Вже з перших днів навчання в інституті у Микити з’явилося багато нових друзів.
На момент вступу батько Микити, який був багатим бізнесменом, подарував йому новенький автомобіль. І тепер Микита цим автомобілем приїжджав щоранку на заняття.
Одягнений він був з голочки, а в кишені в нього завжди водилася готівка.
Микита не звик рахувати гроші. І якщо комусь і давав їх у борг, то ніколи не підганяв із поверненням.
А якщо хтось і забував повернути йому борг, то Микита забував про це. Багато хто з друзів Микити стали користуватися «забудькуватістю» свого товариша.
Більшість однокурсниць недвозначно висловлювали йому свою симпатію. І при такому розкладі, звісно, він вибрав найпривабливішу з них.
Дівчину звали Христиною. Вона сподобалася не тільки Микиті, а й його друзям. Але хто ж із них міг змагатися з Микитою!
Адже тільки він міг подарувати Христині такі подарунки!
І на третьому курсі Микита продовжував перебувати у центрі уваги. Але одного разу його безхмарне життя зникло.
У батька Микити з’явилася молода жінка, з якою він вирішив пов’язати своє життя. Мати Микити тяжко переживала розлучення зі своїм чоловіком.
Микита був повністю на боці своєї матері і перестав спілкуватися з батьком.
Відмовився він і від грошей, які йому не раз пропонував батько. Незабаром Микита відчув, що його кишеня стала порожньою. І тепер, як і більшості студентів, йому довелося вести скромний спосіб життя, обмежуючи себе у всьому.
А тут ще й злягла його мати. На лікування їй знадобилася велика сума. І Микиті довелося продати свій автомобіль.
Незабаром мати Микити почала одужувати і навіть вийшла на роботу. Життя тривало. Але тут Микита виявив дивну закономірність. У міру спустошення його гаманця ставлення друзів до нього різко змінилося.
Тепер замість колишнього захоплення він став відчувати на собі зневагу своїх однокурсників.
Усі його добрі справи миттєво забулися. До Микити не відразу дійшло, що його успіх у колективі пояснювався багато в чому його матеріальним становищем. І в якийсь момент він відчув себе одиноким.
Але найголовніше від нього відвернулася Христина, яка знайшла собі залицяльника з числа забезпечених старшокурсників.
Микита тяжко переживав розлучення з дівчиною. Але що більше він переживав, то більше зловтішалися його однокурсники.
Якось, коли Микита після закінчення занять виходив сам з дверей університету, до нього підійшла одна з його однокурсниць Олеся.
Це була єдина дівчина з його курсу, яка досі не звертала на нього жодної уваги. Вона не відвідала жодної вечірки, організованої Микитою. І завжди дивилася на нього, як на пусте місце.
– Слухай, Микито, – нерішуче звернулась до нього Олеся. – Я тут дивилася на оці всі твої негаразди і вирішила з тобою поговорити… Я маю розповісти тобі правду!
Микита не розумів, що відбувається.
– По-перше, я запрошую тебе в кіно… А по-друге – не звертай на них жодної уваги, – сказала Олеся, маючи на увазі своїх однокурсників. – Весь цей час вони заздрили тобі, прикидаючись твоїми друзями. А ось тепер, зловтішаються, замість того, щоб прийти у скрутну хвилину на виручку…
Вже після кількох зустрічей Микита зрозумів, що Олеся незвичайна дівчина, яка ніколи не кине друга в біді. А зазирнувши у її очі, він назавжди закохався у них.
Зустрічі Олесі та Микити продовжилися і на п’ятому курсі. На той час у житті Микити сталося багато подій. Його батько дуже заслаб і потрапив до лікарні.
І першим, хто відвідав його там, був Микита… Після виписки з лікарні батько все ще був слабий. Молода дружина, дізнавшись про слабість чоловіка, миттєво зникла з горизонту.
Мати Микити хоч і не пробачила свого колишнього чоловіка, але прийняла його. Тепер Микита вже на автомобілі батька приїжджав на заняття.
Батьку Микити під час звільнення виплатили пристойну суму, яка відновила колишній матеріальний стан сім’ї. І раптом Микита знову помітив на собі дружні погляди друзів.
А Христина спробувала кинутися в його обійми. Але тільки Микиті вже не потрібна була ані Христина, ані заздрісні дружки!
Він зустрів дівчину своєї мрії, здатну завжди підтримати його…
