Сороковий день пройшов відколи в Тетяни не стало чоловіка. Людей було багато, жінка навіть не очікувала стільки, хоч приготувалася.
Колеги і друзі прийшли, деякі без попередження, і їх виявилося більше аніж думалося.
Були й зовсім незнайомі.
Після поминок усі розійшлися, а Тетяна взялася за прибирання. Сусідка, яка допомагала готувати, теж пішла, їй треба було забирати дітей із дитячого садка.
Зненацька Тетяна побачила жінку. Вона виходила з кімнати, яка колись належала їхній дочці, а тепер там був робочий кабінет Тані.
Вона займалася шиттям ляльок та м’яких іграшок, а потім продавала їх через інтернет. Хобі приносило непогані гроші, замовлення надходили регулярно.
– У вас чудова квартира.
– Ви хто і чому все ще тут? Гості вже всі розійшлися.
– Я Лариса, і я спеціально лишилася. Ви маєте дещо знати. Скоро все ваше майно дістанеться мені!
Таня застигла від несподіванки.
– Я все запам’ятала тут. Щойно Олексій дізнався, що слабий, то одразу написав заповіт на мене. На жаль, я його не захопила сьогодні. Квартира, дача, гроші… Не здумай витратити його заощадження. Бо ж я можу і в суд подати.
– А хто ви така, щоб він залишив вам все? Коханка?
– Я його кохана жінка протягом усього вашого спільного життя. Майже всього.
– А що ж ви до нього в лікарню не приходили, не доглядали.
– Там ви були, а він заборонив. Та й ви від нього не відходили. Зі мною йому було добре, він відпочивав, а з вами просто зручно. Ви ж прекрасна господиня, до того ж у вас була дочка.
– Дочка і зараз є. Ви навіть її бачили. Просто вона рано поїхала. Щось він не поспішав покинути мене, коли дочка подорослішала.
– Йому було просто зручно. Я вже сказала. Поки я не вступила в спадок, можеш залишатися. Але не надумай тут борги по комуналці залишити. Якщо так вийшло, то можеш відразу переїжджати. У твоєї матері начебто будинок у селі є.
– Теж Олексій сказав?
– Так, давно вже.
– Давно. Будинок моєї матері давно продано. Але це взагалі не ваша справа.
– Тоді співчуваю.
Тетяна стояла і розмірковувала над ситуацією. Коханка у чоловіка була, і вона знала про це давно. Знала і терпіла, а вірніше вони просто вже давно жили кожен по собі. Олексій приносив гроші, разом вони допомагали дочці з квартирою. Дача? Їздили вони і на дачу, свята влаштовували, друзів запрошували. Не вийшли вони ще віком картоплею, морквою займатися. Грали роль хорошої сім’ї.
Олексій занедужав, залишалося зовсім небагато. Деякі з цим живуть роками та десятиліттями, а йому відміряли рік. Він одразу повідомив дружину та коханку.
– Боротимемося, – була відповідь дружини.
– Любий, у мене нічого немає, крім тебе. Ти подумай як я житиму? Хто мені винайме квартиру? Хочу заповіт. – жалібним голосом заговорила Лариса. – Що ти маєш? Квартира, машина. Треба все терміново зробити. Ти ж мене кохаєш? Ти все залишиш мені?
Вона ще довго нила, інакше це й не назвеш. Олексій піддався на умовляння і заповіт було оформлено. Все рухоме та нерухоме майно, рахунок у банку, коротше – все відходило їй. Після цього Лариса зникла, а Олексій потрапив до лікарні. Там він і зізнався Тетяні, що мав коханку.
– Я давно знаю. Але це нічого не змінює. Ти батько моєї дочки, вона не зрозуміє, якщо я тебе в такий момент кину. Я й сама себе не зрозумію. Стільки років терпіла, а тепер… Ми ще поборемося, Олексію.
– Дякую тобі. Я зробив нерозумну річ, а ти…
Коли Олексія виписали з лікарні він одразу оформив дарчу на дружину на все майно, а гроші просто переказав на її рахунок. Він нічого не сказав про заповіт, тепер це було вже байдуже. Заповіт є, а майна немає.
– Якщо ти мене кинеш після цього, то мені так і треба.
Тетяна його не покинула, доглядала, їй було дуже важко дивитися, як Олексій згасає. Вона все ще його любила, незважаючи ні на що.
– Я тебе кохаю… – були останні його слова.
– Чого стоїш, як води в рот набрала? Сказати нема чого. Залишилася вдова без нічого. Я тобі все сказала. Мені б ще тепер ключі від квартири, вона майже вже моя. І від дачі ключик, адресу я знаю. Швидше б уже все забрати.
– Ось коли вступиш у спадок, тоді все й отримаєш, а поки що на вихід.
– І заперечувати не будеш?
– Ні.
– Оце правильно.
– Гаразд, обійдуся поки що без ключів.
Лариса пішла задоволена, а Тетяна взялася за посуд. На душі було бридко. Коханку чоловіка вона побачила вперше, пам’ять на обличчя в неї була чудова. Лариса навіть на поминках не була, хоча могла б побути у натовпі колег і друзів покійного.
– Потрібно просто забути все це, забути. І просто жити, – Сама собі твердо сказала Таня, а потім розсміялася. – Пішов і спадок коханці залишив. Гарно! От вона зрадіє! Дякую, Олексію. Ти був добрим чоловіком, батьком. Ти подумав про всіх. Напевно, ти вчинив справедливо. Ти завжди все робив правильно.
Через пів року після відходу Олексія Лариса залишилася із заповітом. Папірець був, а от майна не було. Вона довго галасувала і вимагала перевірити все, але на жаль.
Таня продала дачу, вона їй була непотрібна, не для неї це.
Половину грошей вона віддала дочці, а другу вирішила витратити на своє хобі.
Вона стала більше часу приділяти собі й творчості…
