Таня поклала піврічного синочка Іллю спати і вирушила на кухню, щоб приготувати вечерю для коханого чоловіка. Пролунав дзвінок у двері. Таня була певна, що це приїхала подруга, яка обіцяла привезти манеж для Іллі. Відчинивши двері, Таня побачила на порозі незнайому жінку. Точніше, її вона впізнала одразу.
– Наталя? – розгубилася Таня.
– Не думала, що ти знаєш мене.
– Ви – колишня дружина мого чоловіка. Ми ж з вами бачилися один раз.
– Так точно. Зовсім забула… Подруги ми з тобою, Тетяно, по нещастю.
– Подруги по нещастю? Що ви маєте на увазі?
– Може, запросиш увійти? Тема, знаєш, делікатна. Не хочеться про це у під’їзді розмовляти.
– Вибачте, я зайнята, у мене ще багато справ.
– Повір, заради того, що я тобі розповім, варто відкинути усі справи.
– Ну, добре, проходьте, – нерішуче сказала Таня. – Тільки тихіше, будь ласка, у мене дитина спить. Про що ви хотіли поговорити?
– Денис тобі напевно наплів про мене, сказав, що це я пішла від нього?
– Навіщо ця розмова?
– Насправді – це він гуляв від мене на сторону, одного разу я не витримала і пішла. Я хотіла викликати в нього ревнощі, поквитатися, зачепити його, тож зійшлася з його другом. Але схоже, Дениса це анітрохи не зачепило. Я була рада, що не встигла народити дитину від Дениса. Ці бабії – їх не можна виправити.
– Що ви таке кажете? Навіщо ви намовляєте на нього? Денис зовсім не такий!
– А твій чоловік випадково не затримується на роботі?
– Затримується… – різко змінилася на обличчі Таня. – Але це зовсім не тому. Денис нещодавно отримав нову посаду, від попереднього співробітника залишилося багато «косяків», Денис намагається зараз все виправити.
– Наївна! – посміхнулася Наталя. – Хоча… я теж спочатку вірила всім його відмазкам.
– Навіщо? Навіщо ви намагаєтеся нас посварити?
– Я очі тобі намагаюся відкрити на твого чоловіка, не розумна. Не віриш – твоя справа. Я з чистої випадковості кілька разів бачила Дениса з однією дівчиною, він підвозить її додому. Вони явно не просто колеги, адже в обійми колеги не ходять.
– Ні, ні, я не вірю, – в очах Тані з’явилися сльози.
– Якщо ми зараз поїдемо з тобою до того будинку, де я їх кілька разів бачила, гадаю, ти можеш побачити все на власні очі. Я на машині.
– Мені дитину залишити нема з ким… – Таня явно була вже не так упевнена у своєму чоловікові.
В цей час пролунав дзвінок у двері, приїхала подруга.
– Ірино, посидь, будь ласка, з Іллею годиночку, – попросила Таня. – У мене дуже важливі справи.
– Тань, у тебе трапилося щось? У тебе такий вигляд… розгублений.
– Ні, ні, все гаразд. Я скоро повернусь…
По дорозі Наталя і Таня майже не розмовляли, Тані взагалі зараз було не до розмов, вона дуже переживала. “Швидше б це все закінчилося” – думала вона. Нарешті Наталя зупинилася у дворі п’ятиповерхівки. Чекати довелося недовго: хвилин за десять біля одного з під’їздів зупинилася машина Дениса.
Таня не вірила до останнього. Та ось Денис вийшов з машини, відчинив задні двері… Таня заплющила очі, а коли їх відчинила, то побачила, що її чоловік несе на руках дівчину у блакитній сукні. Незабаром парочка зникла у під’їзді.
– Забери мене звідси, – плакала Таня. – Будь ласка, відвези мене додому.
– Звичайно, відвезу, ми ж з тобою подруги по нещастю. Денис – наше нещастя одне на двох… Тепер ти переконалася, що я не обманюю?
Наталка щось ще говорила Тані, але та не чула, їй було дуже важко. Коханий чоловік, людина, якій вона так довіряла, виявився зрадником.
– Ірино, твій чоловік поїхав же у відрядження на два тижні? Чи можна цей час ми з Іллею поживемо в тебе?
– Таню, ти мене хвилюєш? Що ж трапилося?
– То можна чи ні?
– Так так звичайно…
– Я дорогою тобі все розповім. Допоможи, будь ласка, зібрати речі.
Денис, опинившись удома, був вкрай здивований. Таня завжди зустрічала його з роботи, а зараз у квартирі порожньо, вечеря не готова… Денис набрав номер Тані, але телефон вимкнено. «Що могло статися?» – дивувався Денис. Ще більше здивувався, коли виявив відсутність деяких речей дружини та сина.
Де знайти дружину Денис не сумнівався – звісно, Ірина. Не гаючи часу, Денис вирушив до неї. Таня не хотіла розмовляти з чоловіком, але Ірина переконала Таню, що треба бодай вислухати.
– Я все бачила, – плакала Таня. – Як ти міг? Я до тебе не повернуся, завтра ж подам на розлучення.
– Нічого не розумію, що ти бачила?
– Начебто ти сам не знаєш? Я бачила тебе з дівчиною!
– Що за нісенітниця? Яка ще дівчина?
– Гарна! У блакитній сукні.
– А… це та, яку я мало не зачепив капотом, коли їхав з роботи… Цікаво, а як ти опинилася в тому районі?
– До мене Наталя приїхала. Все про тебе розповіла! А я, наївна, вірила тобі… – схлипувала Таня.
– Таню, вір мені: ця дівчина вибігла на дорогу, розплакалося, сказала, що йти не може. Я пропонував викликати швидку – вона відмовилася, пропонував відвезти на огляд – теж відмовилася. Попросила додому її відвезти. Ми під’їхали до її будинку, я хотів допомогти їй вийти з машини, а вона мені: «Я не зможу йти мабуть, вам доведеться нести мене на руках». Що мені лишалося робити? Я поніс…
– Денисе, ти справді думаєш, що я повірю в цю казку?
– Ну як мені тобі довести?
– Нічого мені доводити не треба, я все бачила на власні очі. Ми розлучаємося, Денисе. Наталя має рацію: ви, бабії – невиправні.
– Я зовсім забув, – вигукнув Денис. – Я кілька днів тому встановив відеореєстратор. Я готовий тобі показати, що сталося… А Наталя… Я не хотів тобі казати: вона на роботу приїжджала до мене десь місяць тому. Не знаю, навіщо погодився поговорити з нею. Загалом, нажилася вона з моїм колишнім другом, розійшлися вони. Прощення у мене Наталя просила, казала, що хоче повернутися до мене. Наплела, що не раз чула від спільних знайомих, що я гуляю від неї, тож і пішла до друга. Тільки все це обман, ніхто не міг їй цього сказати, а я був їй вірний. І тобі вірний! Чуєш?
Наталя наполегливо дзвонила мені, те, що в мене є ти та Ілля її зовсім не бентежило. Я слухавку більше не брав. Ти думаєш, чому я змінив номер?
– Ти ж сказав, що той номер став твоїм робочим.
– Ні, той номер я вимкнув, щоб Наталя не дзвонила. Я впевнений, що з дівчиною це вона підлаштувала. Таню, а навіщо нам дивитися запис із відеореєстратора? Поїхали ми до цієї дівчини. Адрес я пам’ятаю, квартиру, до якої я її доніс – також.
– Добре! – одразу ж погодилася Таня, вона відчувала, що чоловік каже правду, бачила це на його очах.
Як тільки Таня і Денис під’їхали до будинку, з під’їзду випурхнула дівчина в блакитній сукні.
– Ану, стій, – гукнув її Денис.
Дівчина не стала довго відпиратись і зізналася, що кілька днів тому до неї підійшла незнайомка, розповіла, що потрібно зробити. За гонорар у п’ять тисяч гривень дівчина погодилася. Коли дівчина описала ту незнайомку, сумнівів не залишалося – то була Наталя.
Зрозумівши, що її підлий план провалився та повернути Дениса не вдасться, Наталя невдовзі поїхала з міста. Назавжди.
А у Тані та Дениса рівно через дев’ять місяців після випадку народилася донька Оксанка…
