– Віро, я на роботі втомився … Помий посуд сама сьогодні, – втомлено сказав Андрій, тому що прийшов з роботи на дві години пізніше, і ноги просто не тримали.
Дружина почала обурюватися і говорити, що взагалі правило «кожен миє посуд за собою» ніхто не скасовував. У них у сім’ї було одразу вирішено розділяти домашні обов’язки, щоб не доводилося одній Вірі працювати по дому. Ось тільки тоді вони обоє працювали, а зараз дружину скоротили, і вже майже два місяці вона сиділа вдома.
– Віро, ну ти ж вдома сидиш все одно поки, а я беру додаткові годинни, щоб побільше заробити. Ну, немає в мене сил. Хочеш, помию завтра цей посуд. Не чіпай його.
– Хочу! – заявила дружина. – Ну і що, що я вдома сиджу? Ти мене цим скороченням дорікатимеш тепер чи що?
– Тихіше. – Андрій обійняв дружину та поцілував її.
Дружина часто заводилася останнім часом, і Андрій списував все перепади настрою, які зазвичай трапляється у жінок у ті самі дні.
Займатися домашніми справами дружині не особливо хотілося, і хоч вона поки що не знайшла роботу, у свої вихідні Андрій виконував свої обов’язки по прибиранню в будинку. Він не скаржився, бо раз було відразу вирішено так, то слід цих правил дотримуватися, адже дружина скоро вийде на роботу, і все повернеться в колишнє русло.
Ось тільки виходити на роботу Віра, здається, не збиралася. Вона говорила, що поки що на співбесідах обіцяють тільки подумати, але не передзвонюють. Андрій намагався бути терпимішим, але іноді йому хотілося сказати, що він дуже втомився працювати вище за норму і спати всього п’ять годин на добу, тому що час від часу провалювався в сон біля верстата.
– А ти певен, що вона в тебе шукає роботу? Може, їй сподобалося вдома сидіти на твоїй шиї? – якось запитав колега по роботі, а Андрій заперечливо похитав головою.
Він був упевнений у тому, що дружина любить його, і вона б ніколи не стала так чинити. Навіщо їй обманювати його? Та й сам Андрій знав, що нову роботу знайти завжди складно, адже за добрі місця люди руками та ногами тримаються, а на погані сенсу влаштовуватись і потім за місяць йти не було ніякого.
Повертаючись із роботи додому, Андрій все частіше помічав, що дружина захоплено сидить за серіалом, а навколо неї валяються пачки від чіпсів та іншої далеко не корисної перекуси.
– Із роботою все зовсім туго? – Запитав Андрій, вирішивши хоч якось поговорити з дружиною, адже останнім часом вони так мало були разом.
– З роботою … з роботою … Тобі поговорити більше нема про що? Якби хтось мені подзвонив, ти дізнався би першим. Бачиш же, що вдома сиджу. Ось і сам здогадайся, наскільки все погано. Мені вже самі ці стіни набридли. Невже вважаєш, що я тішуся, і ось це все – межа моїх мрій?
Андрій кивнув головою. Розмовляти дружина, зважаючи на все, не збиралася. Він вирішив не марнувати час і пішов спати, а коли серед ночі зателефонував колега і попросив підмінити його, Андрій не зміг відмовити. Хоч він і планував відіспатися у вихідний, але відмовлятися від грошей не можна було.
Чоловік поїхав на роботу, ледве розплющуючи очі, і це закінчилося тим, що на роботі трапилася проблема і його забрала швидка. Тепер потрібно було вийти на лікарняний,. Андрій дуже турбувався, адже залишився єдиним годувальником у сім’ї, та й то став немічним.
– Пощастило, що з рукою лишився! Не можна так доводити до знемоги! – сварився спеціаліст, а Андрій лише знизував плечима і з сумом усміхався. – На роботу місяць щонайменше не вийдеш. Тепер перенапружуватися ніяк не можна. Лікарняний відкриє сімейний. Ходитимеш на перев’язки, якщо вдома не вийде робити. Прийшла б твоя дружина разок, та подивилася, як правильно це робиться.
Спеціаліст прописав чоловікові необхідні мазі та відпустив додому. Дружина не знала про те, що трапилося, тому що до неї не змогли додзвонитися. Коли Андрій приїхав додому, вона почала хитати головою і говорити, що тепер вони точно залишаться на вулиці, бо не буде чим платити кредити за квартиру…
– Ну, мені буде виплата по страховці… Віро, а ти ж зможеш робити перев’язки? Я не хотів би сидіти в черзі щоразу…
– Ще що вигадаєш? Я медик, чи що?
– Не медик, звісно. Спеціаліст просто сказав, що це легко… але якщо ти не можеш, гаразд. Слухай, а Валі можеш зателефонувати?
Валя, сестра Віри жила на два поверхи вище в їхньому ж під’їзді, і так уже вийшло, що мала медичну освіту. Краще було б домовитися з нею, ніж сидіти щодня у черзі та не відпочивати. Андрій сподівався, що добре відпочине, поки буде на лікарняному, і швидше реабілітується.
Валя погодилася. Вона дуже переживала і казала Андрію, що перевтоми ні до чого доброго не призводять.
– Ти ще легко відбувся! – хитала вона головою. – Потрібно думати головою. Ну, яка робота без відпочинку? Зовсім ти про себе не дбаєш.
– Ти прямий як лікар кажеш! – засміявся Андрій.
– А я хто тобі? Санітарка, чи що? – Відповіла дівчина, і вони разом засміялися.
Віра ніколи не була близька з сестрою, і її почало дратувати, що чоловік щоразу мило спілкується з тією і сміється, а з дружиною і поговорити йому нема про що.
Вхопившись за першу роботу, де влаштовував графік і розмір оплати, Віра поїхала на співбесіду і відразу влаштувалася.
Вона пропрацювала всього тиждень, але поводилася так, ніби втомлюється найбільше. А працювала Віра менеджером у компанії, що займається продажем та встановленням пластикових вікон.
– Чому ти посуд не помив? Знову тарілок наставив! Я тобі прибиральниця? Сидиш вдома, то хоч би по дому робив усе! – сварилася Віра на чоловіка, коли вкотре повернулася з роботи, а в раковині лежали немитк тарілка і склянку.
Її дратувало те, що чоловік сидить удома, але не може перемити весь посуд, приготувати вечерю і прибрати в хаті. Адже саме він і мав цим займатися, якщо не працював! І добре, що в них є правило … Віра вважала, що тут безперечно вся відповідальність лягала на її чоловіка.
– Підлогу помити чи посуд можна було і однією рукою, – обурилася жінка.
– Віра, та ти чого! У нього дуже повільно гоїться рука … Пошкодження серйозна. Не можна так зневажливо ставитись до здоров’я! – заступилася сестра, і Віра розлютилася ще сильніше.
– А ти чому за нього заступаєшся? – вигукнула вона.
– Будь ласка, Віро, перестань сваритися! – Попросив Андрій, але дружина не слухала його.
– Чи не око ти поклала на мого чоловіка?
Валя почервоніла і почала мотати головою. Їй видалася вкрай неприємною ця ситуація. Андрій їй подобався, але вона б ніколи не подумала відібрати чоловіка у рідної сестри. Адже у них таке сильне кохання було, і вони так прагнули одружитися якнайшвидше…
– Віра, якщо ти забула, я просто приходжу робити твоєму чоловікові перев’язки, – постаралася Валя заспокоїти свою сестру, але та не вгамувалася.
– Перев’язки вона тут робить і горою за нього стоїть! Напевно, не лише перев’язки вас пов’язують? Га? Чого дивитеся на мене? Розкажіть, що у вас тут відбувається, крім перев’язок.
Віра таки пішла в кімнату і трохи заспокоїлася, але через кілька днів, коли вона повернулася додому, а чоловік із сестрою сміялися над чимось, Віра не витримала.
– Ти тут прописалася, чи що? – обурилася вона, дивлячись на сестру.
– Віра, я йду вже. Перев’язку зробила.
– Іди і його з собою забирай! – узялася в боки Віра.
Їй набридло те, що стосунки з чоловіком перетворилися на якусь рутину, від якої нудно вже ставало. А на роботі їй приділяв увагу чоловік на кілька років молодший, і Віра думала, що, можливо, це її шанс почати з чистого аркуша. Вона останнім часом часто замислювалася, що поспішила із заміжжям, а ось тепер отримала чудовий привід позбутися чоловіка. Андрій давно перестав влаштовувати дружину як чоловік. Нудно з ним стало, жодних нових емоцій. Хіба це життя? Ще товкмачив все зі своєю роботою, не вгамовувався!.. Адже міг узяти всю відповідальність на себе і забезпечувати дружину.
– Віра, та годі вже сваритися! Набридли ці істерики! – обурився Андрій, бо втомився від того, що дружина заводиться за будь-якої дрібниці.
З нею стало просто неможливо жити.
– Дрібниці? Пішов геть! Влаштував із квартири лазарет і ні копійки не несеш у будинок! Іди! Давай, я сказала! Речі збирай та вмотуй!
Андрій підвівся на ноги та пішов збирати сумку однією рукою. Він утомився від таких стосунків і вирішив, що краще вже піде. На якийсь час чи назавжди, поки було незрозуміло, але чомусь здавалося, що повертатися він уже не захоче.
Валя стояла навпроти сестри і не розуміла, що з нею сталося. Вона ж любила Андрія, казала, що це почуття назавжди, що такого другого ніколи не зустріне. І на що тепер перетворилося все це кохання?
– Віро, та ти що робиш? Адже Андрій хороший чоловік! – намагалася заспокоїти Валя, але сестра лише зловтішно сміялася.
– Гарний чоловік? Забирай мого чоловіка! Якщо тебе тягне на нікчемних! Мені він не потрібний! Сидить нахлібник на моїй шиї.
Валя не могла більше слухати цю нісенітницю, яку несла сестра. Вона чудово бачила, як останні місяці Андрій йшов на знос, і розуміла, що це ні до чого доброго не приведе. А сестра тим часом гуляла з подружками та витрачала зароблені чоловіком гроші у кафешках та магазинах. Йому, звичайно, говорила, що на співбесіди ходить, а грошей на оплату кредитів не вистачає, а він і не перевіряв – цілком довіряв дружині, адже та не обманюватиме.
Не в силах терпіти істерики старшої сестри, Валя вискочила у під’їзд. Її всю трясло від злості. Вона чула вигуки Віри, що долинали з квартири, а потім трохи похитнулася, коли Андрій вилетів і поспішив до ліфта.
– Куди ти поїдеш? – Запитала Валя.
Чоловік обернувся, не помітивши її одразу.
– Не знаю. На роботі у хлопців спитаю, може, хтось прихистить. Повернуся на роботу і зніму щось. Або повернуся до батьків в село.
– Час до ночі вже наближається. Ходімо поки що, у мене заночуєш, а завтра вирішиш на холодну голову, що робити далі! – Запропонувала Валя, і Андрій зрадів.
Так як місця чоловік багато не займав і по можливості намагався допомагати із домашніми справами, Валя дозволила йому пожити до закінчення лікарняного та повного відновлення у неї. Віра чоловікові не дзвонила, але яким же був його подив, коли він дізнався, що вже наступного дня після сварки вона подала на розлучення.
Рука відновилася за три тижні, і Андрій зміг повернутися на роботу. Отримавши аванс, він поїхав з Валею, наполягавши на тому, що хоче віддячити їй за доброту, і купив продукти, а також позолочений ланцюжок у подарунок дівчині. На золото фінансів поки не вистачало, але чоловік вирішив, що із зарплати неодмінно щось купити дівчині.
Час біг швидко. Отримавши зарплату, Андрій купив сережки та подарував їх Валі. Вона була дуже добра і дуже відрізнялася від Віри, і чоловік почав думати, що вибрав собі не ту сестру на роль дружини. З Валею йому було про що поговорити, і він з радістю виконував роботу по дому, бо дівчина дякувала йому за це. А він, у свою чергу, дякував їй за вечерю чи обід і за те, що частенько сама мила посуд, кажучи, що нічого складного в тому, щоб помити на одну тарілку і ложку більше немає. Чоловік захоплювався нею, але думки не допускав, щоб пропонувати їй стосунки, побоюючись, що сестра багато невтішного встигла наговорити Валі про нього.
– Завтра почну шукати квартиру та з’їду, – почав Андрій, а у погляді Валі з’явився смуток. – Чому ти сумуєш?
– Я не знаю… Я просто звикла до тебе. Це неправильно якось, сама знаю, але мені не хотілося б тебе відпускати.
Андрій схилився і поцілував Валю, а вона обвила його шию руками, радіючи, що не відштовхнув від себе і розділив її почуття.
У Віри життя склалося не так райдужно, як вона собі уявляла, тому що вона виявилася непотрібною тому молодому колезі. Він просто скористався нею і сказав, що нічого не обіцяв. І бачачи Андрія зі своєю сестрою щасливими та окриленими, Віра шкодувала, що поспішила подарувати чоловіка сестрі. Кусаючи лікті, вона вже нічого не змогла змінити. Андрій та Валя покохали один одного, у них було надто багато спільного, а на Віру ніхто з них не звертав жодної уваги. Пізніше молоде подружжя продало квартиру і переїхало в інший район, і більше Віра про них нічого не чула, бо спілкуватися зі такими родичами Валі не хотілося.
