Марина прийшла до сусідки Оксани мало не з самого ранку. – Ходіть до нас в гості! – сказала вона. – У нас там весело, діти пограються. – Нащо мені це? – сказав син Оксани Сергій. – Я краще пограю на компʼютері! Оксана трохи подумала і дала Сергію куртку: – Іди, і придивишся за сестрою! Коли вони лишилися з сусідкою вдвох, Оксана зробила каву і сіла за стіл навпроти Марини. Та вже аж крутилася на табуретці – так хотілося попліткувати. – Андрій у вас ночував, чи що? – запитала Оксана про гостя Марини. – Ага, слухай… Відведи його від дружини! – раптом сказала вона. – У якому це сенсі, відведи? – ахнула Оксана

– Мені потрібне офіційне розлучення, – заявив Леонід. – Та й на здоров’я! – Оксана приховала, що ображена. – Ти хоч капостити мені не будеш? Дітей відпускатимеш на канікули до нас? – Капостити – це про тебе, – образилася Оксана….

Зінаїда Павлівна приїхала на свою дачу. Жінка швидко розібрала сумки, трохи відпочила з дороги, пообідала. – Так, пора і за роботу братися, – вирішила вона, вимивши посуд. – Піду мабуть в квітнику порядок наведу. Жінка вийшла з будинку, взяла садовий інструмент і вирушила працювати. Зінаїда Павлівна зайшла в квітник і ахнула…вона побачила розриту землю і листочки, які де-не-де лежали. – Де всі мої троянди?! – здивовано вигукнула вона. Раптом на хвіртці у квітник Зінаїда Павлівна побачила якусь записку. Жінка швидко прочитала її і застигла від прочитаного

— Яка ж ти егоїстка! – обурювалася свекруха. — Тобі відпустка важливіша за сім’ю! — Навіщо так злитися, Зінаїдо Павлівно? — Марина грайливо вигнула брову. — Ми з Петром і так постійно допомагаємо вам грошима. З огляду на те, що…

Марина працювала у шлюбному агентстві. – Ви зробили вибір, Іване Сергійовичу? – запитала вона солідного клієнта. Він якраз розглядав анкети. – Так, зробив! – заявив той. – Можна мені познайомитися з цією жінкою? Він глянув на Марину. На її обличчі була розгубленість. – Ось із цією?! – здивовано запитала вона. – Я хотів би зустрітися, – сказав Іван Сергійович. – Завтра чи післязавтра, якщо вона буде згодна. – Так, звичайно, – сказала Марина. – Але тільки в неділю. Вас влаштує? – Добре, в неділю, – погодився той. З цими словами чоловік розвернувся і пішов. Марина так і сіла на диван і закрила обличчя руками. Вона ще не усвідомила, що щойно наробила

Марина прийшла на роботу трохи раніше. Просто жила вона далеко, на околиці міста і намагалася встигнути на той автобус, який привозив її в офіс на двадцять хвилин раніше. На наступному вона вже запізнювалася на десять хвилин, що було недобре. Знайти…

Ольга дивилася телевізор, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її брат Павло. – Оля, приїжджай, бабусі не стало, – тихо сказав Павло. Ольга кинула всі справи і поїхала на прощання до своєї бабусі Катерини Василівни. Все пройшло як у тумані. Після прощання настав момент оголошення заповіту. Нотаріус почав читати заповіт, у залі зависла тиша. — З волі Катерини Василівни її майно, включаючи квартиру, дістається її внуку Павлу. А своїй внучці Олі, вона залишила сімейний фотоальбом та цей конверт, – озвучив нотаріус і простягнув жінці конверт. Ольга швидко відкрила конверт, заглянула всередину і ахнула від побаченого

Павла та Ольгу виховувала бабуся, Катерина Василівна. Жінка освічена і статна, з характером, якому могли б позаздрити багато чоловіків: вона була непохитна. Події її молодості були сповнені викликів та нестабільності, і це навчило її бути обачною та часом жорсткою. Проте…

Ольга Іванівна вже збиралася лягати спати, як раптом у двері наполегливо постукали. – А це ще кого принесло? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла її донька Наталка з валізами в руках. – Наталю, що сталося? – запереживала мати. – Мамо, я пішла від них, – схлипнула донька. – Ти проходь. Не стій в дверях, – Ольга Іванівна провела доньку на кухню. Наталка слухняно опустилась у крісло. – Досить плакати, розповідай, – сказала мама. – З  моєю свекрухою щось не так, мамо, – несподівано сказала Наталка, важко зітхнула і все розповіла матері. Ольга Іванівна вислухала доньку і застигла від почутого

Наталя з’явилася до матері раптово, з валізами, коли та вже спала, і підскочила від гучного стукоту у двері. На поріг Наталка ввалилася сніговою грудкою – на вулиці другий день йшов великий, схожий на тополиний пух, сніг. -За порогом роззувайся, –…

Ліда вирішила зробити ремонт на дачі. Вона найняла для цього сусіда Олександра. Чоловік ремонтував паркан, коли Ліді подзвонив син. – Як ти? Що їв? – запитала вона. – Піцу і картоплю фрі, – сказав той. – Я ж казала, що в морозилці є котлети! – сказала Ліда. – Ну, мамо, не хочу я котлет! – відповів син. – Добре, може, приїдеш на вихідні? – запитала Ліда. – На вихідних ми з татом хотіли зустрітися, я обіцяв йому допомогти шафу зібрати. – Яку ще шафу? – здивувалася жінка. Коли вони договорили, Ліда раптом розплакалася. Вона забула, що тут був Олександр. – Лідо, що з вами?! – чоловік не розумів, що відбувається

– Ми з вами не зустрічалися раніше? Ліда вже кілька днів придивлялася до Олександра, намагаючись зрозуміти, де вона раніше бачила ці яскраво-пронизливі очі. Сам він був непоказний: засмаглий, з глибокими зморшками, вузлуватими пальцями на великих руках. Але очі Олександра були…

Віталій був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила його дружина Ірина, з якою він дуже сильно посварився минулого вечора. – Нехай попереживає, і думає, що я дуже сильно на неї образився, – вирішив чоловік, глянувши на екран телефону і скинув виклик. Телефон задзвенів ще раз, потім ще раз. Віталій продовжував ігнорувати дружину, показуючи їй, що він все ще на неї ображений. Раптом Ірина надіслала Віталію смс-повідомлення, до якого було прикріплено якесь фото. Віталій взяв телефон, відрив повідомлення, глянув на фото і… ахнув від побаченого

Сварки у Віталія та Ірини були, як за розкладом. Стандартно десь раз на місяць. Ірина взагалі була з характером: запальна, емоційна. А в чоловіки обрала собі абсолютно протилежну людину – скромного та тихого Віталія. І так, це вона обрала його…

Михайло з Настею познайомились випадково. І одразу закохалися один в одного! Михайло так дивився на дівчину, що навіть і слів не треба було, і так все ясно – вона йому дуже подобається. – Сьогодні підемо знайомитись з моєю бабусею, – сказала Настя Михайлу. – Вона тут недалеко живе. Думаю ти їй дуже сподобаєшся… Валентина Миколаївна ледве встигла відкрити двері, як почула: – Бабусю, познайомся, це Мишко! На порозі стояли молодий хлопець і світленька, молоденька дівчина. Валентина Миколаївна глянула на гостей і руками сплеснула від несподіванки. Вона не впізнавала хто це! І тут вона все зрозуміла

– Та дуже ти мудра у нас дівка, Настю, з викрутасами. На козі до тебе не під’їхати, тож і щастя тобі не знайти. І не дивно – та кому ж така сподобається? – хитала головою баба Валя, дивлячись на Настю….

У Зої був день народження. Її чоловік Павло в той день прокинувся рано. Він посмажив чотири останні яйця, які були в холодильнику, зробив салат з огірків і помідорів. Чоловік все з’їв і попив собі кави з булочкою. Павло склав увесь брудний посуд в мийку і сів за комп’ютер трохи пограти. Він чекав, коли дружина прокинеться і тоді вже почнеться… Зоя ж прокинулася і, наївна, почувши аромат приготовленої їжі, подумала, що чоловік готує їй святковий сніданок! Але коли вона зайшла на кухню, то остовпіла від побаченого

Те, що Павло одружений, Ганна знала, але це не мало значення. Головне, вона кохає його, а він кохає її! А дружина? Ну дружина та й дружина… Ганна була впевнена, що Павло покине її, коли зрозуміє, що його доля це Ганна,…

Людмил підʼїхала до кафе, щоб зустрітися з своєю подругою. Катерина стояла на сходах. Молоді жінки обійнялися під час зустрічі. – Чудово виглядаєш! – усміхнулася Катя. – І ти! Як і раніше, красуня! – відповіла Люда. Вони зайшли до кафе, сіли за стіл. Поки Люда розглядала меню, Катя раптом підвелася. – Катю, ти що там побачила? – запитала Людмила. – Подруго… Ти повинна це побачити…Там твій чоловік і твоя мама…І поводяться вони не так як зять та теща, – тихо сказала здивована Катерина. – Що? – не зрозуміла Людмила, повільно повернулася…і остовпіла від побаченої картини

Про те, що її чоловік завів собі іншу, Людмила здогадувалася вже давно. Усі ознаки, були. Чоловік, наприклад, завів звичку таємниче шепотітися по телефону. І тих кількох випадків, коли він круглі оченята робив, коли Люда входила в кімнату під час його…

Повернутись вверх