Про одруження Кирило навіть і не думав, він мав приклад старшого брата перед очима.
Брат Антон рано одружився зі своєю однокласницею, у нього син Іванко народився, а дружина Олеся була дуже симпатична.
Але вся їхня закоханість незабаром пройшла і Антон ходив злий.
– Ти чого? – Дивувався тоді ще сімнадцятирічний Кирило, – У тебе Олеся така дівчина гарна, а ти наче незадоволений?
– Не намагайся зрозуміти, просто ніколи не одружуйся, якщо не хочеш собі життя зіпсувати, – сердився, відповідаючи на розпитування Антон,
– Олеся була хорошою, доки моєю дружиною не стала і не народила. Тоді вона була просто моя кохана і їй тільки я сам був потрібен. А тепер їй потрібна тільки дитина, а від мене всього треба, але тільки не мене самого, розумієш? – Антон на молодшого брата подивився, і рукою махнув.
– Та нічого ти не розумієш, але якщо на своїй шкурі не хочеш випробувати, як це погано, не одружуйся ніколи!
Кирило подумки дивувався.
Олеся була вродлива навіть після пологів. Та й те, що у брата син народився, а не дівчинка, теж добре!
Але брат був усім незадоволений і незабаром розлучився. Та ще й жалівся, що тепер аліменти треба платити і життя не вдалося.
Потім у Антона стали інші дівчата з’являтись, але він з жодною довго не затримувався.
– Вони мене в шлюб завести хочуть, їм тільки це і треба, але я тепер навчений, мене тепер одружитися ніхто не змусить, – повчав він молодшого брата, – Сам дивись, дівчат навколо повно, одна пішла – відразу інша з’явиться.
Молодша і навіть симпатичніша за колишню. Не бачу сенсу себе пов’язувати будь–якими безглуздими зобов’язаннями, вже вчений став.
Ох, не було кому раніше підказати, батько у нас надто правильний, а ти, Кирило, користуйся, що в тебе брат такий досвідчений, вчися, поки я живий!
Не ведися на їхнє бажання тебе обкрутити, не хоче простих стосунків без зобов’язань – не треба, інша дівчина буде зговірливішою, – переконував Антон.
Дивлячись на молодшого сина мама переживала,
– Антон уже дорослий, живе окремо, сам по молодості наробив всякого, а тепер он ходить, ти на нього краще не рівняйся!
– Сам вирішуй, не слухай нікого, а хочеш я тебе з однією хорошою дівчиною познайомлю, бо ти в мене скромний дуже? – посміювався з Кирила Антон.
І Кирило братові вірив, батьки їхні вже несучасні, Антон, звісно, краще в цих справах розуміє.
Жив Кирило з батьками, а працював разом із батьком на автосервісі.
Машини він змалку любив і відчував. Заведе автівку, послухає, як двигун працює. Якщо треба трохи проїдеться, подивиться.
І точний вердикт виносить, його замовники поважають, батька його просять: – Павло Васильовичу, постав нас до Кирила в чергу, зрештою і краще, і швидше буде!
Батько ним опікувався і скрізь із собою брав, з найменших років на правдивий шлях наставляв.
З одинадцяти років у селі за кермо старої машини садив і вчив на механіці їздити. У Кирила тоді ледве ноги до педалей діставали. Кермо було важке, але він старався:
– Тату, я як ти, я теж зумію!
У гаражах у батька він усьому і навчився, і за себе постояти, і тату на плечі зробив, щоб бути крутішим.
Але потім зрозумів, що це не дає нічого і «крутість» не в цьому…
Добре, що мати недалеко від їхнього автосервісу у магазині працювала, Кирило звик, що пиріжків у неї на всіх купить, і знову за роботу…
– Слухай, а пам’ятаєш я тобі обіцяв із дівчиною познайомити? Оленка сьогодні до тебе на білій машині під’їде, у неї там щось барахлить, ти подивися? – і Антон брата по плечу заступничо поплескав, і пожартував: – Ще дякувати мені будеш, а то ти в нас щось у дівках засидівся!
– Перестань, звідки тобі знати! – Кирило не любив особисте ні з ким обговорювати.
А потім запрацювався і мало не забув. Надвечір акуратна біла машинка під’їхала, з неї приємна дівчина вийшла.
– Здрастуйте, ви Кирило? Мені дуже рекомендували вас.
І вона зі знанням справи свою проблему з авто змалювала, Кирило дуже здивувався, що дівчина так у автомобілях розбирається.
При цьому вона не дуже була схожа на знайомих Антона.
Але звали її Олена, значить і справді від Антона. Вони домовилися, що вона залишить машину, а дні через два йому передзвонить.
Несподівано було, що на сусідньому місці з водієм у її машині сидів чоловік у віці.
– Це мій тато, я його ледве вмовила, що за кермом хочу їхати. Так він мені сказав самій і заправляти, і мити, і в ремонт машину віддавати, раз їздити хочу, ось перевіряє мене, – ніяково пояснила Олена, і Кирилові її збентеження і любов до машин дуже сподобалися.
Кирило зробив їй машину навіть швидше, аніж обіцяв. А коли вона її забирала, запропонував зустрітись, і Олена погодилася…
– Ну що, Оленка гарна дівчина? – спитав Кирила при зустрічі Антон. – А я тобі казав, ти тільки не закохайся в неї, в таких не варто закохуватися!
– Та ну тебе! – образився Кирило.
Йому Олена з кожним днем все більше подобалася. Але натяки брата йому були неприємні, Олена зовсім не така дівчина.
Все розкрилося ще через кілька тижнів.
Виявилось, що та знайома Антона з іншим на дачу поїхала і там відпочивала.
А його Оленка випадково там була, точніше її батькові хтось Кирила, як хорошого майстра порекомендував…
Вони зустрічалися дедалі частіше. А одного разу вона в магазин матері Кирила зайшли і з мамою він Олену познайомив.
– Переїдь до мене, мамі ти сподобалася, батькові теж, він на сервісі тебе бачив. Квартира у нас велика, а батьки у мене добрі, все зрозуміють! – запропонував Кирило.
Але Олена аж від цих слів змінилася на обличчі.
– Ні, Кириле, ти що, я так не можу, це ж неправильно!
– Як це неправильно? Ми ж дорослі люди, кохаємо один одного і можемо жити, як хочемо! Чи тобі крім мене ще щось потрібно? – посміхнувся Кирило, згадавши слова брата.
– Ти, мабуть, мене з кимось переплутав, а я звичайна дівчина, яка хоче бути за чоловіком, а не незрозуміло за ким. І дітей я хочу, а якщо тобі це не треба, знайди собі іншу, – Олена це сказала тихо, але Кирило бачив, що вона засмучена…
Але вона мала рацію, одна справа запропонувати жити разом, і зовсім інша – запропонувати заміж вийти.
Тільки після її слів Кирило всерйоз замислився.
Чи хоче він відповідати за Олену та за їхніх дітей?
Адже це не жарти!
Через два тижні Кирило зустрів свою Олену з квітами,
– Вибач, що я такий нерозумний був, я не правий. Виходь за мене, я хочу бути з тобою разом завжди, дуже хочу!
Олена розсміялася.
– Ну, тоді ходімо знайомитися з моїми батьками. Тата, правда, ти вже бачив, але тоді ти моїм нареченим ще не був…
Тетяна Андріївна була, м’яко кажучи, здивована, коли їхня єдина дочка Олена нарешті познайомила їх зі своїм обранцем.
Олену вони з татом строго виховували. Вона спортом займалася, вчилася добре, не ледача. Музиці правда не захотіла вчитися, їй машини завжди подобалися. Навіть вчитися у технічний пішла!
Але хлопця дуже просто обрала, в автомайстерні працює, з татуюваннями, він здався Тетяні Андріївні зовсім несерйозним.
Але зазвичай зговірлива, Олена раптом вперлася:
– Мамо, я його люблю і вийду за Кирила заміж!
І Тетяні Андріївні довелося змиритися, як вона не була засмучена вибором Олени…
Коли у Кирила та Олени через два роки синочок народився, Тетяна Андріївна була рада внукові. Але сподівалася, що донька до роботи повернеться.
Олена завжди була активною, а тут зовсім вдома засіла.
Але коли стало зрозуміло, що Олена знову вагітна, Тетяна Андріївна не витримала:
– Кирило, ти хочеш Оленці життя зіпсувати?! Вдома її з дітьми посадити?!
Але Олена стала на захист чоловіка, вони люблять один одного і хочуть дітей, це їхнє життя!
І, незважаючи на те, що у них двійнята народилася, Олена з Кирилом скрізь із трьома дітьми їздили, ніби демонструючи, як у них все добре.
Тетяна Андріївна їм не вірила і була засмучена долею дочки.
Антон пальцем біля скроні крутив, вважав, що брат вліз у халепу.
А Олена і Кирило знайшли один одного і були щасливі. У них росли Артем, Олег і Валя, і вони ще більше любили один одного, аніж раніше…
Коли двійнятам Олегу і Валі виповнилося три, Олена повернулася на роботу.
Їй і свекруха Інна Іванівна допомагала, і Кирило крутився як міг. Робота в майстерні дозволяла йому допомагати дружині і дітей із садка забирати.
І водночас давала хороший заробіток.
Тільки теща досі була явно незадоволена тим, що Олена їхніх надій не виправдала. Стала багатодітною мамою замість того, щоб цікаве життя прожити…
Те, що Олена у відрядження по роботі поїхала, Тетяну Андріївну здивувало.
Але потім вона зрозуміла – напевно, Олена на роботу тільки через гроші і вийшла. Кирило один не може заробити, і навіщо треба було трьох дітей народжувати?
І вона вирішила навідатись і подивитися, як там Кирило один порається?
Це все-таки її онуки і вони їй теж дорогі, хоч і вийшло все не так, як хотілося!
Вона склала в сумки домашньої їжі, солодощів та іграшок, і поїхала, переживаючи, що може приїхати невідомо до чого.
Раптом він на свою маму дітей залишив, а сам зрадів, що дружина нарешті поїхала і зі своїм братом Антоном вирішив розвіятися?
Думки ці нічим не були обґрунтовані, Кирило приводу не давав про себе погано думати.
Але він дратував її, не було довіри у Тетяни Андріївни до Кирила, як не розхвалювала їй його Олена…
На дзвінок у двері спочатку ніхто не озвався, за дверима було тихо.
Але після другого дзвінка двері відкрив заспаний і скуйовджений Кирило, він явно не очікував побачити тещу.
Тетяна Андріївна зайшла в квартиру і застигла від здивування.
Там було дуже тихо, і жінка зрозуміла – дітей точно немає вдома…
Дивно, що Кирило спить серед білого дня. Даремно вона приїхала, мабуть…
Але раптом двері дитячої кімнати відкрилися, і звідти вийшли один за одним заспані Артем, Олежик і Валечка!
– Бабусю, як чудово, що ти приїхала!
Кирило теж нарешті посміхнувся.
– Здрастуйте, Тетяно Андріївно, ви вибачте, я тут зовсім з ними закрутився. І як Оленка справляється з цими бешкетниками?
Тетяна Андріївна пройшла в квартиру – треба ж, а вдома порядок, одяг висить попраний, на кухні чисто, посуду брудного немає.
– А ми татові допомагали, і підлогу мили, і готували. А ще малювали і вірші розказували, – почав хвалитися Артем.
– У тата котлетки підгоріли, бо в нас на килим фарба пролилася, – пояснювала Валя.
– А ще тато мамі подарунок купив і з нами пісню вчив, а потім нас довго спати після обіду вкладав і сам заснув! – засміявся Олежик.
І всі троє повисли на руках у Кирила, а він їх обіймав і цілував.
Таким хорошим і домашнім Тетяна Андріївна Кирила ніколи не бачила, не дарма вона приїхала.
Виявилося, що побачити такого хазяйновитого багатодітного тата – красномовніше всіх слів Оленки!
– Нічого, я вам якраз котлетки привезла, як знала! І нові іграшки, і булочки до чаю, – почала діставати з сумки гостинці Тетяна Андріївна, зі здивуванням розуміючи, що її раптом зовсім перестав дратувати Кирило!
Зазвичай при ній він був такий зібраний, ніби хотів довести, що гідний їхньої Олени.
А він і гідний, добрий люблячий тато і чоловік, неправа вона була…
Кожен має свою долю, відому тільки йому.
І те, що не дає жити одним, надихає інших.
Виходить правду казала донька, що тепер вони з Кирилом знають, навіщо і для кого живуть на світі.
Один для одного і для своїх дітей, і це, мабуть, найкраще призначення…
