– Знаєш, Таню, я думаю не треба нам саме у п’ятницю на село їхати, – задумливо сказав дружині Микола Борисович.
– Ну ти ж розумієш, що вже настав час відвозити розсаду, вона переросте! – заперечила Тетяна Андріївна.
– У п’ятницю кажуть дощ буде, затори будуть ще більшими, а ми з тобою пенсіонери, можемо і в неділю поїхати! Два дні тобі погоди не зроблять.
– Микольцю, якщо ми не поїдемо, доведеться тут у п’ятницю гостей збирати. Ти забув, що в мене день народження? Ну хоча б дочок із зятями й онуками, а то образяться. А в квартирі тісно, я думала, вони приїдуть на дачу, там і відзначимо.
– От і власне. Ти знаєш, я зрозумів що мене хвилює. Те, що ти будеш за кермом. А в день народження не рекомендується ніяка така активність, мало що може статися…
Микола Борисович знав, що дружина на це точно поведеться й не помилився.
– Ну так, напевно і справді не варто. У мене перед днем народження вічно якісь безглузді випадки бувають. Кажуть треба тихо сидіти, доки не «народишся» і новий цикл не почнеться! – погодилася Тетяна Андріївна. – Та й взагалі зазвичай старший зять рано не приходить, у нього вічно робота допізна. Та й у молодшого, як він зайнявся цими вантажними перевезеннями, замовлення будь-коли бувають.
Так що може й добре, просто з доньками поспілкуємося, старші онук і онука зазвичай теж пізніше приходять. У них такий вік – вже свої важливі справи з’явилися. А молодші онуки з радістю пограються і пройде все чудово. Напевно ти правий! – подумавши, погодилася Тетяна Андріївна.
Їй такий розклад сподобався.
До своїх зятів вона ставилася добре. Але часом їй здавалося, що старший зять її трохи недолюблює і особливо не прагне спілкування. Ну а молодший завжди більше з чоловіком займається якимись справами. А над її думкою схоже лише посміюється.
Тому й справді ні до чого морочитися, їхня відсутність свята не зіпсує.
Тетяна Андріївна взяла мобільний телефон і зателефонувала своїм донькам Поліні та Христині. Сказала їм, що плани змінилися і вони з татом чекають на них увечері в п’ятницю.
– Мамо, тільки напевно Артем рано не зможе, у нього повно роботи, а може й взагалі не прийде, – очікувано сказала Поліна.
– Ой, мамо, у Максима на вечір розписані вигідні замовлення. Ну, ти ж розумієш, у нас кредит, від таких замовлень не відмовляються! І взагалі ти казала, що поїдеш, тому Максим уже обіцяв, що точно зможе, – трохи засмутилася Христина.
Але Тетяна Андріївна їх заспокоїла.
Сказала, що коли доньки потім із чоловіками на дачу приїдуть, вона обов’язково щось смачне приготує, і вони ще раз відзначать її день народження, нічого страшного.
Поклавши телефон, Тетяна Андріївна прикинула – дівчатка на ніч багато не їдять та й діти теж. Особливо готувати не треба. Максимум салат, сир і тортик до чаю.
Зате і справді вона день у день відзначить свій день народження з найближчими, це приємно.
А не їхатиме в заторі за кермом. Та ще й машина зазвичай завантажена. І розсада закриває вікно ззаду, не варто у такий день ризикувати.
Чоловік як завжди має рацію. Микола у неї має інтуїцію, вона завжди прислухається до його думки.
…Увечері в п’ятницю Тетяна Андріївна тільки-но зібралася накрити на стіл, як раптом пролунав дзвінок у двері.
Чоловік пішов відкривати і Тетяна Андріївна з подивом почула голос старшого зятя Артема!
– А це я-я-я прийшов, тещу улюблену привітати! Не чекали? А у нас на роботі зараз ремонти обладнання раптові. А я згадав, що нас запрошували. Ну й вирішив, раз із роботою така біда трапилася, треба до тещі йти!
– Ось тобі й маєш, та він явно десь гульбанив, причому неабияк! – спочатку з голосу, а потім і з його слів зрозуміла Тетяна Андріївна.
Артем зайшов, побачив Тетяну Андріївну і раптом несподівано сказав, усміхнувшись:
– З днем народження, мамо!
Тетяна Андріївна не знала, як і реагувати, зять її раніше ніколи так не називав. Він не дуже балакучий зазвичай у компанії мовчить, а тут!
– Дякую, любий, – тільки й сказала Тетяна Андріївна і поспішила на кухню.
Тепер так просто не відбутися. Мужики добре поїсти люблять!
– Та гаразд, Поліночко, ну що ти переживаєш? – було чути, як Артем говорить з дружиною по телефону. – Мама дуже рада, що я прийшов, ну подумаєш погульбанили трохи! Чому я маю припинити називати її мамою? Та в мене найкраща теща на світі! Я її дуже люблю, ти ж знаєш!
Тетяна Андріївна діставала з холодильника все підряд. Добре, що на село закупилася, буде чим зятя годувати.
Шинка, буженинка, копчена ковбаска…
Вона навіть встигла нашвидкуруч нарізати салат. Пішла в хід варена куряча грудка, солоні огірочки й мариновані грибочки. Салат вона трохи заправила майонезом. Смакота вийшла неабияка!
Весь цей час Артем говорив з Поліною по телефону. Видно доньці було незручно, що чоловік веселий прийшов. Артем у відповідь розповідав дружині, як він поважає та любить її батьків і раніше просто соромився про це говорити.
А невдовзі Тетяна Андріївна вийшла в коридор і руками сплеснула від побаченого.
Це ж і Поліна примчала з обома дітьми!
А слідом за нею несподівано з’явилися і молодші – Христя з дітьми й Максим із величезним букетом троянд.
– З днем народження, Тетяно Андріївно, а в мене замовлення перенесли! Як же ж чудово вийшло, що ми нарешті всі разом зібралися у вас!
Салат і закуски пішли на ура. Навіть доньки забули про дієту і наминали за обидві щоки нашвидкуруч приготовлений салат.
– Бабусю, як смачно, ти в нас найкраща! – заявили онуки.
Старший і молодший зять раптом розговорилися, хоча раніше зазвичай трохи один одного цуралися.
– І що, дуже багато ремонтувати у тебе там? Хочеш тобі обладнання привезу нове зі знижкою? – запропонував Максим.
А піднявши келихи за здоров’я тещі Артем запропонував Максиму:
– До речі, у нас планується непогане замовлення на перевезення, ти як, цікавишся?
Розходитися ніхто не хотів, доньки захоплено розповідали про свої плани. А онуки вже напрошувалися до діда й бабусі на село в гості.
– Це був мій найкращий день народження, я від своїх зятів стільки хорошого почула! Виявляється, даремно я думала, що Артем мене недолюблює. А Максим сказав, що просто пишається своєю тещею!
– Ні у кого з моїх друзів теща не їздить за кермом і так смачно не готує! – заявив Максим, чим остаточно підкорив серце Тетяни Андріївни.
Іноді отаке неочікуване застілля й душевні бесіди під настрій розставляють все по своїх місцях…
…А на дачу Тетяна Андріївна й Микола Борисович через кілька днів доїхали прекрасно. Без заторів і навіть розсаду вдалося поставити так, що вона не заважала огляду.
Але головне – Тетяна Андріївна тепер знає, що її зяті набагато кращі, аніж вона думала!
Наче дрібниця, а гріє душу й тішить. А значить, недаремно все так вийшло, як вийшло…