Віра готувала на кухні вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. – Тату? – Віра не повірила, що чує голос батька. – Невже це ти? – Я, дочко. Дзвоню привітати тебе з ювілеєм. Тридцять п’ять – чудовий вік, – сказав батько. – Де ти був так довго? – Віра не дала договорити батьку. – Чому не дзвонив, не приїжджав? Я так чекала…Потім вирішила, що ти про мене забув… – Не забув доню…Звісно не забув, – радісно сказав чоловік. – Доню а ти отримала мій подарунок? – Який подарунок? – не зрозуміла жінка. Але Віра навіть уявити не могла, про який подаруное говорить їй батько

– Тату? – Віра не повірила, що чує голос батька. – Невже це ти? – Я, дочко. Дзвоню привітати тебе з ювілеєм. Тридцять п’ять – чудовий вік. – Де ти був так довго? – Віра не стала чекати на привітання….

Віра повернулася додому, і як тільки жінка переступила поріг квартири, з кухні почувся шум. – У нас що гості? – подумала вона. Віра швидко роззулася і вирушила на кухню. На кухні на неї чекали чоловік, свекри та зовиця. Вони осудливо глянули на жінку. – Прийшла значіть, – озвалася Любов Денисівна. – Прийшла, – спокійно відповіла Віра. – А що це у нас за збори? – Віро, ми хотіли обговорити з тобою дещо, – додав свекор. – Цікаво що саме? – усміхнулася невістка. – Ми хотіли обговорити, вчорашній вечір, – раптом сказав Віктор, і все висловив дружині. Віра вислухала родичів і застигла від обурення

– Може, ти передумаєш святкувати свій ювілей? – знову почав просити чоловік. – Найголовніше слово – ювілей, і я його святкуватиму! – Віра була категорична у своєму рішенні. Цілих п’ять років вона не збирала своїх родичів усіх разом, і коли…

Олена була на роботі, коли на її мобільний телефон подзвонили. Дзвонив чоловік. – Привіт! – відповіла Олена, піднявши слухавку. – Привіт! Тобі дзвонили, – спокійно сказав Вадим. – Куди? – здивувалася дружина. – Хто? – На домашній номер. Чоловік, – додав Вадим. – А хто він? – поцікавилася Олена. – А це я в тебе хотів спитати. Він посміявся з того, що я твій чоловік. І додав, що ви тепер разом, – несподівано сказав Вадим. – Він твій коханець? – Який ще коханець? – здивовано запитала Олена, не розуміючи, що відбувається

Вадим не відразу зрозумів, що за звук. Задзвонив телефон на холодильнику. – Алло, Олену можна? – Запитав чоловічий голос. – Її немає. А хто питає? – питання вилетіло само, хоча згадати важко, коли він востаннє говорив міським телефоном. – А…

Артем став затримуватись на роботі. А потім і зовсім перестав щось приховувати. Не пара, бачте, Ліля такому поважному пану! – Як ти мене набридла, – сказав чоловік, коли дружина з порога поцікавилася, де він так довго був. – Тобі яка різниця? – Я твоя дружина! – вигукнула Ліля. – Я маю право знати, де ти ходиш до другої години ночі! – А я от подумав, а чи потрібна мені така дружина? – сказав Артем. – І я вирішив, що ти мені тільки заважаєш! – В сенсі заважаю? – ахнула Ліля. – І що далі? Артем загадково посміхнувся. Ліля не розуміла, що відбувається

– Гарненько подумай, – з усмішкою сказав Артем, підсовуючи дружині аркуш паперу. – Підпишеш цей папірець, і діти залишаться з тобою. Якщо ні… Сама розумієш, бачитимешся ти з ними раз на місяць. І то, якщо пощастить. Ти ж знаєш, я…

Оксана помітила, що її коханий Павло дуже змінився останнім часом. Чоловік почав мало розмовляти, уникав зустрічей, часто не відповідав на дзвінки. – Павло, між нами все нормально? – запитала Оксана під час чергової зустрічі. – Звісно. А чому ти питаєш? – не зрозумів чоловік. – Просто ти віддалився від мене останнім часом, – пояснила Оксана. – Не хвилюйся, просто у мене виникли деякі «проблеми». Ти тут точно ні до чого, – усміхнувся Павло. Але Оксана навіть уявити не могла, які «проблеми» насправді турбують її коханого

Совість Оксану ніколи не хвилювала. З чого раптом? Хіба вона винна, що Павло ось вже шостий рік кохає її? Хіба вона просила його зраджувати дружину? Сам вибрав, сам вирішив… До чого тут вона? Вона жінка… Теж хотіла бути бажаною та…

– Олено, мама дзвонила, вони з батьком їдуть до нас у гості. Хочуть Ангеліну відвідати, – сказав Валентин зайшовши в кімнату до дружини. – Як у гості?! Потрібно щось приготувати! – вигукнула Олена і побігла на кухню. Свекри прийшли рівно за десять хвилин після того, як Валентин повідомив про їхній візит дружині. Людмила Сергіївна одразу взяла внучку на руки і пішла з Дмитром Олексійовичем на кухню. А Олена з Валентином почали накривати  стіл у вітальні. Раптом Олена почула дивні слова свекра з кухні. Жінка зайшла на кухню і аж ахнула від побаченого

– Зараз мама з татом приїдуть, – Валентин зайшов до кімнати, де Олена укладала однорічну доньку спати. Обличчя дівчини мимоволі витяглося. Новина була для неї неприємна. Відносини з Людмилою Сергіївною розладналися після народження дитини, хоча до цього були досить добрі….

Антоніна прийшла з роботи пізно. Вона відкрила двері своїм ключем і зайшла в квартиру. – Павлику, я вдома! – гукнула вона до свого сина, який теж уже мав прийти. Жінка швидко зняла туфлі, взула капці і зайшла на кухню. Павлик сидів за столом, поклавши голову на руки. Весь вигляд хлопця говорив про те, що він чимось дуже засмучений. Щаслива усмішка миттю зійшла з обличчя Антоніни. – Синку, що трапилося?! – ахнула вона. Павлик підняв голову і глянув на матір якимось важким поглядом. Антоніна не знала, що й думати

Антоніна прийшла з роботи пізно. Вона відкрила двері своїм ключем і зайшла в квартиру. – Павлику, я вдома! – гукнула вона до свого сина, який мав теж уже прийти. Жінка швидко зняла туфлі, взула капці і зайшла на кухню. П’ятнадцятирічний…

Олег повертався додому з роботи. Почало вже темніти… Олег підійшов до хати. У його вікнах світло не світилося світло. – І де, питається, її носить? – майнула в голові чоловіка думка. Олег увійшов у квартиру, дружини ніде не було. – Мабуть знову десь гуляє! – обурився він. Чоловік не встиг роззутися, як у двері подзвонили. На порозі стояла сусідка. – Олег Андрійович, – почала жінка. – Ви маєте дещо дізнатися про вашу дружину! – Слухаю вас? – зацікавився Олег. Сусідка відвела погляд в бік, зробила глибокий подих і все розповіла йому. Олег вислухав її і аж ахнув від почутого

Ця думка, що раптом пролунала набатом у голові, потрясла Олега настільки, що він зупинився просто посеред вулиці… Кілька хвилин стояв здивований… І раптом розсміявся. «Який же я не розумний! – подумав він. – Це ж так просто і очевидно ……

Дарина полола на городі грядки, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила її сестра Марія. – Дарино! Я ж тебе послухала, коли твоїй Ганні не було де жити, і впустила у свою квартиру! – сказала Марія. – І я тобі вдячна за це! – весело відповіла сестра. – Я навіть грошей за комунальні послуги з неї не брала, – продовжувала Марія. – Так, – підтвердила Дарина. – І знаєш як твоя донька мені віддячила? – запитала сестра. – В сенсі віддячила? – не зрозуміла Дарина. – Сама подивись! – Марія відправила на телефон Дарини повідомлення. Дарина відкрила повідомлення, глянула на фото і аж ахнула від побаченого

– Марія, виручай! – затораторила в слухавку Дарина. – Твоїй племінниці потрібна допомога! Тридцятирічна жінка, яка жодного разу не була одружена і займалася лише кар’єрою, за інерцією зняла окуляри. – Що сталося в Ганни? — стривожилась Марія, яка не бачила…

Ліда прибирала у квартирі, коли у двері постукали. Вона відкрила і побачила дівчину. – Я ваша сусідка. Ваш чоловік вчора сіль у мене просив. Я з ранку була в магазині, от і вам пачку прикупила! – вона простягла Ліді пакет. – Дякую, – відповіла Ліда. – Не варто було! Сусідка засміялася. – Нічого, у мене після переїзду часто траплялися такі казуси. Віра, – вона простягла руку. – Ліда! Може зайдете на чай? – запропонувала господиня. – Іншим разам, – відповіла гостя. Ліда попрощалася і зачинила двері. Але жінка навіть уявити не могла, як зміниться її життя після цього візиту сусідки

– Євгене, як тобі квартира? Подобається? – запитала Ліда у чоловіка. Той насупився і оцінювально обвів поглядом приміщення. – Ну, ми ж тут максимум на рік, тож підійде. Ліда посміхнулася та кивнула. Будівництво будинку із її квартирою, подарованою батьками, затягувалося….

Повернутись вверх