Пліткарка

Жіночий журнал

Микола поїхав на риболовлю з самого рання. Було вже пізно, а чоловік все не повертався. Його дружина Ліда захвилювалася. Вона й дзвонила не раз, але Микола не відповідав… Приїхав він пізно і не один. Почувся шум машини. Старий пом’ятий мотоцикл Миколи тягнув на буксирі блискучий джип… Розгублений чоловік сидів за кермом. Коли вони під’їхали, з джипа вискочив якийсь мужик і підійшов до Миколи. – Ну що, друже, по руках? – запитав він. – Ось, тримай, і розбіглися! Чоловік дістав дві пачки грошей, дав їх Миколі, сів у джип і поїхав. Ліда не розуміла, що це робиться

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола поїхав на риболовлю з самого рання. Було вже пізно, а чоловік все не повертався. Його дружина Ліда захвилювалася. Вона й дзвонила не раз, але Микола не відповідав… Приїхав він пізно і не один. Почувся шум машини. Старий пом’ятий мотоцикл Миколи тягнув на буксирі блискучий джип… Розгублений чоловік сидів за кермом. Коли вони під’їхали, з джипа вискочив якийсь мужик і підійшов до Миколи. – Ну що, друже, по руках? – запитав він. – Ось, тримай, і розбіглися! Чоловік дістав дві пачки грошей, дав їх Миколі, сів у джип і поїхав. Ліда не розуміла, що це робиться

Рано-вранці, тільки-но почало світати, Микола тихо встав і пішов збиратися. Він ще звечора зібрав усе необхідне і поклав у багажник свого старого мотоцикла. Давно вже Микола морочився з ним, бо ж якщо мотоцикл зламається, на нову машину грошей у Миколи…

– Мамо, я тепер маю дуже хорошу роботу! – якось заявив Данило матері. – Курси от закінчив. Класно, так мамо? Ірина пораділа за сина. А Данило тепер відчував себе справжнім чоловіком. І мамі й бабусі подарунки став дарувати та й на господарство грошей давати. – Ось це здобувач у нас, з таким онуком не пропадеш! – раділа бабуся. А потім старенька здогадалася про ще одну річ. – Іро, наш хлопчик, здається, закохався! – сказала вона доньці. Данило ж одного разу заявив: – Мамо, я сьогодні збираюся на побачення. Її звуть Аліса, і вона просто чудова! Я скоро вас познайомлю… Ірина розхвилювалася, а незабаром їй подзвонила якась жінка

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Мамо, я тепер маю дуже хорошу роботу! – якось заявив Данило матері. – Курси от закінчив. Класно, так мамо? Ірина пораділа за сина. А Данило тепер відчував себе справжнім чоловіком. І мамі й бабусі подарунки став дарувати та й на господарство грошей давати. – Ось це здобувач у нас, з таким онуком не пропадеш! – раділа бабуся. А потім старенька здогадалася про ще одну річ. – Іро, наш хлопчик, здається, закохався! – сказала вона доньці. Данило ж одного разу заявив: – Мамо, я сьогодні збираюся на побачення. Її звуть Аліса, і вона просто чудова! Я скоро вас познайомлю… Ірина розхвилювалася, а незабаром їй подзвонила якась жінка

Коли Микола дізнався, що Ірина матиме дитину, то пообіцяв на ній одружитися. Жили вони разом уже другий рік. Заяву спочатку подали, але Микола тоді терміново поїхав у відрядження. Ну, а потім ніяк зібратися не могли. – Миколо, я розумію, що…

Степан їхав по трасі, дотримуючись всіх правил дорожнього руху. Раптом його зупинив свисток інспектора… Чоловік слухняно зупинив свою машину на узбіччі… Інспектор, замість того, щоб одразу йти спілкуватися з водієм, чомусь довго дивився на напис, який був написаний з правого боку машини Степана. – А це ще у вас навіщо? – через якийсь час запитав він, навіть не дивлячись документи, які простягав йому Степан. – Що – навіщо? – Степан не розумів, що відбувається

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Степан їхав по трасі, дотримуючись всіх правил дорожнього руху. Раптом його зупинив свисток інспектора… Чоловік слухняно зупинив свою машину на узбіччі… Інспектор, замість того, щоб одразу йти спілкуватися з водієм, чомусь довго дивився на напис, який був написаний з правого боку машини Степана. – А це ще у вас навіщо? – через якийсь час запитав він, навіть не дивлячись документи, які простягав йому Степан. – Що – навіщо? – Степан не розумів, що відбувається

Степан їхав по трасі, дотримуючись всіх правил дорожнього руху, коли його зупинив свисток інспектора. Він слухняно зупинився на узбіччі. Інспектор, замість того, щоб одразу йти спілкуватися з водієм, довго дивився на напис, який був нанесений на правий бік автомобіля Степана….

Віра насмажила курячих котлеток, зварила картоплі. – Михайле, йди вечеряти! – гукнула вона до чоловіка. Михайло зʼявився на кухні. – Ммм, як смачно пахне! – усміхнувся він, сідаючи за стіл. – Доречі, я з мамою розмовляв. Мама сказала, що цього року знову зустрічатимемо Новий рік у нас! – Цьому не бувати! – вигукнула Віра. – Ти не рада?  – Михайло здивовано глянув на дружину. – Михайле! Ти згадай, що було минулого року! І ти хочеш, щоб я знову погодилася на таке?! – обурилася жінка. – Віро, ти про що? Що було минулого року? – Михайло здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра насмажила курячих котлеток, зварила картоплі. – Михайле, йди вечеряти! – гукнула вона до чоловіка. Михайло зʼявився на кухні. – Ммм, як смачно пахне! – усміхнувся він, сідаючи за стіл. – Доречі, я з мамою розмовляв. Мама сказала, що цього року знову зустрічатимемо Новий рік у нас! – Цьому не бувати! – вигукнула Віра. – Ти не рада?  – Михайло здивовано глянув на дружину. – Михайле! Ти згадай, що було минулого року! І ти хочеш, щоб я знову погодилася на таке?! – обурилася жінка. – Віро, ти про що? Що було минулого року? – Михайло здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Мама сказала, що цього року знову зустрічатимемо Новий рік у нас, – очі Михайла сяяли від радості. – Усією родиною! Здорово, правда? – Боже! – не стрималася Віра. – Не зрозумів, – Михайло здивовано глянув на дружину. – Ти…

Алла прийшла на роботу в хорошому настрої. – Привіт, Віро, – привіталася вона з своєю колегою, як тільки зайшла в кабінет. – Привіт, – буркнула подруга. – Віро, щось сталося? – Алла помітила, що Віру явно щось хвилює. – Ні…, тобто так…Алло я навіть не знаю, як тобі про це сказати….Загалом, це стосується твого чоловіка, – раптом сказала Віра. – Олега? Ти про що? – явно зацікавилася Алла. – Краще, щоб ти сама все побачила, – тихо додала Віра, дістала свій телефон, відкрила на ньому якесь фото і показала його подрузі. Алла глянула на фото і застигла від побаченого

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Алла прийшла на роботу в хорошому настрої. – Привіт, Віро, – привіталася вона з своєю колегою, як тільки зайшла в кабінет. – Привіт, – буркнула подруга. – Віро, щось сталося? – Алла помітила, що Віру явно щось хвилює. – Ні…, тобто так…Алло я навіть не знаю, як тобі про це сказати….Загалом, це стосується твого чоловіка, – раптом сказала Віра. – Олега? Ти про що? – явно зацікавилася Алла. – Краще, щоб ти сама все побачила, – тихо додала Віра, дістала свій телефон, відкрила на ньому якесь фото і показала його подрузі. Алла глянула на фото і застигла від побаченого

Алла останнім часом все більше відчувала, що з Олегом у неї нічого не вийде. Вже зустрічаються близько двох років, разом працюють, але він навіть і не збирається робити пропозицію. І якщо вона починає розмову на цю тему, спритно йде від…

Катя щойно поклала телефон на стіл, як раптом їй надійшло повідомлення. Воно було з банку… Катя глянула на екран і ахнула. Її чоловік Микола купив щось за тисячу гривень. – І що він міг узяти? – подумала жінка. – Ще й річниця ж у нас сьогодні… За пів години Микола зайшов у квартиру і гукнув Катю. Вона вийшла на зустріч і побачила в руках чоловіка… Айстри! Букет був великим і красивим. – З річницею, люба! – сказав Микола. Катя посміхнулася і взяла букет. – До речі, а що ти купив за тисячу гривень? – запитала вона. Чоловік загадково посміхнувся. Катя застигла в очікуванні, підозрюючи щось недобре

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя щойно поклала телефон на стіл, як раптом їй надійшло повідомлення. Воно було з банку… Катя глянула на екран і ахнула. Її чоловік Микола купив щось за тисячу гривень. – І що він міг узяти? – подумала жінка. – Ще й річниця ж у нас сьогодні… За пів години Микола зайшов у квартиру і гукнув Катю. Вона вийшла на зустріч і побачила в руках чоловіка… Айстри! Букет був великим і красивим. – З річницею, люба! – сказав Микола. Катя посміхнулася і взяла букет. – До речі, а що ти купив за тисячу гривень? – запитала вона. Чоловік загадково посміхнувся. Катя застигла в очікуванні, підозрюючи щось недобре

– Кохана! – радісно вигукнув Микола. – З річницею тебе! Чоловік зайшов у кімнату і з широкою усмішкою простягнув дружині якусь коробку. Катя подивилася на задоволеного чоловіка, а потім на подарунок, який навіть не був запакований у святкову упаковку. – Електричний…

Катя сиділа на роботі. Жінка вдавала, що обробляє документи в компʼютері, хоча переживала вона за інше і думати про роботу ніяк не могла. Всі її думки були про сина… Вчора вчителька сказала, що її дуже непокоїть поведінка Федора. – Він що, погано поводиться? – здивувалася Катя. Здивувалася, тому що їхній Федько завжди був слухняним хлопчиком! Син і вчиться нормально, і вдома він помічник разом із татом… – А ви хіба не помічали? – раптом запитала вчителька. – Чого не помічала? – Катя застигла від здивування

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя сиділа на роботі. Жінка вдавала, що обробляє документи в компʼютері, хоча переживала вона за інше і думати про роботу ніяк не могла. Всі її думки були про сина… Вчора вчителька сказала, що її дуже непокоїть поведінка Федора. – Він що, погано поводиться? – здивувалася Катя. Здивувалася, тому що їхній Федько завжди був слухняним хлопчиком! Син і вчиться нормально, і вдома він помічник разом із татом… – А ви хіба не помічали? – раптом запитала вчителька. – Чого не помічала? – Катя застигла від здивування

Катя сиділа на роботі і вдавала, що обробляє документи в компʼютері. Але думати про справи вона не могла, всі її думки були про сина. Вчора вчителька сказала, що її дуже непокоїть поведінка Федора. – Він що, погано поводиться? – здивувалася…

Андрій приїхав у магазин. Він купив найдешевших продуктів і пішов на касу. Грошей до зарплати вже майже не було… – Внучику, а не знайдеться у тебе гривень двадцять на хліб? – Андрій і не помітив зовсім сивого старого. – Тяжко, дідусю? – запитав співчутливо Андрій, порпаючись у кишенях. Але там нічого не було. – Ось, діду, тримай, – Андрій рішуче простягнув старому свій пакет з продуктами. Той від подиву й радості забурмотів щось невиразне… Андрій сів у машину і поїхав додому. Він повільно їхав у потоці машин, від нудьги роздивляючись сусідні автівки. Раптом його увагу привернуло щось перед колесом передньої машини. Андрій придивився й оторопів

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій приїхав у магазин. Він купив найдешевших продуктів і пішов на касу. Грошей до зарплати вже майже не було… – Внучику, а не знайдеться у тебе гривень двадцять на хліб? – Андрій і не помітив зовсім сивого старого. – Тяжко, дідусю? – запитав співчутливо Андрій, порпаючись у кишенях. Але там нічого не було. – Ось, діду, тримай, – Андрій рішуче простягнув старому свій пакет з продуктами. Той від подиву й радості забурмотів щось невиразне… Андрій сів у машину і поїхав додому. Він повільно їхав у потоці машин, від нудьги роздивляючись сусідні автівки. Раптом його увагу привернуло щось перед колесом передньої машини. Андрій придивився й оторопів

– А ще кажуть, що понеділок важкий день, – думав Андрій, сідаючи в машину. – П’ятниця теж чогось не тішила… І тиждень і увесь місяць. Та й взагалі, все життя, останнім часом пішло шкеребрть! До кінця місяця кілька робочих днів,…

Юля вийшла з таксі, дістала з багажника свою валізу, підвела голову і подивилася на вікна своєї квартири. Світло не світилося. – Вітя, мабуть, вже спить, – вирішила жінка. Юля  попрямувала у підʼїзд, швидко піднялася до квартири, дістала з сумки ключі. Вставила ключ у замкову щілину. Двері з легкістю піддалися. Юля тихенько прослизнула у квартиру. У коридорі було темно. Тільки з-під дверей у вітальню пробивалася тонка смужка світла. Жінка скинула чоботи, поставила валізу біля стіни. Ноги самі понесли її до вітальні. Юля тихенько прочинила двері і заціпеніла від побаченої картини

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юля вийшла з таксі, дістала з багажника свою валізу, підвела голову і подивилася на вікна своєї квартири. Світло не світилося. – Вітя, мабуть, вже спить, – вирішила жінка. Юля  попрямувала у підʼїзд, швидко піднялася до квартири, дістала з сумки ключі. Вставила ключ у замкову щілину. Двері з легкістю піддалися. Юля тихенько прослизнула у квартиру. У коридорі було темно. Тільки з-під дверей у вітальню пробивалася тонка смужка світла. Жінка скинула чоботи, поставила валізу біля стіни. Ноги самі понесли її до вітальні. Юля тихенько прочинила двері і заціпеніла від побаченої картини

Юля протягла валізу зимовою дорогою. В колеса наліпав сніг. Ну от як на зло забула попередити чоловіка, що повертається раніше. Начальник у неї взагалі дивний. Спочатку, у відрядження відправляє. А потім дзвонить, каже, терміново повертайся назад, без тебе тут ніяк….

Віктор повернувся додому з роботи. – Вітя? Ти чому так рано? – здивувалася Лариса, побачивши сина. – Я відпросився з роботи, маємо з Наталкою деякі справи, – пояснив син. – Кохана, ти готова? Дружина не відповідала. – Наталка кудись пішла? – поцікавився Віктор. – Ні, вона кімнаті, – підозріло додала мама. Віктор зайшов у спальню і здивувався. Наталка збирала свої речі. – Кохана, ти куди збираєшся? – запитав він. – А це ти у своєї мами запитай, куди вона мене відправила! – несподівано заявила Наталка. – Наталю, ти про що? – Віктор здивовано дивився то на дружину, то на матір, не розуміючи, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор повернувся додому з роботи. – Вітя? Ти чому так рано? – здивувалася Лариса, побачивши сина. – Я відпросився з роботи, маємо з Наталкою деякі справи, – пояснив син. – Кохана, ти готова? Дружина не відповідала. – Наталка кудись пішла? – поцікавився Віктор. – Ні, вона кімнаті, – підозріло додала мама. Віктор зайшов у спальню і здивувався. Наталка збирала свої речі. – Кохана, ти куди збираєшся? – запитав він. – А це ти у своєї мами запитай, куди вона мене відправила! – несподівано заявила Наталка. – Наталю, ти про що? – Віктор здивовано дивився то на дружину, то на матір, не розуміючи, що відбувається

– Мамо, знайомся, це Наталка, – трохи соромлячись, представив Віктор дівчину, з якою пізно ввечері прийшов додому. – Добрий вечір, – відповіла Лариса, невдоволено дивлячись на несподівану гостю. – Як вдало ви вибрали час для знайомства! – А я Віті…

Повернутись вверх