Пліткарка

Жіночий журнал

Лідія Павлівна рішуче повернулася до свого зятя Ігоря. Той заварював собі чай. – Ну? – сказала вона. – Де ти був? Ігор здивовано обернувся. Лідія Павлівна ще ніколи не розмовляла з ним таким тоном. – Де я був? – перепитав він. – Так-так, де ти сьогодні був? – повторила теща. – На репетиції, – сказав той. Лідія Павлівна очі витріщила від обурення. – На репетиції чого саме? – запитала вона. – Зустрічей з коханками?! – Що? – Ігор аж підскочив від несподіванки. – Все, Ігорчику, ти попався! – сказала жінка. – Я все бачила! І флешку, і тебе! Ігор не розумів, що відбувається

  • 11 години тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лідія Павлівна рішуче повернулася до свого зятя Ігоря. Той заварював собі чай. – Ну? – сказала вона. – Де ти був? Ігор здивовано обернувся. Лідія Павлівна ще ніколи не розмовляла з ним таким тоном. – Де я був? – перепитав він. – Так-так, де ти сьогодні був? – повторила теща. – На репетиції, – сказав той. Лідія Павлівна очі витріщила від обурення. – На репетиції чого саме? – запитала вона. – Зустрічей з коханками?! – Що? – Ігор аж підскочив від несподіванки. – Все, Ігорчику, ти попався! – сказала жінка. – Я все бачила! І флешку, і тебе! Ігор не розумів, що відбувається

– Він їй зраджує! – З порога заявила Лідія Павлівна. Її подруга Ганна Василівна, яка все життя пропрацювала в школі, здивовано відступила, пропускаючи жінку на кухню. – Що трапилося, Лідочко? – Кажу тобі, Ганно: Ігор наш зраджує моїй Оксані! –…

Борис повернувся додому пізно. Пройшов на кухню, ввімкнув світло і здивувався, помітивши дружину. – Валя? А ти чому в темряві сидиш? І чому взагалі ще не спиш? – запитав він. – І коли ти хотів мені розповісти про це? – не відповівши на запитання чоловіка, сказала дружина. – Про що? – запитав Павло. – Про те, що ти порушив нашу угоду, – єхидно сказала Валентина. –  Про свою нову Катерину, Христину чи Віру. Як її звуть? – Яку ще угоду? Кохана, ти про що? – Павло здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 18 години тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Борис повернувся додому пізно. Пройшов на кухню, ввімкнув світло і здивувався, помітивши дружину. – Валя? А ти чому в темряві сидиш? І чому взагалі ще не спиш? – запитав він. – І коли ти хотів мені розповісти про це? – не відповівши на запитання чоловіка, сказала дружина. – Про що? – запитав Павло. – Про те, що ти порушив нашу угоду, – єхидно сказала Валентина. –  Про свою нову Катерину, Христину чи Віру. Як її звуть? – Яку ще угоду? Кохана, ти про що? – Павло здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Субота. Дванадцята година дня. Сьогодні вони збиралися поїхати за продуктами, але Борисові після сніданку зателефонували з роботи та попросили приїхати. – Валю, я постараюся швидко впоратися, години через дві приїду, – пообіцяв чоловік. Минуло вже три години, коли Борис подзвонив:…

Павло дуже любив Марину. Але дівчина поїхала в місто вчитися музиці. Бачилися вони все рідше. А одного разу Марина раптом подзвонила дуже сумна. – Павлику, я голос зірвала, – сказала вона. Я так за тобою сумую. Тільки зараз це зрозуміла. Ми з татом скоро приїдемо в село… Марина приїхала наступного ж дня, і одразу пішла до Павла. – Павлику, я не можу я без тебе, – заявила дівчина. – Я до тебе приїхала. Ти мене ще чекаєш? Той усміхнувся. – А я на тебе не просто чекаю, – сказав Павло. – Подивись, що ми з батьком зробили. – Що зробили? – Марина не розуміла, про що він говорить

  • 1 день тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло дуже любив Марину. Але дівчина поїхала в місто вчитися музиці. Бачилися вони все рідше. А одного разу Марина раптом подзвонила дуже сумна. – Павлику, я голос зірвала, – сказала вона. Я так за тобою сумую. Тільки зараз це зрозуміла. Ми з татом скоро приїдемо в село… Марина приїхала наступного ж дня, і одразу пішла до Павла. – Павлику, я не можу я без тебе, – заявила дівчина. – Я до тебе приїхала. Ти мене ще чекаєш? Той усміхнувся. – А я на тебе не просто чекаю, – сказав Павло. – Подивись, що ми з батьком зробили. – Що зробили? – Марина не розуміла, про що він говорить

Знову внука з сусідською Мариною бачили, ходить такий щасливий, а в бабусі через нього душа не на місці. Поїде Марина, а він сумуватиме, ніяк не хоче зрозуміти, що така дівчина не для нього! – Ти даремно не сподівайся, вони люди…

Віру розбудив телефонний дзвінок. Дзвонила мама. Віра взяла телефон та вийшла на кухню, щоб не розбудити чоловіка. – Віро, тобі треба приїхати. Обов’язково. Краще прямо сьогодні, – сумним голосом промовила мама. – Мамо, сьогодні четвер. Мені за три години треба бути на роботі. Я не можу все кинути та поїхати, – пояснила Віра. – Відпросись. Дуже треба, – продовжувала наполягати мати. – Яке відпросись? І взагалі, що у вас сталося? – запитала Віра. – Ой, доню…Біда у нас, – майже плачучи сказала мати, важко зітхнула і все виклала доньці. Віра вислухала маму і аж присіла від почутого

  • 2 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віру розбудив телефонний дзвінок. Дзвонила мама. Віра взяла телефон та вийшла на кухню, щоб не розбудити чоловіка. – Віро, тобі треба приїхати. Обов’язково. Краще прямо сьогодні, – сумним голосом промовила мама. – Мамо, сьогодні четвер. Мені за три години треба бути на роботі. Я не можу все кинути та поїхати, – пояснила Віра. – Відпросись. Дуже треба, – продовжувала наполягати мати. – Яке відпросись? І взагалі, що у вас сталося? – запитала Віра. – Ой, доню…Біда у нас, – майже плачучи сказала мати, важко зітхнула і все виклала доньці. Віра вислухала маму і аж присіла від почутого

В останній місяць Віра, прокидаючись вранці і ще не розплющуючи очей, намагалася згадати, де вона сьогодні знаходиться: вдома чи в Києві. Справа в тому, що вони з Ігором зараз займалися, як казав її чоловік, передислокацією з рідного містечка до столиці….

Віка зі свекрухою Тамарою поралися по-господарству. Раптом хтось постукав у ворота. – Віко, я гляну хто там! – сказала свекруха. – Ти нікого не чекаєш? – Ні, – здивувалася невістка. – Краще я піду з вами… Вони підійшли до воріт. – Хто там?! – гукнула Віка. – Відкрийте, будь ласка, – почувся тихий чоловічий голос. – Не на дорозі ж нам розмовляти? Жінки перезирнулися і Віка відкрила хвіртку. – Тоню, Антоніно… – раптом звернувся якийсь чоловік до Тамари. – Яка ж ти стала! Ти дуже змінилася. А я ось повернувся. – Ви мене з кимось плутаєте, – сказала Тамара. – Ніяка я не Тоня. Я Тамара Миколаївна. Гість застиг, нічого не розуміючи

  • 4 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віка зі свекрухою Тамарою поралися по-господарству. Раптом хтось постукав у ворота. – Віко, я гляну хто там! – сказала свекруха. – Ти нікого не чекаєш? – Ні, – здивувалася невістка. – Краще я піду з вами… Вони підійшли до воріт. – Хто там?! – гукнула Віка. – Відкрийте, будь ласка, – почувся тихий чоловічий голос. – Не на дорозі ж нам розмовляти? Жінки перезирнулися і Віка відкрила хвіртку. – Тоню, Антоніно… – раптом звернувся якийсь чоловік до Тамари. – Яка ж ти стала! Ти дуже змінилася. А я ось повернувся. – Ви мене з кимось плутаєте, – сказала Тамара. – Ніяка я не Тоня. Я Тамара Миколаївна. Гість застиг, нічого не розуміючи

Доглянута сільська хата за великим парканом. Все красиво, квіти ростуть у якомусь своєму порядку, гармонія. Собачка, великий, розумний, даремно навіть гавкати не буде, лежить біля ґанку. Кіт сидить на вікні, і ліниво поглядає на метеликів, що пурхають над квітами. Дивишся…

Алла повернулася додому з відрядження. Жінка вже була біля свого будинку, і хотіла зайти в підʼїзд, як раптом зустріла сусіда. – Алло, доброго ранку! Хіба ви не переїхали? – запитав Василь Петрович. – Ні, не переїхала. Я у відрядженні була. А з чого ви взяли, що я переїжджаю? – здивувалася жінка. – Та так, нічого… Не бери в голову, – якось підозріло додав сусід, і пішов по своїх справах. Алла теж швидко зайшла у підʼїзд, піднялася на свій поверх. Вона відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і остовпіла від побаченої картини

  • 4 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Алла повернулася додому з відрядження. Жінка вже була біля свого будинку, і хотіла зайти в підʼїзд, як раптом зустріла сусіда. – Алло, доброго ранку! Хіба ви не переїхали? – запитав Василь Петрович. – Ні, не переїхала. Я у відрядженні була. А з чого ви взяли, що я переїжджаю? – здивувалася жінка. – Та так, нічого… Не бери в голову, – якось підозріло додав сусід, і пішов по своїх справах. Алла теж швидко зайшла у підʼїзд, піднялася на свій поверх. Вона відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і остовпіла від побаченої картини

Батька свого Алла не знала і ніколи не бачила, він зник із їх із мамою життя ще до її народження. Звичайно, дівчинка питала про нього в матері, але та тільки хмурилася і казала займатися корисними справами, а не про нісенітниці…

Катя повільно піднімалася сходами, тримаючись за поручні. Начальниця сама відправила її додому, помітивши, що та заслабла. – Катрусю, йди-но ти додому, лікуйся, – сказала вона. – Звіти зачекають до завтра… Вже біля дверей своєї квартири Катя раптом почула якісь голоси. – Дивно, – подумала жінка. – Мій Андрій має бути на роботі до вечора… Ключ м’яко зайшов у замок, але Катя завагалася, прислухаючись. Раптом почувся голос свекрухи! Він був владний і різкий… Катя застигла. – Скільки можна тягнути, синку? – говорила свекруха. – Ти ж сам бачиш – вона не підходить нам! Катя оторопіла від почутого

  • 5 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя повільно піднімалася сходами, тримаючись за поручні. Начальниця сама відправила її додому, помітивши, що та заслабла. – Катрусю, йди-но ти додому, лікуйся, – сказала вона. – Звіти зачекають до завтра… Вже біля дверей своєї квартири Катя раптом почула якісь голоси. – Дивно, – подумала жінка. – Мій Андрій має бути на роботі до вечора… Ключ м’яко зайшов у замок, але Катя завагалася, прислухаючись. Раптом почувся голос свекрухи! Він був владний і різкий… Катя застигла. – Скільки можна тягнути, синку? – говорила свекруха. – Ти ж сам бачиш – вона не підходить нам! Катя оторопіла від почутого

Катя повільно піднімалася сходами, тримаючись за поручні. Перед очима пливли різнокольорові кола. Начальниця сама відправила її додому, помітивши бліде обличчя і згаслий погляд. – Катрусю, йди-но ти додому, лікуйся. Звіти зачекають до завтра. Вже біля дверей квартири Катя почула якісь…

Григорій вечеряв на кухні, коли у двері подзвонили. – Кого це там принесло?! – невдоволено пробурчав чоловік і пішов в коридор. Григорій відкрив двері і побачив на порозі хлопчика років десяти. – Хлопчику, ти до кого? – суворо спитав він. – Мене Денис звуть, – тихо відповів хлопчик, ховаючи очі. – Денис?! І що тобі треба? – запитав Григорій. Раптом, чоловік побачив в руках хлопчика якусь папку. – А що це в тебе таке? – запитав Григорій, взяв із рук хлопчика цю папку, відкрив її і… ахнув від побаченого

  • 5 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Григорій вечеряв на кухні, коли у двері подзвонили. – Кого це там принесло?! – невдоволено пробурчав чоловік і пішов в коридор. Григорій відкрив двері і побачив на порозі хлопчика років десяти. – Хлопчику, ти до кого? – суворо спитав він. – Мене Денис звуть, – тихо відповів хлопчик, ховаючи очі. – Денис?! І що тобі треба? – запитав Григорій. Раптом, чоловік побачив в руках хлопчика якусь папку. – А що це в тебе таке? – запитав Григорій, взяв із рук хлопчика цю папку, відкрив її і… ахнув від побаченого

– Вітя, ну куди мені подіти сина? Матері не можу сплавити, я з нею не спілкуюсь. Батьку дитини, кажеш? Так він одружений, є дочка. Хоча це варіант. Він такий самий батько, як і я. Має свою фірму, гроші є. Коханий,…

Марійка поспішала додому після роботи. Раптом в кишені завібрував її телефон – прийшло повідомлення від подруги Тетяни. – Марійко, вибач, але я мушу тобі дещо сказати. Давай зустрінемося? – писала та. Марійка насторожилася. Тетяна ніколи не писала таких загадкових послань. – Щось трапилося? – швидко відписала Марійка. – Краще під час зустрічі, – відповіла подруга. – Я недалеко від твого будинку… Через двадцять хвилин вони сиділи в кафе. – Я бачила твого Сергія вчора, – нарешті сказала вона. – Бачила з жінкою й дитиною. Вони виглядали як сім’я… Марійка застигла від почутого. Вона відчула, як земля йде з-під ніг

  • 6 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марійка поспішала додому після роботи. Раптом в кишені завібрував її телефон – прийшло повідомлення від подруги Тетяни. – Марійко, вибач, але я мушу тобі дещо сказати. Давай зустрінемося? – писала та. Марійка насторожилася. Тетяна ніколи не писала таких загадкових послань. – Щось трапилося? – швидко відписала Марійка. – Краще під час зустрічі, – відповіла подруга. – Я недалеко від твого будинку… Через двадцять хвилин вони сиділи в кафе. – Я бачила твого Сергія вчора, – нарешті сказала вона. – Бачила з жінкою й дитиною. Вони виглядали як сім’я… Марійка застигла від почутого. Вона відчула, як земля йде з-під ніг

Березень видався холодним. Марійка зіщулилася, виходячи з автобуса від холодного вітру. Вона поспішала додому після важкого робочого дня, мріючи про гарячий чай і затишний вечір. Телефон у кишені завібрував – повідомлення від подруги Тетяни. – Марійко, вибач, але я мушу…

Марина цілий день крутилася на кухні. Приготувала різних страв, спекла торт. Аякже ж?! Сьогодні у її доньку день народження. До обіду святковий стіл був готовий. Пролунав дзвінок у двері. Першою на порозі постала Ніна Сергіївна, мати чоловіка. – З днем ​​народження внучечко! – вигукнула вона, обняла малечу і урочисто вручила Марині величезний пакунок. – Ось, віддасиш це доньці, коли трохи підросте! – А що тут? – поцікавилася Марина, відкрила пакет, заглянула всередину і…ахнула від побаченого

  • 6 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина цілий день крутилася на кухні. Приготувала різних страв, спекла торт. Аякже ж?! Сьогодні у її доньку день народження. До обіду святковий стіл був готовий. Пролунав дзвінок у двері. Першою на порозі постала Ніна Сергіївна, мати чоловіка. – З днем ​​народження внучечко! – вигукнула вона, обняла малечу і урочисто вручила Марині величезний пакунок. – Ось, віддасиш це доньці, коли трохи підросте! – А що тут? – поцікавилася Марина, відкрила пакет, заглянула всередину і…ахнула від побаченого

Перший День народження маленької Соні видався по-справжньому святковим. Марина, молода мама, прикрасила квартиру різнокольоровими кулька, спекла торт і з нетерпінням чекала на гостей. Першою на порозі постала Ніна Сергіївна, мати чоловіка. – Із днем ​​народження внучечко! – вигукнула вона, вручаючи…

Повернутись вверх