Головна - Життєві історії - Василина вирушила в торговий центр, купити собі нові осінні черевички. Жінка ходили від одного магазину до іншого. Раптом, вона помітила знайому постать. Її свекруха мило розмовляла з колишньою дружиною Максима. – А це вже цікаво! – сказала сама до себе жінка. Вона вирушила прослідкувати за ними. Для чого вона це робить, вона й сама не знала. У результаті Валентина Андріївна та Яна зайшли до кафе. Василина вирушила слідом, обравши столик за рогом, щоб її не було видно. Однак вона чудово їх чула. Василина прислухалася до їхньої розмови і ахнула від почутого

Василина вирушила в торговий центр, купити собі нові осінні черевички. Жінка ходили від одного магазину до іншого. Раптом, вона помітила знайому постать. Її свекруха мило розмовляла з колишньою дружиною Максима. – А це вже цікаво! – сказала сама до себе жінка. Вона вирушила прослідкувати за ними. Для чого вона це робить, вона й сама не знала. У результаті Валентина Андріївна та Яна зайшли до кафе. Василина вирушила слідом, обравши столик за рогом, щоб її не було видно. Однак вона чудово їх чула. Василина прислухалася до їхньої розмови і ахнула від почутого

– А тебе не бентежить, що Максим був одружений? – Запитала Олена, подруга Василини.

Василина лише знизала плечима.

– Ні, не бентежить. Він же мені одразу про це сказав. Та й що такого? Мало кому одразу вдається зустріти кохання всього життя.

– Ну, не знаю, – сказала Олена. – Просто вони досить довго були разом… А раптом у нього почуття залишилися?

– Облиш, – засміялася Василина. – Я теж якийсь час з іншим чоловіком жила, нехай ми й не були одружені. Це нічого не означає. Та й він її покинув, сказав, що втомився від нескінченних претензій. Тож я впевнена, що почуттями там навіть не пахне.

– Гаразд, твоя справа, – усміхнулася Олена. – Головне, щоб ти була щаслива.

Василина та Максим зустрічалися вже близько року. А в ті вихідні він зробив їй пропозицію.

Максим і справді одразу розповів Василині, що в нього за плечима невдалий шлюб.

– Ми були одружені три роки. І всі три роки я намагався врятувати наші стосунки. Але Яна, моя колишня, надто любить себе, що в неї не залишається цієї любові для когось іншого. Та й я зрештою зрозумів, що не відчуваю вже до неї колишніх почуттів. Ось ми й розлучилися.

І все б нічого, в принципі, сюжет досить поширений. Але був у всьому цьому один неприємний момент, про який Василина навіть кращій подрузі розповідати не стала.

Максим зі своєю колишньою не спілкувався. Казав, що він не має бажання її бачити. А ось його мама досі підтримувала спілкування зі своєю колишньою невісткою.

Як сталося так, що свекруха та невістка потоваришували, Максим і сам не знав. Але коли він запропонував розлучитись, мама його дуже відмовляла. Та й він був у курсі, що колишня дружина постійно ходить до його мами та скаржиться їй. І навіть після розлучення вони продовжували бачитися. Колишня дружина забігала до колишньої свекрухи на чай, вони разом ходили на шопінг.

Про все це Максим теж розповів Василині. І після цього у жінки геть-чисто зникло бажання знайомитися з його мамою.

Але тепер вона наречена, а отже, знайомство з батьками неминуче.

До Максимової мами поїхали у вихідний день. Василина одягла гарну сукню, купила торт. Вона не знала, чого їй чекати, та й Максим, який всіляко переконував її, що все буде гаразд, сам сильно переживав.

Маму чоловіка звали Валентина Андріївна. Вона виявилася приємною жінкою, яка дуже добре виглядала у свої майже шістдесят років.

Вона з усмішкою зустріла гостей, подякувала за тортик, зробила комплімент Василині з приводу її сукні. І жінка розслабилася. Їй здалося, що вона сподобалася мамі майбутнього чоловіка.

До весілля з Валентиною Андріївною вони бачилися ще раз. Але так вона їх у гості не кликала, а коли Василина запропонувала покликати майбутню свекруху до них на вечерю, Максим сказав, що вона навряд чи прийде. І мав рацію. Валентина Андріївна вибачилася, сказавши, що має вже плани.

Весілля пройшло добре. Гості були веселим, наречена та наречений задоволеним.

А після весілля почалося сімейне життя.

Спочатку все було чудово. Василина і думати забула, що свекруха спілкується з колишньою дружиною Максима. Та й якось вона вирішила, що це її справа. Головне, що до них вона не лізе.

Але одного дня Валентина Андріївна зателефонувала Максимові і попросила допомогти їй на дачі. Звичайно, він не відмовився, і вранці у вихідний день подався до мами. Василина не поїхала, вона не дуже розуміла дачну романтику, будучи абсолютно міським мешканцем.

Максим мав повернутися лише наступного дня, і яке було здивування Василини, коли він приїхав увечері. Адже, на відміну від неї, він любив дачу.

– Що сталося? – запитала Василина, помітивши, що Максим чи то засмучений, чи то невдоволений.

Спершу він не хотів говорити, але потім зізнався. Виявилося, що надвечір на цю ж дачу приїхала його колишня дружина. Мама, звичайно, сказала, що так випадково вийшло, але Максим підозрював у всьому цьому змову.

– Як знав! – обурено вигукнув він. – Хотів вдень пінного випити, але щось мене зупинило! А так би навіть за кермо не сісти було б.

Василина засмутилася. Вона щиро сподівалася, що вся ця ситуація їх не торкнеться. Що дружба колишньої дружини і свекрухи – їхня особиста справа, що ніяк не відноситься до Максима.

– Може, це й справді випадково вийшло, – з надією в голосі промовила Василина.

– Та ні, гадаю, це не так. Тому що Яна зовсім не здивувалася, побачивши мене. І така мила зі мною була, якою ніколи не була під час шлюбу.

Василина лише важко зітхнула. Чомусь їй дуже захотілося показати свекрусі, що вона гідна партія її синові. А може, навіть вивести її на відверту розмову.

Тому наступних вихідних вона зателефонувала Валентині Андріївні і запропонувала їй пройтися магазинами.

– Пробач, Василино, але я зайнята у вихідні, – відрізала свекруха, – якось іншим разом.

Василина засмутилася. Вона знала, що цього разу явно не буде. Але ж не нав’язуватися.

Проте від походу до крамниці вона не відмовилася. Поїхала одна. Її мама жила далеко, та й не любитель вона шопінгу. А подруги виявилися всі теж зайняті.

І яке було здивування Василини, коли вона в торговому центрі побачила знайому постать. Її свекруха мило розмовляла з якоюсь молодою жінкою, і Василина одразу здогадалася, хто це.

Вона швидко сховалася, щоб її не помітили, а потім вирушила слідкувати за свекрухою та колишньою дружиною Максима. Для чого вона це робить, вона й сама не знала. Але ніби передчуття у неї було.

У результаті Валентина Андріївна та Яна зайшли до кафе. Василина вирушила слідом за ними, обравши столик за рогом, щоб її не було видно. Однак вона чудово чула всю їхню розмову.

– І що він у ній знайшов? – фиркала свекруха. – Якась непоказна, не те, що ти.

Василині стало так неприємно, адже мова явно про неї йдеться.

– Так вже… Я шкодую, що ми з Максимом розійшлися. Але він тепер одружений, що вдієш.

– Нічого, не хвилюйся. Я зроблю все можливе, щоб знову зійшлися. Ти ж знаєш, як я люблю тебе. Думаю, він і сам незабаром охолоне до цієї Василини. Адже нічого цікавого в ній немає. І тоді до нього на допомогу прийдеш ти.

– Сподіваюся.

Василина не стала далі слухати цю розмову. Вона вийшла з кафе, відчуваючи, як накочується злість та образа. І, головне, при зустрічі свекруха була такою ввічливою, робила їй компліменти. І це все лише для того, щоб приспати її пильність.

Коли вона повернулася додому, відразу розповіла все Максимові.

– Це неприпустимо! – обурився він.

– Згодна. Я не чекала такого від твоєї мами.

– А я як відчував, що їхня дружба ні до чого доброго не приведе!

– І що нам робити? – мало не плакала Василина. – Твоя ж мама не заспокоїться, доки не розлучить нас.

– Не хвилюйся, я з нею поговорю.

Цього ж вечора Максим вирушив до своєї мами. Василина сильно хвилювалася: як би він гірше не зробив.

Повернувся він за кілька годин. Злий, роздратований, і жінка одразу зрозуміла, що нічого доброго з цієї розмови не вийшло.

Виявилося, що він сварився з мамою. Сказав, що не дозволить лізти в його життя і зажадав, щоб вона більше не наважувалася обговорювати його та його дружину з Яною.

А мама у відповідь наговорила купу неприємностей про Василину. Сказала, що Максим не розумний, якось примудрився упустити таку шикарну жінку, як Яна. А Василина його тільки на дно тягне, з такими простушками нічого доброго й чекати не доводиться.

– І що нам робити? – запитала Василина.

– А нічого. Жити щасливо, – сумно посміхаючись, відповів Максим.

– А як же твоя мама та колишня дружина?

– Та ніяк… Я сказав, щоб вона вибирала: або я, або Яна. Вона сказала, що від своєї подруги відмовлятися не стане, бо знає, що мені краще. І що я все одно з тобою розійдусь. І тому я сказав, щоб вона нам не дзвонила, поки не схаменеться.

– Але ж це мама, – заперечила Василина, – так не можна. Хоча, зізнаюся, ситуація вкрай неприємна.

– Так, це мама, – досить різко відповів Максим. – І вона повинна бажати мені добра. Але чомусь вона вирішила догодити моїй колишній дружині, а не мені. Вирішила, що може командувати мною. Але головною її помилкою було образити мою кохану дружину. З цим я миритися не стану.

Свекруха виявилася гордою, і не дзвонила синові. Щоправда, Максимові та Василині це було на руку, хоч Максим і переживав.

Спілкуватись вони стали лише тоді, коли з’явилася дитина. Валентина Андріївна сама виявила бажання. І для сина Максима та Василини вона стала чудовою бабусею. Люблячою, уважною, доброю.

З Василиною вона теж спілкувалася, але та знала, що коханням та повагою тут і не пахне. Але добрий нейтралітет – також непогано. До того ж, до них дійшли чутки, що Яна вийшла заміж, а значить, проблема сама собою зникла.

Так, Василині було неприємно, що свекруха почепила на неї ярлики, навіть не намагаючись дізнатися її краще. Але зрештою головне, щоб чоловік любив. А вже в коханні Максима вона не сумнівалася.

Plitkarka

Повернутись вверх