– Надворі прекрасна погода, збирайся, підемо гуляти! – сказав чоловік, коли повернувся з магазину.
Ходив він по хліб і молоко, поки Тетяна готувала обід.
І застав її зовсім в іншому настрої…
Коли Віктор ішов, то вони домовилися потім разом погуляти в парку.
Нарешті вийшло сонце, вперше за стільки днів.
Таня вирішила посмажити рибку і почистити картоплю, поки Віктор у магазині. Вони до обіду підуть у парк.
Але тут подзвонив син Дмитро і…
– Так чого ти така розгублена? Що змінилося, поки я був у магазині? – здивувався Віктор.
– Не повіриш, Дмитро з Оленою й дітьми вирішили повернутися і знову жити з нами, – сказала Тетяна.
Вона наче й посміхалася, бо ж це рідний син зі своєю родиною приїде, якось було б навіть дивно засмучуватися.
Але Віктор теж одразу перестав безтурботно посміхатися. Оце так, новина, оце новина…
Коли після весілля син привів у дім молоденьку невістку, Тетяна з Віктором радісно перезиралися.
Нарешті їхній син одружився.
Дмитро у них з дитинства був дуже активний, вічно щось вигадає, нерви їм тріпає. Може тепер хоч стане розсудливим?
Але надії Тетяни та Віктора не виправдалися.
Олена з Дмитром були дуже схожі.
І невдовзі молоді стали разом, поки ще немає дітей, їздити кататися на лижах і ще на якійсь дошці з веслами по воді.
Навіть одного разу влаштували в соляній печері романтичну вечерю, оце придумали!
Тетяна Андріївна за них дуже переживала, але слава Богу Олена незабаром завагітніла і вони обоє заспокоїлися.
Жити разом у їхній невеликій трикімнатній квартирі з маленькою кухнею тоді Тетяні Андріївні здавалося звичайною справою.
Трохи дратувало, що Олена кидає у пральну машинку все, а не пере їх із Дмитром речі окремо.
І взагалі багато робить не так, як звикла Тетяна Андріївна. Але вона намагалася бути доброю свекрухою і не робити невістці зауваження, хоча іноді з язика й зривалося.
– Оленко, ну навіщо ви знову чіпсів накупили?! Вони ж шкідливі, до того ж Дмитро і так схильний до повноти. Це ж ти у нас струнка, – жартівливо казала Тетяна Андріївна.
Кухня у них була малесенька. Олена з Дмитром брали свої тарілки, накладали котлетки з макаронами, і бігли до себе в кімнату на диван дивитися телевізор. А тут ще й чіпси!
– Ну ви й скажете теж, Тетяно Андріївно! – Олена смішно морщила носик.
Тетяна ж їй казала це з турботою, та й рідко таке говорила, але виявилося, що Оленці це не подобається.
Коли народився Микола, Тетяна Андріївна немов сама мамою знову стала. І начебто Олена була не проти, коли вони візочок і ліжечко купили. Але виховувати малюка стала по-своєму, поради свекрухи вважала застарілими.
– Мамо, ми ж і жити стали не з мамою Олени, а з вами, не тільки тому, що в неї квартира менша. Просто її мама порадами дістала, а я сказав, що мої батьки не нав’язують свою думку, а ти Олену повчаєш!
– Дмитре, ну а як інакше?! Адже ми живемо разом, що ж нам, не розмовляти? Та й не ображала я її нічим, адже я бачу, як ви любите один одного, я ж не ворог своєму синові. І онука Миколку я люблю, адже я тебе дивись якого красеня виростила? Значить, я все правильно робила і можу з Оленою поділитися своїм досвідом? – Тетяна Андріївна посміхнулася і притулилася плечем до сина.
– Тож нічого з твоєю Оленкою не станеться, у наш час молоді сім’ї жили спочатку з батьками. Мало хто окремо одразу жив.
– Мамо, ми вирішили винайняти квартиру. Олена вважає, що так буде краще для всіх. Вона хоче онлайн працювати з комп’ютера, та й мені зарплату підвищили, – раптом заявив Дмитро.
Тетяна Андріївна спочатку навіть не повірила. Ну навіщо?! У них місця вистачає, цілих три кімнати.
Та й грошей шкода, краще вже на своє житло відкладати, а це просто гроші на вітер!
Віктор Григорович теж дружину підтримав, адже вони дружно живуть, навіщо з’їжджати?
Але Дмитро з Оленою якщо щось задумали, то їх уже не переконати. Знайшли квартиру в новому будинку, з новими меблями, правда на околиці, але до них там ще ніхто не жив, вони перші. Хазяйка спеціально вклалася, щоб потім здавати.
І раділи, як діти малі, ніби це їхня власна квартира і ніхто тепер не лізтиме в їхнє життя.
Ніби хтось до них ліз!
Тетяна Андріївна з Віктором Григоровичем спочатку були засмучені. Думали, що Дмитро з Оленою передумають і повернуться, але ті й не думали.
– Вони б за три роки на перший внесок назбирали, якби відкладали і в нас жили, – нарікала Тетяна Андріївна.
– Дмитро каже, що вони платять за волю і їм так добре. Олена бухгалтерію трьох фірм веде, вдома працює. Та й Дмитро непогано заробляє, це їхнє рішення, не переживай, – несподівано сказав дружині Віктор Григорович.
І через три роки Тетяна Андріївна навіть звикла, що вони шикують удвох у трикімнатній квартирі!
А що, вони окремо і не жили раніше ніколи, теж з її мамою разом жили. Потім Дмитро народився, одна кімната була бабусиною, одна дитяча, а Таня з Віктором у вітальні.
І вважали, що шикарно живуть.
Тепер у них є вільна спальня і вітальня. Ремонт зробили, деякі меблі оновили, штори.
Тільки кімнату Дмитра та Олени вони поки що не чіпали, у них там дивани так і стоять.
Думали – а раптом вони повернуться, хоч син і невістка навідріз відмовлялися, вже звикли до самостійності. У них там і дочка Ліза народилася. Хазяйка навіть їм ціну не підвищує, рада, що такі мешканці постійні.
І раптом Дмитро зателефонував і сказав, що вони вчотирьох до них повертаються!
Подробиці всі він потім пояснить!
– Ну ти поки не переживай, – заспокоював дружину Віктор.
Хоч і сам засмутився, звикли вони жити одні, вже ні до кого не хочеться тепер примірятись та підлаштовуватися. Тим більше, невістка у них трохи примхлива.
Наступного дня до них заїхав Дмитро, сміється.
– Мамо, тату, ви не переживайте. Просто у нашої господині син одружується, квартира спочатку для нього купувалася. А знову на орендовану ми тепер не хочемо. Подорослішали, стали на вас схожі, у вас житимемо, що гроші даремно витрачати, так мамо?
– Ну і добре, – посміхнулася Тетяна Андріївна. – А то ми онуків рідко бачимо, ми вам завжди раді!
– Ось саме так, сину, звичайно, раді, ми вам завжди говорили, якщо що – одразу повертайтеся, – підтримав дружину Віктор Григорович.
– Та ми ненадовго, максимум на місяць, – засміявся Дмитро. – Я перевірити хотів, Олена моя боялася, що ви нам не раді будете. Вона тоді ваші поради слухати не хотіла. А пожила самостійно, так оцінила допомогу і золотий характер свекрухи і свекра.
– Та годі тобі! Приємно це чути, – одразу повеселішав Віктор Григорович. – А що тільки на місяць?
– Теща Олені свою квартиру вирішила віддати, вона до старшої доньки переїжджає. Тій свого часу бабусина квартира дісталася.
А тепер вони у своєму домі живуть, у них третя дитина народилася, а тещі одній жити не хочеться. Тож ми однокімнатну продамо, перший внесок за квартиру внесемо, і замість орендованої за свою вже тепер квартиру платитимемо. Як ви нам і радили!
Цей місяць, поки Дмитро з Оленою та онуками Миколою і Лізою жили з ними разом, просто дивовижним чином їх зблизив.
Як то кажуть, якби навіть це було і не потрібно, все одно треба було б це зробити і разом пережити!
Чи то Олена з Дмитром від своєї самостійності подорослішали. Чи Тетяна Андріївна та Віктор Григорович стали мудрішими. Але весь цей місяць спільного проживання ніхто ні кого не дратував і не повчав.
Просто жили разом, як рідні люди.
Готували разом смачну їжу, розмовляли про життя, про дітей, як тепер стало важко їх виховувати. І взагалі про все.
Тетяна Андріївна допізна тепер шепотілася з невісткою вечорами на кухні.
Коли нарешті настав час переїжджати, Олена навіть обійняла свекруху.
– Як же ж я вам за все вдячна, а найбільше за те, що не образилися на мене тоді, недолугу.
– Перестань, усі ми були колись молоді й нерозумні. Ми раді, що у вас із Дмитром така дружна родина! – у відповідь обійняла її Тетяна Андріївна.
– І добре, що ваш новий будинок від нас недалеко, – додав Віктор Григорович.
– Це точно, тату, класно жити окремо, але все-таки поряд із батьками. Ми це тепер зрозуміли, – погодився Дмитро.
…У кімнаті, де починали своє сімейне життя Олена і Дмитро тепер частенько ночують Ліза й Микола. Дуже вже їм подобається у бабусі й дідуся від мами і тата відпочити.
– Бабусю, та вони нас своїми порадами втомили вже, то не так, це не так! – обурювався внук Микола.
– Так, діду, ось ви з бабусю найдобріші! А вони нудні, навіть чіпси нам не дозволяють! – бідкалася внучка Ліза.
Посміхаються цим словам Тетяна Андріївна і Віктор Григорович…
Адже в житті так і є. Все повторюється знову…
