Ігор приїхав додому. Він заїхав у двір свого будинку і вийшов з машини. Чоловік відкрив багажник і дістав два великі пакети з продуктами. Ігор закрив машину, взяв пакети й попрямував до під’їзду. Раптом йому здалося, що його хтось гукає. Ігор прислухався. – Ігорю, це ти?! – гукав його якийсь незнайомий чоловік. Ігор здивовано подивився на нього. Літній, недоглянутий, у брудному одязі, з заплутаною сивою бородою… – Це ви до мене? – перепитав він. – Я й справді Ігор… А ви хто? Чоловік підійшов ближче. Ігор глянув на нього і застиг від несподіваної здогадки

Ігор приїхав з роботи додому. Він заїхав у двір свого будинку і вийшов з машини. Чоловік відкрив багажник і дістав два великі, важкі пакети з продуктами. Ігор закрив машину, взяв пакети й попрямував до свого під’їзду. Раптом йому здалося, що…

Дарина повернулася додому в хорошому настрої. – Мамо у мене  чудові новини! – вигукнула вона і забігла на кухню. – Що сталося? Невже заміж покликали? – усміхнулася мама. – Краще! Мене взяли на роботу! Велика компанія, зарплата відповідна! – прощебетала Дарина. – Чудово! А що за компанія, чим займається? – поцікавилася мама. Дарина назвала назву компанії, і помітила, як обличчя матері в мить змінилося. – Мамо, щось не так? – запереживала дівчина. – Не смій! Пообіцяй що ти не будеш там працювати! – несподівано вигукнула мама. – Але чому? Що не так? – Дарина здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

Сварка з мамою почалася, здавалося б, з добрих новин, але мама говорила: – Нізащо ти не підеш туди працювати. Тільки коли мене не стане. Якщо не послухаєшся, ти мені більше не дочка. Жодні аргументи щодо зарплати та кар’єрних перспектив мама…

Михайло увечері пішов винести сміття. Його зведений брат Микола гукнув, щоб він зазирнув у поштову скриньку. – Мати сказала, якщо будуть якісь рахунки, то покласти їх на тумбочку! – сказав Микола. По дорозі назад Михайло зайшов на другий поверх, де були поштові скриньки, і почав розбиратися в паперах. Раптом серед рекламок йому трапилися два рекомендовані листи… Він спочатку поклав їх до комунальних, але потім побачив, що один із листів адресований… Йому! А другий його мачусі Наталі. Михайло вирішив розібратися вдома. Він відкрив листи й застиг від побаченого, не вірячи своїм очам

Павло прожив удівцем два роки, а потім привів у квартиру Наталю і сказав десятирічному синові Мишкові: – Ось тітка Наталя, вона тобі замість мами буде. Слухайся її. Тітку Наталю Мишко ще б витерпів, але разом з нею в квартиру, а…

Рита посмажила на вечерю котлетки, зварила картопляне пюре. Відкрилися вхідні двері, додому повернувся чоловік. – Привіт, – Рита вийшла в коридор. – А ти чому такий брудний? – Після роботи подзвонила мама, попросила приїхати на дачу, допомогти із парканом, – невдоволено пробурчав Микола і простяг дружині якусь сумку. – Це тобі мама передала! – Що там? – Маргарита з цікавістю зазирнула всередину і виявила кілька баночок із закрутками. – Не знаю, не дивився, – сказав втомлено чоловік і вирушив у ванну кімнату. Поки він мився, Маргарита витягла на стіл банки, глянула на них і застигла від побаченого

– Не набридла їм ще ця дача? – скривилася Рита, почувши від чоловіка про те, що свекрам знову знадобилася його допомога. – Зараз все можна купити в магазині, а вони натомість тільки своє здоров’я псують. – Що я можу зробити?…

Микола з дружиною Іриною переїхали жити до його матері Валентини Петрівни. Пройшло три роки. – Миколо, завтра приїде твоя сестра Тамара, – сказала за вечерею Валентина Петрівна. – Відпросися, її треба зустріти. А ти, Іринко, кімнати їм приготуй і їсти. Ірина повернулася додому раніше. Зовицю вона застала у своїй кімнаті. Тамара… Порпалася у їхніх речах! – Що ти робиш? – ахнула Ірина. – Хочу викинути твій старий мотлох! – сказала Тамара. Ірина застигла. – Мене все влаштовує, – сказала вона. – Це моє, сама розберуся! А може, ти щось шукала? Тамара хитро примружилася. Ірина не розуміла, що це робиться

– Іринко, мене скоротили. Половину підприємства і мене у тому числі. Решту у відпустку відправили без оплати. Не знаю, що тепер робитимемо. Ми вже з Павликом ходили на іншу роботу, там теж погано. Своїх уже звільняють, нових не беруть. –…

Сергій ішов з роботи втомлений. Чоловік вже уявляв, як вони зараз із коханою дружиною Вірою смачно повечеряють. Віра казала, що приготує оселедець з картопелькою… А це ж неймовірно смачно! Потім Сергій ляже на диван і буде дивитися якийсь фільм. А що? Заслужив же ж! Бо ж сьогодні день був напружений… А можуть і разом з Вірочкою вилежуватися й дивитися телевізор. І це буде просто щастя! Він так собі не часто дозволяв. Але сьогодні дуже хотілося так полінуватися… Сергій підійшов до своїх дверей, дістав ключі, і раптом остовпів від почутого

Сергій ішов з роботи втомлений і уявляв, як вони зараз із Вірою смачно повечеряють. Віра казала, що приготує оселедець з картопелькою. Це ж неймовірно смачно! Потім він ляже на диван і дивитиметься якийсь фільм. А що, заслужив же ж, бо…

Христина з чоловіком Геннадієм поїхали на дачу до його батьків. Їм треба було допомогти з посадкою на городі, та й взагалі навести порядок на подвірʼї… Вранці Христина прокинулася сама – її чоловіка поряд не було. Жінка неквапливо вмилася і вийшла на вулицю. Її Геннадій вже щось копав на городі, а свекра і свекрухи видно не було… Христина вирішила допомогти чоловікові. Вона обійшла будинок у пошуках лопати. І тут раптом жінка застигла. Христина почула голоси свекрів. І говорили вони явно про неї! Христина прислухалася й оторопіла. Вона не вірила своїм вухам

З батьками чоловіка у Христини стосунки склалися натягнуті. Жінка як могла намагалася згладжувати всі суперечки, але складно зберігати спокій, коли тебе постійно провокують. Мати чоловіка була непростою людиною, і єдиний, хто міг з нею вжитися, це був її чоловік Іван…

Ангеліна перебирала свої речі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Привіт. А я вирішила у гості зайти, – усміхнулася Віра Валентинівна, коли невістка відкрила двері. – Проходьте, я зараз речі поскладаю у шафу, і ми попʼємо чаю, – запросила Ангеліна свекруху. Жінки пройшли у кімнату, Ангеліна продовжила роботу. Свекруха сіла на крісло і почала розглядати одяг невістки. Раптом Віра Валентинівна побачила біля крісла якийсь пакет з покупками, жінка зазирнула у нього і аж очі округлила від побачено. – Ангеліно! А це що за сором такий! – тільки й вигукнула свекруха до невістки

– Знову речей накупила! – голосно цокнувши язиком, констатувала Віра Валентинівна, окинувши поглядом пакунки на дивані. – Це давні покупки, – закотила очі Ангеліна. – Просто навожу лад у шафі. – Мій син знає, на що ти спускаєш гроші? –…

Олена жила на квартирі в далекої родички. Старенька жила сама, але мала доньку Марину. Та була рада співмешканці для матері. Олена прибирала в квартирі, готувала їм їсти. Дівчина ходила в магазин, водила стареньку в поліклініку. Тітка Марина тільки перевіряла, чи все гаразд у матері. Якщо вона бачила непомитий посуд, чи ще щось, то виказувала Олені за це… Олена закінчила навчання, знайшла роботу, вийшла заміж і переїхала з чоловіком на квартиру. Бабусю вона не забувала… Якось Олена прийшла в гості до старенької і так і стала на порозі від побаченого

У квартиру, можна сказати, прямо влетіла тітка Марина. Вона розмахувала руками, галасувала, сварилася до Олени. – Хитра й безсовісна! – галасувала тітка. – Тобі і так жити є де, а ти ще й квартиру бабці прибрала до рук. Ти просто маєш…

До Ніни Степанівни в село приїхали її дорослі діти, допомогти матері посадити картоплю. За день вони впоралися й діти поїхали додому… Наступного дня сусідка Ніни Степанівни, Валентина, не побачила стареньку на городі і щось занепокоїлася. Вона пішла до неї додому, зайшла на подвірʼя. Баби Ніни ніде не було видно. – Хм, дивно все це, – подумала вона й відкрила двері в хату. – Ніно! Ти вдома?! – гукнула на всю хату Валентина. Але їй ніхто не відповів. Тільки якісь дивні звуки чулися з кімнати… Валентина швидко зайшла у спальню й ахнула від побаченого

Ніна Степанівна все поглядала у віконце своєї сільської хатини. Скоро мали приїхати її діти! Діти – це син Сергій із невісткою і маленьким синочком Андрійком, а ще дочка Люба з чоловіком і двома доньками-погодками. – Ну, нарешті! – зраділа мати,…

Повернутись вверх