Жила Катя як багато інших жінок. Не багато, але й не бідували. Вже 15 років, як Катя була заміжня, мала трьох дітей і часом навіть була щаслива.
Чому часом?
Тому що не вистачало Каті ніжності та уваги. Не бачила вона їх від свого чоловіка Сергія, зовсім не бачила.
Ні, колись давно, Катя і сама вже не пам’ятала коли це було, Сергій був і лагідним і ніжним, а потім змінився. Став якимось чоловіком, чоловіком.
На дружину уваги майже не звертав, приходив з роботи, вечеряв і лягав на улюблений диван до улюбленого телевізора.
Каті, особливо останнім часом, здавалося, що любить він свій диван і телевізор набагато більше за неї, але як їй не хотілося змінити це, вона нічого не могла вдіяти. От і жила, як жила.
Діти, чоловік, будинок і безліч домашніх турбот.
А куди ж без них?
Ніхто окрім господині не перейде і не переробить роботу, а допомоги чекати нема звідки.
Сергій вважав, що домашня робота це прерогатива чисто жіноча, а він чоловік і якщо гроші в будинок приносе, то більше від нього нічого не потрібно.
Діти теж дуже допомагати не поспішали. Старша Олена все в школі та на різних заходах, а від молодших і просити допомоги поки не варто. Ось і лягло все на плечі тендітної Каті.
Іноді, дивлячись у дзеркало, бачила Катя втомлену і без іскорки в очах жінку і згадувалася їй та життєрадісна, веселенька Катруся. Така якою вона була до заміжжя і яку було вже не повернути.
Принаймні Катя так думала, але життя показало, що вона глибоко помиляється.
Зараз у Каті почався період ще більшого клопоту.
Ось-ось мав відбутися ювілей Сергія, і саме ця подія займала весь вільний час Каті.
Час піджимав, а у Каті було ще не все готове. Через це вона дуже нервувала і переживала.
Сергій, як завжди був, осторонь від усіх насущних проблем і Катя крутилася одна, але як би там не було до ювілею, все було готове вчасно.
Гостей було не дуже багато. Родичі, близькі друзі. Здалеку нікого не було, окрім пари друзів Сергія з якими він разом служив. Та й тих Катя знала давним-давно.
Свято проходило весело.
Катя, як хазяйка, намагалася за всім встежити і все контролювати.
Сергій на дружину сильної уваги не звертав, але один із його друзів весь вечір проявляв до Каті підвищену увагу.
Робив компліменти і намагався допомогти.
Спочатку Катя навіть не звернула на це уваги. Микола завжди був чемним і ввічливим, але потім все ж таки зрозуміла, що його увага не така вже й дружня.
Зрозуміти щось зрозуміла, але відразу постаралася цю думку відігнати від себе.
Цього вечора у неї все вийшло, проте за кілька днів після свята Микола зателефонував Каті. Розмова була ніби ні про що, але прихований підтекст Катя все ж таки вловила.
Микола подякував господині за свято, частування та за те, як добре все було організовано. Ще Микола згадав, що забув привезти Сергію щось, що давно обіцяв. Тоді Катя сказала, що за кілька днів буде у сестри в місті і може забрати посилку.
Микола жив у тому самому місті, що й сестра Каті тому її пропозиції дуже зрадів, пообіцявши Каті, що зустріне її на вокзалі та передасть обіцяне.
Настав час поїздки і Катя раптом усвідомила, що на цей раз їй хочеться виглядати по-особливому. Вона, як змогла, привела себе в порядок і нарешті оновила свій гардероб, який давно чекав свого часу.
Микола справді зустрів Катю на вокзалі.
Повною несподіванкою для жінки виявилося те, що прийшов він із гарним букетом квітів.
Микола обсипав жінку компліментами та запропонував їй увечері сходити до ресторану.
Просто по-дружньому.
З деякою часткою сумніву Катя погодилася, вирішивши, що від вечора проведеного в приємній компанії нічого поганого бути не може.
Сестрі вона все розповіла і та з ентузіазмом підтримала Катю, а ввечері навіть допомогла зібратися на зустріч.
Катя йшла на зустріч із якимось давно забутим почуттям. У голові раз у раз спливали компліменти Миколи на її адресу. Від цих начебто безневинних спогадів на душі в неї було тепло й хвилююче водночас.
При зустрічі на неї знову чекав букет і ще купа компліментів.
Час пробіг непомітно, а коли Микола проводжав її додому, то запропонував їй зустрінеться ще раз.
Спати Катя лягала з дивним почуттям. Вона довго не могла заснути весь час, згадуючи минулий вечір, а потім твердо вирішила, що зустрінеться з Миколою ще раз, а там буде що буде!
У сестри вона повинна була залишитися ще на одну ніч, тому часу на зустріч у неї було достатньо.
Вранці вона сходила у справах, а потім почала готуватися до зустрічі з Миколою. Вона навіть сходила в перукарню, хоча давно бігала підстригатися до подруги і в перукаря не була вже кілька років.
За кілька годин до призначеної зустрічі Катя стояла біля дзеркала і не впізнавала свого відображення в ньому.
З дзеркала на неї дивилася миловидна і дуже приваблива жінка.
Катя дивилася на себе і те, що вона бачила їй дуже подобається.
До зустрічі залишалося 1,5 години, коли у Каті задзвонив телефон.
Дзвонив Сергій.
Він запитав як у дружини справи, чи все встигла зробити і як живе її сестра.
Катя відповідала на запитання чоловіка і вже хотіла було закінчувати розмову, як раптом у слухавці почула голос молодшої дочки.
– Мамочко! Приїжджай швидше! Ми тебе дуже любимо і скучили!
Катя почула голос доньки, і в її душі все перевернулося.
Вона виразно зрозуміла, що мало не зробила величезну помилку.
Адже там, вдома на неї чекав чоловік. Такий який він є. Зі своїми достоїнствами та недоліками, а найголовніше там чекали її діти, які любили своїх маму та тата. Такими які вони є, і Катя не мала права зрадити їхні почуттів.
Катя взяла телефон та набрала номер Миколи…
Вже вранці вона була вдома.
Як не дивно, але чоловік оцінив її нову зачіску та сказав, що їй дуже личить.
Діти зустрічали маму з веселими вигуками і не підробленою радістю, а Катя дивилася на рідних і думала, що вона дуже рада, що вчасно зупинилася і не припустилася помилки.
Вона раптом зрозуміла, що дуже любить своє таке звичайне життя і ніколи не проміняє його на щось інше.
