Тетяна була не лише єдиною, а й пізньою дитиною у Лариси Миколаївни.
Якщо дівчина у свої двадцять три роки відрізнялася зайвою скромністю та тактовністю, то її мати була жінкою строгою та справедливою, яка звикла самостійно вирішувати свої проблеми.
Лариса Миколаївна рік тому вийшла на пенсію за вислугою років і дуже рідко була вдома – більшу частину часу вона проводила або у своєї матері, якій потрібна була допомога, або у чоловіка, з яким зустрічалася вже другий рік.
Чоловіка Лариси Миколаївни не стало ще двадцять років тому, тому вона одна виховувала дочку і всі свої найкращі роки присвятила їй.
Дуже часто жінка втручалася у справи Тетяни, вважаючи, що та поводиться не так, як слід поводитися.
Дочка у відповідь на тиск обурювалася і відповідала, що не потребує її порад та оцінок.
– Гаразд, більше не лізу! – махнула рукою Лариса Миколаївна.
Коли жінка почала менше знаходитися вдома, дівчина познайомилася з молодим чоловіком на ім’я Віктор, який працював у престижній фірмі.
Заробляв чоловік непогано, проте, незважаючи на це, відрізнявся жадібністю, нахабством і дуже на все ображався.
За два тижні знайомства він тільки раз зробив Тані подарунок. На першому знайомстві Віктор приніс шоколадку.
Стосунки молодої пари розвивалися дуже швидко. Спочатку чоловік приходив до Тетяни в гості, потім став затримуватися на ніч, а невдовзі взагалі приїхав з речами.
– Не бачу сенсу платити за оренду житла, якщо я все одно весь свій вільний час проводжу з тобою! – з порога заявив чоловік.
Дозволу у дівчини та її матері він не запитав, а Тетяна, боячись сварок, промовчала, хоч і вважала поведінку Віктора неприйнятною.
Лариса Миколаївна, дізнавшись про ситуацію та нахабство хлопця доньки, вирішила не втручатися.
– Тільки оплачуватимете за квартиру самі, – їдучи до матері, сказала жінка.
– Так, звісно! – погодилася на всі її умови Тетяна. – Це навіть не обговорюється.
Проте через два тижні, коли Лариса Миколаївна повернулася додому, вона побачила у поштовій скриньці квитанцію про заборгованість за комунальні послуги.
На превеликий подив, жінка побачила, що оплата за попередній місяць була не здійснена.
– Таню, ви забули заплатити за квартиру? – запитала Лариса Миколаївна у дочки.
– Мамо, так, я трохи затрималася з оплатою Вибач, будь ласка. Наступного місяця я оплачу одразу за два, – відповіла Тетяна, намагаючись виправдатися за прострочення платежу.
Лариса Миколаївна взяла руки в боки і з викликом подивилася на Віктора, який увесь цей час з розумним виглядом сидів на дивані і вдавав, що його ситуація не стосується.
– А ти чого мовчиш? Чому не сплатив? Заробляєш ти добре! – строго запитала вона і потрусила у повітрі квитанцією. – Вже такі гроші можна було заплатити!
Віктор спочатку густо почервонів, а потім надув губи і з поважним виглядом заявив:
– Некрасиво рахувати чужі гроші! По суті, я вам нічого не винен! Це ваш дім, а не мій. Чому я маю щось платити? Платити за все мають господарі, а я тут у гостях!
Несподівані слова Віктора викликали оторопіння в обох жінок. Тетяна замовкла, не знаючи, як відреагувати.
Натомість Лариса Миколаївна, швидко зібравшись з духом, холодно процідила у відповідь:
– Тоді митися і вмикати світло ти будеш у себе вдома, а не в моїй квартирі! Тут ти ніхто!
Слова жінки дуже приголомшили Віктора і на кілька секунд ввели у ступор.
Замість того, щоб визнати свої помилки та вибачитися перед Ларисою Миколаївною, він видав:
– У такому разі я можу й піти! Тільки ось де ваша дочка знайде такого ж гідного кандидата?! Та їй пощастило зі мною! На вашому місці, я радів би…
– Такого, як ти? Та повно, а от, справді, гідного, треба ще пошукати! – сказала у відповідь Лариса Миколаївна.
– Ти чого мовчиш, Тетянко? Так і хочеш все своє життя танцювати під дудку матері? – роздратовано запитав Віктор.
Проте Тетяна обрала тактику – промовчати. Вона опустила очі в підлогу і не сказала жодного слова.
– Гаразд, я все зрозумів! Іду! – чоловік гордо підняв голову і побіг збирати речі.
Через пів години він покинув квартиру Лариси Миколаївни з невеликою дорожньою сумкою.
– Йди, йди звідси! – гукнула йому на емоціях жінка.
Коли чоловік зник з очей, Лариса Миколаївна подивилася на мовчазну дочку.
– Довго ти ще терпіти його збиралася? – поставивши руки в боки, поцікавилася жінка. – Для чого він тут був потрібен? Їсти, пити й митися на халяву?
Тетяна розгублено знизала плечима.
– Щоб і духу його тут не було! Хочеш далі з ним жити, шукай собі інше місце для зустрічей! – сказала жінка.
Тетяна ніяк не відреагувала на її слова, тож мати не зрозуміла її реакцію.
Минуло три дні.
Віктор був впевнений, що Тетяна за цей час схаменеться і подзвонить йому з благанням про пробачення.
Однак дні минали, але дзвінка від дівчини так і не надійшло. Зрозумівши, що справа нечиста, чоловік сам написав їй повідомлення з надією на примирення.
Але дівчина за ці дні все обдумала, зважила всі “за” і “проти” і ввічливо відповіла Віктору, що не хоче більше продовжувати спілкування з самозакоханим і зухвалим хлопцем.
Щоб чоловік більше їй не набридав, Тетяна заблокувала його у всіх соціальних мережах.
Усвідомивши це, Віктор почав шукати зустрічі з дівчиною та чекати її біля під’їзду, бо у квартиру чоловіка ніхто не пускав.
Одного разу йому таки вдалося побачити Тетяну в той момент, коли вона вийшла на вулицю.
– Давай поговоримо! – попросив Віктор. – Ти не мусиш слухати свою матір! Вона хоче, щоб ти все життя прожила з нею, от і говорить про мене всякі нісенітниці.
Проте Тетяна проявила свою твердість і показала рішучість.
– Мама тут ні до чого! Не шукай зі мною зустрічей. Я вирішила, що нам не по дорозі, – холодно відповіла дівчина і, повернувшись, пішла геть.
– Ой, дуже треба! – роздратовано відповів Віктор і скривив обличчя.
Після цієї зустрічі чоловік відчув себе ображеним і перестав шукати зустрічей з Тетяною.
