Таня сиділа на дивані, підібгавши під себе ноги, і читала цікаву книгу. Їй уже кілька разів здавалося, що вона чула десь в квартирі дзюрчання води. Але в працювала пральна машинка, і Таня заспокоювала себе тим, що їй всього лише здалося.
Зрештою, вона не витримала і пішла перевірити. Таня вийшла в коридор і застигла. На підлозі було чимало води.
Дівчина заглянула у ванну і зрозуміла, що це вода з пральної машинки.
Таня спробувала швидко зупинити роботу машинки, але вдалося їй це не одразу.
А потім дівчина взяла в руки ганчірку і почала збирати воду з підлоги, сподіваючись, що вода не встигла протекти до сусідів.
Тетяна закінчила прибирати, вийняла мокрий одяг з пральної машинки. Води всередині ще залишалося достатньо. Потрібно було викликати майстра.
Дівчина взяла телефон, знайшла кілька оголошень в інтернеті і почала дзвонити.
На щастя, майстра вона знайшла швидко. Операторка уважно вислухала її проблему і сказала, що майстер буде у неї протягом двох годин. Дівчині залишалося тільки чекати.
Приблизно через годину у двері подзвонили. Дівчина подивилася у вічко і побачила чоловіка у комбінезоні та кепці.
-Ви прийшли ремонтувати пральну машинку? – запитала дівчина, відчиняючи двері.
-Таня? – запитав здивований чоловічий голос.
Тетяна подивилася на чоловіка. Вона впізнала його одразу. І відчула, як тьохнуло серце.
-Михайло, – прошепотіла дівчина. – Що ти тут робиш?
-Прийшов ремонтувати твою машинку, – відповів він. – Я вже кілька років працюю майстром у цій компанії.
-Але ж ти юрист?
-Був, – кивнув він. – А тепер майстер із ремонту. Де твоя пральна машинка, показуй?
Тетяна зрозуміла, що чоловік не хоче продовжувати розмову. Тому вона провела його до ванної кімнати.
-Що трапилося? – запитав Михайло.
Таня швидко описала ситуацію.
-Зрозуміло, – відповів він, вислухавши дівчину. – Зараз полагоджу.
За півгодини машинка Тетяни була готова.
-Ось і все, – сказав Михайло. – Все готово.
-Скільки я тобі винна? – запитала Таня.
-Ніскільки, – відповів він. – Я скажу оператору, що в тебе просто замулився злив і його треба було почистити. А ти не знала, за що грошей ми не беремо.
-Але ж це неправда.
Михайло знизав плечима.
-Все одно. Я не маю наміру брати в тебе гроші. Ти стала ще гарнішою, – раптом зауважив він.
-Дякую, – зашарілася дівчина. – Але все ж таки я не така красива, як твоя дружина, – з гіркотою додала вона.
Михайло помовчав.
-Я думав, що ти тут не живеш, – раптом сказав він. – Мені сказали, що ти переїхала до іншого міста.
Таня здивовано подивилася на чоловіка.
-Ти запитував про мене? – запитала вона.
-Нууу, – зам’явся чоловік. – Я повернувся до міста минулого року. І ходив на зустріч випускників. Там згадували про тебе. І хтось сказав, що ти переїхала.
Таня кивнула.
-Так, я прожила рік у Києві. Моя компанія запропонувала мені гарну посаду тут. Але для цього мені потрібно було пройти тривале стажування у Києві. Я погодилась.
-А чому не залишилася в столиці назовсім? Чи не було такої можливості?
-Була, але я не захотіла, – відповіла дівчина. — А чому ти повернувся додому? Ти ж теж переїжджав у Харків, здається.
-Теж не сподобалося, – посміхнувся він.
Таня помовчала. Розмова була дуже незручною і якоюсь напруженою. Їй багато про що хотілося запитати. З іншого боку, незважаючи на те, що минуло багато часу, вона все ще не впоралася зі своїми почуттями до нього.
-Я піду, – сказав Михайло.
-Добре, – відповіла Таня.
Вона зачинила за ним двері і глибоко зітхнула. Як міг її спокійний, майже лінивий вихідний, перерости в це? Весь день, що залишився, дівчина ходила з кута в кут.
Вона кілька разів брала телефон в руки. Думала зателефонувати до Михайла, потім вирішила зателефонувати своїй колишній однокласниці Аліні. Вона завжди любила плітки. І швидше за все, вона може багато розповісти про Михайла і… Але Таня так і не наважилася зателефонувати.
Надвечір вона трохи заспокоїлася. Вона вирішила просто забути цю зустріч. Але…
У її двері знову подзвонили. Таня вдруге за день подивилася у вічко. Цього разу вона одразу впізнала Михайла.
-Що ти тут робиш? – здивовано запитала вона, відчиняючи двері.
-Прийшов вибачитися, – відповів чоловік.
-За що? – здивувалася вона. – Ти ж полагодив мені машинку. Чи щось не так?
-Я не про сьогодні, – відповіла той. – Я хотів вибачитися за минуле…
Дівчина кілька секунд вивчала співрозмовника, а потім ширше відчинила двері своєї квартири.
-Зайдеш? – запитала вона.
-Якщо ти не проти, – відповів Михайло.
-І з чого раптом ти вирішив вибачатися зараз? – запитала Таня, заходячи на кухню. – Чай будеш?
-Буду, – відповів чоловік. – Мені давно слід було це зробити. Просто…
-А за що саме ти вибачаєшся? – уточнила Тетяна. – За те, що залишив мене? За те, що в тебе навіть не знайшлося сміливості відкрито це мені сказати? Чи за те, що лишив мене заради моєї найкращої подруги?
-За все, – відповів Михайло. – А найбільше за те, що сталося через півроку.
Таня сумно похитала головою і задумалася. Михайло був її першим, шкільним коханням. Вони почали зустрічатися у одинадцятому класі. Незважаючи на те, що вступили до різних інститутів, вони з легкістю змогли зберегти свої стосунки.
На останньому курсі Михайло зробив Тані пропозицію і, звичайно, вона його прийняла. Але з весіллям вирішили почекати.
В обох було багато друзів. Обоє мріяли про велике та гучне весілля, а грошей не було. Домовилися, що рік відкладатимуть. А через рік зіграють весілля.
Таня змогла одразу знайти роботу. А ось Михайлу не пощастило. Молодого юриста нікуди брати не хотіли.
Хлопець був у розпачі. Тетянина найкраща подружка Віка запропонувала запитати за нього у свого батька.
За її словами, йому у фірму був потрібен юрист. Таня чудово знала характер Віки і не хотіла приймати від неї жодної допомоги. Але здавалося, що іншого виходу не було. І вона познайомила Віку з Михайлом.
Михайла взяли на роботу. Він був просто щасливим.
Ну, а Віка… Віка почала поводитися так, як і передбачала Таня. Вона почала часто заїжджати на роботу до батька. Відкрито фліртувала з Михайлом.
Він завжди розповідав про це своїй дівчині та щиро дивувався, чому така гарна та цікава дівчина, як Віка, не може знайти собі хлопця? Навіщо вона фліртує з ним, якщо знає, що він зайнятий?
Таня турбувалася дедалі більше. Але у Михайла була чудова робота, і він постійно запевняв кохану, що хвилюватися нема про що, він просто працює, а Віка його зовсім не цікавить.
І Таня намагалася вірити, хоча на душі було неспокійно. І як з’ясувалося недаремно.
Якось увечері дівчина виходила з роботи, їй зателефонувала Віка та запросила у гості. Таня погодилася.
Подруга жила разом із батьками у домі. Таня знала особливий секрет, за допомогою якого можна було відчинити хвіртку.
А двері будинку зазвичай завжди були відчинені. Тож дівчина змогла безперешкодно пройти до будинку. Вже потім вона зрозуміла, що Віка все прорахувала.
Таня увійшла до будинку, хотіла було покликати подругу, але почула шум із вітальні і пішла туди.
Вона зазирнула у відчинені двері і побачила Віку та Михайла, які цілувалися.
Дівчина застигла і швидко взялася за одвірок. Коханці почули шум і квапливо озирнулися на двері. Зараз Таня вже не пам’ятала всі подробиці тієї розмови.
Вона добре пам’ятала тільки те, що того вечора дізналася, що роман Михайла та Віки триває вже два місяці.
Наступні кілька тижнів Таня майже не пам’ятала. Вона багато плакала. Михайло намагався з нею поговорити, але дівчина намагалася уникати його.
А потім вона дізналася, що він знайшов роботу у Харкові і поїхав. Трохи згодом Таня дізналася, що Віка поїхала разом із ним.
Дівчині було складно усвідомити все, що сталося, але вона поступово брала себе в руки і вчилася жити по-новому. Тетяна з поринула у роботу.
Перестала спілкуватися майже з усіма своїми друзями.
Через півроку Таня почувала себе набагато краще. Вона змирилася з його зрадою і просто рухалася далі. У неї з’явилися нові друзі. Вона почала частіше гуляти. Навіть думала, щоб сходити на побачення з колегою, якому вона давно подобалася.
Якось увечері вона повернулася додому, як завжди зазирнула до поштової скриньки і витягла звідти кілька папірців. Реклама. Рахунки на оплату та запрошення на весілля Віки і Михайла!
Таня спочатку просто не повірила. Як? Навіщо? Навіщо ворни так з нею? Дівчина кілька разів прочитала запрошення. Але ні, вона не помилилася. Її справді чекали на весіллі через два тижні.
Тетяна увійшла до квартири. Одразу викинула запрошення. І постаралася одразу ж про це забути. Але через десять днів, повертаючись додому з роботи, вона побачила біля свого під’їзду сяючу Віку і трохи збентеженого Михайла.
-Я дуже скучила, – заявила подруга. – Сподівалася, що побачу тебе на весіллі. Але ти не сказала, що прийдеш. Тому ми з Михайлом вирішили запросити тебе особисто.
Таня кілька секунд приголомшено дивилася на колись таких близьких їй людей. Потім просто обійшла парочку і зайшла у під’їзд. Тоді вона бачила їх останній раз.
Дівчина струсила головою, відганяючи спогади.
-Вже не важливо, – відповіла вона Михайлові. – Сподіваюся, Віка щаслива.
-Не знаю, – відповів чоловік. – Скоріше ні, ніж так, – додав він. – Віка рідко вміє бути щасливою. Для неї найважливіше на світі бути кращою за всіх. І як тільки вона досягає однієї мети, вона втрачає інтерес і рухається до іншої.
-Якесь таке собі в тебе ставлення до своєї дружини, – зауважила дівчина.
-Колишньої дружині. Ми розлучилися ще чотири роки тому. Якщо не помиляюся, то зараз вона розлучається з третім своїм чоловіком…
Таня, я хотів сказати. Те, що я зв’язався з Вікою, було найбільшою помилкою в моєму житті. Я втратив тебе … Я взагалі втратив все. Але це не так важливо, я сам винен і за це розплачуюсь. Мені дуже шкода, що я образив тебе. Ти чудова дівчина. Справжня. Між нами було щось дійсно серйозне… А я все зіпсував. Але мені було б легше жити, якби я знав, що ти мене вибачила.
-Вибачила, – кивнула Таня. – Вже давно.
-Таня, – він уважно подивився на дівчину. – А ти одружена?
-Михайло, – в тон йому відповіла вона. – Це не твоя справа. Так ти попросив у мене вибачення, але це не означає, що я кинуся в твої обійми.
-Я розумію, – відповів він. – Але якщо в тебе немає чоловіка, чи постійних стосунків, то, значить, у мене є шанс. Ці роки мене багато чого навчили… Я став іншою людиною. Я впевнений, що зможу тобі це довести. Я зможу показати тобі, що нарешті гідний тебе.
Таня знизала плечима.
-У мене немає чоловіка і навіть немає хлопця, – повідомила вона йому. – Але це нічого не означає.
-Я зрозумів, – відповів Михайло. – Слухай, у тебе там кран у ванній підтікає. Я сьогодні вдень помітив. Ти маєш завтра плани на вечір? Я можу прийти та поміняти.
Таня схилила голову та кілька секунд вивчала чоловіка.
-Приходь, – сказала вона. – Але якщо ти думаєш, що це побачення…
-Ні, – відповів він. – Я думаю, що ти давно живеш сама і у твоїй квартирі багато роботи. До речі, як щодо ремонту?
Таня засміялася.
-Гаразд, давай почнемо з крана. А далі побачимо…
