Сашко повернувся додому ввечері. Він роззувся і раптом побачив дружину біля дзеркала.
Вона приміряла нову дублянку. Крутилася і крутилася, роздивляючись своє відображення. Вона виглядала такою щасливою і задоволеною.
Ось тільки в Сашка настрій зіпсувався одразу.
-Рито, ми ж домовилися, що тобі не потрібна дублянка! – похмуро сказав він.
-Сашенько, твої слова мене не переконали! – нахабно відповіла вона.
Буквально кілька днів тому Рита заявила, що їй терміново потрібна дублянка. Головною причиною її «хочу» стало:
-У Оленки така, я теж хочу!
Чоловіка це не влаштувало. Він пояснив, що в неї й так достатньо нових речей. Є й теплий пуховик, кілька курток, і п’ять пар взуття. Одяг і взуття вона точно мала. Але Оленці чоловік купив, отже, і їй терміново треба.
Сашко з Ритою зустрічалися цілий рік, коли він запропонував їй жити разом.
Вона якраз закінчила вчитися. Настав час влаштовуватися на роботу та починати доросле життя. Та й батьки вже не збиралися годувати дорослу доньку. Скільки можна утримувати її, настав час їй і самій про себе подбати.
Олександр був впевнений, що Рита стане йому хорошою дружиною, але спочатку хотів пожити разом хоча б півроку, щоб переконатися, що робить правильний вибір.
Минуло лише кілька місяців, а Рита не втомлювалася його розчаровувати.
-Рито, що означає, не переконали мої слова? Ти за які гроші купила її? Сподіваюся, що не з моєї картки?
-Ні, звичайно, ти ж її в мене забрав, скупердяй. Я кредитку взяла собі!
Дублянка ця коштувала трохи більше десяти тисяч. Заробляла Рита лише 6 тисяч на місяць. Що вона собі думала?
-А як ти збираєшся віддавати?
-Там спочатку навіть відсотків нема. Я вирішила із трьох зарплат відкласти та погасити. Так що не хвилюйся, я і без тебе впоралася.
-Серйозно? Впоралася, а на що ти житимеш, доки віддаватимеш? Чи ти думаєш, що тобі грошей вистачить?
Рита посміхнулася йому своєю найкрасивішою усмішкою, помахала віями і сказала:
-Мене чоловік годуватиме!
Така задоволена. Так добре все спланувала. Прямо диво.
-А ти що заміж вийшла? Хоч би мене попередила!
Рита ображено надула губи і хмикнула.
-Любий, ну ми ж живемо разом, отже, ти тепер мій чоловік. Я не ображатимусь на тебе за те, що не дозволив мені купити дублянку. Але ж голодною ти мене не залишиш?
-Рито, ну, по-перше, я поки що тобі не чоловік, а співмешканець. І навіть співжиття передбачає довіру та розуміння. Мені здається, між нами воно відсутнє.
-Сонечко моє, раз ти щодня спиш зі мною в одному ліжку, значить, ти автоматично мій чоловік! Подобається тобі це чи ні! Я розумію, тобі здається, що останнім часом я занадто багато витрачаю, але ж я роблю все це не заради себе!
Рита і справді витрачала дуже багато. Як тільки вони почали жити разом, вона стала ходити в дорогі салони краси, захопилася косметологією, робила собі там всяку процедури, губи, вії, волосся, від неіснуючих зморшок позбулася. Наче вона раніше була негарною!
-Кохана, а тобі корона не тисне? Чи ти вирішила, що якщо спатимеш зі мною в одному ліжку, то можеш витрачати всі мої гроші тільки на себе? У мене, бачиш, і свої витрати є!
-Ой, та які там у тебе витрати. І взагалі ти маєш свій бізнес! Не будь жадібним. Ось, Оленці чоловік ні в чому не відмовляє. Навчився б у нього!
Сашко розумів, що настав час закінчувати цю розмову, а може, й ці стосунки. Його королева перейшла всі рамки пристойності і непристойності теж.
-Оленка твоя вийшла заміж за багатого чоловіка, який у бізнесі вже років двадцять. Я тільки початківець. У мене поки що вкладень більше, ніж чистого прибутку. Якщо я хочу розвивати свій бізнес, то мені потрібно рахувати свої витрати. З тобою не виходить. Ти це можеш зрозуміти?
-Любий, я в тебе вірю! У тебе все вийде. Через двадцять років ти будеш багатшим за чоловіка Оленки! – кокетливо сказала Рита. – Як тобі мій вигляд новий?
-Ніяк. І надто дорогий. Мені здається, що ти маєш її повернути в магазин!
Рита вирячила очі від подиву. Що це ще надумав її «чоловік»!
-І що я скажу? Не підійшла? Чи чоловік пожалів грошей? Ох, ну ні!
Сашко жив у квартирі, за яку ще виплачував. Бізнес він відкрив, теж позичивши гроші. Він думав, що знайшов собі нормальну дівчину з простої сім’ї, адже коли вони тільки зустрічалися, а не жили разом, вона тішилася походом в кіно та букетиком ромашок. А щойно переїхала до нього, ніби це і не вона стала.
З одного боку він розумів, де криється причина. Дівчата на її роботі тільки й робили, що хизувалися новими вбраннями та хвалилися покупками за рахунок багатих чоловіків або коханців.
Вона швидко потрапила під їхній вплив і стала схожою на подруг. Ось тільки Олександра такий поворот зовсім не влаштовував.
-Рито, тобі треба було заздалегідь подумати, що ти скажеш, коли повертатимеш дублянку! Це не мої проблеми! – наполягав він.
-Я вже фото в інтернеті виклала. Всі дівчата з роботи оцінили. Чекають на мене в понеділок у ній! Їм що скажу?
-Ще раз повторюю, це не мої проблеми! Тобі час зрозуміти, що ти не дочка і не дружина багатія. Я й так дуже довго терпів твої витівки, тому й картку відібрав у тебе.
-Ой та годі! Ти просто на білизну грошей пожалів! Тому й забрав!
-Та ти її купила за 5 тисяч. Там тканини майже немає, одні резинки, а коштує дорожче, ніж вся моя білизна в комоді.
-Я ж хотіла бути для тебе гарною, як ти не зрозумієш? – ображено сказала Рита.
Останнім часом Сашко її дуже дратував. Він став таким скнарою. Вічно жалкував на неї грошей. Ніби він був бідняком, а не бізнесменом.
Подруги їй раз у раз говорили на роботі, що не можна давати чоловікові розслаблятися, тоді він лише виграє. У нього буде, до чого прагнути. Але видно з її «чоловіком» усі їхні хитрощі не працювали.
-Отже, Рито, вчинимо так. Або ти повертаєш дублянку в магазин, або сама себе утримуватимеш усі ті місяці, поки виплачуєш за неї!
Такого повороту вона точно не очікувала, але й утихомирити свою гордість не могла.
-Та без проблем. Три віддаватиму за дублянку, а три тисячі мені на місяць легко вистачить. Ти, певно, забув, я з колишніх студентів! Економити вмію! – сказала вона з викликом.
-Нема проблем, але май на увазі, на роботу я більше тебе возити не буду щодня. Дублянка тепла, мерзнути на зупинках не будеш. За комуналку на місяць я плачу дві тисячі, тисяча з тебе. І про подарунки на цей час забудь! Як і про походи в кафе, чи кіно зі мною! Сама будеш себе розважати!
-Тоді ти можеш забути про мене! Ти до мене не торкнешся, доки я не віддам все! – зухвало відповіла йому співмешканка.
На тому й вирішили. Ображена Рита голосно гримнула дверима спальні і пішла, навіть вечерю Сашка не підігріла. Як і не приготувала, але до цього він уже звик. Зазвичай готував сам, чи замовляв щось додому.
У понеділок вранці, коли Рита прийшла на роботу, то насамперед поскаржилася подругам на те, який її чоловік жаднюга, а у відповідь почула багато всього цікавого. Жаль, Оленки не було, хотілося і її послухати.
-Ой, я б після такого одразу розлучилася! І тобі, дорогенька, не раджу затримуватися з таким чоловіком. Все одно нічого путнього не вийде з нього. Тільки час даремно втратиш! – сказала Катерина, мати двох дітей, яка була одружена з головним у їхньому офісі.
-Так, точно. Не дай Боже від такого ще й завагітніти! Буде на дитину кожну копійку жаліти! – погодилася з нею Оленка, з червоними губками, яка міняла чоловіків, як рукавички останні п’ять років.
-Це ж треба! Через десятку таку сварку почав! Наче панночка якась. Він хіба не чув, що якщо з жінкою живеш, то треба витрачати гроші на неї! – обурилася Світлана, яка вже десятий рік була коханкою одного заможного чиновника.
Рита все кивала, слухаючи думки подруг. Їй здавалося, що вони абсолютно праві. Сашко її просто недостойний.
Жінки балакали і зовсім не помічали літню жінку, яка домивала підлогу в коридорі. Вона підійшла до Рити, коли інші дами розійшлися, хитро їй усміхнулася і сказала:
-А дай мені номер свого Олександра!? У мене онука молода та гарна. Тобі не потрібен, а їй такий чоловік стане в нагоді!
-Щось ви швидко від мене позбулися, тітко Маша! З чого ви взяли, що він мене залишить? – єхидно запитала Рита. – Від таких, як я, не йдуть!
-Так уже пішов, лишилося тільки речі тобі зібрати і на вулицю виставити. Подивлюся я, хто з твоїх подруг тебе прихистить, коли ти одна самотня будеш по місту бродити.
Нікому ти не потрібна, дівчинко. Та й самій собі, мабуть, не потрібна, якщо хорошого мужика не цінуєш. Адже я про твої хотілки вже другий місяць слухаю.
Наче королева стала, а інакшою ж сюди прийшла. Це курочки наші тебе пихатою зробили. Тільки ось ти краще з ними не ходи.
У них стіна за плечима – це їхні батьки. Та й самі вони тут не вперше працюють. Зарплата вдвічі більша, ніж у тебе. Адже ти тут, як стажерка. Більше, ніж півроку, такі тут не працюють.
У Катьки, он, батько головний лікар у приватній клініці.
У Світлани батьки адвокатську контору тримають.
У Оленочки тої тато – депутат. Він їй і квартирку купив і грошима допомагає.
Тільки ось не знає, що дочка за його спиною творить, і в якій ролі живе.
А у тебе хтось батьки? Адже я багато чула, багато знаю. Усі балакають і за спиною в тебе посміюються.
Мама твоя в школі працює, батько на заводі трудиться від зорі до зорі. На життя їм вистачає, ось тільки дорослу доньку їм не потягнути.
Особливо із такими запитами. Тобі тут подарунок долі випав, чоловік люблячий і роботящий, цілеспрямований, а ти носа вернеш.
Ти сама хто? Працюєш за копійки, а рота відкриваєш, ніби мільйонами розпоряджаєшся.
Отже так, ти як залишати свого надумаєш, номерок його мені дай, будь ласка. Чого доброму чоловікові пропадати?
Сказала вона все це і пішла.
Рита спочатку їй хотіла щось відповісти нехороше. Як посміла її якась прибиральниця розуму вчити!
А як дослухала, то їй і самій страшно стало. Адже залишить її Сашко, точно, залишить. І правий буде у всьому…
Рита ледве дочекалася кінця робочого дня, щоб побігти в магазин і повернути ту злощасну дублянку. Добре хоч не встигла на ній пляму поставити. Хіба що етикетку забрала, але на місце повернула так, що й не помітиш.
Сашко якраз готував вечерю, коли Рита повернулася додому у своєму пуховичку до підлоги. Довгий, теплий та ще й модний. Він мовчав, нічого не говорив. Вона сама зайшла на кухню, очі в підлогу опустила.
-Коханий, пробач мені, будь ласка, я така нерозумна! – сказала вона з винною усмішкою.
З того дня вони разом обговорювали витрати. Рита пообіцяла, що заспокоїться та перестане жити на широку ногу.
А ще вона вирішила змінити роботу, щоб більше не піддаватися на нещирі поради своїх псевдо-подружок.
