Тетяна Сергіївна посмажила макарони на вечерю, увімкнула телевізор і не поспішаючи почала їсти.
По телевізору йшов безкінечний серіал. Перед сном у неї була приготовлена нова книжка. Її дала їй знайома, вони іноді обмінювалися книгами.
Серіал втомив, сюжет майже не рухався. Вона вимкнула телевізор і взялася за книгу. Читання захоплювало.
Вона відволіклася від турбот і суєти і поринула в інший світ…
Раптом пролунав дзвінок у двері. Тетяна Сергіївна здивовано подивилася на годинник – майже девʼята година вечора, вона нікого не чекала, тим паче так пізно.
Вона відчинила двері. На порозі стояли її дочка з онукою.
Тетяна Сергіївна дуже здивувалася такому пізньому візиту, та ще й без попередження.
-Щось трапилося? – здивовано запитала вона.
Алла мовчки пройшла на кухню, як до себе додому, за нею пішла онучка Катя. Дівчинка безцеремонно залізла руками в цукерницю, набрала собі цукерок. Мати її не зупинила.
Тетяна не розуміла, що відбувається.
Вона нічого не сказала дочці та внучці. Донька одружена і живуть вони своєю сім’єю на орендованій квартирі, але вдома у Тетяни Сергіївни Алла ніколи не церемонилася, брала все, що подобалося в холодильнику.
Якщо вона приїжджала з ночівлею, то телефонувала завжди заздалегідь. Тетяна Сергіївна не робила їм зауважень, нехай їдять, а вона потім заощадить і не до такого вже звикла за все своє життя.
Алла зазвичай приходила з порожніми руками, завжди говорила, що грошей у них немає, живуть на орендованій квартирі, дочку треба піднімати, а Вадим заробляє небагато. Витрати все зростають і зростають – то планшет треба новий, то телефон, то пральну машину.
Катя одразу уткнулася у свій планшет.
-Дитинко, вже пізно, спати пора, – сказала Тетяна Сергіївна.
Катя тільки сміялася у відповідь.
-Ти, бабусю, не вмієш грати в ігри на комп’ютері, от і не розумієш нічого.
Тетяна Сергіївна не стала заважати, пішла до своєї кімнати з чашкою чаю та продовжила читання.
Прийшла Алла.
-Усе книжки читаєш, а в мене часу взагалі немає, роботи багато, зарплату не підвищують, а ціни зростають.
Мати зрозуміла, що дочка зараз перейде до своїх прохань. Грошей вони хочуть, а в неї лише пенсія. Усі свої накопичення вона віддавала молодій сім’ї.
-Але ж у Вадима хороша зарплата?
-Та його скоротять не сьогодні так завтра.
Алла почала розповідати про те, що їй треба купити, що у них вже немає грошей платити за орендовану квартиру і в результаті сказала навіщо приїхала. Мама живе одна, кімната тут пустує.
-Ми сюди переїдемо.
У Тетяни Сергіївни двокімнатна квартира, дві ізольовані кімнати, справді одна пустує. Робити нічого, вона погодилася. Із зятем у них були натягнуті стосунки, але Тетяна Сергіївна намагалася тримати нейтралітет, а зять у словах ніколи не стримувався.
Вони переїхали. Домовилися так – вони платять за комуналку, купують продукти, а Тетяна Сергіївна готує, прибирає і гуляє з онукою.
Але вже незабаром зять заявив – тепер Тетяна Сергіївна живе тут на всьому готовому, у бюджеті зовсім не бере участі.
Відповісти Тетяні Сергіївні не було що, пенсію віддавати їм вона не збиралася. Молода сім’я поступово зайняла всю квартиру. У кожному кутку стояли, чи лежали їхні речі, а всі речі Тетяни Сергіївни перенесли в її кімнату.
Вадим їй заявив, що це все старе, якщо не подобається, то давайте викинемо. Вона знову промовчала, всі речі були їй дорогі і нічого викидати вона не збиралася.
На претензії вона намагалася не зважати, може, якось все перемелеться, але нічого так і не змінилося.
Усі ходили незадоволені, з будь-якого приводу нервували. Зять приходив з роботи пізно, обурювався, що вечеря не готова, тещу він поза очі називав неробою.
Якось вона приготувала їм на вечерю макарони, пересмажені з цибулею, то зять затіяв сварку. Довелося Тетяні Сергіївні бігти в цілодобовий магазин по котлети.
Катя також не слухалася бабусю. Авторитетом для неї був лише батько. Якось дівчинка заявила бабусі у відповідь на чергове зауваження:
-Недовго нам залишилося терпіти, скоро вся квартира наша буде, і я робитиму, що хочу і ви мені не указ.
Тетяна Сергіївна здивувалася:
-Ти зараз про що сказала?
-Тато так каже, це наша квартира, а ви тут дармоїдка.
Тетяна Сергіївна не стала нічого з’ясовувати. На черговій прогулянці у сквері вона присіла на лавку поруч із церквою, слухала дзвін. Вона згадала, як колись хотіла навчитися співати.
Вдома вона знайшла в інтернеті гурток для пенсіонерів і тепер ходила туди щовечора. Зустрічалася з такими ж самотніми літніми жінками, вони разом співали пісні. Додому повертатися Тетяні Сергіївні не хотілося.
-У вас безперечний талант, – казала їй керівниця гуртка.
Вдома, коли там нікого не було, Тетяна Сергіївна старанно співала. Тепер воно рідко бувало вдома.
Дочка насторожилася, що за плани у матері, краще б із онукою сиділа та вечерю готувала.
У гуртку співу організували групу з найталановитіших учасниць. Керівниця зробила програму виступів, і вони поїхали по обласним клубам.
Гроші платили маленькі, вистачало тільки на дорогу, проживання та їжу. Дійшло до того, що Тетяна Сергіївна вирішила шукати собі нове житло, бо вдома їй знаходитися було неможливо.
Якось вона розмовляла із сусідкою в автобусі в дорозі на чергові гастролі, і та запропонувала переїхати до неї.
-Одна живу у трикімнатній квартирі, діти далеко, а мені так самотньо. І співатимемо разом, – з усмішкою закінчила вона.
-Ну от і чудово, – вирішила Тетяна Сергіївна. – А молоді нехай там самі нервуються, заробляють, з’ясовують стосунки, виховують Катю. Я до своєї квартири більше не повернуся. Бог їм суддя…
