аня (мати батька) пишається тим, що її предки якісь там були відомі шляхетні люди, але хто конкретно – вона не пам’ятає, все хоче свій родовід скласти. Мама – музичний керівник, батько – учитель української мови та літератури. Для них вища освіта – найважливіший показник у людині.
А хто Ігор? У нього батьківський будинок у найближчому селищі та своя сімейна свиноферма. Так, він справді почав працювати з 14 років – з витоків бізнесу, все доводилося робити: і чистити сараї, і годувати свинок, і рано вставати, часом пропускаючи навчання в школі.
Незважаючи на це, він отримав атестат з “четвірками”, відслужив в армії і став самоучкою в бізнесі: вже не треба працювати на фермі (хоч і іноді доводиться), а в основному роз’їзди, папери та інше. Є штат працівників, він ними й керує.
Начебто, у всьому позитивний хлопець, але (о, жах!), батьки Елли будуть м’яко кажучі здивовані, коли вони дізнаються – що це за бізнес, і що Ігор не має вищої освіти. Сьогодні не хочеться нічого говорити рідним, усе завтра-завтра, а поки що спати.
Наступного дня пішло все за планом: ЗАГС, кафешка і час додому – у всьому зізнаватися батькам. Ігор зупинив машину біля магазину, купив торт та квіти у кіоску, а потім впевнено сказав:
-То все, їдемо з тобою! Я сам представлюсь, сам все розповім, бо в тебе не вийде пояснити все так, як треба.
Елла спробувала пручатися, але було марно. Удома бабуся, мама, зателефонували батькові, щоб той швидше додому приїхав з роботи – ну а як же ж, наречений прийшов свататися! Швиденько накрили на стіл, щоб відзначити таку важливу подію, Ігоря посадили у найзручніше крісло, і для початку почали нахвалювати наречену.
-А ви знаєте, наша Еллочка просто розумниця, – навперебій говорили мама і бабуся, ніби Ігор не знав про всі переваги своєї дівчини. – Відмінно в школі вчилася, і танцювала, закінчила педагогічний, тепер педагог, дівчинка наша. А ви де живете?
-За містом, там свій дім, – відповів Ігор.
-А що там може бути за містом? Хати якісь старі! – знизали плечима бабуся та мама.
-Ні, у нас великий двоповерховий цегляний будинок, – посміхнувся Ігор. – Ділянка теж немаленька, з ландшафтним дизайном, все по-сучасному.
-Так, це не дві наші суміжні крихітні кімнатки в хрущовці, – зітхнула мама. – А чим ваші батьки займаються: вони викладають чи бізнес?
-Бізнес. У нас своя ферма, свиней вирощуємо та продаємо, – спокійно відповів Ігор і подивився на наречену.
Елла сильно побіліла і чекала на реакцію мами з бабусею. Усі замовкли, пауза затяглася. В цей момент прийшов батько і розкланявся перед нареченим, потис йому руку. Мама терміново затягла батька на кухню і щось йому наговорила.
-Молодий чоловіче, а що ви закінчували для такого бізнесу? – спитав батько, коли був уже про все обізнаний. – Я сподіваюся, що у вас не сарайчик з трьома свинками?
-Ні, у нас велике господарство з працівниками, – гордо відповів Ігор. – Але вчитися поки не встигаю, багато роботи, і на фермі, і у роз’їздах, і з документацією. Навіть заочно ніколи.
-То що ж, виходить – у вас немає освіти? Лише середня школа? – здивувався батько.
-Виходить так. Я всьому сам навчався у батьків, – знизав плечима Ігор.
-Так, все з вами зрозуміло! – Батько розвернувся і мовчки пішов до іншої кімнати.
-Ігоре, ви нас, вибачте, але ви, як наречений, нам зовсім не підходите! – сказала мама. – У нас Еллочка дівчина витончена, з гарною освітою та професією, а у вас що?
-Як що, – здивувався Ігор. – У мене серйозна робота, яка дає високий дохід. Бізнес годує всю нашу родину, добробут зростає.
-Ну, знаєте, юначе, – фиркнула мама. – Краще бути бідним та голодним, ніж свинство розводити!
-Так, Ігоре, все, – тут Елла зірвалася. – Зараз я зберу свої речі, і ми їдемо до тебе. Досить уже тут кривлянь із вищими освітами, набридло!
Молоді поїхали. Елла нікому з родичів не дзвонила і слухавку не брала, хоч батьки та бабуся їй постійно намагалися додзвонитися. Але потім на мамин телефон надійшов дзвінок із незнайомого номера:
-Доброго дня, ви Юлія Сергіївна, мама Елли?
-Так, це я, а що сталося? – Стривожилася мати.
-Нічого, не хвилюйтеся, – відповіла жінка. – Мене звуть Олена, я мама Ігоря. Давайте познайомимося з вами, приїжджайте сьогодні всією сім’єю до нас на пікнік. Давайте не засмучуватимемо наших дітей перед весіллям, воно все одно скоро відбудеться. Я назву вам адресу, вас чекатимемо.
Увечері дві родини зібралися на широкій прибудинковій терасі. Олена у гарній сукні та фартушку накривала на стіл, змінюючи одну страву на іншу, її чоловік Микола смажив шашлики. Елла дуже хвилювалася, щоб її батькам сподобалася гостинність і допомагала майбутній свекрусі. Затримувався лише Ігор – багато роз’їздів, багато роботи, приїде через годинку-другу.
-Ой, які ж смачні шашлики! – Захопилася бабуся. – Ніжні, у роті тануть! Я ніколи нічого смачнішого не їла!
-Так, це наші свині, фермерські, – похвалилася Олена.
Тільки батько Елли сидів розгублений і боявся до всього торкнутися. Він нахилився до своєї дружини і прошепотів їй на вухо з глузуванням у голосі:
-Ну треба ж, звідки у цієї селянщини такі заробітки? Вони ж явно не мають вищої освіти!
-Та йди ти зі своєю вищою освітою! – обурилася мати Елли. – Ми з цією освітою все життя копійки рахуємо! Я за кожну копійку б’юся, після роботи на репетиторство поспішаю, та й ти теж.
Ми таке м’ясо дозволити собі можемо тільки у великі свята! Ну ні, краще бути ситим, хоч і зі свинарником, а не бідним і з освітою! Пощастило нашій доньці, не те, що мені свого часу!
