Цього вечора Рита та Ігор лягли спати пізно – дивилися фільм по телевізору.
Завтра субота, тож можна буде поспати довше, тим більше що Рому – їхнього десятирічного сина – одразу, як почалися канікули, забрали до себе на дачу батьки Ігоря.
Жодних планів на ці вихідні у подружжя не було.
Ігор вже заснув, Рита спала, але раптом тишу спальні порушив різкий дзвінок. Чоловік прокинувся, нащупав у темряві на тумбочці телефон і здивовано сказав Риті:
– Це Ольга – дружина Сергія. Що там у них сталося?
Динамік у телефону був сильний, тому Рита чула майже кожне слово, що проривалося крізь сльози Ольги:
– Пішов. Уявляєш, зібрав речі та пішов. Навіть нічого не пояснив. Сказав, що на розлучення подасть сам.
– Так, Олю, а Славко де? – запитав Ігор.
– Славко спить у своїй кімнаті. Він ще нічого не знає. Як я йому скажу, що Сергій пішов від нас?
– Олю, давай так: ти зараз заспокойся. І постарайся заснути. А завтра я поговорю із Сергієм, і ми все з’ясуємо, – сказав Ігор. – І не панікуй завчасно. Домовились? От і добре. А тепер лягай спати. І Славку поки що нічого не кажи.
Рита дочекалася, коли чоловік закінчить розмову і спитала:
– Що це зараз було? Чому Ольга дзвонить не своїм батькам, не свекрам, а нам? Подивися на годинник: половина другої. У такий час можна турбувати лише близьких родичів і то з найнагальніших питань.
– Ну, ти ж знаєш, що ми з Сергієм зі школи дружимо. Завжди разом, і в нас таємниць ніколи не було один від одного, – відповів чоловік.
– Не було. А тепер, здається, є, – сказала Рита.
– Чому?
– Ну, ти ж не знаєш, чому твій приятель вирішив залишити сім’ю, куди і до кого він пішов.
– Поки що не знаю, але скоро Сергій мені все пояснить, – впевнено заявив Ігор.
– Може, пояснить, а може й ні. Між подружжям іноді трапляється таке, про що навіть найближчій людині знати ні до чого, – сказала Рита. – Гаразд, давай спати.
Хвилин за десять Ігор уже похропував, а Рита ще довго думала про те, що могло статися в родині Ольги та Сергія.
Наступного дня Ольга приїхала до них, коли подружжя снідало.
Рита зварила для гості чашку кави, запропонувала бутерброди, але у розмову Ольги та Ігоря втручатися не стала.
– Так, Олю, давай усе по порядку, – сказав Ігор.
– А я тобі вчора все розповіла: Сергій прийшов з роботи пізно, десь о пів на дванадцяту. Вечеряти не став. Зібрав деякі речі, взяв документи і сказав, що йде від мене і подає на розлучення. І пішов. Все! – Закінчила свою розповідь Ольга. – Я думала, ти щось знаєш.
– Ні. Я півгодини тому спробував до нього додзвонитися, але мені не вдалося. Зважаючи на все, він просто відключив телефон, щоб його не турбували. Ти маєш гроші? – Запитав Ігор.
– Так. Сергій залишив і сказав, що щомісяця перекидатиме, – відповіла Ольга.
– Давай зачекаємо, – запропонував Ігор. – Може, через якийсь час він зв’яжеться з нами. А у понеділок я зайду до нього на роботу – спробую поговорити. Більше я навряд чи зможу щось зробити. А тобі лишається тільки чекати, коли він з’явиться. Квартира в тебе є, гроші теж. Ну, а якщо буде потрібна якась конкретна допомога – дзвони.
У понеділок Ігор зайшов на роботу до Сергія та дізнався, що той поїхав у тривале відрядження.
– Мені хлопці з його відділу сказали, що це місяці на три-чотири, – повідомив Ігор Ользі та вважав, що він зробив для дружини друга все, що міг.
Але Ольга чомусь вирішила, що вона може звертатися до Ігоря з будь-якого приводу, причому не лише з проханнями пересунути шафу чи полагодити Славку велосипед.
Наприклад, якось вона зателефонувала та сказала, що Ігор їм терміново потрібен. А коли чоловік приїхав, Ольга попросила його поговорити зі Славком:
– Розумієш, я сказала синові, що Сергій поїхав у тривале відрядження, а він мені не вірить. Каже, що раніше, коли тато їхав, він завжди дзвонив йому, а зараз телефон не відповідає, отже, він поїхав назавжди. Що я маю сказати дитині?
– Олю, я не знаю, чим я можу допомогти у цій ситуації. Єдине, що я можу зробити – це підтвердити, що зараз Сергій справді у відрядженні. Запевняти Славка в тому, що батько обов’язково повернеться, я не буду.
Звичайно, Ігор постарався заспокоїти хлопчика – сказав йому, що сам теж не може зв’язатися з його батьком, припустив, що може там, куди той поїхав, проблеми зі зв’язком.
Йому дуже не хотілося обманювати дитину, але й сказати правду без дозволу матері він не міг. Та й не знав усієї правди.
Іншим разом Ольга попросила Ігоря у вихідний піти разом із нею та Славком до міського саду.
– Розумієш, Славко любить кататись на різних атракціонах. На деяких дітей одних не пускають – тільки з батьками, а в мене від усіх цих каруселів голова крутиться – я навіть знизу не можу дивитися на них, – пояснила Ольга.
Одного разу Ігор поступився їй, а коли вона звернулася з цим же проханням ще раз, він відмовився:
– Не ображайся, але у нас із Ритою на ці вихідні свої плани – збираємося по будівельних магазинах проїхатися, вирішили ремонт у ванній зробити, – пояснив він.
– То давайте ми з вами поїдемо, а після магазинів заїдемо до розважального центру, – запропонувала Ольга.
– Ні, Олю, ми маємо плани на весь день.
Після цього Ольга знову розбудила Ігоря та Риту о другій годині ночі.
– Ігоре, я тебе дуже прошу, приїжджай! Славко знову плаче – він дуже сумує за батьком. Лише ти зможеш його заспокоїти.
– Олю, давай якось сама. Завтра понеділок мені рано вставати на роботу. Окрім того, що я можу сказати Славку? Знаєш, ти б сходила до Сергія на роботу – все ж у начальника Сергія є з ним зв’язок. Попроси передати, щоб він зателефонував до сина.
– Добре, але давай домовимося, що наступними вихідними ти знайдеш час для Славка. І взагалі, мені хотілося б, щоб ти раз на тиждень проводив час зі Славком. Хлопчику потрібне чоловіче виховання.
– У наступні вихідні – точно ні. Ми з Ритою поїдемо на дачу до моїх батьків за Ромою. Якщо тільки згодом. До речі, я Ромі обіцяв розважальний центр, тож зможу взяти з собою і Славка, – запропонував Ігор.
– Ні. Славко засмутиться, якщо побачить, що у Роми є батько, а в нього немає. Давай так: ти в суботу сходиш із Ромою, а в неділю – зі Славком, – заявила Ольга.
– Вирішимо це питання пізніше – я спати хочу. І дуже тебе прошу – не треба смикати нас ночами, – відповів Ігор.
– Знаєш, коханий, – сказала Рита, яка чула всю цю розмову, – мене ваша Ольга вже конкретно дістала. Вона що – вирішила, що ти повинен замінити Славку тата, що втік? Ще раз вона подзвонить з якимось незвичайним проханням – я з нею сама поговорю, і тоді нехай не ображається.
І Ольга зателефонувала. Цього разу вона запросила Ігоря сходити з нею та Славком до аквапарку:
– Я обіцяю: ми проведемо чудовий день – можна буде поплавати, потім пообідати у кафе. Ти не пошкодуєш.
– А чому ти сама не можеш сходити із сином? – Запитав Ігор.
– Я дуже погано плаваю, – пояснила Ольга.
Але це пояснення не задовольнило Риту. Вона взяла у чоловіка телефон:
– Олю, слухай уважно: фірма, яка здавала чоловіків напрокат, закрилася. Прошу сюди більше не дзвонити. А вихідні ми з Ігорем та Ромою і без вас проведемо чудово. Я зрозуміло пояснила?
– Але ж Ігор – друг мого чоловіка… – почала говорити Ольга.
– Ось саме – друг чоловіка, а не твій чоловік. І він має свою сім’ю. А ви в своїй сім’ї розбирайтеся самі, – закінчила розмову Рита.
За тиждень Ігор прийшов із роботи сумний.
– Що з настроєм? – Запитала дружина.
– Новини про Сергія. Точніше, від Сергія. Він мені сьогодні зателефонував.
– Щось погане?
– Так нічого гарного: він дізнався, що Славко – не його син.
– Нічого собі! – Здивувалася Рита. – А він певен?
– Так. Коли дізнався, потай тест зробив. Ось тоді Сергій і попросився у відрядження. Знаєш, він сказав, що якби не поїхав, то міг би таких дров наламати!
– А зараз? – Запитала Рита.
– Зараз заспокоївся, сказав, що подав заяву на розлучення.
– Так, сумна новина. Зате у мене гарна – я вагітна. Вже вісім тижнів. Тож тобі тепер буде, про кого хвилюватись, крім твого Сергія. А він нехай свої проблеми сам вирішує, – сказала Рита.
