Галина їхала на свою другу квартиру, у якій тимчасово жив брат її чоловіка. Сьогодні їй подзвонили сусіди і нажалілися на Юрія. – О, привіт! – посміхнувся Юрій, як тільки відкрив двері і побачив на порозі невістку. – Юра, на тебе жаліються сусіди! – одразу взялася за справу Галина. – Я повинна попросити тебе зʼїхати. – Як з’їхати? – здивувався чоловік. – Вибач, але ти не виправдав довіри! – рішуче сказала Галина. – Ах, так! Тоді ти маєш дізнатися дещо цікавеньке про свого чоловіка! – єхидно сказав Юрій. – Ти про що?- Галина здивовано дивилася на Юрія, не розуміючи, що відбувається

– Галино, ну чого ти? Це ж мій рідний брат, і йому зараз зовсім ніде жити. З Танею він розлучився, – тиснула на жалість дружині Андрій. – Якось не хочеться пускати Юрія у квартиру бабусі, – нерішуче відповіла жінка. –…

Андрій зайшов на кухню, де Ліля готувала вечерю. – Знову? – Андрій ледве стримувався від обурення. – Що знову? – перепитала дружина. – Твоя мама щойно мені надіслала повідомлення ! І повідомила дещо дуже цікаве! – єхидно посміхнувся чоловік. – Що вона повідомила? – підвела брови Ліля. – Не прикидайся! Ти і сама чудово знаєш що! І коли ти мені  планувала про це розповісти? – Андрій невдоволено подивився на дружину. – Та про що ти? Я тебе не розумію! – Ліля здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Знову? – Андрій ледве стримувався від обурення. – Може, годі? Чи можу я хоч раз провести відпустку зі своєю родиною, без твоєї мами? – Можеш, – крижаним тоном відповіла Ліля. – Без неї і… Без нас… – До чого…

Ірина з Миколою переїхали в нову квартиру. На вихідних вони розставляли меблі, чіпляли карнизи, прикручували полички. У понеділок Микола поїхав на роботу, а Ірина продовжила все облаштовувати. Вона вже закінчила з підвісними шафами і вирішила приготувати собі каву. У цей момент в двері хтось подзвонив. Ірина відчинила. На порозі стояла якась молода жінка, а поряд з нею двоє дітей. – Привіт! – сказала незнайомка. – А я Наталя, ваша сусідка. Посидьте з дітьми… Сказавши це, вона стала проводити дітей в квартиру. Ірина остовпіла. Вона не розуміла, що це робиться

Ірина з Миколою переїхали у нову квартиру в п’ятницю. На вихідних збирали й розставляли меблі, чіпляли карнизи і штори, прикручували полички. У понеділок Микола поїхав на роботу, а Ірина продовжувала робити затишок у новій оселі. В неї залишався ще тиждень…

Сашко повернувся додому з роботи. – Привіт, вечеряти будеш? Я котлеток насмажила, – сказала Ірина, зустрівши чоловіка в коридорі. – Звісно буду, – відповів Сашко, роззувся, дістав з кишені якісь ключі і поклав їх на тумбочці. – А що це за ключі? – поцікавилася Ірина. – Та мама поїхала в санаторій. І залишила мені ключі, щоб я придивився за її квартирою, – пояснив чоловік. Раптом в очах Ірини блиснули грайливі іскорки. – Нарешті! Нарешті, я зроблю це! – несподівано вигукнула Ірина. – Ти про що? Що ти зробиш? – Сашко здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Це що таке? – Ірина від розгубленості випустила з рук на підлогу свою сумочку. Сашко визирнув із-за спини дружини. Він не одразу зрозумів, про що саме вона каже. – Хто це зробив? – Жінка важко задихала, відчувши, що в…

Сергій ще солодко спав, як раптом його розбудив гавкіт сусідського собачки. Вставати зовсім не хотілося, але песик ніяк не заспокоювався. Сергій неохоче виліз з-під затишного пледу, вдягнув шорти й пішов глянути, що ж там таке! Біля хвіртки в сусідів він побачив якусь незнайому молоду жінку. Та намагалася потрапити на подвірʼя. – Здрастуйте, – Сергій з цікавістю оглянув незнайомку. – Якщо ви до баби Каті то її немає. Поїхала в місто… – Знаю, – незнайомка глянула на чоловіка. – Ви, мабуть, Сергій? – Так, це я, – здивувався чоловік. Він дивився на незнайомку й не розумів, що відбувається

Сергій після першого шлюбу одружуватися повторно не збирався. Йому з лишком вистачило першої дружини. Несамовитої та самозакоханої жінки. Найприкрішим було те, що до весілля Лариса була жінка–мрія, але щойно наречені переступили поріг квартири, де їм треба було будувати нове, щасливе…

До Тетяни Петрівни в село приїхав син Микола з дружиною. Вони привезли їй з дідом онуків погостювати. Хлопці обидва були раді діду й бабі. – Мамо, ти якщо що дзвони, – їдучи сказав Микола. Увечері внуки довго не могли вгамуватися. Зате вранці їх було не добудитися! – Бабусю, дай ще поспати, – бурмотів старший Денис. А молодший Вадим так міцно спав, що навіть не чув нічого. – Та скільки ж можна спати?! – обурилася Тетяна Петрівна. А потім вона помітила, що на підлозі щось лежить. Жінка придивилася й руками сплеснула від побаченого

– Привіт, Галино, дивлюся ти на городі пораєшся, ось вирішила зайти привітатися, – Тетяна Петрівна тупцювала біля хвіртки. Із Галиною Іванівною вони жили на різних кінцях села. Петрівна зі своїм дідом Віктором біля річки, а Галина ближче до лісу. Раніше…

Надія прийшла в гості до невістки. Яна пригостила свекруху чаєм і взялася готувати вечерю. – Чому ти постійно готуєш якісь дивні страви? – раптом запитала Надія у невістки. – Звичайні страви, – відмахнулася Яна. – Позавчора у вас на вечерю була варена картопля, – згадувала Надія. – Сьогодні деруни та суп, якесь дивне меню в тебе.  – Нам так подобається, – виправдовувалася Яна. Несподівано у іншій кімнаті прокинувся маленький син Яни і вона одразу побігла до нього. Надія скористалася моментом і заглянула у каструлю в якій щось готувала невістка. Жінка підняла кришку, глянула всередину і застигла від побаченого

Надія вважала свого сина ідеальним та практично геніальним. Ігор добре навчався в університеті, отримав спеціальність інженера і, як вважала його мати, запросто міг зробити переворот у світовій науці, економіці, творчості та інших галузях, тільки в рідному місті не було де…

Діана сиділа за робочим столом і чекала на дзвінок з однієї організації. Нарешті задзвонив телефон, і вона квапливо взяла слухавку. – Я вас слухаю! – сказала вона. – Як добре, що ви мені відповіли! – пролунав у телефоні чоловічий голос. – Ви, Діана? – Так, Діана… – обережно відповіла дівчина. – А ви хто? – Я – Петро, – сказав чоловік. – Доброго дня, Діано. – Петро? Який ще Петро? – невдоволено спитала вона. – Тільки благаю, не кладіть слухавку! – заволав у слухавку незнайомець. – Мені треба багато чого вам сказати, Діано… – Мені?! Що саме сказати? – Діана застигла з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається

Зранку погода за вікном була похмурою, і, напевно, тому настрій у Діани був дуже поганий. Вона, з тужливим виразом обличчя, сиділа за робочим столом і чекала на дзвінок з однієї організації. Нарешті задзвонив мобільний телефон, і вона квапливо піднесла його…

Микола отримав у спадок будинок діда. Найближчим вихідним він з дружиною Ларисою, та своєю матірʼю поїхали дивитися спадщину. – Ремонт звісно потрібен, але в цілому будинок хороший, – сказав Микола до дружини, оглянувши будинок. – Він чудовий! – відповіла Лариса. Все добре роздивившись сімʼя відправилася назад у місто. – Влітку почнемо ремонт робити? – запитав у дружини Микола. – Я туди більше ні ногою! – несподівано сказала Лариса. – Чому? Тобі ж все сподобалося, – запитав чоловік. – А це ти у своєї мами запитай! – уїдливо відповіла Лариса. – В сенсі у мами? – Микола здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Микола отримав у спадок будинок діда. Мати була з його батьком розлучена давно, а у діда Микола був єдиним онуком. Батькові будинок був не потрібен, свій є, а тому він віддав його синові. Микола та Лариса жили у квартирі дружини….

Олег з Галиною повернулися додому від батьків чоловіка. Тільки-но дружина вклала доньку у ліжко, вона покликала чоловіка на кухню. – Твоя мама нічого сьогодні не передала внучці? – спокійно спитала жінка. – Ні, сьогодні ні, – розвів руками Олег. – Та й навіщо, якщо Дарина сама була у них? – Ой, я зараз тобі розповім дещо цікаве! – Галина сіла навпроти чоловіка. – Розмовляла з твоєю мамою. І вона зізналася мені в дечому. – Ти про що? В чому вона зізналася? – не зрозумів Олег. І Галя все розповіла чоловіку. Олег вислухав дружину і застиг від почутого

– Бабуся з дідусем тобі передали, – гордо вимовив Олег і з важливим виглядом простяг дочці велику шоколадку, яка коштувала не менше двісті гривень. Галина здивовано подивилася на чоловіка. Вперше за п’ять років свекри передали щось для онуки, і це…

Повернутись вверх