– Кохана, я давно хотів тобі дещо сказати, – Роман взяв Олену за руку і опустив до себе на диван. Вона підкорилася йому і застигла нетерпляче. Хлопець відчинив коробочку з обручкою і став перед нею на одне коліно.
– Ти станеш моєю дружиною?.. – він вичікувально дивився на дівчину, а вона посміхалася і мовчала, мовчала, мовчала. Роман запідозрив недобре. «Чому вона не відповідає? Невже відмовить?..» – майнуло в його голові.
Олена обняла його за шию і подивилася просто у вічі.
– Роман, ти впевнений? Не рано нам робити такий крок? Може, варто більше придивитися один до одного?
На що хлопець сказав:
– Навіщо? Я вже й так зрозумів, що ти мій скарб! Я навіть не мріяв про таку дівчину. І хочу, щоб ти була лише моя! Та й на роботі набридло ховатися, вдавати, що ми просто колеги і в нас робочі відносини.
– Значить, ти сьогодні влаштував мені романтичну вечерю не просто так? – Олені було приємно, що Роман цінує її та любить. – Напевно, я скажу тобі так! – Несподівано сказала вона. І Роман навіть не встиг до цього підготуватись. Від радості він схопив її на руки і почав кружляти по кімнаті, притиснувши до себе. Олені стало весело, і вона, сміючись, лоскотала його обличчя своїм волоссям.
– Годі, годі, Романе! А де обручка? Ти мені її одягнеш на палець чи ні?
– Ой, так, обручка… – Хлопець згадав про обручку, дістав його з коробки і надів на палець Олени.
– У тебе гарний смак, – похвалила вона. – Мені воно дуже подобається. Тільки давай на роботі поки що мовчати, що ми заручені. Ти ж знаєш, що у нас намічаються кадрові перестановки, і я сподіваюся, що когось із нас підвищать. Думаю, тебе! Мельник йде з фірми і на його посаду підбирають заміну. Я знаю, що ти у шефа на доброму рахунку, і сподіваюся, що ти станеш начальником відділу. І заради цього варто поки що тримати в таємниці наші стосунки. Адже ми обіцяли, що на роботі – жодних особистих зв’язків!
– Гаразд. Потерпимо поки що, – погодився Роман. – Але вдома я не збираюся себе стримувати! – Він різко встав, взяв за руку Олену і, сміючись, повів її до спальні.
***
Наступного дня шеф викликав до себе Олену та ще двох співробітників та повідомив, що начальник їхнього відділу звільнився, і потрібно вибрати кандидатуру на його місце. Олена почала розхвалювати Романа:
– Він подає такі надії і такий цілеспрямований, – із захопленням казала вона. – Його останні роботи принесли нам добрий прибуток.
Але директор дивився на Олену і загадково посміхався.
– Так-так, Олено. Я зрозумів, що ви хочете просунути по службі свого колегу, але… Ми порадилися з членами ради і вирішили, що кращої кандидатури, ніж ви, нам не знайти.
Олена була здивована.
– Я?.. – Її очі округлилися від несподіванки.
– Так, Олено. Нам подобаються ваші проекти та вміння працювати з колективом. Він чоловічий, а ви там одна жінка і чудово направляєте чоловіків у потрібне русло. Тож – уперед і з піснею. Ви що, не згодні? – Запитав директор, побачивши дивний вираз на обличчі Олени.
– Та ні… Я згодна. Просто не чекала.
Коли вона прийшла до відділу та повідомила колегам цю новину, всі дружно їй зааплодували. З Романом вони тільки переглянулись, лишивши розмову на вечір.
Але йому довелося довго чекати на свою наречену в їхній спільній квартирі, бо начальство запросило її до сусіднього кафе відзначити вступ на посаду. І Олена не могла не погодитись.
…Додому вона повернулася вже годині в дев’ятій і не одразу змогла потрапити ключем у замок. Подзвонила. Роман їй відчинив. Дівчина була трохи веселенька, але він вдав, що не помітив. Допоміг зняти плащ та туфлі, провів у кімнату, посадив на диван.
– Ну що ж, вітаю тебе, люба! – сказав він.
– Романе, я сама не думала, що так вийде. Я тебе сватала на цю посаду, а шеф призначив мене. Ти на мене не ображаєшся? – Віра запитально глянула на Романа.
– Звичайно, ні, кохана. Я радий за тебе. І зарплата тепер у тебе буде набагато вищою!
– Знаєш, тепер у мене з’явиться більше можливостей і тебе підтягнути службовими сходами, – сказала Олена. На що Роман лише кивнув.
– А тепер тобі краще піти спати, – сказав він, і вона з цим погодилася.
***
Пройшов місяць. Олена вже звикла зі своїми новими обов’язками. Намічався гарний проект, але в ньому було багато спірних моментів. І тут підключився Роман. Він запропонував Олені свій варіант вирішення завдання і наполіг, щоб вона піднесла його начальству. Олена сумнівалася, але вирішила ризикнути. “Якщо все вийде, то це буде гарним приводом просунути Романа”, – подумала вона і пішла до кабінету директора зі своєю пропозицією.
Директор погодився, і Олена зробила так, як запропонував Роман.
Коли наступного дня Олена прийшла працювати, її терміново викликали до директора. Там уже сиділа рада директорів, і обличчя у всіх були похмурими. Виявилося, що через її дії фірма зазнала великого збитку – рішення Олени було помилковим.
Вона була здивована, пообіцяла все виправити, але розгніваний директор різко обложив її і попросив не втручатися.
Вдома Роман просив у неї вибачення через те, що підставив її.
– Я думав, що все вийде. Вибач… Що тепер буде, тебе звільнять?
– Що тепер?.. Якось викручуватимуся. – Олена була дуже засмучена і насправді переживала, що її знімуть із посади.
Три дні вона сиділа за монітором і на роботі, і вдома. І нарешті знайшла спосіб, як виправити свою помилку. Взяла на себе сміливість в обхід начальства зробити все самій. І не помилилась! Втрачена сума повернулася на рахунок фірми, та ще й із добрим плюсом. Всі просто тріумфували, а директор похвалив Олену за її професіоналізм і винахідливість.
Роман із боку спостерігав за цими подіями. А ввечері вдома йому знову довелося довго чекати на Олену. Вона зателефонувала і сказала, що її запросили відсвяткувати вдалу справу. «Знову!» – подумав Роман. Він починав ображатися. «Знову прийде весела!» Він весь вечір дивився телевізор і почував себе самотнім невдахою.
Коли прийшла Олена, була майже дванадцята ночі. Роман із нею не розмовляв, а мовчки пішов у спальню. Вона сама переодяглася, вмилася і підійшла до нього.
– Ти що, ображаєшся? – Запитала Олена.
– Я? Та що ти! Ні звичайно! – із сарказмом сказав Роман. – Бачу, добре погуляла! Там усі чоловіки були і ти одна? – Він починав закипати.
– Ну, Романе, я добре поводилася. Мені треба було підтримати компанію, бо я тримаюсь за свою посаду.
– А, може, ти здобула цю посаду завдяки тому, що ти жінка? Га? Зізнавайся, до тебе чіплявся той старий негідник? Ти з ним переспала? Так!? – вигукнув Роман і не втримався.
Олена ледве встояла на ногах. Такого вона від Романа не чекала.
– Я не зробила нічого, через що мені було б соромно! – Сказала вона в сльозах. – А ти просто ревнуєш, бо перевагу серед усіх працівників віддали мені, а не тобі! І не можеш упокоритися з моїм успіхом. Ти невдаха! А твоє кохання виявилося тонким льодом, який тріснув при перших променях сонця.
Олена зняла з пальця обручку і кинула її до ніг Романа.
– На, забери свою обручку! Я не вийду за тебе заміж!
Вона вискочила в коридор, одяглася, взяла сумку, телефон і гримнула дверима. Вже в під’їзді зателефонувала подрузі, яка мешкала у сусідньому будинку, і попросила дати притулок її на одну ніч. Ольга вже спала, але не відмовила Олені, зрозумівши, що та у складній ситуації.
Коли Олена розповіла їй, що сталося, Ольга замислилась.
– Може, ви все-таки помиритеся? – сказала вона. – Це ж просто сварка, а ви одружитися зібралися…
– Ні, це не просто сварка, Оля. Він заздрить мені через те, що я успішніша у кар’єрі! А ще він образив мене! З такою людиною мені не по дорозі. Я в ньому дуже помилилася.
– Гаразд, ранок вечора мудріший, – сказала Ольга. – Лягаємо спати.
Наступного дня, в суботу, Олена прийшла додому, відчинила двері своїм ключем. Роман сидів у кріслі якийсь пом’ятий. Мабуть, не спав усю ніч.
– Олено, пробач мені … Я був не правий. Я облажався і на роботі, і з тобою… І хочу все виправити. – Роман благаюче дивився на свою дівчину.
Вона трохи помовчала, а потім із співчутливою посмішкою сказала:
– І я хочу виправити… Дуже хочу!.. Помилку, яку зробила, коли почала з тобою стосунки. Прощавай, мій колись коханий! Сподіваюся, ти збереш свої речі дуже швидко.
Ось так одні, здавалося міцні стосунки, не пройшли перевірку на міцність. Заздрість занапастила любов. А може бути і не було, цього кохання?
