– Це що таке? – Ірина від розгубленості випустила з рук на підлогу свою сумочку.
Сашко визирнув із-за спини дружини. Він не одразу зрозумів, про що саме вона каже.
– Хто це зробив? – Жінка важко задихала, відчувши, що в неї знову почалася сильне хвилювання.
– Тихо! Заспокойся! – Чоловік, бажаючи заспокоїти Ірину, поклав їй на плечі свої міцні руки.
– Сашко, де ми? – зі сльозами промовила жінка і почала плакати. – Хто змінив шпалери в нашому коридорі? Вони жахливі. Я навіть не хочу проходити далі…
– Давай я сам подивлюся, – зголосився Олександр, подумавши, щоб далі все було як і раніше.
Однак біда не обійшла ні їхню вітальню, ні спальню. Ні, шпалери були поміняні не скрізь, справа була зовсім в іншому: практично всі їхні меблі стояли не на своїх місцях.
Подружжя добре знало, хто так безцеремонно за їх відсутності покомандував у квартирі.
Близько місяця тому свекруха з’явилася в квартиру до сина і відразу почала засуджувати її оздоблення.
– Шпалери якісь бляклі. Ви як старі діди прям, – пробурчала вона засуджено. – Потрібно щось яскраве, щоб око тішило!
– Нам все подобається, – скривилася Ірина, намагаючись не показувати родичці своє роздратування.
– Ну ні, так точно не повинно бути! Від таких шпалер настрій псується. Не дивно, що в тебе проблеми з нервами, – похитала головою жінка, не слухаючи заперечення невістки. – Меблі якось дивно у вас у вітальні стоять. Все невірно! Шафа має стояти ближче до кута, а не посередині кімнати. У спальні ліжко теж не на своєму місці…
Ірина знову хотіла заперечити, але по обличчю чоловіка зрозуміла, що краще цього не робити, оскільки реакція у відповідь тільки ще більше заведе Дарину Іванівну.
У цьому випадку вона ще довше голоситиме і показуватиме своє невдоволення.
Жінка ще трохи побурчала і пішла геть. Подружжя, зачинивши за нею двері, з полегшенням видихнуло.
Через два тижні Ірина та Сашко зазбиралися на ювілей тещі, але так як у них був кіт, і залишити його не було з ким, чоловік попросив матір про послугу: доглянути за їхньої відсутністю за твариною.
Ірина не надто хотіла довіряти ключі від квартири ненадійної Дарині Іванівні.
Однак іншого виходу не було і їй нічого не залишалося, як погодитись із пропозицією чоловіка.
Перед від’їздом Ірина кілька разів суворо наказала свекрусі, чим саме годувати кота і скільки разів на день міняти воду в мисці.
Подружжя не було цілого тижня, і весь цей час мати Сашка доглядала їхню квартиру.
Щодня Ірина дзвонила їй і дізнавалася, чи все гаразд. Свекруха квапливо відповідала, що все гаразд, і швидко прощалася.
Тому, коли вони приїхали, то одразу зрозуміли, що ремонт у їхній квартирі – справа рук Дарини Іванівни.
– Що нам тепер робити? – знесилено промовила Ірина.
– Меблі ми на місце повернемо, та й шпалери теж переклеїмо. Прийдеться витратити свій час і гроші, – розвів руками чоловік. – Звичайно, я можу прямо зараз зателефонувати мамі і насварити її.
Жінка витерла сльози і задумливо глянула на Олександра. Несподівано в її очах блиснув грайливі іскорки.
– Не треба! Я вигадала дещо! – захоплено повідомила вона і радісно посміхнулася. – Твоя мама наче говорила, що збирається виїхати на три тижні до санаторію?
– Так, – Сашко охоче підтвердив слова дружини, не зовсім розуміючи, до чого вона хилить.
У відповідь Ірина таємниче усміхнулася чоловікові і хитро підморгнула. Конкретику він отримав після того, як за кілька тижнів Дарина Іванівна поїхала до санаторію.
Здобувши довгоочікувані ключі від квартири свекрухи, Ірина від радості застрибала на місці.
Вона знала, як поквитатися з жінкою, яка звикла пхати свій ніс усюди, і не отримувати за це покарання.
Три тижні по вихідних подружжя на кілька годин навідувалося до квартири Дарини Іванівни.
Поки жінка насолоджувалась відпочинком та спокоєм, її житло перетворювалося з легкої руки невістки.
Дарина Іванівна застигла на місці, коли вона переступила поріг квартири і не впізнала її.
На відміну від Ірини, вона не почала мовчати і відразу ж зателефонувала синові з невдоволенням.
– Що ви зробили з моєю квартирою? Хто вам дозволяв? Де мої шпалери із червоними маками? Що це за зелені квіточки? – заголосила жінка.
– Ми подумали та вирішили, що твої шпалери до інтер’єру не підходять. Вони надто зухвалі, – спокійним тоном почав пояснювати Олександр. – У твоєму віці потрібне щось спокійне, що тішить око.
– Шпалери вам не сподобалися? Та ну вас обох! Хто дав вам право обирати за іншу людину? Чи мало, що вони вам не подобалися! Мені зате подобалися! Людина дала вам ключі, а ви вторглися в її особистий простір і наробили незрозуміло що! – все більше ображаючись, не зменшувала обертів Дарина Іванівна. – Ще й полицю якусь на стіну причепили! Вона взагалі моїй вітальні не підходить! Шафу навіщо прибрали зі спальні? Що ви наробили взагалі? Наймайте вантажників, хай назад все ставлять!
– Це ми ще не все зробили, що хотіли, – Сашко різко зупинив матір. – Невже тобі не сподобалося?
– Ні, не сподобалося! Смієшся з мене чи що? – обурювалася Дарина Іванівна.
– Дивно, чому тоді ти вирішила, що нам сподобаються зміни у своїй квартирі? – Чоловік нарешті наважився нагадати матері про те, що зробила вона в їхній квартирі.
– Порівняв також! Я зробила все, як треба, а з вашого боку – повний несмак…
– Як би у нас не було в квартирі, це тебе точно не стосується, – уїдливо промовив син. – Якщо ти не хочеш наступного разу виявити свій унітаз серед вітальні, то не смій більше лізти в нашу квартиру і наводити там свої порядки!
Після цих слів у трубці запанувала тиша. Дарина Іванівна, здавалося, була шокована тим, що сказав Сашко.
Однак цієї сварки виявилося достатньо для того, щоб мати назавжди засвоїла викладений їй урок.
Більше вона не лізла зі своїми вченнями до родичів і обходила стороною всі теми, які стосувалися ремонту або будь-яких змін інтер’єру.
