– Маша, бачила запрошення? Я забрав їх із друкарні.
– Бачила, – посміхнулася дружина. – Класні. Гості точно оцінять. А що щодо кейтерингу? Ти про все домовився?
– Так, все в силі, привезуть їжу додому. – кивнув Віктор. – Передплату вніс. Залишилось із меню обговорити, але це ти вже на себе бери. Я нічого не розумію у всіх цих стравах.
– Без проблем! Завтра з’їжджу, і ми з ними обговоримо.
– Дякую, – сказав Вітя. Він підійшов до дружини та обійняв її. – Все-таки добре, що ти вмовила мене відсвяткувати ювілей. Хоч родичів побачу, квартиру покажемо… Бо з цією роботою зовсім ніколи з ними зустрічатися.
– Я рада, що ти це зрозумів. Із рідними треба стосунки підтримувати.
Марія та Віктор були одружені п’ять років. За цей час були і сварки, і примирення… І горе, і радість. Нещодавно чоловік вступив у спадок: бабуся заповіла йому житло. Новосілля не святкували, збирали на ремонт. І ось тепер мав бути новий привід зібрати друзів і близьких: ювілей.
Жінка кілька тижнів умовляла чоловіка, щоби той погодився відсвяткувати свій день. Спочатку чоловік відмовлявся, посилаючись на зайнятість, але потім таки погодився. Зрештою, підготовка до свята так захопила Вітю, що в певний момент він почав буквально жити в очікуванні свого дня народження.
Марія теж чекала на це свято. На відміну від чоловіка, вона почала готуватися до нього за кілька місяців. Марія хотіла зробити особливий сюрприз.
Свято.
– Що це? – коли Марія вручила чоловіку красиво упаковану коробку, той у передчутті посміхнувся.
– Подарунок на ювілей. Відкриєш?
– Звісно, відкрию! – сказав Вітя і почав квапливо розпаковувати коробку. Коли чоловік побачив золотий браслет із гравіюванням, то на секунду застиг. – Марія, яка краса! Це ж, мабуть, дуже дорого?
– Мені для тебе нічого не шкода, – грайливо підморгнула дружина. – З днем народження, коханий! Одягай швидше!
– Дякую, рідна! – з вдячністю відповів чоловік.
У суботу, як і планувало подружжя, вони відсвяткували ювілей Віктора у новій квартирі. Там були не лише їхні родичі, а й друзі, у тому числі старий приятель Олександр.
– Сашко Марія сказала, що це ти зробив браслет, який вона мені подарувала.
– Так, ми з нею довго працювали над ескізами, і обидва добре вклалися у цей шедевр.
– Охоче вірю! – усміхнувся Вітя. – Чудовий подарунок! Дякую, що допоміг дружині.
– Нема за що! Звертайтесь! – приятель сім’ї дивно подивився на Віктора і досить швидко пішов.
День народження Віктора пройшов досить весело. Усі гості та друзі залишилися задоволені святкуванням. Сам іменинник теж радий був побачити родичів на своєму ювілеї. До того ж, йому так сподобався подарунок Марії, що він буквально не знімав його з руки. Але через місяць Вітя почав скаржитися дружині на погане самопочуття. У нього виникло почервоніння, яке виникло на зап’ясті.
– Подивися, що це? Якесь почервоніння. Наче я золото завжди нормально сприймав.
– Хм, дивно, – задумливо сказала Марія. – Вважається, що золото – взагалі не викликає такого. Я десь читала, що це єдиний природний матеріал, який не викликає реакцій.
– Тоді подвійно дивно.
– Може це від їжі? Ми ж учора купували екзотичні фрукти. Я казала тобі не їж!
– Не знаю, ніколи раніше такого не було. Щось тут не так.
– Кремом намасти. Пройде. Це взагалі може бути від нервів. Чи тобі мій подарунок не подобається?
– Що ти… Дуже подобається… – Віктор подумав, що дружина має рацію. Йому було соромно знімати браслет.
Намазавши руку кремом, він почав чекати, заспокоюючи себе. Але на жаль, покращень не відбулося. У результаті чоловік так затягнув, що його руки стали виглядати страшно. Та й сам він почував себе погано. Колеги на роботі навіть викликали швидку. Браслет зняли.
Спеціаліст оглянув пацієнта, і той відразу запитав про прикраси.
– Ви на цій руці носите годинник чи біжутерію?
– Ношу, браслет.
– Тоді все зрозуміло.
– Що зрозуміло? – не зрозумів Вітя.
– Це реакція на метал.
– Хіба на золото таке буває? – спитав Віктор, згадавши недавні слова Марії.
– Ваш браслет явно не з нього.
– Не може цього бути! Мені його дружина на ювілей подарувала!
– Ну, – незручно простяг лікар. – Тоді або вас обманює дружина, або продавець ювелірних прикрас виявився нечесним. Загалом, вам потрібно припинити носити цю річ. Я, звичайно, пропишу мазь, але якщо ви потім знову одягнете браслет, то все повториться.
Класти в палату чоловіка не стали. Прийшовши додому, Вітя переказав дружині слова лікаря.
– Як це може бути? Адже це золото! Сашко сказав, що воно найвищої проби!
– А ти питала у нього сертифікат чи інші документи, які просять у таких випадках? Ти взяла хоч би чек?
– Ти чого? Це ж Сашко! Я навіть не подумала про це!
– Загалом так, – суворо сказав Вітя. – Я віднесу цей браслет на експертизу та з’ясую, з чого він зроблений.
До того моменту в голові у Віктора вже було стільки думок… Одна гірша за іншу. Що якщо дружина вирішила так його звести на той світ?
Через кілька днів висновок експерта був вже на руках у Віктора. Коли вони з Марією прочитали папір, то були здивовані. Виявляється, золотий браслет Віті був фальшивкою. Із золота там було лише напилення, а решта – нікель.
– Оце так! – Здивувалася Марія.
– Хочеш сказати, що ти не знала…
– Ні! А ти… Ти вважаєш, що я спеціально? – Марія розплакалася, дивлячись на чоловіка. Найгірше, що їй не було чим довести свою невинність.
До ювілею…
Прогулюючись торговим центром, Марія зустріла приятеля сім’ї, Олександра. Він був ювелірним майстром і, судячи з профілю в соціальних мережах, робив по-справжньому розкішні прикраси.
– Не хочеш подарувати Віті перстень чи ланцюжок? – Запропонував Олександр, коли дізнався, що у Віті ювілей.
– Ланцюжки в нього є. Він їх не любить. А з перстнів Віктор тільки обручку носить. Та й банально це якось. У магазинах все золото якесь не таке. А чоловічих прикрас там загалом мало.
– Так, у тебе є я! – засміявся Сашко. – Можу зробити таку прикрасу, що задивишся. Заходь днями. Накидаємо з тобою ескіз.
– Добре, зайду!
Через тиждень Марія таки прийшла до Олександра до майстерні, і вони разом придумали, який подарунок ідеально підійде Вікторові. Після довгих обговорень Марія вирішила, що її чоловікові потрібен золотий браслет із іменним гравіюванням.
– Ось такий самий, тільки тут треба вставити пластину, а на звороті зробити напис, – сказала Марія, ткнувши пальцем у журнал із зразками. – Зможеш аналогічний зробити?
– Ображаєш, – сказав Сашко. – Ти ж знаєш, що я найкращий ювелір у нашому місті.
– Знаю, тож і прийшла до тебе, – засміялася жінка. – А скільки це буде коштувати? Напевно, дорого? Адже браслет товстий і важкий.
– Ну, так. Недешево, – підтвердив чоловік. Після цього він написав на аркуші суму і підсунув його Марії. – Ось приблизно скільки вийде.
– Як дорого! – Вигукнула жінка.
– Так, тобі ще знижка буде як для моєї подруги, – посміхнувся Олександр. – Можеш відняти п’ятнадцять відсотків із цієї суми.
– Все одно дорого, – засмутилася Марія.
– А що, Віктор цього не вартий? Браслет буде виготовлений із золота найвищої проби. Він не може бути дешевим! – знизав плечима Сашко. – Марія, я тебе запевняю, коли Вітя побачить цей шедевр, він до стелі від щастя стрибатиме.
– Прямо стрибатиме? – примружилася жінка.
– Клянуся!
– Ну, тоді гаразд. Замовляю! – засміялася Марія.
Олександр не обманув подругу. Вже через місяць він зателефонував до Марії і сказав, щоб та приходила за браслетом. Коли жінка побачила ювелірну прикрасу, яку зробив Сашко, вона здивувалася, наскільки гарною вона була.
– Боже, яка краса! – захоплено сказала Марія. – У тебе золоті руки, Сашко!
– Так, є таке, – без жодної скромності погодився чоловік. – Казав же, що тобі сподобається, а Віктору – тим паче.
– Думаю, Віктор точно залишиться задоволеним. Така прикраса безперечно коштує своїх грошей!
– А я тобі про що говорив?
Розплатившись із Олександром, щаслива Марія стала з нетерпінням чекати на день народження Віктора. Вона дуже хотіла порадувати чоловіка, і це вийшло.
Щоправда… Ненадовго.
– Я віддала за нього величезні гроші, а Олександр просто обманув мене! – плакала Марія, сподіваючись, що Віктор повірить їй.
– Я зараз з’їжджу до нього і поговорю з ним! Нехай вертає гроші! – Віктор був просто в не собі. Він поїхав у майстерню друга, але їхня розмова не задалася. Сашко не зізнавався у скоєному. Він говорив, що під час створення браслета використовував лише якісне золото, а результати експертизи були фальшивими.
– І що? Він не повернув грошей? – Марія не одразу повірила словам чоловіка, коли той розповів про розмову з Олександром.
– Ні! Він сказав, що я обманюю, і виставив мене з майстерні!
– Який жах! А ще друг називається!
– Та який він друг? Типовий пройдисвіт. Але я це просто так не залишу! Якщо ми не маємо чеків і доказів, щоб подати до суду, то я зараз же сяду і напишу такі відгуки, що його репутація назавжди буде зіпсована.
Коли Віктор втілив цю витівку в реальність, він сподівався, що Сашко вибачиться та поверне бодай частину грошей. Але не тут було. Олександр став звинувачувати друга в заздрості та підлості. Мовляв, він зробив таку чудову роботу, а Вітя тепер хотів отримати браслет і гроші.
Ця сварка пролунала на все місто. Хтось став на захист Віктора, а хтось був переконаний у правоті Олександра. Втім, Сашко так і не повернув гроші Марії. Він заблокував номери подружжя і назавжди розірвав зв’язок із ними.
– Вибач, що так вийшло, – винувато сказала Марія, коли зрозуміла, що їй не вдасться повернути гроші. – Я так хотіла зробити тобі приємне, а зрештою все вийшло як вийшло.
– Тобі нема за що вибачатися, – сказав Вітя, заспокоївши дружину. – Не хвилюйся через цю ситуацію. Навпаки, я вдячний тобі. Якби не цей випадок, я, як і раніше, вважав, що дружу з пристойною людиною. А так, у мене хоча б очі розплющилися.
– Та вже. Скрізь є свої плюси.
Марія і Вітя намагалися більше не згадувати про цю неприємну історію, але інші люди ще довго про неї пам’ятали. Клієнтів у цьому місті в Олександра ставало дедалі менше. У результаті чоловік був змушений закрити офлайн торгівлю та вийти в онлайн. Він так і не витримав негативу, який став звідусіль на нього литися.
