Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною. А точніше вже з дружиною. Вони розписалися три дні тому. – Зараз відсвяткуємо, кохана! – сказав чоловік. – Рідні у мене багато, всі поряд живуть! – Я ж ні з ким не знайома… – опустила очі Тетяна. – Не бійся у мене хороша рідня, – хвацько сказав Дмитро й обійняв кохану. Приїхали вони пізно ввечері. Знайомство з батьками пройшло добре. Мати Дмитра була не дуже привітна. Тетяна списала це на пізню годину… Дмитро з батьком ще весело спілкувалися за столом, як раптом сталася якась дивна річ

Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною, а точніше вже з дружиною. Вони розписалися всього три дні тому. – Зараз відсвяткуємо, кохана! – сказав чоловік. – Рідні у мене багато, всі поряд живуть. А друзів ще більше!…

Ігор привів свою наречену Віру, знайомитися з батьками. Ольга Іванівна накрила стіл, зустріла молодих, посиділи, поспілкувалися. Загалом вибором сина батьки залишилися задоволені. – Одружуйся! Гарна дівчина, – сказали в один голос мати та батько Ігоря. Через тиждень запланували знайомство з майбутньою свахою. – Мама Віри начебто у розлученні з її батьком, сподіваюся сюрпризів не буде, – думала Ольга Іванівна, вбираючись на зустріч. Але жінка навіть уявити не могла, як пройде знайомство з родичами нареченої

Ольга Іванівна стояла у натовпі батьків першокурсників та милувалася своїм сином. Студенти та ще вчорашні школярі слухали привітання ректора з успішним вступом. Інститут завжди славився великим конкурсом абітурієнтів, обирали найкращих навіть на бюджетні місця. Фахівці, які тут отримали диплом, без…

Андрій на старості років переїхав жити з міста у своє рідне село. Чоловік купив будинок колишніх сусідів і завзято почав його ремонтувати. Андрію тепер здавалося, що саме цей старий будиночок і стане для нього притулком щастя й спокою… Коли одного разу Андрій порався влітку в саду, намагаючись прибрати кущі аґрусу, що розрослися, на подвір’ї раптом почувся голос його друга Сергія: – Андрійку! Ти тільки подивися, кого я до тебе привів! Сергій стояв із якоюсь жінкою невисокого зросту. Андрій не впізнав її, а коли підійшов ближче, то остовпів від несподіванки

Андрій їхав у своє рідне село. Він тричі на рік приїжджав сюди, щоб прибрати на могилках батьків, діда й бабусі. Сам Андрій уже був на пенсії, у місті жив один, син із невісткою та онуками давно переїхали в обласний центр….

Ольга зазирнула до зали, де на дивані розташувався чоловік. – Мама відправила нам передачу, – сказала дружина. – Завтра після роботи заїду заберу, – не відводячи погляду від телевізора, відповів Захар. – Не можна завтра! Автобус стоятиме лише п’ять хвилин! – пробурчала жінка. – Автобус? – чоловік із подивом повернувся до дружини. – Так, – кивнула Оля. – А твоя мама не знає про існування пошти? – щиро обурився Захар. – Не починай! Збирайся! – закінчила розмову дружина. Захар неохоче підвівся, одягнувся і поїхав на вокзал. Чоловік швидко знайшов потрібний автобус, забрав сумку. Захар заглянув всередину сумки і застиг від побаченого

– Коханий, – Ольга зазирнула до зали, де на дивані затишно розташувався Захар. – Мама відправила нам передачу. – В чому проблема? Прийде, тоді й заберемо, – з байдужістю відповів чоловік. – Вона сьогодні приїде, і треба негайно її забрати!…

У Ірини Олексіївни розлучився син Володимир. Розлучився давно. Онук Степан залишився без батька у три роки. Вони не бачилися, не спілкувалися, Володимир не цікавився дитиною. Забув його зовсім… А якось був ювілей у прабабусі Степана. Жінка вирішила скликати всю рідню і Володимир теж надумав приїхати на свято всією родиною – зі своєю новою жінкою й дочкою. Коли на подвірʼї загавкав пес, Ірина Олексіївна визирнула у вікно й вигукнула: – Ну нарешті, от і Володя приїхав! Степан же ж застиг в очікуванні чогось незвичайного… Володимир зайшов у хату й ахнув від несподіванки

Син Ірини Олексіївни розлучився. Давно. Онук залишився без тата у три роки. Вони не бачилися, не спілкувалися, батько не цікавився дитиною. Забув його, як забувають в електричці нудну газету з рекламою… Які переживання для Ірини Олексіївни! – Як же ж…

У Дмитра занедужав племінник Миколка. Він позичив своїй сестрі Наталі велику суму грошей йому на процедури… Наближався ювілей батька. Дмитро купив хороший подарунок. Коли він зайшов у квартиру, мати метушилася біля накритого столу. Наталя з чоловіком були в кімнаті, а племінник Миколка бігав по кімнаті й розкидав серветки. – Привіт, племіннику! – сказав Дмитро і вручив йому велику шоколадку. – Як почуваєшся? Миколка схопив шоколадку і мовчки побіг у кімнату. Вийшла Наталя. – Привіт, сестричко. Що сказали лікарі, сподіваюся, нічого серйозного? – запитав Дмитро. – Які лікарі? – здивувалася Наталя. Дмитро аж очі вирячив від несподіванки

Дмитро вийшов із під’їзду, прижмурюючись незвично ранньому весняному сонцю. Він збирався їхати на роботу і вже підійшов до машини, як раптом побачив свою сусідку Настю. – Привіт Дмитре, підвези нас, тобі ж по дорозі, – усміхнулася дівчина. – Звичайно, клич…

Катя прокинулася пізно і одразу взялася готувати сніданок. Пролунав дзвінок у двері. – А це ще хто? – подумала вона і пішла відкривати. На порозі стояла свекруха та свекор. Свекруха зробила кілька кроків у квартиру та сказала чоловікові: – Став сюди! Зінаїда Петрівна з чоловіком пройшли в коридор, поставили дві великі валізи. – Тепер будемо жити разом! – заявила свекруха. – Як це разом?! – не зрозуміла невістка. – То тобі Олег нічого не сказав? – єхидно посміхнулася Зінаїда Петрівна. – Ні. А що він мав сказати?! – Катя здивовано дивилася то на свекруху, то на свекра, не розуміючи, що відбувається

Відносини у них розвивалися швидко, і вже за місяць Катя зрозуміла, що вагітна. Батьки дівчини сподівалися, що вона після школи вступить до інституту, а тут їхня дочка таке «зробила». Тільки-но пройшов випускний бал, як Катя разом із Олегом прийшли до…

Оля зі своїм коханим Ігорем приїхали в село до його бабусі Марії Іванівни. Старенька приготувала Олі пшоняну кашу з печі. – Ось тобі кашка, твоя улюблена! – сказала та, ставлячи на стіл гарячий горщик. – Бабусю, ми тобі хочемо дещо сказати, ти не повіриш… – раптом почав Ігор. Бабуся поклала рушник на стіл і сіла, поклавши руки на коліна. – Ми з Олею хочемо одружитися, але це ще не все… – сказав Ігор. Бабуся витерла сльози і застигла від здивування. – А що ж може бути ще?! – тільки й прошепотіла вона, не розуміючи про що йдеться

День видався сонячним та безвітряним. Девʼятеро друзів вирушила відпочити на природі. Взяли з собою намети, вудки й казанки для багаття. Настрій у всіх був чудовий. Вони добралися до потрібного села автобусом, а далі пішли пішки до лісу, збираючись дійти до…

Ганна Дмитрівна прийшла в гості до доньки та зятя. – А ви куди? – здивувалася вона, помітивши, що молоді збирають речі. – Мамо, ми переїжджаємо, – відповіла Марина. – А на які гроші ви купили нову квартиру? – запитала мама. – Я тобі потім все розповім, – пояснила донька. – А батько твоєї майбутньої дитини знає, що ти їдеш? – несподівано запитала жінка. – Ганно Дмитрівно, ви про що? – не зрозумів зять. – То ти не знаєш? Це ж не твоя дитина! – єхидно сказала теща. – Як не моя?! – Віктор здивовано дивився то на тещу, то на дружину, не розуміючи, що відбувається

Теща посміювалася з Віктора. З першого дня їхнього знайомства Ганна Дмитрівна оглянула його з ніг до голови: високий, худий, волосся рідке. – Що ти знайшла в ньому? – Сказала вона Марині після його відходу. – Він же скоро буде лисуватий….

Ніна приготувала сніданок і покликала сімʼю до столу. Раптом хтось подзвонив у двері. Ніна глянула в домофон – біля хвіртки стояла свекруха. – Михайле, твоя мама прийшла! – гукнула Ніна, відчиняючи двері. Чоловік спускався з другого поверху. – Мамо, щось сталося? – запитав він. – Мені потрібно поговорити, – тихо сказала Світлана Юріївна. – Проходь, поснідай з нами, – запросив син. Після сніданку Михайло запитав: – То що ти хотіла? – Мені потрібно, щоб ти дещо підписав! – несподівано сказала свекруха і дістала з сумочки якийсь листок. – Це що? – запитав Михайло, взяв у матері листок, переглянув його і аж ахнув від побаченого

У морозній тиші раннього ранку голосно лунав звук сокири. Ніну розбудив цей звук. Вона встала з ліжка, відсунула щільну штору і заплющила очі від яскравого світла. Тисячі сніжинок відбивали промені сонця, що сходить. Гілки дерев, спеціально висаджених на ділянці, трохи…

Повернутись вверх