Рита виросла справжньою красунею: чорне кучеряве волосся, густі брови, очі карі, пухкі губи, які ніби завжди нафарбовані. Фігура теж не підкачала – струнка, з округлістю в потрібних місцях.
– Картинка для чоловіків! – казала бабуся. – Аби сама не намаялася від своєї краси!
– Що ти таке кажеш, мамо?! – обурювалася мати Рити, Нелля Дмитрівна. – Усе буде добре. От би Віру влаштувати вдало…
Молодша сестра була повною протилежністю старшій: волосся ріденьке, бляклі сірі очі, тонкі губи та ще й ніс картоплиною.
Ох, складно буде її заміж видати! Та ще й навчалася погано, на відміну від Рити, яка й школу добре закінчила, і сама до інституту вступила.
А потім на роботу пристойну влаштувалася, почала непогано заробляти. Щоправда, для цього їй довелося з рідного міста поїхати – ну що поробиш?
Передбачалося, що успішна і красива Рита швидко знайде собі багатого чоловіка – кавалерів навколо неї крутилося багато! – Так спочатку і було. Тобто могло бути.
Оскільки Марко був сином багатої людини, і з Ритою у них трапилося пристрасне кохання. Тільки ось вона швидко скінчилася.
– Це… Батько сказав, щоб я і не думав на тобі одружитися, – ховаючи очі сказав коханий через три дні після того, як вона повідомила йому про свою вагітність. – Не пара ти мені і таке інше… У нього на мене інші плани.
– І ти його слухатимеш? – примружилася Рита. – Залишиш мене з дитиною, ніби й не було у нас жодного кохання?
– А як мені його не слухатися? Він мене грошей позбавить і решти! Ні, ставати бідним я не планую! А питання з дитиною легко вирішується.
– Та йди ти!
Рита хорохорилася, але дуже сильно зачепило її поведінку Марка. Образилася вона на нього міцно, навіть на аліменти вирішила не подавати.
Та й проблематично це було – батько одразу ж відправив Марка до іншої країни.
Ну, нічого! Вона сильна – сама заробить, з усім впорається!
Непросто було поєднувати роботу та виховання сина Ігоря, але благо була можливість няню найняти, а коли Ігор підріс, бабуся Нелля Дмитрівна стала його до себе ненадовго забирати. Тут Рита справді впоралася.
Складніше було впоратися з тим, що її зрадили. Не вірила вона тепер жодному чоловікові! Та й було їх небагато, цих кавалерів. «Зливалися», як тільки чули про дитину.
Славко з’явився у її житті, коли Ігорові було вже чотири роки. Він підробляв таксистом і підвіз від вокзалу Риту з матір’ю та сестрою, коли останні приїхали у гості.
Як потім виявилося, Вірі він дав номер свого телефону, і вона викликала його, коли настав час повертатися до рідного міста.
Провівши родичок, Рита вийшла з вокзалу і виявила, що Славко її чекає.
– Вирішив до мене залицятися? Відразу тобі кажу, що маю сина, – посміхнулася вона.
– Передбачається, що це мусить мене зупинити? – Славко подивився їй у вічі.
– Просто попереджаю, – знизала плечима Рита.
Дорогою вони розмовляли. З’ясувалося, що Славко працює позмінно комірником на великому складі, а у вихідні таксує – більше для задоволення, і щоб у гуртожитку одному не сидіти. Дівчат в нього немає, дітей також, батьки далеко.
Спочатку Рита сумнівалася – чи він їй пара? Чи вона йому? Зовнішність у Славка була звичайнісінька, посада теж середня, житла немає … У неї в рідному місті була квартира, що дісталася від батька (у них з Вірою були різні батьки і обох не стало давно), але тут вона винаймала житло.
Натомість працювала менеджером із закупівель у великій компанії, знову ж таки – красуня.
Поки вона думала-роздумувала з цього приводу, Славко її доглядав. Окрім квітів та цукерок, завжди приносив кумедні дрібниці для Ігоря, ремонтував щось у квартирі, дбав про комфорт Рити.
Вона й сама не помітила, як звикла до нового залицяльника. А головне – Славко потоваришував із Ігором! І було видно, що кавалер щиро ставиться і до коханої, і до її сина.
Вони стали жити разом у Рити. За півроку тихо одружилися, а ще за рік Славку запропонували роботу в рідному місті дружини.
– Там новий логістичний центр будують. Мені підвищення обіцяли, зарплата більша. Може, поїдемо? – Запитав Славко.
– А ти знаєш, я за! – Рита з ентузіазмом сприйняла новину. – Набридло мені тут! А роботу там знайду. Крім того, зможемо жити у моїй квартирі – не платити за оренду. Тільки там ремонт треба буде зробити. Ігор бабусю частіше бачитиме.
Вона вирішила не говорити чоловікові, що з ним вона згодна їхати будь-куди. Ще зазнається!
На час ремонту подружжя з Ігором оселилося у Неллі Дмитрівни. 20-річній Вірі довелося поступитися їм своєю кімнатою.
– Чому я маю переселятися до кімнати матері?! – обурилася Віра. – Не було тебе тут 10 років і ось приїхала!
– Віро, що ти обурюєшся? Нічого страшного. Потіснимося кілька місяців, а потім житимете, як раніше, – сказала Рита. – Досить паніку розводити!
Молодша сестра пирхнула і зі старшою згодом розмовляла крізь зуби. Між ними почали виникати сварки. То ванну кімнату не можуть поділити, то місце для сушіння білизни, то черговість приготування вечері.
Нелля Дмитрівна втомилася їх заспокоювати. Славко в розбірки сестер не влазив – мав багато роботи, він приходив додому тільки ночувати.
І того дня Славко мав бути на роботі, але опинився вдома, коли Рита повернулася з чергової співбесіди. Разом із ним на дивані опинилася… Віра.
– Це що таке? – обурилася Рита, наступаючи на сестру, яка щойно цілувалася зі Славком. – Ти зовсім берега поплутала?
– Що ти сваришся? – Віра стала з колін зятя і неквапливо затягла пояс халатика.
Сам Славко мовчки схвильовано переводив погляд із однієї сестри на іншу.
– Бог велів ділитися!
– Я тобі зараз влаштую “ділитися”! – вигукнула Рита. – Пішла геть звідси!
Речі свої не забудь! Щоб духу твого у цій квартирі не було!
– А ти тут не командуй! Це і мій дім також! – вигукнула Віра. – У тебе є своя квартира – там і живи, і встановлюй свої порядки!
Вони б, мабуть, продовжили сварку і не відомо до яких наслідків дійшли, але на порозі з’явилася Нелля Дмитрівна, яка повернулася з прогулянки з Ігором.
– Рито, ти чого це вирішила командувати?! – обурилася мати. – Вказуєш тут, кому йти, кому лишатися!
– Та ти знаєш, що вона зробила? Вона на чоловіка мого вішалася! Нехай вимітається!
– Ти зі своїм чоловіком сама розбирайся! А командувати у моєму домі не смій! – заявила мати. – Я зрозуміло говорю?!
– Ну, ви вже зовсім! – Рита схопила за руку сина і зникла у своїй кімнаті.
Слідом за нею прийшов Славко, забурмотів:
– Я не знаю, як так вийшло… Я спав, а вона…
– Чому ти там спав, а не в нашій кімнаті?
– Я не знаю… Рито, не сварися – ти лякаєш дитину.
Ігор справді дивився на них схвильованими очима, явно збираючись заплакати. Він притулився до Славка, який одразу його обійняв. Рита замовкла. Видихнула.
Ні! Не збирається вона віддавати сестрі свого чоловіка, котрий вже став майже батьком Ігору!
Наступного дня, коли сестри залишилися вдвох, Рита вирішила поговорити з Вірою спокійно:
– Віра, ти спеціально це зробила? Щоб позлити мене?
– Може, й так! А чого ти тут свої порядки встановлюєш?
– А може…?
– А може, ні! Мені Славко дуже подобається, і я йому теж. Загалом, я перша з ним познайомилася, і ми зустрічалися кілька разів. А тут ти намалювалася, красуня наша!
Рита пригадала, що Віра дійсно йшла кудись кілька разів, коли вони з матір’ю гостювали у неї. Але Славко жодного разу не сказав потім про ці зустрічі …
– А ти не думала, що він зустрічався з тобою, щоб до мене підібратися? – поцікавилася Рита.
– Ну, ти у своєму репертуарі! – фиркнула Віра. – Звичайно, все крутиться навколо тебе! Як ще?
– Тобто ти збираєшся все-таки в мене чоловіка відвести?
– А може, я люблю його?!
– Славко любить мене. А якщо ти не вгамуєшся, я… я щось придумаю, – пригрозила Рита.
Молодша сестра мовчки вийшла з кімнати.
Найкращим виходом із цієї ситуації, звичайно ж, був би переїзд подружжя. Але куди?
У тій квартирі ремонт лише розпочався. І якщо дорослі хоч якось там могли існувати, то дитині там було не місце.
Залишити Ігоря з бабусею? Так у неї робота, постійно вона з ним перебувати не зможе. А довіряти сина сестрі Рита категорично не хотіла.
Та й чи захоче сестра? Знімати житло дорого – їх заощаджень вистачало на ремонт.
Рита вирішила піти іншим шляхом. Вивідала у матері, чи були у Віри залицяльники.
– Ой, та був один! – махнула рукою Нелля Дмитрівна. – Не серйозний якийсь! Не працює, не вчиться. На утриманні матері – господині ательє, де Віра працює. Все мріяв про те, як у Львів поїде, і Віру візьме з собою.
– І чому вони не поїхали?
– А на що? Кажу тобі, що грошей у нього немає, а Віра копійки заробляє. Я б дала їм на початок, та в мене звідки кошти? Ось Віра й кинула його.
Потрібно ж! Сестриця зі своєю зовнішністю ще й залицяльниками розкидається?! Хоча ця ситуація на руку Риті…
Розшукати Олега – колишнього хлопця сестри – їй вдалося досить швидко. Вона виклала йому свій план: оплачує оренду квартири у Львові на три місяці вперед, а Олег умовляє Віру поїхати з ним.
– А це вам навіщо? – здивувався хлопець.
– Не твоя справа! Згоден?
– Ну, так…
Риті було шкода розлучатися з такими грошима – ремонт у квартирі тепер затягнеться – але чого не зробиш заради сімейного щастя!
Вже наступного дня Віра заявила, що за тиждень їде з Олегом до культурної столиці.
– Невже цей Олег десь роздобув гроші? – здивувалася Нелля Дмитрівна.
– Так. Де – не знаю. Навіть роботу, каже, знайшов, – відповіла Віра.
На родичок вона не дивилася. І взагалі вигляд мала дуже незалежний.
Риті залишалося тільки пережити цей тиждень. Вона невідлучно перебувала вдома – чатувала на чоловіка.
Навіть на нове місце роботи домовилася вийти трохи згодом, хоча був шанс це місце втратити.
Аби тільки від’їзд Віри не скасувався – з іншим вона розбереться потім!
Не скасувався. У призначений день Віра була готова до від’їзду. Вона заборонила матері проводжати себе на вокзал, і зненацька попросила сестру проводити її до машини таксі.
– Я вирішила тобі сказати правду, сестричка, – заявила Віра, коли вони вийшли на вулицю удвох. – Твій Славко мені сто років не потрібен і ніколи не був потрібен.
Так, тоді він мені трохи сподобався, і ми зустрілися один раз. Але я одразу зрозуміла, що ми не підходимо один до одного.
– Навіщо ж ти?
– А тому, що мені треба було поїхати звідси! А як це зробити без грошей? Коли ви до нас переїхали, я відразу побачила, що ти над своїм Славком прямо трясешся, і вигадала план.
Відразу говорю – не було в нас з ним нічого. Він бідний навіть збагнути нічого не встиг, як ти з’явилася.
Як я точно все розрахувала – молодець!
– Ось точно…
– Припустити, як ти вирішуватимеш проблему, було нескладно – ти ж у нас все грішми міряєш!
– Це неправда!
– Ой, та гаразд! Зрештою все ж таки вийшло! І мамі ти запитання вдало поставила…
– Вона була в курсі твого плану?
– Ну, не зовсім, тільки частково. Та яка різниця?! Загалом, живи поки що спокійно, сестричка. Бувай!
Віра поїхала. Через два роки вона повернеться вагітною та без Олега. Буде жити у матері.
До цього часу подружжя давно переїде у свою квартиру і готуватиметься до народження спільної дитини.
Взаємини між сестрами так і залишаться прохолодними.
