Пліткарка

Жіночий журнал

Наближався день народження свекрухи Каті. І вона вирішила подарувати матері чоловіка незабутній подарунок… – Я їй приготувала таке, що вона одразу про все забуде! – хвалилася подругам Катя. – І оторопіє, коли на нього дивитиметься. Але нікуди не подінеться, не викине. Буде і зберігати мій подарунок, і тримати на видному місці. Ось так! Тут Катя згадала сьогоднішній ранок. Як вона несла свій подарунок, запакований у гарний папір. Як вручала свекрусі. Та почала його розгортати, але Катя попередила: – Відкрити пізніше. А ввечері Катерина зайшла в гості до свекрухи, й застигла від почутого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наближався день народження свекрухи Каті. І вона вирішила подарувати матері чоловіка незабутній подарунок… – Я їй приготувала таке, що вона одразу про все забуде! – хвалилася подругам Катя. – І оторопіє, коли на нього дивитиметься. Але нікуди не подінеться, не викине. Буде і зберігати мій подарунок, і тримати на видному місці. Ось так! Тут Катя згадала сьогоднішній ранок. Як вона несла свій подарунок, запакований у гарний папір. Як вручала свекрусі. Та почала його розгортати, але Катя попередила: – Відкрити пізніше. А ввечері Катерина зайшла в гості до свекрухи, й застигла від почутого

Катя не любила свою свекруху. І це було взаємно. Бачились вони рідко, але зараз наближався день народження матері чоловіка. І Катя вирішила подарувати жінці незабутній подарунок. – Я їй приготувала таке, що вона все одразу забуде! І оторопіє, коли на…

Людмила із своєю сестрою, яка гостювала у них, повернулася додому. Тільки-но жінки зайшли в коридор, як почули, що з кухні долинають голоси. – Тихо! – Людмила приклала палець до губ і притримала сестру за руку. — Свекруха із сусідкою розмовляє, вони подруги. Жінки причаїлися в коридорі. – Ти що, хочеш тут стояти і підслуховувати? – пошепки запитала Світлана, округливши очі. – А чому ні? Зараз свекруха щось про мене розповідатиме. Валентина Георгіївна – її найкраща подруга, вона з нею ділиться всім, – усміхнулася Людмила. Сестри прислухалися до розмови Ніни Олександрівни і застигли від почутого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила із своєю сестрою, яка гостювала у них, повернулася додому. Тільки-но жінки зайшли в коридор, як почули, що з кухні долинають голоси. – Тихо! – Людмила приклала палець до губ і притримала сестру за руку. — Свекруха із сусідкою розмовляє, вони подруги. Жінки причаїлися в коридорі. – Ти що, хочеш тут стояти і підслуховувати? – пошепки запитала Світлана, округливши очі. – А чому ні? Зараз свекруха щось про мене розповідатиме. Валентина Георгіївна – її найкраща подруга, вона з нею ділиться всім, – усміхнулася Людмила. Сестри прислухалися до розмови Ніни Олександрівни і застигли від почутого

— І це ти називаєш прибиранням? Завжди підозрювала, що домашнє господарство це не твоє! – завила свекруха. – З чого раптом? — брови Людмили поповзли вгору. — Раніше вас все влаштовувало. — Все пізнається в порівнянні — повчально відповіла та….

Будильник дзвонив без упину. Галина, пробурмотіла щось невиразне, простягла руку і вимкнула його. Вставши з ліжка, Галина вийшла зі спальні. На кухні, наливши собі чашку кави, жінка замислилась. Годинник на мікрохвильовій печі показував без десяти шість. – Ще цілих три години можна ні про що не думати…, – сказала сама до себе жінка. Вона позіхнула і вже збиралася повертатися в теплу постіль, як раптом до неї долинув приглушений голос чоловіка. Жінка тихенько підійшла до дверей кабінету Сергія і зрозуміла, що він розмовляє по телефону. Галина прислухалася до розмови і ахнула від почутого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Будильник дзвонив без упину. Галина, пробурмотіла щось невиразне, простягла руку і вимкнула його. Вставши з ліжка, Галина вийшла зі спальні. На кухні, наливши собі чашку кави, жінка замислилась. Годинник на мікрохвильовій печі показував без десяти шість. – Ще цілих три години можна ні про що не думати…, – сказала сама до себе жінка. Вона позіхнула і вже збиралася повертатися в теплу постіль, як раптом до неї долинув приглушений голос чоловіка. Жінка тихенько підійшла до дверей кабінету Сергія і зрозуміла, що він розмовляє по телефону. Галина прислухалася до розмови і ахнула від почутого

Будильник дзвонив без зупину. Галина, пробурмотівши щось невиразне, простягла руку і вимкнула його. Ну ось вихідний сьогодні незапланований, ну і, звичайно, будильник вона забула вимкнути … У кімнаті було ще темно – світало взимку пізно. На годиннику – початок шостої….

Петро з самого ранку зібрався у місто, зустрічати свою сестру Таню. Вже на виїзді з села його машина забуксувала. Поки Петро з другом Миколою витягали машину, з хати вискочила його мати – тітка Галя. – Ну що, зустріли? – єхидно запитала вона. – Зв’яжешся з вами! Тетянка вже з вокзалу дзвонила, пішла шукати машину. – Та мамо, перший раз таке, – у відповідь буркнув Петро. Машину Микола з Петром все-таки витягли, а Тані все не було. Вони занепокоїлися. На під’їзді до вокзалу ще здалека вони побачили машину на узбіччі. Під’їхали, вийшли. Микола як подивився всередину, то й оторопів

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Петро з самого ранку зібрався у місто, зустрічати свою сестру Таню. Вже на виїзді з села його машина забуксувала. Поки Петро з другом Миколою витягали машину, з хати вискочила його мати – тітка Галя. – Ну що, зустріли? – єхидно запитала вона. – Зв’яжешся з вами! Тетянка вже з вокзалу дзвонила, пішла шукати машину. – Та мамо, перший раз таке, – у відповідь буркнув Петро. Машину Микола з Петром все-таки витягли, а Тані все не було. Вони занепокоїлися. На під’їзді до вокзалу ще здалека вони побачили машину на узбіччі. Під’їхали, вийшли. Микола як подивився всередину, то й оторопів

– Ба-а-а-бусю, а мама скоро приїде? Микола поїв смажену картоплю, молоком запив, а ще баба йому білий хліб маслом та варенням намазала, сказала, що це таке тістечко. Микола так набігався, що ноги тремтіли від втоми він зголоднів. Їв усе підряд,…

Лариса приїхала на дачу до свекрухи. Дарина Дмитрівна попросила допомогти прибрати будинок, який вона хотіла продати. – Ларисо, ти поки що перебери речі на горищі, а я знизу порядками займуся, – попросила свекруха у Лариси. – Добре, – погодилася невістка. Лариса почала перебирати речі на горищі. Жінка знайшла дитячі фотографії та малюнки Анатолія, і несподівано натрапила на цілу папку з документами. Більшість їх, звичайно, були марними. Але серед цієї стоси пожовклих листів виділялася товста, наче цегла папка. Лариса відкрила її, переглянула документи і застигла від побаченого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса приїхала на дачу до свекрухи. Дарина Дмитрівна попросила допомогти прибрати будинок, який вона хотіла продати. – Ларисо, ти поки що перебери речі на горищі, а я знизу порядками займуся, – попросила свекруха у Лариси. – Добре, – погодилася невістка. Лариса почала перебирати речі на горищі. Жінка знайшла дитячі фотографії та малюнки Анатолія, і несподівано натрапила на цілу папку з документами. Більшість їх, звичайно, були марними. Але серед цієї стоси пожовклих листів виділялася товста, наче цегла папка. Лариса відкрила її, переглянула документи і застигла від побаченого

Заміж за веселуна Толіка Ларисою вийшла в інституті. Вони познайомилися на практиці, де молоді агрономи з одного університету зненацька перетнулися з геофізиками з іншого. Толік був товариським хлопцем. Чудово грав на гітарі, гарно співав і найкраще варив гречку з тушонкою…

Микола побіг на кухню по каву. Він вже третій раз кипʼятив чайник, бо спілкувався з Ларисою! Це була його нова знайома по переписці. Лариса була дуже цікава й весела дівчина. От тільки фото не було – тільки квіточка… Через два дні Микола вже думав, куди ж їм можна буде піти погуляти. Але Лариса відмовляла йому в побаченні. Жартувала, що в неї чоловік і троє дітей… Миколі вже починало це набридати. І тут раптом Лариса запросила його в кіно! – Привіт! – підійшла до нього дівчина на сходах біля кінотеатру. Микола обернувся і рота розкрив рота від подиву. Це ж вона!

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола побіг на кухню по каву. Він вже третій раз кипʼятив чайник, бо спілкувався з Ларисою! Це була його нова знайома по переписці. Лариса була дуже цікава й весела дівчина. От тільки фото не було – тільки квіточка… Через два дні Микола вже думав, куди ж їм можна буде піти погуляти. Але Лариса відмовляла йому в побаченні. Жартувала, що в неї чоловік і троє дітей… Миколі вже починало це набридати. І тут раптом Лариса запросила його в кіно! – Привіт! – підійшла до нього дівчина на сходах біля кінотеатру. Микола обернувся і рота розкрив рота від подиву. Це ж вона!

Микола побіг по каву на кухню, поки йому не відповіли на повідомлення. Він вже втретє закип’ятив електрочайник, доки спілкувався з Ларисою – новою знайомою по переписці. Дуже цікава, весела дівчина, шкода, замість фото лише квіточка. Микола другий день просив її…

Олена поверталася додому з важкими сумками в руках. – Наталко? Привіт! – зустріла вона свою сусідку. – О… Олена, привіт…, – усміхнулася у відповідь Наталка. Олені здалося, що сусідка зніяковіла, побачивши її, і хотіла піти. – Як життя? – запитала Олена. – Та нічого…, – відмахнулася сусідка. – А я дивлюся у тебе нова стрижка, макіяж… – Олена відзначила зміни в зовнішності сусідки. – Та в мене День народження було, от і вирішила порадувати себе, – сказала Наталка і пішла. Раптом Олена вловила аромат парфумів сусідки. – Де я вже чула цей аромат? – подумала Олена, напружила памʼять і… застигла від несподіваної здогадки

  • 11 місяців тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Олена поверталася додому з важкими сумками в руках. – Наталко? Привіт! – зустріла вона свою сусідку. – О… Олена, привіт…, – усміхнулася у відповідь Наталка. Олені здалося, що сусідка зніяковіла, побачивши її, і хотіла піти. – Як життя? – запитала Олена. – Та нічого…, – відмахнулася сусідка. – А я дивлюся у тебе нова стрижка, макіяж… – Олена відзначила зміни в зовнішності сусідки. – Та в мене День народження було, от і вирішила порадувати себе, – сказала Наталка і пішла. Раптом Олена вловила аромат парфумів сусідки. – Де я вже чула цей аромат? – подумала Олена, напружила памʼять і… застигла від несподіваної здогадки

– Ну, розповідай, Олено… На що скаржишся? – Таїса сиділа на дивані та уважно розглядала старшу сестру, Олену. Старшою вона була лише за роками, а ось розумною та кмітливою в їхній родині завжди вважали молодшу Таїсу. Вона і школу закінчила…

– Послухай мене, Андрію! – голос Діани аж дзвенів. – Я їду до своєї бабусі в село. І знаєш що? Можливо, я не повернуся! Її чоловік Андрій оторопів. Він хотів щось сказати, але Діана вже не слухала. Вона дістала валізу з шафи у коридорі. Речі летіли в валізу абияк – теплий светр, джинси, футболки… Минув тиждень у селі. Телефон Діани не замовкав від дзвінків і повідомлень Андрія. Вона не відповідала. Тільки надіслала коротке повідомлення: «Мені потрібен час подумати. Будь ласка, не дзвони». А якось Діана побачила на ґанку якусь коробку. Вона відкрила її й застигла від побаченого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Послухай мене, Андрію! – голос Діани аж дзвенів. – Я їду до своєї бабусі в село. І знаєш що? Можливо, я не повернуся! Її чоловік Андрій оторопів. Він хотів щось сказати, але Діана вже не слухала. Вона дістала валізу з шафи у коридорі. Речі летіли в валізу абияк – теплий светр, джинси, футболки… Минув тиждень у селі. Телефон Діани не замовкав від дзвінків і повідомлень Андрія. Вона не відповідала. Тільки надіслала коротке повідомлення: «Мені потрібен час подумати. Будь ласка, не дзвони». А якось Діана побачила на ґанку якусь коробку. Вона відкрила її й застигла від побаченого

Діана стояла біля вікна, дивлячись на похмуре вересневе небо. Сірі хмари повільно пливли над містом, готові будь-якої миті піти дощем. Жінка зітхнула. – Я їду до бабусі, Андрію, – тихо, але твердо сказала вона, не обертаючись. Пролунав звук вилки, що…

Ольга проспала будильник і зараз бігала по квартирі, намагаючись зібратися на роботу і зібрати сина, до садка. – Коханий! Ти забереш Вітю? — гукнула Ольга зі спальні. – Заберу! — обізвався Сергій. І вона побігла з сином до садка. Хлопчика зустріла вихователька, а Оля поспішила на роботу. — Боже, як я запізнююся…, — пробурмотіла вона, дістала телефон, щоб попередити клієнтку про запізнення. Ольга придивилась і зрозуміла, що телефон не її. Вони з Сергієм переплутали телефони. Раптом телефон у її руках завібрував, і на екрані з’явилося повідомлення. Ольга швидко глянула на повідомлення і застигла від прочитаного

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга проспала будильник і зараз бігала по квартирі, намагаючись зібратися на роботу і зібрати сина, до садка. – Коханий! Ти забереш Вітю? — гукнула Ольга зі спальні. – Заберу! — обізвався Сергій. І вона побігла з сином до садка. Хлопчика зустріла вихователька, а Оля поспішила на роботу. — Боже, як я запізнююся…, — пробурмотіла вона, дістала телефон, щоб попередити клієнтку про запізнення. Ольга придивилась і зрозуміла, що телефон не її. Вони з Сергієм переплутали телефони. Раптом телефон у її руках завібрував, і на екрані з’явилося повідомлення. Ольга швидко глянула на повідомлення і застигла від прочитаного

Ранок у Ольги та Сергія почався із запізнення. Проспавши сигнал будильника, вони обоє бігали по квартирі, намагаючись одночасно зібратися на роботу і зібрати сина, Вітю, до садка. – Коханий! Ти забереш Вітю, добре? — гукнула Ольга зі спальні, натягуючи штани…

Марина з Андрієм одружилися. У них народився синочок Мишко. Андрій дуже змінився. Він став серйознішим і часто любив гуляти із сином. Одного дня, чоловік затримався на прогулянці, й Марина вирішила йому подзвонити. Жінка взяла мобільний, набрала номер Андрія і раптом застигла від почутого. Його телефон дзвонив у сусідній кімнаті! – Ну як так?! – обурено вигукнула Марина. – Взяти й забути телефон вдома! Вона швидко одяглася й побігла у парк, де чоловік гуляв із сином. Ще здалеку вона почула гучний голос друга Андрія – Ігоря. Марина прискорила крок і раптом зупинилася. Вона прислухалася й вухам своїм не повірила

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина з Андрієм одружилися. У них народився синочок Мишко. Андрій дуже змінився. Він став серйознішим і часто любив гуляти із сином. Одного дня, чоловік затримався на прогулянці, й Марина вирішила йому подзвонити. Жінка взяла мобільний, набрала номер Андрія і раптом застигла від почутого. Його телефон дзвонив у сусідній кімнаті! – Ну як так?! – обурено вигукнула Марина. – Взяти й забути телефон вдома! Вона швидко одяглася й побігла у парк, де чоловік гуляв із сином. Ще здалеку вона почула гучний голос друга Андрія – Ігоря. Марина прискорила крок і раптом зупинилася. Вона прислухалася й вухам своїм не повірила

– Я в нашому домі цю людину бачити не хочу! – заявила Марина. – А якщо тобі друзі дорожчі за сім’ю, можеш сміливо йти і подавати на розлучення! Все одно Ігор тебе бачить частіше за рідних дітей… …Коли Марина десять…

Повернутись вверх