– Ну, не знаю Зіна, як ти це терпиш? Я б вже давно і Олексія твого і Олену його, на місце поставила. Скільки ж можна терпіти? Вони ж тобі на шию сіли та ноги звісили! Мало того, що ти постійно з Андрійком возишся, то ще й грошима їм постійно допомагаєш! Хіба так можна? – Катерина з гнівом подивилася на свою подругу Зіну, яка сиділа навпроти неї і безглуздо посміхалася, у відповідь на палку промову подруги.
На колінах у Зіни сидів її онук Андрійко, три роки від народження і з задоволенням пив, зварений бабусею раніше, компот.
– Ні, Зіно ну, що ти знову мовчиш, наче води в рот набрала. Знову будеш Олексія з Оленкою виправдовувати?
– Та нічого я, Катя їх не виправдовую. Молоді вони, що тепер? І ми з тобою були молоді. Хіба нам жити за повною програмою не хотілося? Хотілося, от і вони хочуть, а щодо Андрійко… Так мені з ним возитися тільки на радість, єдиний онук, як-не-як.
– Ну ти Зіна, даєш! А ти колись жила за повною програмою? Нагадай мені, а то скільки я тебе знаю, то ти все життя працювала і Олексія тягла. Чи я не права? А Олексій твій, не ображайся, все ж таки нахаба! Ні маму на море звозити, так він у тебе, на свою відпустку, гроші просить! Ну, як це? Скажи мені як?
Зіна, яка в цей час намагалася впоратися з непосидючим онуком, вдала, що не почула останніх слів подруги.
Їй було трохи прикро, від слів подруги, але десь глибоко в душі вона розуміла, що та абсолютно права і має повне право говорити так.
Вони з Катею, з наймолодших років, були не розлий вода. Завжди і всюди підтримували один одного, ніколи між ними не було жодних секретів. Так уже було заведено.
Зараз вони сиділи в затишній кухні Зіни і Катя вже цілу годину намагалася донести до подруги ситуацію, але Зіна вперто намагалася не помічати, або робила вигляд, що в неї все добре.
Катя, посидівши ще хвилин 20 зрозуміла, що все, що вона говорить марно і Зіна її просто не слухає. Втомившись говорити в порожнечу, Катя пішла.
Зіна залишилася наодинці з онуком.
Андрійко, порався з іграшками, а Зіна сиділа на дивані і дивилася на онука.
Вона чудово розуміла, що Катя має рацію, але ніколи в житті не зізналася б їй у цьому, бо це означало визнати свою неправоту. Адже саме Катя постійно говорила Зіні, що та балує сина і треба ставитися до нього суворіше, але Зіна нікого не слухала і домоглася того, що відбувалося зараз.
Вона виховувала сина одна, з чоловіком вони розлучилися коли Олексію було лише два роки. Так вийшло.
Не зійшлися характерами.
Чоловік пішов і більше ніколи не з’являвся, хоч і справно платив аліменти, аж до належного терміну, а Зіна більше заміж не вийшла. Всю себе віддала синові, і десь балувала його.
Втім, Олексій теж дуже любив матір, але п’ять років тому він одружився і став зовсім іншим.
Олена, його дружина, поганою не була і навіть подобалася Зіні, але була вона ще молоденькою і любила розваги та подорожі. Хоча, треба віддати їй належне, коли народився у них Андрійко, вона від нього не відходила і дуже добре доглядала сина, але ось, з тих пір, як сину виповнився рік, він все частіше і частіше став залишатися з бабусею.
Молодим хотілося сходити то в ресторан, то в кіно, то ще кудись, а з маленьким сином це робити було дуже важко. Ось і стали молоді, дедалі частіше залишали малюка з бабусею.
Зіна, ніколи не відмовляла, їй було це на радість і на руку синові та невістці.
Ось і зараз малюк знову був у гостях в улюбленої бабусі.
Олексій, привіз його вчора. Вони з Оленою збиралися на шашлики за місто.
А ще він попросив у матері грошей. Позичити.
Він із сім’єю хотів з’їздити, на тиждень, на море, але фінансів на це не було. Олексій чудово знав, що Зіна має деякі накопичення, тому й просив грошей.
Зіна, обіцяла подумати, але син пішов задоволений. Знав, що мама не відмовить.
Втім, Зіна відмовляти не збиралася, хоча мала й деякі плани на ці гроші.
Зіна хотіла зробити ремонт на дачі. Вона була в неї маленька з квітником і невеликим городом, але Зіна почувалася там добре і спокійно.
Останні два роки вона проводила там з онуком і тому там теж явно подобалося, але будиночок неабияк занепав і вимагав ремонту. Ось для цих цілей і Зіна накопичувала гроші.
Вже два роки вона була на пенсії і її цілком влаштовувала. Багато їй однієї було не потрібно, от і зібралися гроші. Та й до цього, Зіна відкладала кожну вільну копієчку.
Тепер гроші були потрібні синові і Зіна вирішила, що займе їхньому синові, а як зможе, той обов’язково віддасть. Вона була в цьому впевнена, але вирішила сказати йому про це віч-на-віч.
Згадавши про дачу, Зіні страшенно захотілося туди і вона вирішила, що завтра поїде туди з Андрійком. Чомусь вона була певна, що завтра Андрійка ще не заберуть.
Так воно й сталося.
Увечері зателефонував Олексій та попросив маму побути з онуком ще один день.
Зіна була до цього готова, тому анітрохи не здивувалася, а наступного ранку вона та Андрійко вже їхали на дачу.
Їй здавалося, що на дачі навіть повітря було лікувальним. Скоро починалася городня пора і треба було впорядкувати грядки і клумби, чим і зайнялася Зіна разом зі своїм маленьким помічником.
День пройшов продуктивно і якось дуже швидко. Як не дивно, але Зіна анітрохи не втомилася і ввечері, разом із Андрійком, вирушила до місцевої мешканки за свіжим молоком.
Щойно вона вийшла за ворота, як їй на зустріч попався сусід Віктор Георгійович.
У минулому він працював на великому підприємстві, а тепер теж був на пенсії, але, на відміну від Зіни, він жив на дачі майже весь час.
Зіна знала його дуже давно, знала і його дружину, якої не стало кілька років тому.
Не сказати, що вони товаришували, швидше ставилися один до одного як добрі сусіди і якщо зустрічалися, то завжди зупинялися, щоб перекинутися парою слів. Сьогодні все сталося, як завжди, але була все ж таки одна відмінність.
Несподівано для Зіни сусід запропонував їй прийти пізніше до нього в гості, де вони, ще з декількома сусідами, вирішили влаштувати посиденьки.
Спочатку Зіна відмовилася, пославшись на Андрійка, але Віктор Георгійович заспокоїв її переконавши, що вона буде така не одна і кілька людей теж будуть із онуками.
Обміркувавши все, Зіна вирішила погодитись.
Дуже хотілося розвіятися і відволіктися.
Вечір пройшов більш ніж чудово і Зіна анітрохи не пошкодувала, що пішла в гості.
Виїжджати зовсім не хотілося.
Подумавши, Зіна зателефонувала синові і попередила, що вони залишаться ще на якийсь час, у результаті на дачі вона з онуком пробула тиждень.
Майже щовечора вони з Віктором Георгійовичем, влаштовували вечірні чаювання і за цей час дуже зблизилися, а потім Зіна та Андрійко поїхали.
Минув тиждень і раптом Зіна зрозуміла, що дуже сумує за Віктором Георгійовичем, а ще через день він зателефонував і запросив Зіну до ресторану.
Виявилося, що зараз він також у місті.
Зіна з радістю погодилася.
Цілий день вона присвятила собі. Купила нову сукню, зробила нову, красиву зачіску і несподівано зрозуміла, що їй дуже подобається доглядати за собою і присвячувати цьому вільний час.
Через кілька годин її побачення з Віктором Георгійовичем і Зіна дуже хвилювалася.
Вона саме збиралася робити макіяж, коли несподівано прийшов Олексій з Андрійком.
– Привіт, мамо.
– Привіт, синку.
– Мамо, я залишу Андрійка, добре? Ми з Оленою хочемо сходити до ресторану.
Олексій став знімати шапку з Андрійка, але мама зупинила його.
– Ні, синку. Вибач. Сьогодні я не можу.
Від здивування Олексій, не моргаючи, дивився на матір, та вона й сама була здивована не менше за нього, коли вимовила ці слова.
– В якому сенсі не можу?
– У тому сенсі, синку, що у мене на вечір плани.
– Які плани, мамо?
– Мої плани, синку. Мої особисті плани.
Олексій зрозумів, що сьогодні їх із дружиною планам не судилося збутися і через деякий час, зрозумівши, що маму не переконати, збирався йти.
Коли син уже був на виході, Зіна сказала.
– Завтра я переведу тобі гроші, які ти просив, але вибач, усю суму я, дати тобі не зможу.
Олексій більше нічого не спитав і мовчки пішов.
З того вечора життя Зіни змінилося, воно ніби почало жити наново.
Втім, так воно й було.
Майже всі вечори вони з Віктором Георгійовичем проводили разом і нарешті зрозуміли, що не хочуть жити один без одного.
Їхнім спільним рішенням стало переїхати на його дачу, а свою вона вирішила залишити молодим.
Син зрозумів, що в матері тепер зовсім інше життя і прийняв рішення повністю.
Андрійко часто гостював у бабусі та дідуся на дачі, втім, як і онуки Віктора Георгійовича.
Приїжджала до них у гості і Катя, яка була шалено рада за подругу.
А Зіна?
Зіна була щаслива, але іноді все ж таки шкодувала, що раніше не почала все заново і не змінилася.
Напевно, це було єдине, про що зараз шкодувала Зіна.
