Пліткарка

Жіночий журнал

Катя приїхала в село провідати тітку Марію – матір її покійної подруги Віри. – Тітко Маріє, здрастуйте! – зайшла вона до старенької. – Ой, Катю, ти?! – зраділа тітка Марія. – Вирішила вас провідати, – сказала Катя. – І до Вірочки на могилку сходити… Ви сама? – З правнучками! – сказала старенька. – Он вони граються. – А їхні батьки, Олексій з Наталкою, де? – запитала Катя. – Поїхали подорожувати… Вони підійшли до дівчаток. – Господи, як виросли! – тихо сказала Катя. – Вони ну копія Сашка, обидві в нього пішли… – У якого ще Сашка?! – ахнула тітка Марія. – Може – в Олексія? Старенька не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя приїхала в село провідати тітку Марію – матір її покійної подруги Віри. – Тітко Маріє, здрастуйте! – зайшла вона до старенької. – Ой, Катю, ти?! – зраділа тітка Марія. – Вирішила вас провідати, – сказала Катя. – І до Вірочки на могилку сходити… Ви сама? – З правнучками! – сказала старенька. – Он вони граються. – А їхні батьки, Олексій з Наталкою, де? – запитала Катя. – Поїхали подорожувати… Вони підійшли до дівчаток. – Господи, як виросли! – тихо сказала Катя. – Вони ну копія Сашка, обидві в нього пішли… – У якого ще Сашка?! – ахнула тітка Марія. – Може – в Олексія? Старенька не розуміла, що відбувається

– Тітко Маріє, здрастуйте! – у двір зайшла жінка, яку старенька не одразу впізнала. – Ой, Катю, ти, чи що? – зраділа тітка Марія. – Яким вітром? Ой, як я рада тебе бачити! Пострункішала як! Шість років не з’являлася, відколи…

Поліна вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона поставила пратися тюль і вже домивала підлогу в залі, коли задзвенів її телефон. – Господи, та хто там ще дзвонить, – втомлено пробурмотіла жінка. Дзвонила старша сестра Валентина. – Поліно, привіт! – сказала вона. – Привіт, Валю. Щось трапилося в тебе? – запитала Поліна. – Як у тебе справи? – відповіла питанням на питання та. – Добре! – здивовано відповіла молодша сестра. – Я ось, чого дзвоню… – промовила Валя. – Ми тут зі Степаном дещо придумали. Не знаю як тобі й сказати… – Та що там у тебе сталося?! – Поліна не розуміла що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона поставила пратися тюль і вже домивала підлогу в залі, коли задзвенів її телефон. – Господи, та хто там ще дзвонить, – втомлено пробурмотіла жінка. Дзвонила старша сестра Валентина. – Поліно, привіт! – сказала вона. – Привіт, Валю. Щось трапилося в тебе? – запитала Поліна. – Як у тебе справи? – відповіла питанням на питання та. – Добре! – здивовано відповіла молодша сестра. – Я ось, чого дзвоню… – промовила Валя. – Ми тут зі Степаном дещо придумали. Не знаю як тобі й сказати… – Та що там у тебе сталося?! – Поліна не розуміла що відбувається

Поліна народилася в селі. Крім неї в сім’ї було два брати та дві сестри. Вона – середуща. Сестра і брат – старші за неї і сестра з братом – молодші. Закінчила школу із «золотою» медаллю і поїхала вступати до міста в…

Віра Аркадіївна зібралася йти в магазин. – Сьогодні треба купити соняшникову олію і хліб, – вирішила старенька. – Мабуть, поки що, все… Вона вже взувалася, як раптом у двері подзвонили. Старенька здивовано відкрила двері. За порогом стояла Наталя – її сусідка з п’ятого поверху. Її Віра Аркадіївна знала з дитинства. – Привіт, Наталко! – сказала жінка. – Проходь. – Здрастуйте, тітко Віро, – Наталя переступила поріг. – Я на хвилиночку… Вона поставила на підлогу якісь пакети. – Що це таке, Наталко? – здивувалася старенька. – А ось дивіться! – Наталя розкрила один із пакетів. Віра Аркадіївна заглянула всередину і ахнула від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра Аркадіївна зібралася йти в магазин. – Сьогодні треба купити соняшникову олію і хліб, – вирішила старенька. – Мабуть, поки що, все… Вона вже взувалася, як раптом у двері подзвонили. Старенька здивовано відкрила двері. За порогом стояла Наталя – її сусідка з п’ятого поверху. Її Віра Аркадіївна знала з дитинства. – Привіт, Наталко! – сказала жінка. – Проходь. – Здрастуйте, тітко Віро, – Наталя переступила поріг. – Я на хвилиночку… Вона поставила на підлогу якісь пакети. – Що це таке, Наталко? – здивувалася старенька. – А ось дивіться! – Наталя розкрила один із пакетів. Віра Аркадіївна заглянула всередину і ахнула від побаченого

Віра Аркадіївна поверталася з цвинтаря, витираючи сльози на зморшкуватих щоках. Нещодавно вона домовилася з робітниками, що ті почистять, пофарбують могилку батьків та чоловіка. Підстрижуть траву, приведуть все до ладу. Самій робити це не під силу. Чоловіки так і зробили, роботою…

Тамара весь день крутилася на кухні. Сьогодні у її чоловіка Віталія ювілей. Прийшли гості. Під кінець застілля, Тамара пішла на кухню за тортом, за нею пішов і Віталій. – Тамаро! – рішуче сказав він. – Я вирішив, що тобі треба піти. – Куди? – спокійно відповіла дружина, помітивши, що чоловік вже добряче “веселий”. – У мене свято, будь ласка, зроби мені подарунок – піди з мого життя, – продовжив Віталік. – Ти хочеш подарунок? Ану пішли до гостей! Зараз тобі буде подарунок, – єхидно сказала Тамара. Віталік пішов за дружиною, але чоловік навіть не здогадувався, який подарунок йому приготувала дружина

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара весь день крутилася на кухні. Сьогодні у її чоловіка Віталія ювілей. Прийшли гості. Під кінець застілля, Тамара пішла на кухню за тортом, за нею пішов і Віталій. – Тамаро! – рішуче сказав він. – Я вирішив, що тобі треба піти. – Куди? – спокійно відповіла дружина, помітивши, що чоловік вже добряче “веселий”. – У мене свято, будь ласка, зроби мені подарунок – піди з мого життя, – продовжив Віталік. – Ти хочеш подарунок? Ану пішли до гостей! Зараз тобі буде подарунок, – єхидно сказала Тамара. Віталік пішов за дружиною, але чоловік навіть не здогадувався, який подарунок йому приготувала дружина

Сорок п’ять. Ювілей. Тамара з ранку готує. Ювілей у чоловіка, не можна осоромитися перед його родичами. Звичайно ще не п’ятдесят, але Віталік запросив усю свою рідню. А це не мало: батьки, брат із сім’єю, дві сестри з сім’ями, третя сестра…

В Галини не стало тітки. Вона вирішила зʼїздити до хати тітки в село – перебрати речі… Галина відкрила шухляду комоду. Їй хотілося ще забрати деякі речі тітки на згадку. В шухляді були акуратно складені рушники, постільне. Відкривши другу шухляду, Галя побачила одяг. Деякі нічні сорочки та кофтинки були куплені про запас, лежали ще з етикетками. Галя провела рукою по них і раптом відчула під кофтинками щось тверде. На дні шухляди лежала якась дерев’яна скринька. Галя відкрила її і аж стрепенулася від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Галини не стало тітки. Вона вирішила зʼїздити до хати тітки в село – перебрати речі… Галина відкрила шухляду комоду. Їй хотілося ще забрати деякі речі тітки на згадку. В шухляді були акуратно складені рушники, постільне. Відкривши другу шухляду, Галя побачила одяг. Деякі нічні сорочки та кофтинки були куплені про запас, лежали ще з етикетками. Галя провела рукою по них і раптом відчула під кофтинками щось тверде. На дні шухляди лежала якась дерев’яна скринька. Галя відкрила її і аж стрепенулася від побаченого

Автобус повернув із шосе на ґрунтову сільську дорогу. До села залишалося їхати близько трьох кілометрів. В автобусі їхали лише два пасажири: Галина та її подруга Тетяна. Решта вийшли раніше, біля своїх сіл. – Ну, ось, і наше село скоро, –…

Віра готувала обід, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її колишній. – Нам треба поговорити, – одразу сказав Андрій. – Нам нема про що розмовляти, – спробувала припинити розмову Віра. – Це дуже важливо! – не відступав чоловік. – Добре, я буду сьогодні ввечері у кафе навпроти мого будинку, – погодилася жінка. Коли Віра прийшла, Андрій вже сидів за столиком. – Що тобі треба? – перейшла до справи Віра. – Віро, ти тільки не поспішай з відповіддю, – почав Андрій і зупинився. – Ну, я чекаю! – поквапила його Віра.  І Андрій все їй розповів. Віра вислухала його і застигла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра готувала обід, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її колишній. – Нам треба поговорити, – одразу сказав Андрій. – Нам нема про що розмовляти, – спробувала припинити розмову Віра. – Це дуже важливо! – не відступав чоловік. – Добре, я буду сьогодні ввечері у кафе навпроти мого будинку, – погодилася жінка. Коли Віра прийшла, Андрій вже сидів за столиком. – Що тобі треба? – перейшла до справи Віра. – Віро, ти тільки не поспішай з відповіддю, – почав Андрій і зупинився. – Ну, я чекаю! – поквапила його Віра.  І Андрій все їй розповів. Віра вислухала його і застигла від почутого

– Андрій, – звернулася Віра до свого нареченого. – Мені тобі щось треба повідомити. – У мене теж є до тебе розмова, – заявив Андрій. – Ну, гаразд, слухаю, що в тебе там, – посміхнулася Віра. Хлопець зробив довгу паузу….

– Тату, ми прийшли! – гукнула Лариса у відкриті двері й поставила сумку на сходах. Її півторарічний син Миколка стояв поряд. На ґанку з’явився ошатний дід Захар – батько Лариси. Він застібав ґудзики на рукаві білої сорочки. – Це хто такий прийшов до діда? – нахилившись, Захар узяв онука на руки. – Тату, ти кудись збираєшся?– здивовано запитала Лариса, помітивши ретельно поголені щоки батька і відчувши аромат одеколону. – Так, дочко, збираюся до міста, – відповів Захар. – Я прийняв важливе рішення – одружуватись буду! – Як, з ким?! – дочка рота відкрила від здивування. Вона не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Тату, ми прийшли! – гукнула Лариса у відкриті двері й поставила сумку на сходах. Її півторарічний син Миколка стояв поряд. На ґанку з’явився ошатний дід Захар – батько Лариси. Він застібав ґудзики на рукаві білої сорочки. – Це хто такий прийшов до діда? – нахилившись, Захар узяв онука на руки. – Тату, ти кудись збираєшся?– здивовано запитала Лариса, помітивши ретельно поголені щоки батька і відчувши аромат одеколону. – Так, дочко, збираюся до міста, – відповів Захар. – Я прийняв важливе рішення – одружуватись буду! – Як, з ким?! – дочка рота відкрила від здивування. Вона не розуміла, що відбувається

– Тату, ми прийшли. Ти вдома? – гукнула Лариса у відчинені двері й поставила сумку на сходи. Її півторарічний син Миколка подріботів до песика, що лежав біля своєї будки. Крізь вузенькі щілинки очей той ліниво глянув на маленького чоловічка, що…

Яна повернулася додому після чергового відрядження. Швидко розібрала речі і пішла в душу. Пролунав дзвінок у двері, а потім і стукіт. Стукали наполегливо. – Помитися спокійно не дають, – сама з собою розмовляючи, вона вийшла у коридор. Яна подивилася у вічко. Там стояв молодий хлопець. – Хто там? – запитала вона. – Таню, відкривай швидше. Я пішов від дружини. Вона все дізналася, – раптом сказав незнайомець. – Тані тут нема, – сказала Яна прочинивши двері. – Як нема? А де вона? Це Тані квартира! – вигукнув він. – Чоловіче, ви щось плутаєте! – Таня здивовано дивилася на гостя, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Яна повернулася додому після чергового відрядження. Швидко розібрала речі і пішла в душу. Пролунав дзвінок у двері, а потім і стукіт. Стукали наполегливо. – Помитися спокійно не дають, – сама з собою розмовляючи, вона вийшла у коридор. Яна подивилася у вічко. Там стояв молодий хлопець. – Хто там? – запитала вона. – Таню, відкривай швидше. Я пішов від дружини. Вона все дізналася, – раптом сказав незнайомець. – Тані тут нема, – сказала Яна прочинивши двері. – Як нема? А де вона? Це Тані квартира! – вигукнув він. – Чоловіче, ви щось плутаєте! – Таня здивовано дивилася на гостя, нічого не розуміючи

Дві сестри Таня та Яна вже досить давно стали дорослими. Обидві навчаються в інституті лише факультети різні. І ось вони вирішили, що настав час їм жити окремо від батьків. Бо де це бачено, що дорослі дівчата під наглядом батьків живуть….

Артем вийшов надвір і потягнувся. – Добре у бабусі в селі, – подумав хлопець. – Давно тут не був. Треба приїжджати частіше… Він обійшов подвірʼя і підійшов до бабусі. – Бабусю, я в магазин сходжу, – сказав Артем. – Тобі щось потрібно? – Та все є! – знизала плечима старенька. – Хіба що хліба… Артем вийшов за хвіртку, як одразу зустрівся із сусідкою, тіткою Вірою. Жінка витирала очі. – Що сталося, тітко Віро?! – ахнув Артем. – Ой, Артемчику, та дещо трапилося… – пробурмотіла сусідка. – Що ж там у вас таке, кажіть вже?! – Артем дивився на сусідку і не розумів, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Артем вийшов надвір і потягнувся. – Добре у бабусі в селі, – подумав хлопець. – Давно тут не був. Треба приїжджати частіше… Він обійшов подвірʼя і підійшов до бабусі. – Бабусю, я в магазин сходжу, – сказав Артем. – Тобі щось потрібно? – Та все є! – знизала плечима старенька. – Хіба що хліба… Артем вийшов за хвіртку, як одразу зустрівся із сусідкою, тіткою Вірою. Жінка витирала очі. – Що сталося, тітко Віро?! – ахнув Артем. – Ой, Артемчику, та дещо трапилося… – пробурмотіла сусідка. – Що ж там у вас таке, кажіть вже?! – Артем дивився на сусідку і не розумів, що відбувається

Артем вийшов надвір і з насолодою потягнувся. – Добре у бабусі в селі, – подумав хлопець. – Скільки ж я тут не був? П’ять, шість років? Треба приїжджати частіше… Він обійшов подвірʼя, погладив песика, що радісно підбіг до нього, і…

Сергій поїхав на вокзал, та зустрів дружину з синами. Сьогодні вони повернулися від батьків Світлани. – А я сюрприз зробив! – поки їхали додому похвалився Сергій. – Який? – сини почали наввипередки думати. – Це торт? Це кульки? – Торт по дорозі купимо, цей сюрприз набагато крутіший! – єхидно посміхнувся Сергій. Коли вся родина зайшла в квартиру, то сини одразу помітили «сюрприз». – Ух ти! – вигукували вони. – Справді круто! Тільки Світлана стояла на порозі кімнати і мало не плакала. – Що ти наробив?! – тільки й повторювала вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій поїхав на вокзал, та зустрів дружину з синами. Сьогодні вони повернулися від батьків Світлани. – А я сюрприз зробив! – поки їхали додому похвалився Сергій. – Який? – сини почали наввипередки думати. – Це торт? Це кульки? – Торт по дорозі купимо, цей сюрприз набагато крутіший! – єхидно посміхнувся Сергій. Коли вся родина зайшла в квартиру, то сини одразу помітили «сюрприз». – Ух ти! – вигукували вони. – Справді круто! Тільки Світлана стояла на порозі кімнати і мало не плакала. – Що ти наробив?! – тільки й повторювала вона

– Ти поводитимешся чемно? – Звісно! – Чесно? – Чесніше не буває! – Ну гаразд, повірю на слово! – Світлана цмокнула Сергія у щічку, покликала дітей, і вони поспішили на поїзд, Світлана з синами їхала на два тижні до своїх…

Повернутись вверх