Пліткарка

Жіночий журнал

В Насті не стало дядька. Олександра Вікторовича провели в останню путь. На дев’ятий день, Настя накрила поминальний обід, організували поминки. В будинку Олександра Вікторовича зібралося багато людей, всі сиділи за столом і згадували чоловіка. Раптом з сусідньої кімнати почулися якісь дивні звуки, наче хтось свариться між собою. – А це ще що? – здивувалася Настя. Жінка встала з-за столу, вийшла в коридор, підійшла до дверей кімнати через які долинав шум, прислухалася і… ахнула від почутого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Насті не стало дядька. Олександра Вікторовича провели в останню путь. На дев’ятий день, Настя накрила поминальний обід, організували поминки. В будинку Олександра Вікторовича зібралося багато людей, всі сиділи за столом і згадували чоловіка. Раптом з сусідньої кімнати почулися якісь дивні звуки, наче хтось свариться між собою. – А це ще що? – здивувалася Настя. Жінка встала з-за столу, вийшла в коридор, підійшла до дверей кімнати через які долинав шум, прислухалася і… ахнула від почутого

— Я найстарший син, і спадок має дістатись мені! – заявив Леонід. — Та чого це?! – заперечив Микола. — Нас троє, отже, треба ділити на три частини! — Які ще частини?! – не витримав Сергій. — Я в батьківській…

– Ну, все мамо, я поїхала, – сказала Лариса матері. Вона поцілувала доньку Алісу, яка спала й поспішила на вокзал. Нарешті додому. В батьків у селі, звісно, теж добре, але хочеться вже й у своє ліжечко… Лариса відкрила двері в квартиру. – Шоста ранку, Сергій напевно ще спить, – подумала вона про чоловіка. – Треба ходити тихенько – хай відпочиває. Тільки шафу в спальні треба відкрити, щоб переодягнутися… Лариса обережно відкрила двері у спальню і подивилася на чоловіка. Він лежав обличчям до вікна. – А це ще хто?! – ахнула Лариса. – Чия це рука видніється з-під ковдри?! Лариса обійшла ліжко і побіліла від побаченого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ну, все мамо, я поїхала, – сказала Лариса матері. Вона поцілувала доньку Алісу, яка спала й поспішила на вокзал. Нарешті додому. В батьків у селі, звісно, теж добре, але хочеться вже й у своє ліжечко… Лариса відкрила двері в квартиру. – Шоста ранку, Сергій напевно ще спить, – подумала вона про чоловіка. – Треба ходити тихенько – хай відпочиває. Тільки шафу в спальні треба відкрити, щоб переодягнутися… Лариса обережно відкрила двері у спальню і подивилася на чоловіка. Він лежав обличчям до вікна. – А це ще хто?! – ахнула Лариса. – Чия це рука видніється з-під ковдри?! Лариса обійшла ліжко і побіліла від побаченого

– Ну ось чого це ти так скоро зазбиралася їхати додому? Ти ж хотіла завтра спокійно взяти квитки, без цього всього поспіху. – Та от колега подзвонила, у неї дочка занедужала, треба було б підмінити. Зараз сяду в нічний поїзд…

Ніна запідозрила, що Толік їй зраджує. Чоловік часто їздив на дачу сам – казав, що любить порибалити. Ніна вирішила все перевірити. Вона зібрала сумки й поїхала на дачу до Анатолія. Ніна зайшла на подвірʼя і раптом застигла… З їхньої лазні чулася музика й лунали голоси – жіночий і чоловічий! – Ну давай ще трошки, ой як добре! – галасувала якась жінка. А мужик примовляв: – Отак, люба? Ну давай ще! – Ах ось яка у нього тут значить риболовля! – подумала Ніна. Вона кинула сумки, пішла до лазні й різко відчинила двері. – Ну як там рибка, Толік?! – вигукнула вона й ахнула від несподіваного видовища

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна запідозрила, що Толік їй зраджує. Чоловік часто їздив на дачу сам – казав, що любить порибалити. Ніна вирішила все перевірити. Вона зібрала сумки й поїхала на дачу до Анатолія. Ніна зайшла на подвірʼя і раптом застигла… З їхньої лазні чулася музика й лунали голоси – жіночий і чоловічий! – Ну давай ще трошки, ой як добре! – галасувала якась жінка. А мужик примовляв: – Отак, люба? Ну давай ще! – Ах ось яка у нього тут значить риболовля! – подумала Ніна. Вона кинула сумки, пішла до лазні й різко відчинила двері. – Ну як там рибка, Толік?! – вигукнула вона й ахнула від несподіваного видовища

– Завтра до матері поїду, відвезу їй ковбаски, цукерок дорогих, виноградику, та по-господарству допоможу, – сказала Наталка. Вона налила собі ще чашку чаю і взяла ще одну булочку з маком. – Люблю з маком, не можу відмовитися, хоч може і…

Андрій сів у свою машину і зібрався було їхати додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був не знайомий. – Слухаю, – промовив він сухо й по-діловому, піднявши слухавку. – Говоріть! – Це я, привіт! – почув він у відповідь незнайомий жіночий голос. – Хто я? – спитав він. На тому кінці телефону не відповідали. – Кажіть же! – поквапив співрозмовника чоловік. – Це я, твоя мама! – несподівано відповіла співрозмовниця. – Мама? Що ви таке говорите! Навіщо так жартувати?! Моєї матері давно не стало! – здивовано вигукнув Андрій, не розуміючи, що відбувається

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій сів у свою машину і зібрався було їхати додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був не знайомий. – Слухаю, – промовив він сухо й по-діловому, піднявши слухавку. – Говоріть! – Це я, привіт! – почув він у відповідь незнайомий жіночий голос. – Хто я? – спитав він. На тому кінці телефону не відповідали. – Кажіть же! – поквапив співрозмовника чоловік. – Це я, твоя мама! – несподівано відповіла співрозмовниця. – Мама? Що ви таке говорите! Навіщо так жартувати?! Моєї матері давно не стало! – здивовано вигукнув Андрій, не розуміючи, що відбувається

– Синку… – Вибачте, але я не ваш син. Не треба так до мене звертатись. Мене звуть Андрій. – Андрій… Андрійку… Сину! Марія Євгенівна підвела голову і з сумом глянула в обличчя чоловіка, що стояв поруч із нею. У її…

Інна повернулася з роботи додому. Хотілося їсти. – Хоч би Данило своєї фірмової смаженої картопельки залишив, – подумала вона про чоловіка. Жінка зайшла в квартиру. Пахло, чимось смачненьким. Вона роздяглася й зайшла на кухню. На столі стояли тарілки з картопляним пюре і куркою. – Сідай! – Данило кивнув на стілець. – Ого, бачу ти щось новеньке приготував! – посміхнулася Інна. – Звичайна страва, – махнув рукою Данило. – У мене до тебе є розмова… Вони сіли за стіл. Їли мовчки. Інна нагріла чайник і заварила собі й чоловікові чаю. – І що ж там у тебе за розмова? – запитала вона. Данило задумливо подивився на дружину

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна повернулася з роботи додому. Хотілося їсти. – Хоч би Данило своєї фірмової смаженої картопельки залишив, – подумала вона про чоловіка. Жінка зайшла в квартиру. Пахло, чимось смачненьким. Вона роздяглася й зайшла на кухню. На столі стояли тарілки з картопляним пюре і куркою. – Сідай! – Данило кивнув на стілець. – Ого, бачу ти щось новеньке приготував! – посміхнулася Інна. – Звичайна страва, – махнув рукою Данило. – У мене до тебе є розмова… Вони сіли за стіл. Їли мовчки. Інна нагріла чайник і заварила собі й чоловікові чаю. – І що ж там у тебе за розмова? – запитала вона. Данило задумливо подивився на дружину

Хіба таким уявляла Інна своє заміжжя? Адже після весілля всього рік пройшов, і ось зараз сидить і витирає сльози: – А спочатку ж все непогано було. Батьки купили нам однокімнатну квартиру. На весіллі грошей надарували. Якими великими здавались тоді мені…

Олена Володимирівна прокинулася рано і одразу вирушила на кухню. На її подив, біля плити вже господарювала невістка. – Доброго ранку, – усміхнулася Світлана. – Доброго ранку! – відповіла їй Олена Володимирівна і скривилася. – Що це ти таке готуєш? – Борщ готую. Михайло його просто обожнює, – відповіла їй невістка, продовжуючи щось помішувати у каструлі. – Хіба так має пахнути борщ? – все ще дивувалася запаху свекруха. – А як, по вашому, він має пахнути? – відповіла Світлана, закрила кришкою каструлю і вийшла з кухні. Олена Володимирівна швидко підійшла до плити, зняла кришку, заглянула в каструлю і ахнула від побаченого

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена Володимирівна прокинулася рано і одразу вирушила на кухню. На її подив, біля плити вже господарювала невістка. – Доброго ранку, – усміхнулася Світлана. – Доброго ранку! – відповіла їй Олена Володимирівна і скривилася. – Що це ти таке готуєш? – Борщ готую. Михайло його просто обожнює, – відповіла їй невістка, продовжуючи щось помішувати у каструлі. – Хіба так має пахнути борщ? – все ще дивувалася запаху свекруха. – А як, по вашому, він має пахнути? – відповіла Світлана, закрила кришкою каструлю і вийшла з кухні. Олена Володимирівна швидко підійшла до плити, зняла кришку, заглянула в каструлю і ахнула від побаченого

– Що це? – Олена Володимирівна скривилася так, ніби її щойно пригостили чимось дивним.  Вона підвела ніс і зробила кілька обережних вдихів, ніби намагалася винюхати щось недобре. – Борщ, – з усмішкою відповіла Світлана, розкладаючи ложки та тарілки на стіл….

Христина купила красивий подарунок і вирушила на день народження до своєї свекрухи. Жінка прийшла трохи раніше, не хотілося спізнюватися. Чоловік Андрій був ще на роботі, мав підʼїхати згодом. Двері виявилися відчиненими, і Христина увійшла до квартири. Раптом, у вітальні вона почула голоси свекрухи та свекра. Христина хотіла зайти і привітатись, але раптом зупинилася, почувши своє ім’я. – Це вони про мене розмовляють? Цікаво…, – подумала жінка. Христина тихенько причаїлася в коридорі, прислухалася до розмови свекра і свекрухи і заціпеніла від почутого

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Христина купила красивий подарунок і вирушила на день народження до своєї свекрухи. Жінка прийшла трохи раніше, не хотілося спізнюватися. Чоловік Андрій був ще на роботі, мав підʼїхати згодом. Двері виявилися відчиненими, і Христина увійшла до квартири. Раптом, у вітальні вона почула голоси свекрухи та свекра. Христина хотіла зайти і привітатись, але раптом зупинилася, почувши своє ім’я. – Це вони про мене розмовляють? Цікаво…, – подумала жінка. Христина тихенько причаїлася в коридорі, прислухалася до розмови свекра і свекрухи і заціпеніла від почутого

Христина любила серпень. Це був місяць стиглих персиків, густого меду та пронизливо-синього неба. У дитинстві Христина часто проводила канікули у бабусі на селі і цілими днями бігала полями. Любила збирати букети із польових квітів. Саме у серпні дівчина познайомилася з…

Сергій їхав до батьків з важким серцем. Він мав розповісти їм дуже неприємну новину… Чоловік зайшов у підʼїзд і подзвонив у двері квартири батьків. Йому відкрив батько. Чоловік чомусь був дуже сердитий. – Привіт, – сказав він синові. – Добре, що ти прийшов. Заходь давай… – Привіт, тату, – кивнув Сергій, а в самого в голові промайнуло: – Невже їм уже хтось сказав? – Мама вдома? – запитав він. – Вдома, вдома, – невдоволено відповів батько. – Куди ж вона подінеться?! Сидить он, як примхлива пані. – Ти про що? – не зрозумів Сергій. – Що з тобою, тату? – А те що все, з мене досить! – раптом вигукнув той. Сергій не розумів, що відбувається

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій їхав до батьків з важким серцем. Він мав розповісти їм дуже неприємну новину… Чоловік зайшов у підʼїзд і подзвонив у двері квартири батьків. Йому відкрив батько. Чоловік чомусь був дуже сердитий. – Привіт, – сказав він синові. – Добре, що ти прийшов. Заходь давай… – Привіт, тату, – кивнув Сергій, а в самого в голові промайнуло: – Невже їм уже хтось сказав? – Мама вдома? – запитав він. – Вдома, вдома, – невдоволено відповів батько. – Куди ж вона подінеться?! Сидить он, як примхлива пані. – Ти про що? – не зрозумів Сергій. – Що з тобою, тату? – А те що все, з мене досить! – раптом вигукнув той. Сергій не розумів, що відбувається

Сергій їхав до своїх літніх батьків з важким серцем, тому що він мав розповісти їм дуже неприємну новину. Можна було, звісно, поки нічого й не говорити, але шила в мішку не сховаєш. Все одно, або дружина про це розповість спеціально….

Ліда була у відрядженні вже два тижні і зрозуміла, що дуже скучила за своїм чоловіком. Вона взяла квитки і приїхала посеред тижня, сюрпризом, буквально на два дні. Ліда приїхала рано-вранці, відчинила двері своїм ключем, тихенько скинула в темряві коридору взуття і пройшла до спальні. – Ще спить мій коханий, – усміхнулася вона, побачивши Андрія в ліжку. Вона хотіла було розбудити Андрія ніжним поцілунком, порадувати його. Раптом дружина помітила, що в ліжку лежало двоє. – А це ще що? – здивувалася вона. Ліда рішуче забрала ковдру з ліжка і остовпіла від побаченого

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда була у відрядженні вже два тижні і зрозуміла, що дуже скучила за своїм чоловіком. Вона взяла квитки і приїхала посеред тижня, сюрпризом, буквально на два дні. Ліда приїхала рано-вранці, відчинила двері своїм ключем, тихенько скинула в темряві коридору взуття і пройшла до спальні. – Ще спить мій коханий, – усміхнулася вона, побачивши Андрія в ліжку. Вона хотіла було розбудити Андрія ніжним поцілунком, порадувати його. Раптом дружина помітила, що в ліжку лежало двоє. – А це ще що? – здивувалася вона. Ліда рішуче забрала ковдру з ліжка і остовпіла від побаченого

– Рито, як ти могла так зі мною вчинити? Ми ж були ближчі, ніж сестри, – не стримавшись, заплакала Ліда. – Чому, скажи? – Вибач, – байдуже кинула Маргарита. – Чи не ти сама завжди казала, що на нашу дружбу…

Василь прийшов додому пізно. Він зайшов у квартиру й, не роззуваючись, попрямував на кухню. Його дружина Зоряна стояла біля плити й помішувала в каструлі запашний борщ. Василь мовчки сів за стіл. – Любий, як справи? – запитала дружина. – Пізнувато ти сьогодні. А чого це ти вдягнений і взутий сидиш? Зоряна здивовано дивилася на чоловіка. – Я йду, Зоряно, – раптом заявив Василь. – Що ти кажеш? – не зрозуміла вона. – Куди йдеш? Ти про що? – Я покохав іншу, – продовжив Василь. – Що?! Як?! – Зоряна не вірила своїм вухам. Василь важко зітхнув: – Втомився я, Зоряно. – Ти серйозно?! – жінка не розуміла, що це таке робиться

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Василь прийшов додому пізно. Він зайшов у квартиру й, не роззуваючись, попрямував на кухню. Його дружина Зоряна стояла біля плити й помішувала в каструлі запашний борщ. Василь мовчки сів за стіл. – Любий, як справи? – запитала дружина. – Пізнувато ти сьогодні. А чого це ти вдягнений і взутий сидиш? Зоряна здивовано дивилася на чоловіка. – Я йду, Зоряно, – раптом заявив Василь. – Що ти кажеш? – не зрозуміла вона. – Куди йдеш? Ти про що? – Я покохав іншу, – продовжив Василь. – Що?! Як?! – Зоряна не вірила своїм вухам. Василь важко зітхнув: – Втомився я, Зоряно. – Ти серйозно?! – жінка не розуміла, що це таке робиться

Василь любив спостерігати за сходом сонця. То був його маленький ритуал. Він дивився, як сонце забарвлює місто, а сам думав про минулий день… Втім, останнім часом він рідко насолоджувався цією красою. Думки були зайняті зовсім іншим. Вже кілька місяців Василь…

Повернутись вверх