Пліткарка

Жіночий журнал

Віра солодко спала, коли пролунав телефонний дзвінок. – Віра! – вигукнула мати в слухавку. – Приїжджай! Терміново!  – Мамо, що сталося?! – Віра прокинулася остаточно. – Знову з батьком посварилися?! Так у вас все життя так, розбирайтеся самі! – Нема з ким розбиратися! – вигукнула мати. – Немає в тебе більше батька! – Мамо…Батька не стало? – тихо промовила Віра. – Приїжджай, сама все побачиш! – заявила мати. – Що побачу? – здивовано запитала Віра. – Приїжджай! Це не телефонна розмова, – додала мати і закінчила виклик. Донька швидко зібралася, і вирушила до батьків. Але Віра навіть уявити не могла, що чекало там на неї

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра солодко спала, коли пролунав телефонний дзвінок. – Віра! – вигукнула мати в слухавку. – Приїжджай! Терміново!  – Мамо, що сталося?! – Віра прокинулася остаточно. – Знову з батьком посварилися?! Так у вас все життя так, розбирайтеся самі! – Нема з ким розбиратися! – вигукнула мати. – Немає в тебе більше батька! – Мамо…Батька не стало? – тихо промовила Віра. – Приїжджай, сама все побачиш! – заявила мати. – Що побачу? – здивовано запитала Віра. – Приїжджай! Це не телефонна розмова, – додала мати і закінчила виклик. Донька швидко зібралася, і вирушила до батьків. Але Віра навіть уявити не могла, що чекало там на неї

– Віра! – вигукнула мати в слухавку. – Приїжджай! Терміново! – Що знову сталося? – запитала Віра крізь сон. – Знову?! І це кажеш ти?! Я тут ледве тримаюся, а вона запитання ставить! – Ставлю, мамо, – Віра прокинулася остаточно….

Ольга Павлівна пішла на день народження до внука. Вона весь день була з малюком. Петрику подобалося гратися з бабусею… – А можна мені часом брати його до себе? – запитала Ольга Павлівна в сина. – Можна, тільки надто його не балуй! – посміхнувся Олег. – А навіщо ж бабуся, якщо не балувати внуків?! – сказала жінка. – Мені так самотньо живеться… А з вами я щаслива! Дякую, Галю, за внука! – І вам дякую за сина, – сказала невістка. – У Петра хороший батько… Увечері Ольга Павлівна повернулася додому. Пройшовшись по своїй квартирі, вона відчула якусь порожнечу в душі. Жінка сіла за компʼютер і раптом написала несподіване оголошення

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга Павлівна пішла на день народження до внука. Вона весь день була з малюком. Петрику подобалося гратися з бабусею… – А можна мені часом брати його до себе? – запитала Ольга Павлівна в сина. – Можна, тільки надто його не балуй! – посміхнувся Олег. – А навіщо ж бабуся, якщо не балувати внуків?! – сказала жінка. – Мені так самотньо живеться… А з вами я щаслива! Дякую, Галю, за внука! – І вам дякую за сина, – сказала невістка. – У Петра хороший батько… Увечері Ольга Павлівна повернулася додому. Пройшовшись по своїй квартирі, вона відчула якусь порожнечу в душі. Жінка сіла за компʼютер і раптом написала несподіване оголошення

Олежик – так його називала мама. А Олежику вже було тридцять сім років… Ольга Павлівна, професорка в університеті, ніяк не могла роздивитися в своєму сині дорослого чоловіка. Вона ніколи не була одружена, всю себе присвятила роботі. Сина народила в тридцять…

Алла разом зі своїм чоловіком Михайлом готували вечерю. Раптом, Михайлу надійшло якесь повідомлення. Витерши руки, він його прочитав, і відразу змінився на обличчі. – Що сталося? Щось із батьками?! – захвилювалася Алла, помітивши реакцію чоловіка. – Ні, – тихо відповів він. Чоловік замовк, а Алла чекала, коли він розповість, що сталося. Але він не говорив. Відійшов до вікна і мовчки дивився в нього, обмірковуючи, що довідався. – Та що таке? – вже почала нервувати Алла. – Михайле, відповідай! – Ось, сама подивись! – Михайло передав свій телефон дружині. Алла взяла його, прочитала повідомлення і остовпіла від прочитаного

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Алла разом зі своїм чоловіком Михайлом готували вечерю. Раптом, Михайлу надійшло якесь повідомлення. Витерши руки, він його прочитав, і відразу змінився на обличчі. – Що сталося? Щось із батьками?! – захвилювалася Алла, помітивши реакцію чоловіка. – Ні, – тихо відповів він. Чоловік замовк, а Алла чекала, коли він розповість, що сталося. Але він не говорив. Відійшов до вікна і мовчки дивився в нього, обмірковуючи, що довідався. – Та що таке? – вже почала нервувати Алла. – Михайле, відповідай! – Ось, сама подивись! – Михайло передав свій телефон дружині. Алла взяла його, прочитала повідомлення і остовпіла від прочитаного

Алла ніколи не вийшла б заміж за людину, яка має дитину. Вона завжди вважала себе власною і не готова була ділити чоловіка з кимось ще. Та й знала вона, що якщо є дитина, значить, є і колишня, яка постійно буде…

Рая мала свій власний магазинчик в торговому центрі. В той день покупці підходили до Раї, знімали з полиць жіночі сумочки, питали ціни. Дві дівчини купили недорогі рукавички. Мила бабуся попросила відкласти їй симпатичний ридикюль на тиждень, до пенсії. Рая забрала ридикюль у шафу… – Схоже, до вечора буде затишшя, – подумала Рая і відкрила свій ноутбук. Вона вдягнула навушники і сіла зручніше спиною до вітрини… Вона взагалі не чула, що відбувається навколо. А далі сталося несподіване

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Рая мала свій власний магазинчик в торговому центрі. В той день покупці підходили до Раї, знімали з полиць жіночі сумочки, питали ціни. Дві дівчини купили недорогі рукавички. Мила бабуся попросила відкласти їй симпатичний ридикюль на тиждень, до пенсії. Рая забрала ридикюль у шафу… – Схоже, до вечора буде затишшя, – подумала Рая і відкрила свій ноутбук. Вона вдягнула навушники і сіла зручніше спиною до вітрини… Вона взагалі не чула, що відбувається навколо. А далі сталося несподіване

Із напарниками Михайловичу не щастило. Ось років п’ятнадцять тому, був у нього на початку роботи, чудовий напарник – Юрко. Пропрацювали вони разом майже десять років. Обидва передпенсійного віку, обидва рукасті й роботящі. Крім роботи охоронцями у торговому центрі, мужики бралися…

Анатолій повернувся додому з роботи. – Я вдома! – гукнув він до дружини. Але відповіді не було. Чоловік роззувся, пройшов в кімнату і здивувався. Віра сиділа на підлозі і збирала свої речі у валізу. – А ти куди збираєшся? – запитав він. – Подалі від тебе! – раптом сказала Віра. – В сенсі? – усміхнувся Анатолій, подумавши, що дружина жартує. – Я подаю на розлучення, і йду від тебе! – вигукнула Віра. – Як на розлучення? Чому?! – здивувався Анатолій. – А ти сам не розумієш чому?! – якось підозріло сказала Віра. – Віро, що сталося?! – Анатолій здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Анатолій повернувся додому з роботи. – Я вдома! – гукнув він до дружини. Але відповіді не було. Чоловік роззувся, пройшов в кімнату і здивувався. Віра сиділа на підлозі і збирала свої речі у валізу. – А ти куди збираєшся? – запитав він. – Подалі від тебе! – раптом сказала Віра. – В сенсі? – усміхнувся Анатолій, подумавши, що дружина жартує. – Я подаю на розлучення, і йду від тебе! – вигукнула Віра. – Як на розлучення? Чому?! – здивувався Анатолій. – А ти сам не розумієш чому?! – якось підозріло сказала Віра. – Віро, що сталося?! – Анатолій здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

— Та скільки можна так жити! — роздратовано промовив чоловік. — Чому вона весь час плаче? — Я намагаюся заспокоїти малечу, але вона сьогодні ніяк не засинає. А ти, між іншим, батько, візьми і заспокой! — Віра простягла йому дитину….

Ганна сиділа на кухні, і як завжди, пила чай та дивилася новини. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? Я нікого не чекаю…, – здивувалася вона. Ганна вийшла з-за столу і пішла відчиняти двері. На порозі стояла її донька. – Оксано?! Ти чому так пізно? – запитала Ганна. – Мамо, впустиш? – тихо сказала донька. – Звісно, проходь, – ласкаво усміхнулася Ганна, як раптом помітила, що донька дуже засмучена. – Оксано, щось сталося?! – Сталося мамо, ще й як сталося, – схлипнула дівчина, зібралася з духом і все розповіла матері. Ганна вислухала доньку і застигла від почутого

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна сиділа на кухні, і як завжди, пила чай та дивилася новини. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? Я нікого не чекаю…, – здивувалася вона. Ганна вийшла з-за столу і пішла відчиняти двері. На порозі стояла її донька. – Оксано?! Ти чому так пізно? – запитала Ганна. – Мамо, впустиш? – тихо сказала донька. – Звісно, проходь, – ласкаво усміхнулася Ганна, як раптом помітила, що донька дуже засмучена. – Оксано, щось сталося?! – Сталося мамо, ще й як сталося, – схлипнула дівчина, зібралася з духом і все розповіла матері. Ганна вислухала доньку і застигла від почутого

– Доню, що ж тобі не так було? Невже батько заманив дорогими подарунками? — плакала Ганна, спостерігаючи за дочкою, яка спритно клала речі в дорожню сумку. – Та знаєш, мамо, якось набридло в злиднях. Ти вже вибач! — жваво відповіла…

Сашко вирішив зробити дружині сюрприз. – Кохана, з Новим роком! – з порога радісно вигукнув він. – Сашко?! – Аліса вибігла з вітальні і злякано глянула на чоловіка. Жінка явно не очікувала, що він прийде з роботи саме зараз. – Що ти тут робиш?! – ахнула Аліса. – Ти ж маєш бути на роботі? – О, так ти на мене чекала? – засміявся чоловік, побачивши вбрання дружини. Вона була вдягнена в досить легковажний костюм. – Мене напарник підмінив, – сказав Сашко. Він попрямував у вітальню. Але Аліса чомусь його затримала… – Стривай! – сказала вона. – Ходімо на кухню… – Навіщо нам на кухню? – запитав Сашко. Він зайшов у вітальню і обімлів від побаченого

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сашко вирішив зробити дружині сюрприз. – Кохана, з Новим роком! – з порога радісно вигукнув він. – Сашко?! – Аліса вибігла з вітальні і злякано глянула на чоловіка. Жінка явно не очікувала, що він прийде з роботи саме зараз. – Що ти тут робиш?! – ахнула Аліса. – Ти ж маєш бути на роботі? – О, так ти на мене чекала? – засміявся чоловік, побачивши вбрання дружини. Вона була вдягнена в досить легковажний костюм. – Мене напарник підмінив, – сказав Сашко. Він попрямував у вітальню. Але Аліса чомусь його затримала… – Стривай! – сказала вона. – Ходімо на кухню… – Навіщо нам на кухню? – запитав Сашко. Він зайшов у вітальню і обімлів від побаченого

– У новорічну ніч я працюю, – за вечерею Сашко був якийсь нервовий. Спочатку Аліса подумала, що у чоловіка проблеми на роботі, але потім вона нарешті зрозуміла, чому чоловік так дивно поводився… – Справді? – Аліса з жалем поглянула на…

Юлія Володимирівна мила посуд, коли на столі задзвенів її телефон. – Хто там вже? – пробурмотіла жінка. Вона витерла руки рушничком і взяла слухавку. Дзвонив її старший син Микола. – Привіт, синку! – сказала жінка. – Що там у тебе, як справи? – Привіт, мамо, – сказав Микола. – У мене тут дуже важливе діло до тебе є. Ви ж дідову хату ще не продали? – Та ні, – здивувалася мати. – Як ми її без тебе продамо?! Дід тобі її відписав. А що? Щось сталося? – Тоді, мамо, бери й відкривай хату! – раптом сказав Микола. – Провітри її і прибери! – А для чого? Нащо тобі це треба?! – жінка не розуміла, що відбувається

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юлія Володимирівна мила посуд, коли на столі задзвенів її телефон. – Хто там вже? – пробурмотіла жінка. Вона витерла руки рушничком і взяла слухавку. Дзвонив її старший син Микола. – Привіт, синку! – сказала жінка. – Що там у тебе, як справи? – Привіт, мамо, – сказав Микола. – У мене тут дуже важливе діло до тебе є. Ви ж дідову хату ще не продали? – Та ні, – здивувалася мати. – Як ми її без тебе продамо?! Дід тобі її відписав. А що? Щось сталося? – Тоді, мамо, бери й відкривай хату! – раптом сказав Микола. – Провітри її і прибери! – А для чого? Нащо тобі це треба?! – жінка не розуміла, що відбувається

Микола прийшов з роботи, вимив руки і одразу сів за стіл. – Почекай трохи за пів години коли сестра з братом прийдуть, разом повечеряємо, – сказала йому мати. – Мамо, я зголоднів. Поки вони прийдуть, я не дочекаюся, – відповів…

Віра стояла біля раковини, і механічно намилювала тарілки. Раптом, з веранди долинули приглушені голоси. Свекруха Віри, Валентина Петрівна, розмовляла з своєю сусідкою, яка якраз забігла на чашку чаю. – А хочеш, я тобі розповім одну таємницю, – несподівано долинула до Віри фраза свекрухи. Віра тихенько прикрила кран. Вода перестала шуміти, і тепер кожне слово було чутно чітко. – Так-так, а це вже цікаво, – подумала вона. Віра підійшла ближче до дверей кухні, тихенько причаїлася, прислухалася до розмови і… остовпіла від почутого

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра стояла біля раковини, і механічно намилювала тарілки. Раптом, з веранди долинули приглушені голоси. Свекруха Віри, Валентина Петрівна, розмовляла з своєю сусідкою, яка якраз забігла на чашку чаю. – А хочеш, я тобі розповім одну таємницю, – несподівано долинула до Віри фраза свекрухи. Віра тихенько прикрила кран. Вода перестала шуміти, і тепер кожне слово було чутно чітко. – Так-так, а це вже цікаво, – подумала вона. Віра підійшла ближче до дверей кухні, тихенько причаїлася, прислухалася до розмови і… остовпіла від почутого

Літній ранок видався надзвичайно важким. Віра стояла біля раковини, механічно намилюючи тарілки після сніданку, коли з веранди долинули приглушені голоси. Вона не збиралася підслуховувати – просто так вийшло. Голос свекрухи, Валентини Петрівни, звучав незвично голосно та схвильовано. – Ні, ну…

Олена накривала святковий стіл. Гірлянди переливалися вогнями. В кімнаті тихенько грала музика. Дівчина планувала святкувати цей Новий рік одна. Раптом у двері хтось подзвонив. Олена стрепенулася. Вже була за десять одинадцята. – Невже подруги все таки вирішили прийти?! – подумала дівчина. Вони переживали і кілька разів питали, чи не передумала Олена побути на самоті. Але та постаралася переконати їх, що їй потрібен час на роздуми… Відкривши двері, Олена здивувалася ще більше! На порозі, переступаючи з ноги на ногу, стояла… Її сестра, Алла! І вона була не одна… Олена не розуміла, що відбувається

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена накривала святковий стіл. Гірлянди переливалися вогнями. В кімнаті тихенько грала музика. Дівчина планувала святкувати цей Новий рік одна. Раптом у двері хтось подзвонив. Олена стрепенулася. Вже була за десять одинадцята. – Невже подруги все таки вирішили прийти?! – подумала дівчина. Вони переживали і кілька разів питали, чи не передумала Олена побути на самоті. Але та постаралася переконати їх, що їй потрібен час на роздуми… Відкривши двері, Олена здивувалася ще більше! На порозі, переступаючи з ноги на ногу, стояла… Її сестра, Алла! І вона була не одна… Олена не розуміла, що відбувається

Гірлянди вже переливалися яскравими барвистими вогнями. У кімнаті тихесенько грала святкова музика. Олена накривала на стіл. Нехай все виглядало надто скромно, але вона планувала зустріти цей Новий рік одна. Вперше захотілося в цей день побути на самоті, тому довелося відмовитись…

Повернутись вверх