-Я однаково люблю і дружину, й іншу жінку! – казав Степан. – Від дружини не відмовляюся, я до неї звик, мені з нею зручно, і від іншої жінки не хочу відмовлятися. Вони мені обидві подобаються!
Степану сорок один рік і живе він в невеликому містечку.
Часто у нього по роботі бувають поїздки по району.
Йому доводиться бувати в далеких селах, селищах і затримуватися там на день-два.
Дружина Степана Настя звикла до його поїздок і довгий час свято вірила у тривалі поїздки чоловіка, шкодувала, що харчується він десь і абияк, іноді сварячись на його начальство.
В одній із таких поїздок познайомився Степан з Катею, жінкою самотньою, але веселою та добродушною.
У вихідні Степан строго в сім’ї, дружині треба допомогти, на дачу з’їздити, по магазинах, та мало які в одруженого мужика сімейні турботи!
З Катею зустрічався у будні, не так часто, але в міру його відряджень у район.
Катя жила у селі в своєму будинку за високим парканом, тож майже ніхто Степана не бачив у її дворі. Степан – мужик хазяйський, він і Каті допомагав по будинку.
Вона раділа, що трапився їй такий рукастий мужик. Так і гойдався Степан на життєвих гойдалках, від дружини Насті – до коханки Каті…
Але сталося так, що Насті донесли про його пригоди в селі за п’ятнадцять кілометрів від його будинку.
Одного ранку він вискочив з будинку Каті з порожніми відрами до колонкуи по воду. Але колонка з водою була за парканом.
Тільки-но Степан набрав одне відро, як раптом побачив його сусідку Тетяну, яка жила в місті в одному будинку з ним.
Чого-чого, а цього він вже ніяк не очікував! Він не очікував і не знав, що неподалік Каті живе сестра Тетяни, і вона відвідує іноді свою сестру та племінників.
Тетяна йшла з автобуса із пакетами в руках. Вона теж остовпіла, але впоравшись із собою, і підійшовши до Степана ближче, щоб не помилитися, а раптом здалося, спитала єхидно у розгубленого сусіда:
-А що, Степане, у нас в будинку воду відключили? Чи тільки у вас у квартирі, ти аж сюди приїхав?
Степан не міг збагнути, звідки тут взялася сусідка, а вже крутилися в голові думки, що він говоритиме дружині. Він знав, що Тетяна точно доповість про їхню зустріч.
-Ти чого стоїш, Степане, наливай воду в інше відро, а я подивлюся, куди ти понесеш її, мені дуже цікаво, чи не до моєї сестри часом?
Степан тупцював, набрав друге відро, пробурмотів щось, на кшталт приїхав до родичів, і взявши обидва відра в руки, поспішив до будинку Каті, а Тетяна дивилася з усмішкою йому в слід, думаючи:
-От же ж Степан, мабуть, вирішив розбавити монотонні подружні стосунки, а інакше не знаю, що й думати. Ну нічого, Настя дізнається про все! А як мужиків виводити на чисту воду? Не дарма кажуть:
-Скільки мотузочці не витися…
А Настя вірить своєму чоловікові. Втомлюється бачте він! Дбає про нього, пиріжки йому пече після його відряджень…
Звичайно Степан чоловік непоганий, добрий, діловитий. Настя десь у глибині душі здогадувалася, що чоловік її поглядає на бік, і навіть не раз влаштовувала йому сварки, але одна справа припускати, а інша знати напевно.
А Степан у Насті другий чоловік, і дочка її Ірина йому не рідна. Але він прийняв Ірину, як свою, дбає про неї, ніколи нічим не образив. Щоправда, Ірина вже півроку, як не живе з ними, вийшла заміж і поїхала з чоловіком. А перший чоловік Насті гульбанив і був неспокійним.
Довго вона не була з ним, тільки три роки й поїхала від нього. А зі Степаном познайомилася п’ятнадцять років тому і живуть нормально, якщо не рахувати сварки час від часу з боку Насті.
Коли він увійшов у двір із відрами, то побачив, що Катя в курсі його «провалу».
-І що тепер буде, ця жінка розповість твоїй дружині? – запитала вона.
-Думаю так. Розкаже, Тетяна не з тих, хто мовчатиме. Добре поїду я додому, там побачимо, що буде.
-Ну якщо що, приїжджай, ти ж знаєш я завжди на тебе чекаю, – промовила Катя.
Степан, по дорозі додому, вигадав версію, що його начальник попросив заїхати до своєї родички допомогти.
Він відкрив двері своїм ключем і зайшов у квартиру.
-Привіт, кохана, – гукнув він з порога єлейним голоском.
-Привіт! – крикнула йому з кухні Настя. – Ходи вечеряти!
Степан сів за стіл, дружина поставила перед ним тарілку голубців, як раптом почувся дзвінок у двері.
Дружина побігла відчиняти. На порозі стояла сусідка Тетяна!
-Привіт, Настю, – діловито почала вона. – А я до тебе тут, з новиною! Чоловік твій вдома, чи ще у своєї?
-Привіт, ти про що?! – здивувалась Настя. – Якої ще своєї?!
-А я про те, що ми з чоловічком твоїм сьогодні зустрілися в селі! – заявила сусідка. – Він воду у відра набрав і поніс до моєї сестри сусідки! А я до сестри тим часом ішла з автобуса.
У сестри я й дізналася, хто така ця Катерина! Вона самотня жінка, чоловіки іноді заходять до неї, але за це її не засуджують.
Самотній жінці у своєму домі складно, але коли одружений мужик обманює свою дружину, та ще й мою сусідку, я цього не потерплю!
Настя очі вирячила від здивування.
Звісно, Степан усе чув, і вирішив:
-Будь, що буде.
Сварки уникнути не вдалося, і чого тільки не вислухав він, і заслужено.
Він твердо пообіцяв дружині, що це вперше і востаннє, вибачався, не було в його планах розлучатися з Настею, вона хороша і дбайлива дружина, він її любить.
Ну буває, звернув чоловік «наліво», з ким не буває, чоловіки вони такі. Довго вмовляв, присягався, божився.
Пробачила Настя чоловіка, зупинилися його життєві гойдалки…
…Не минуло й півроку, як прийшла до його начальника нова секретарка Олена, розлучена жінка років тридцяти шести.
Не встояв Степан перед її чарами, закрутилося – завертілося…
І він знову обманював дружину.
-Настю, я в поїздку в район поїду, повернуся завтра. Не хвилюйся і не турбуйся, я пам’ятаю, я тобі обіцяв. Не думай, будь ласка, про мене погано.
Настя вірила, але до кінця не довіряла. Вирішила жити за принципом – довіряй, але перевіряй.
Близько року Степан спокійно їздив у «відрядження», поки жінка, з якою працювала Настя не запитала:
-Настю, а що твій Степан робить у нас у сусідньому під’їзді? Мабуть, там ваші родичі живуть? Я його часто бачу з Оленою, разом іноді виходять із машини…
Настя не вірила своїм вухам:
-Серйозно? Скажи мені адресу?
Коли Степан повідомив, що їде у чергову поїздку в район, вона вирішила перевірити все на місці.
Сиділа на лавці, чатувала і нарешті побачила знайому машину!
Сховавшись за кущ бузку, Настя побачила, як її чоловік увійшов у під’їзд із симпатичною жінкою, тримаючись за руки.
Вона вирішила трохи почекати. Хвилин через п’ятнадцять до під’їзду підійшла жінка з дитиною.
Настя увійшла з ними, запитавши:
-Ой, вибачте, не підкажете, в якій квартирі проживає Олена, вона мені говорила, а я, як завжди неуважна.
-Олена?! А-а-а, у шістдесят третій квартирі, моя сусідка зверху, – відповіла та.
-Дякую, ще раз вибачте, – сказала Настя, а сама вже вся аж тряслася від злості.
Коли в квартирі пролунав дзвінок, Олена попросила Степана відчинити двері.
Той в одних штанях пішов відкривати і оторопів на порозі…
З кімнати визирнула Олена в одній блузці.
-Степане, хто це там? – запитала вона.
Той дивився мовчки на дружину і не міг вимовити жодного слова.
Настя зробила крок у квартиру.
-А це його дружина! Мене звуть Настя! Степане, хто ця жінка? – ледве стримуючись, запитала вона.
-Це, ну-у це Олена, секретарка начальника, – ледь чутно промимрив він.
-Знову начальник твій попросив допомогти? І що цього разу? У чому полягає твоя допомога?
Олена здивувалася:
-Дружина? Звідки ви знаєте, що Степан тут?
-Неважливо звідки, – сказала Настя і виразно дивлячись на чоловіка, зібралася йти.
-Сварки тут влаштовувати я не стану – прийдеш і забереш свої речі! Щасливо!
Ідучі, Настя чула, як Олена сказала Степанові:
-Що означає з речами ти збираєшся до мене? Я проти! Зустрічі, це зустрічі, а жити я з тобою не збираюся!
Настя, приїхала додому, зібрала речі чоловіка і поставила велику сумку біля дверей.
Степан приїхав додому години через дві.
-Настю, ну вибач ти мені! – почав він. – Куди мені йти, мені нема куди податися, Олена теж виставила, сказала, що плани в неї змінилися. Начальник запросив її в ресторан, а там зовсім інший статус і гроші, не як у мене, вона так і сказала…
-А мене не хвилює, йди куди хочеш, ти знаєш, ця квартира моя, тож давай на всі чотири сторони.
Степан раптом стрепенувся:
-Катя! Ну звісно, Катя!
Він узяв сумку і вийшов із квартири. Приїхавши до будинку Каті і уявляючи, як вона здивується і зрадіє, адже казала ж, що чекатиме на нього, він вискочив з машини і натиснув на дзвінок.
Загавкав собака, не впізнав Степана, призабув.
Відкрила Катя, а потім з хати вийшов якийсь чоловік, здоровань…
-Ти чого тут, Степане, чи забув щось?
-Я до тебе, назовсім, дружина виставила, – чесно зізнався він.
-А в мене зайнято. Он Аркадій, мій чоловік, нещодавно розписалися.
Степан бачив, як усмішка на обличчі Аркадія зникла, і він повільно почав насуватися на нього.
-Ну гаразд, вибачте, я не знав, вибачте, – різко розвернувся він, застрибнув у машину і поїхав.
Степан добрався до офісу, і сів на диван у своєму кабінеті.
-Іти нікуди і нема до кого, ну і докотився ти, Степане! – думав він…
…Проживши два тижні у кабінеті, він вирішив їхати до дружини. Підійшовши до дверей, він подзвонив у дзвінок, але дружина не відчиняла.
Степан дістав свій ключ, а замок змінили, ключ не підходить. Подзвонив на телефон дружині, вона відповіла сухо:
-Слухаю.
-Настю, давай поговоримо. Мені багато що тобі треба сказати, я переглянув все своє життя. Я люблю тільки тебе, вибач, відчини двері.
-Я не вдома. Я в дочки в гостях, у відпустці. Повернуся не скоро. Тебе бачити не хочу, а дочка тим паче. Бувай. Зустрінемось під час розлучення, документи я подала.
Настя поклала слухавку. Степан розгублено поїхав до себе в кабінет.
Олена перейшла до начальника, Катя вийшла заміж, дружина виставила, залишається один вихід, їхати до матері в квартиру.
Він, знаючи поганий характер матері, не хотів до неї їхати, але що робити?
…Минув майже рік. Мати щодня свариться до Степана, яку мовляв він хорошу дружину Настю втратив.
-Це гени твого татуся, він такий самий був, жодної спідниці не пропускав!
Степан навчився відсторонюватися від сварки матері, уткнувшись у ноутбук.
-Скоріше б злиняти від матері, дістала своїм ниттям, завтра в мене побачення. А там хто знає, а раптом…
Настя після розлучення поїхала до дочки в інше місто.
Там вона зустріла Юрія. Вони почали зустрічатися.
Юрій зустрічає Анастасію з роботи на машині, вони їдуть в кафе, парк, чи кіно.
А днями Юрій серйозно сказав:
-Настя, кохана, переїжджай до мене! Досить жити зі своїми дітьми! Я не хочу з тобою розлучатися. Я хочу прокидатися з тобою! Погоджуйся!
-Ой, Юро! А я вже думала не дочекаюся від тебе цієї пропозиції!
-Так що ж ти мовчала, давно б уже сама натякнула, бо така строга, серйозна завжди!
-Ну, не може жінка сама себе пропонувати, я вихована в іншому дусі, чекаю від чоловіка ініціативи… А взагалі я згодна! Я теж без тебе дуже сумую!
