Те, що Павло одружений, Ганна знала, але це не мало значення.
Головне, вона кохає його, а він кохає її!
А дружина? Ну дружина та й дружина…
Ганна була впевнена, що Павло покине її, коли зрозуміє, що його доля це Ганна, а не ця Зоя.
Принаймні так говорив сам Павло, але не знав, як сприйме його законна дружина їх розставання.
І тоді Ганна запропонувала план.
– Треба зробити так, щоб твоя дружина сама запропонувала розлучення, – сказала вона Павлу.
– Як?! – здивувався Павло. – Як таке можна взагалі зробити?
– Ой, як, як? – сказала Ганна. – Які ж ви мужики нездогадливі. А ти будь до неї… Байдужий! Яка ж жінка таке терпітиме?
…Звідки ж Ганна могла знати, що реалізовувати цей план Павло візьметься у день народження дружини.
Взагалі вийшло дуже неприємно і не так як вона уявляла…
Павло того дня прокинувся рано, посмажив чотири останні яйця, які були в холодильнику, зробив салат з огірків і помідорів.
Він все з’їв, попив собі кави з булочкою.
Павло склав увесь посуд у мийку і сів за комп’ютер трохи пограти.
Він чекав, коли дружина прокинеться і влаштує сварку.
Зоя прокинулася і, наївна, почувши аромат приготовленої їжі, подумала, що чоловік готує їй святковий сніданок.
Але коли вона зайшла на кухню, то остовпіла від побаченого.
Зустрів її лише повний безлад.
Зоя сумно зітхнула і взялася за прибирання. Потім вона попила чаю з єдиною булочкою, яка ще залишилася.
Збираючись на роботу, Зоя попросила чоловіка відвезти її машиною, у нього цього дня якраз був вихідний.
Павло, не відволікаючись від комп’ютера, відповів, що має намір сьогодні весь день провести вдома.
Зоя вирішила, що чоловік хоче зробити їй сюрприз увечері, тож спокійно поїхала на роботу.
Але ввечері на Зою чекало розчарування.
Чоловік знову сидів за комп’ютером, але продукти були куплені: хліб, молоко, яйця.
Цілий день чоловік, певне, харчувався вермішеллю швидкого приготування, упаковки від неї валялися на кухні.
Зоя важко зітхнула й замовила доставку їжі. Коли кур’єр все приніс, вона накрила стіл і покликала чоловіка.
– Що за бенкет? – здивувався той.
– Мій день народження, – Зоя майже вже плакала.
– Фу, знайшла привід, – сказав Павло. – Ти дитя мале, чи що? Щоб ще відзначати якісь дні народження.
І тут Зоя не витримала, влаштувала сварку і виставила Павла з дому.
Пізніше вже подала на розлучення.
Павло поїхав до батьків, сказав, що, мабуть, розлучається з дружиною.
– А що ж не так?! – ахнула мама.
– Та так, через нісенітниці, – відмахнувся Павло.
Тієї ночі він спав погано, все думав, як вчинити. З одного боку його все-таки турбувало почуття провини, а з іншого – повертатися до Зої Павло не хотів.
А Ганна? Та ну її, якби не вона, то він так і жив би із Зоєю.
На ранок Павло вирішив, що йому не потрібні обидві жінки…