Головна - Життєві історії - Рита помітила, що її наречений почав дивно поводитися. Дівчина захотіла дізнатися про причину охолодження в їх взаємовідносинах. – Михайле, ти якось дивно став поводиться, перестав мені дзвонити і більше не кличеш на побачення. В чому справа? – наполегливо запитала Рита. – Я був зайнятий, – почав виправдовуватися хлопець. – Не обманюй мене! Скажи мені правду? – наполегливо попросила кохана. – Я дізнався про твого сина! Я не хочу виховувати чужу дитину, – зізнався Михайло. – Про якого сина? У мене немає сина! Що ти таке говориш? – Рита здивовано дивилася на Михайла, не розуміючи, що відбувається

Рита помітила, що її наречений почав дивно поводитися. Дівчина захотіла дізнатися про причину охолодження в їх взаємовідносинах. – Михайле, ти якось дивно став поводиться, перестав мені дзвонити і більше не кличеш на побачення. В чому справа? – наполегливо запитала Рита. – Я був зайнятий, – почав виправдовуватися хлопець. – Не обманюй мене! Скажи мені правду? – наполегливо попросила кохана. – Я дізнався про твого сина! Я не хочу виховувати чужу дитину, – зізнався Михайло. – Про якого сина? У мене немає сина! Що ти таке говориш? – Рита здивовано дивилася на Михайла, не розуміючи, що відбувається

– Доню, у нас з татом для тебе сюрприз, – загадково промовила Аліна Федорівна.

– Який? Ви купили мені новий телефон за те, що я вступила до університету на бюджет? – з надією поцікавилася Рита.

– Ні, у тебе скоро буде братик, – радісно сказала мати.

– Ти жартуєш? Навіщо вам з татом ще одна дитина, вам мене мало? – засміялася дівчина.

– Ти восени їдеш на навчання, якщо ти не забула. Хто ж нас розважатиме? – жартівливо відповіла Аліна Федорівна.

– Теж вірно. Без мене вам буде нудно, – посміхнувшись, сказала дочка. – Якщо чесно, то я дуже рада за вас. Звичайно, можна було на пару років і раніше мені братика подарувати, а то тепер я не встигну з ним понянчитися.

– Нічого страшного, приїдеш на літніх канікулах додому, возитимешся з ним, скільки хочеш, – обнадійливо промовила мати.

Через деякий час Рита поїхала на навчання до іншого міста. Заняття та перша сесія повністю зайняли весь її вільний час, тому додому вона дзвонила нечасто.

Вперше свого новонародженого брата дівчина побачила влітку. Як і обіцяла мати, за два місяці канікул Рита встигла поняньчитися з дитиною вдосталь.

Тому на навчання вона поїхала з величезним задоволенням. Не те, щоб вона не любила свого брата, але догляд за маленькою дитиною рано чи пізно втомить будь-кого.

Додому студентка приїжджала двічі на рік: на зимові та літні канікули. Щоразу Рита помічала, що брат схожий на неї, як дві краплі води.

Тому, коли дівчина гуляла з братом у дворі, люди, які йшли назустріч, думали, що це мати і син.

На останньому курсі університету Рита закохалася у Михайла, хлопця з іншого факультету.

Познайомилися молоді люди на святі на честь річниці заснування їхнього ВНЗ.

Після чого між ними виникла симпатія, яка переросла у кохання.

Дівчина з хлопцем дуже серйозно розглядали питання про спільне проживання після закінчення університету та весілля.

У зв’язку з цим Михайло вирішив познайомити Риту зі своєю мамою, Вірою Степанівною.

Хлопця анітрохи не бентежив факт, що на той момент він знав Риту лише три місяці.

На Новий рік Михайло зі своєю нареченою поїхали у гості до Віри Степанівни.

Жінка зустріла синову пасію добродушно і виділила їй з Михайлом окрему кімнату.

За час новорічних канікул Віра Степанівна встигла не тільки розпитати дівчину про її захоплення, навчання та плани на майбутнє, а й вивідала повний склад сім’ї.

Матері Михайла чомусь не сподобався той факт, що брат Рити був молодший за неї на сімнадцять років.

– Це, звичайно, не моя справа, але чому твоя мама вирішила в такому пізньому віці народити ще одну дитину? – з цікавістю поцікавилася жінка.

– Я навіть не знаю, ніколи її про це не питала. Можливо, їм було сумно, що я вже виросла і незабаром вилечу з сімейного гнізда, – припустила Ріта.

– Сумно кажеш, ну-ну. А в школі ти з кимось зустрічалася? Ти мала хлопця? – підозріло запитала Віра Степанівна.

– Так був. Ми перед самим випускним з ним посварилися і більше не бачилися, – без задньої думки відповіла дівчина.

– А коли твоя мати народила братика? – єхидно уточнила жінка.

– У січні, одразу після нового року, – безтурботно повідомила Рита.

Віра Степанівна поблажливо глянула на гостю і, глумливо посміхнувшись, закінчила свій допит.

Погостювавши ще кілька днів, молода пара повернулася до себе до гуртожитку. З того моменту Михайло став дивно поводитися.

Він перестав виявляти до Рити знаки уваги і намагався якомога рідше зустрічатися з нею.

Природно, дівчина захотіла дізнатися про причину охолодження в їх взаємовідносинах.

– Михайле, ти якось дивно став поводиться, перестав мені дзвонити і більше не кличеш на побачення. В чому справа? – наполегливо запитала Рита.

– Я справді був зайнятий, мені треба писати переддипломну практику, – почав виправдовуватися хлопець.

– Не обманюй мене, я теж пишу переддипломну практику, і знаєш, пару годин вільного часу в мене є. Так що кажеш правду? – Наполегливо попросила кохана.

– Мама сказала, що ти маєш дитину. Я не хочу виховувати чужого сина, – зізнався Михайло.

– Це не правда! Немає в мене жодних дітей, – приголомшено відповіла Рита. – Хто тобі сказав цю нісенітницю?

– Мама, вона сказала, що ти завагітніла перед випускним і народила після першої сесії у січні. А потім віддала дитину на виховання своєї матері, – на одному диханні сказав наречений.

– Звідки вона має таку інформацію? Хто їй сказав цю нісенітницю? Це моя мама народила у січні, – ображено промовила дівчина.

– Вона стверджує, що ти сама їй про це сказала, – зніяковіло промовив Михайло.

– Це абсурд! Я ніколи не казала їй нічого подібного, – обурилася Рита. – Вона все не так зрозуміла.

Дівчина переконала Михайла зателефонувати Вірі Степанівні, щоб вирішити раз і назавжди всі ці непорозуміння.

Рита докладно розповіла жінці про народження свого брата і запитала, навіщо вона вигадує про неї небилиці.

– Рито, ти можеш обманути мого Михайла, але не мене! Люди у такому віці, як твої батьки, дітей не народжують. Вони часто навіть сплять у різних кімнатах. Тож дитину нагуляла ти, а матері віддала, щоб вона тобі вчитися не заважала, – впевнено заявила Віра Степанівна.

– Та що ви таке говорите? Я ж показувала вам фотографії своєї матері, де вона була в положенні і з величезним животиком, – навела вагомий, як їй здавалося, аргумент дівчина.

– Теж мені, доказ, – засміялася мама Михайла. – Твоя мати спеціально носила подушку, щоб про вас чутки різні не пішли. Я її не звинувачую і чудово розумію, такий сором просто необхідно було якось приховати.

Рита не витримала і вимкнула телефон, після чого кинула його перед хлопцем.

– Ей, легше! Це не найдешевший смартфон. До речі, неввічливо кидати слухавку не попрощавшись, – серйозним тоном заявив залицяльник.

– Це найменше, на що заслужила твоя мати за свою розмову, – роздратовано відповіла дівчина.

– Як на мене, то вона правильно все розсудила. Я тебе не звинувачую, ти ж молода ще була, не розумна. Але зустрічатися з тобою я більше не хочу, мені чужа дитина не потрібна, – спокійно промовив Михайло і залишив колишню пасію одну.

Рита була готова плакати від несправедливості і ще більше від твердолобості Михайла.

Однак вона змогла стриматися, лише кілька сльозинок виступили на її очах.

За кілька тижнів дівчина зрозуміла, що їх з Михайлом розставання було на краще.

Все-таки вона була ще надто молода для заміжжя, та й наречений виявився легкою людиною, яка, по суті, і не любила її.

Plitkarka

Повернутись вверх