– У новорічну ніч я працюю, – за вечерею Сашко був якийсь нервовий.
Спочатку Аліса подумала, що у чоловіка проблеми на роботі, але потім вона нарешті зрозуміла, чому чоловік так дивно поводився…
– Справді? – Аліса з жалем поглянула на чоловіка. – А чому саме ти маєш заступати на зміну? Інших працівників там немає, чи що?
– Інші працівники працювали минулого року. Хіба ти не пам’ятаєш, як я тішився, що відпочивав на минулих святах?
– Ні, – похитала головою Аліса. – Не пам’ятаю. А з тобою ж напарник начебто працює? Як його там? Микола? Він начебто не сімейний. Чому ти його не попросиш?
– Так, він і так працює. Ми з ним разом і заступатимемо на зміну, – Сашко доїв вечерю і відсунув тарілку. – Доведеться тобі самій зустрічати Новий рік… Жаль, звісно, але нічого не зробиш. Може, до сестри поїдеш чи до батьків?
– Та ти за мене не хвилюйся, – усміхнулася Аліса. – Наготую салатиків, дістану ігристого, подивлюся новорічні передачі і піду спати. А їхати до Віри чи батьків я не хочу. У сестри гості з боку чоловіка будуть, а мати й батько ніколи це свято особливо не святкують.
– Ти вибач, що так сталося. Я, коли побачив новий графік, навіть хотів звільнитися, – полегшено зітхнув чоловік.
Сашко чекав сварки, але дружина відреагувала більш ніж спокійно.
– Ну, ти вже взагалі! – засміялася Аліса. – Знайшов, через що пробачення просити. Ти ж не винен, що так вийшло. І звільнятися через одну ніч не варто. Кажу ж, за мене не хвилюйся. Головне, щоб твоя зміна пройшла без пригод.
…Аліса й Сашко були одружені вже п’ять років. За весь цей час вони ніколи не святкували Новий рік нарізно. Останнім часом між ними часто виникали сварки, тому Сашко купив дорогий подарунок дружині і сподівався, що він їй сподобається.
Перед новорічною зміною Сашко поцілував дружину, взяв святкову вечерю й зібрався йти.
– Гаразд, не нудьгуй. Дзвони, якщо що, – чоловік глянув на Алісу і закрив за собою двері.
– Не буду! – гукнула вона вслід чоловіку.
Аліса не виглядала такою засмученою, як Сашко. В душі вона навіть була рада, що так склалося. Останнім часом її дуже дратувала присутність Сашка, і тепер вона могла повною мірою насолодитися його відсутністю…
Коли Сашко приїхав на роботу, там уже сидів його напарник. Микола був молодим і веселим хлопцем. Він не мав сім’ї, тому не особливо переживав через роботу на свята.
– Ти чого такий сумний? Новий рік сьогодні, а ти похнюпився, – широко посміхаючись, спитав Микола.
– Саме так, – сумно відповів Сашко. – Новий рік, а я мушу сидіти тут усю цю ніч. Хочу дружину обіймати, а не дивитись на тебе.
– А що, твоя Аліса сама залишилася? Невже не поїхала до родичів?
– Не поїхала, – знизав плечима Сашко. – Я пропонував їй, але вона не захотіла. Сказала, що трохи посидить і спати ляже.
– Ого! – здивувався напарник. – Бачиш, яка в тебе хороша дружина. Навіть без тебе йти нікуди не хоче. Будь-яка інша до подруг побігла б давно, а твоя вдома залишилася.
– Так, – усміхнувся Сашко. – Вона в мене така. Як і я, не любить всі ці гучні компанії. Ох, якби не робота, влаштували б ми з нею романтичну вечерю.
– Слухай, ти ж на машині? – Микола раптом стрепенувся.
– Ага, – кивнув Сашко.
– Хочеш, годині об одинадцятій поїдеш додому? Опівночі вип’єш із дружиною келих соку, а потім повернешся.
– Ти що? – зиркнув на напарника Сашко. – Я ж на зміні. Якщо хтось помітить, що я поїхав в робочий час, то начальству розкаже.
Микола несподівано засміявся.
– Якщо треба буде, я тебе прикрию. Але думаю, це не знадобиться. Ніхто навіть не помітить твоєї відсутності.
– А якщо щось станеться, поки мене не буде? – Сашку сподобалася ідея напарника, але він досі сумнівався, чи варто йому залишати робоче місце.
– Та що може статися за кілька годин? – махнув рукою той. – Тим більше, я тут. Якщо що що, то вирішу проблему сам.
– Хм, навіть не знаю… – задумався Сашко.
– Я не зрозумів, – Микола здивувався. – Тобі хочеться побути на Новий рік з дружиною чи ні?
– Звісно, хочеться!
– То чого ж ти роздумуєш?! Іди й не сумнівайся! Все буде гаразд!
До одинадцятої години Сашко все розмірковував над пропозицією колеги. Він то хотів до нього прислухатися, то відмовлявся від цієї ідеї. У підсумку о пів на дванадцяту вечора Сашко все таки вирішив поїхати додому.
Алісі чоловік не сказав жодного слова. Він хотів зробити їй сюрприз.
Подарунок, який Сашко ще тиждень тому купив для дружини, був у машині.
Вийнявши його з бардачка, чоловік швидко піднявся на другий поверх і тихо відкрив вхідні двері своїм ключем.
– Кохана, з Новим роком! – з порога радісно вигукнув Сашко.
– Сашко?! – приголомшена Аліса раптом вибігла з вітальні і злякано глянула на чоловіка.
Вона зовсім не звернула уваги на його задоволену усмішку й подарунок, який Сашко тримав у руках.
– Що ти тут робиш?! Ти ж маєш бути на зміні? Ти що, звільнився?
– Як я можу звільнитися посеред ночі? О, а ти на мене чекала? – засміявся чоловік, побачивши вбрання дружини.
Вона була вдягнена в досить легковажний костюм.
Але його усмішка швидко зійшла з обличчя. Сашко раптом зрозумів, що дружина… Була йому не рада!
– Мене напарник на кілька годин підмінив. Ось я й вирішив, що ми можемо разом загадати бажання, – сказав Сашко.
Він зняв взуття й повільно попрямував у вітальню. Але Аліса чомусь постійно його затримувала…
– Стривай, – сказала вона. – Ходімо на кухню, посидимо там…
– Навіщо нам на кухню? – запитав Сашко.
Він все більше розумів, що дружина… Чекала зовсім не його!
– У тебе що, гості? – запитав чоловік.
Сашко зайшов у вітальню і обімлів від побаченого.
На його дивані сидів якийсь незнайомець!
Побачивши господаря квартири гостю стало ніяково. Він посміхнувся, встав і неохоче простягнув Сашку руку:
– Добрий вечір. З прийдешнім святом вас.
– Хто це? – Сашко не став відповідати на привітання чоловіка.
Він перевів погляд на дружину:
– Алісо, хто це?
– Це Валерій… – тихо відповіла жінка. – Він мій давній знайомий. Ми з ним вчилися в коледжі…
– А що він робить у нас вдома? – з вигляду дружини Сашко вже почав здогадуватися, що тут відбувається.
– Валерій, як і я, залишився сам у новорічний вечір. Ось він і прийшов у гості…
– У гості?! До тебе?! Саме тоді, коли я мав бути на роботі?!
– Сашко, але ж я не винна, що в тебе такий графік видався, – почала виправдовуватися Аліса.
– Ти за кого мене маєш?! – вигукнув чоловік і сердито глянув на Валерія.
Незнайомець зрозумів, що назріває сварка, і поспішив піти.
– Гаразд, мені вже пора, – пробурмотів він і почав швидко одягатися.
– А що таке? Я вам завадив? – продовжив сваритися Сашко.
Він вийшов у коридор за чоловіком і спробував зупинити його. Але Валерій схопив черевики і вибіг у під’їзд в одних шкарпетках.
– Куди ви так квапитеся?! Може, поговоримо, як чоловік із чоловіком?
– Сашко, припини! – Аліса тримала чоловіка за рукав і не дала йому вийти з квартири.
– Ось, виявляється, чому ти не була така засмучена, коли я йшов на роботу?! У тебе тут були свої плани!
– Перестань! Досить псувати свято! Або я зараз піду! – сказала Аліса.
– Побіжиш за своїм Валеркою? Ну, біжи-біжи! – Сашко був дуже злий.
– Якщо ти приїхав сваритися, то я йду, – Аліса теж почала швидко одягатися.
– Я приїхав, щоб подарувати тобі подарунок! – чоловік схопив коробку, рвучко розкрив упаковку і вийняв звідти флакон парфумів. – Ось, купив тобі, щоб порадувати, а ти тут з Валерієм розважаєшся!
Після цих слів парфуми полетіли в бік стіни і розбризкалися в різні боки.
У цей самий час по телевізору пішов відлік секунд до Нового року.
– З Новим роком, люба! – вигукнув Сашко.
Побачивши всю цю картину очі Аліси заблищали. Не сказавши жодного слова, жінка схопила свою куртку і пішла.
Сашко теж не став затримуватися в квартирі. Чоловік вирушив на роботу.
Коли напарник побачив Сашка, то одразу все зрозумів.
До самого ранку колеги не промовили один одному ані слова. Микола не хотів лізти в чужі стосунки, а Сашку було так важко, що він ледве стримувався, щоб не піти з роботи десь гульбанити.
Повернувшись після зміни, чоловік не застав дружини вдома. Аліса не з’являлася в квартирі дві доби.
Сашко кілька разів дзвонив її батькам і сестрі, але ніхто з них не знав, де була жінка.
На третій день Сашко не витримав. Він зібрав речі дружини й поставив валізи біля порога.
Через кілька годин Аліса повернулася.
– Що це? – запитала жінка, кивнувши на сумки.
– Це твої речі. Ми розлучаємося, – сухо відповів Сашко.
– Вибач мені, – Аліса несподівано заплакала. – Я була неправа…
– Валерій тебе виставив, чи що? – посміхнувшись, здогадався Сашко. – Але я тебе назад не прийму. Не зможу пробачити таку зраду…
Дивлячись на ображеного чоловіка, Аліса зрозуміла, що просити його вибачення і далі не було ніякого сенсу.
Вона мовчки взяла валізи й пішла з квартири чоловіка.
Закривши двері за дружиною, Сашко нарешті дав волю емоціям.
Він навіть заплакав…
Чоловіку було дуже прикро за те, як з ним вчинила дружина.
Він ще довго стояв у коридорі і вдихав аромат парфумів, що залишився на стіні квартири.
Більше Сашко нічого не хотів чути про Алісу. Він вирішив, що якщо цей рік почався так сумно, то просто зобов’язаний тепер закінчитися по-іншому.
До цього Сашко був готовий докласти всіх зусиль…
А у Аліси з Валерієм не склалося. Він теж був одружений і розлучатися зі своєю жінкою не планував.
Що тепер робити, Аліса не знала.
