– Ма-а-мо, а ще про тата що-небудь розкажи, – сказала Настя.
Вона підкладала долоньку під щоку, і слухаючи маму, тихо ворушила губами, наче беззвучно повторювала її слова…
Батька вона майже не пам’ятала, але дуже пишалася ним.
Адже він був та-а-кий! Мама їй багато про тата розповідала, але Настя просила ще, особливо коли була слаба.
– Та я вже тобі про нього все розповіла, – посміхалася Юлія.
– Ні, не все, ну згадай ще щось, ну мамо! – просила донька.
– Ну гаразд, слухай, тільки не кажи, що я це тобі вже розповідала, – погоджувалась Юлія. – Коли ми з твоїм татом тільки одружилися, ми дуже молоді були, ще інститут навіть не закінчили.
Мріяли, як разом по світу подорожувати будемо. А потім у нас народилася ти, наша донечка!
Юля торкнулася чола доньки, посміхнулася їй – начебто температура спадає.
А сама Юля згадала зовсім інше…
– Дитина?! – галасував Віктор. – Ти що, Юлю, ми ж пізніше хотіли, я з хлопцями за кордон зібрався, ти ж знаєш! І взагалі дивно, ми ж з тобою начебто не планували нічого, і слідкували за цим усім?
– Мені зараз що, образитися? – Юлія була приголомшена. – А що ти пропонуєш? Це ж наша дитина, ти що?
– Ну не знаю, я свої плани змінювати не збираюся, мені гроші потрібні, – сказав Віктор.
Він сам зібрав речі, і через день поїхав…
– Ну мамо, тепер розповідай про носик, як тато сказав? – просила продовження Настя.
– І ось нас з тобою виписали з пологового будинку, а тато нас зустрічав, – сказала Юлія. – Він як ковдрочку привідкрив, як побачив тебе, й каже:
– Ой яка малесенька, як лялечка, один носик виглядає, красивішої дівчинки в усьому світі нема!
– Так і сказав? – сонно запитала Настя, засинаючи, мабуть, у неї нарешті спала температура.
– Так і сказав, – Юля вимкнула світло і вийшла.
Юля не могла доньці сказати, як Віктор їх зрадив. Давно дала собі обіцянку не говорити нехороше доньці про її тата.
Їй і самій хотілося багато забути, але пам’ять все підсовувала картинки з минулого…
…– Донька народилася?! – дзвонив Юлії Віктор із заробітків. – Ти ж казала, що буде хлопець? Ну, вітаю тебе…
Віктор подзвонив після пологів, а на виписку не приїхав.
Свекруха сказала, що він все ж там святкував з друзями. Вона завжди виправдовувала сина.
До Насті він майже не підходив, казав – боюся чіпати, один носик виглядає.
Настею Віктор дочку сам назвав, а Юля погодилася.
Зраділа, раз сам назвав, то може любити буде?
А потім вони стали жити, як усі, і Юлі здавалося, що все потихеньку налагоджується. Віктор почав дочку брати на руки, вони ходили разом гуляти. І Юлі здавалося – ось ось…
Коли Насті було три рочки, вона раптом розповіла після прогулянки з татом, що з ними гуляла тітка… Настя. Якась тітка Настя…
І Юля нарешті все зрозуміла. Зрозуміла на честь кого Віктор назвав доньку!
Розлучитися вони не встигли, Віктора раптово не стало. Там на заробітках. Серце…
А доньці Юля потім брехала, розповідала, як тато її сам спати вкладав і дуже її любив…
Юля десь прочитала, що якщо дівчинку тато не любив, вона буде нещасливою. І вигадувала для доньки легенду.
Юля тоді так мріяла, щоб Віктор вкладав маленьку Настю
Цієї ночі Настя вже не металася і міцно спала аж до ранку.
Як швидко вона виросла, вже чотирнадцять скоро.
Сама Юля більше заміж так і не вийшла, в душі жила образа, а ще жалість, ну чисто по-людськи, що Віктора, ще такого молодого, більше немає…
…Вночі Юлі знову снився Віктор. Вкотре.
Він тягнув до неї руки, благаючи Юлію: – Пробач, пробач мені!
Юлія хотіла простягнути руку, але не встигла, і він зник. Цей сон їй снився не вперше…
– Мамо, доброго ранку! – Настя в рожевій піжамі стояла у дверях. – Матусю, а мені тато сьогодні наснився. І знаєш, тато мені все розповів.
– Наснився? Ти ж його майже не пам’ятаєш? – здивувалася Юлія.
– Мамо, ну я ж альбом дивилася, там багато фотографій, скажеш теж іще! – Настя взяла теплу грінку з тарілки.
– Ооо, апетит з’явився? – сказала мати. – Ти одужуєш, Настуню!
– Ну от, мамо, тато мені все розповів, – продовжила донька.
Сказав, що йому дуже соромно. Тому що він сварився до тебе, обманював, що поїхав, що сердився. Був молодий і нерозумний.
І був поганим батьком, навіть із пологового нас не зустрічав, а ти, мамо, як завжди, все переплутала!
Мамо, тато хоче, щоб ти його пробачила, він любив нас, просто поводився негідно. Так-так, він так і сказав. Дивний сон, правда?
Юлія засміялася, і на душі її зненацька стало легко. Дочка так про них розповіла, ніби рукою вбік все погане відвела.
А про сни дивно, що Віктор і їй, і доньці водночас наснився. Недарма це…
І Настя навряд чи могла придумати, що тато пробачення просив, але при цьому легко це так сказала!
А вона ж, Юля, досі переживала, казки їй про батька розповідає.
Все пішло, треба просто жити далі, дозволити собі просто жити і все.
Видно Віктор і справді до них приходив попрощатися і вибачався, бо Юлію відпустило, ані образ, нічого, все пішло…
…А потім Юля щасливо вийшла заміж.
Сергій обожнює свою дружину. Часто приносить їй каву в ліжко…
У них скоро буде дитина. Настя дуже рада за маму, їй подобається дядько Сергій.
Юля й Сергій розуміють один одного з пів слова і надовго не люблять розлучатися.
– Ну, чому ми не зустрілися раніше? – шепоче їй Сергій. – Адже я так давно шукав тебе, а зустрів тільки зараз, чому так довго?!
…Ніщо не відбувається випадково, навіть непотрібні на перший погляд зустрічі.
Просто кимось було призначено, щоб народилася саме ця дівчинка з гарним ім’ям Настя.
Так мало статися, і все…
