Пліткарка

Жіночий журнал

Оля сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Пролунав телефонний дзвінок. – Доню, з Новим роком тебе! – радісно вигукнула мама. – Дякую, – байдуже відповіла донька. – Оля, ти чому така засмучена? – запідозрила недобре Ганна Андріївна. – Ми з Микито розлучаємося, – несподівано сказала Оля. – Він вчора пішов від мене! – То ти через це?! У мене був твій Микита! – весело сказала мама. – Він таке влаштував! – В сенсі у тебе? – здивувалася Оля. – Навіть не знаю з чого почати, – сказала Ганна Андріївна, зібралася з думками і все розповіла доньці. Ольга вислухала матір і ахунла від почутого

  • 6 місяців тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Оля сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Пролунав телефонний дзвінок. – Доню, з Новим роком тебе! – радісно вигукнула мама. – Дякую, – байдуже відповіла донька. – Оля, ти чому така засмучена? – запідозрила недобре Ганна Андріївна. – Ми з Микито розлучаємося, – несподівано сказала Оля. – Він вчора пішов від мене! – То ти через це?! У мене був твій Микита! – весело сказала мама. – Він таке влаштував! – В сенсі у тебе? – здивувалася Оля. – Навіть не знаю з чого почати, – сказала Ганна Андріївна, зібралася з думками і все розповіла доньці. Ольга вислухала матір і ахунла від почутого

– Ти навіщо два дні перед Новим роком взяв? Лежати? – обурено промовила Оля. – У нас справ повно! – Не в нас, а в тебе! – заявив Микита. – А твої справи мене не торкаються! – А нічого, що…

Ліза вдягла худі, штани і вʼязану шапку. Вона насипала коту побільше корму, додала води, взяла гаманець і телефон і поїхала на вокзал. Дівчина поспішала святкувати новий рік з Ігорем – своїм знайомим по переписці. Ліза дві години тряслася в приміській електричці, переписуючись із тим самим Ігорем, але він не зустрів її на вокзалі, як обіцяв! – Візьми таксі, – попросив інтернет-приятель, по телефону. – У мене машина зламалася! – Ну, все, – думала Ліза, сідаючи в машину. – Приїхала до незнайомого чоловіка, у незнайоме місто і їду до нього додому! Приїхавши за вказаною адресою Ліза застигла від здивування. Вона застала зовсім іншу людину

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліза вдягла худі, штани і вʼязану шапку. Вона насипала коту побільше корму, додала води, взяла гаманець і телефон і поїхала на вокзал. Дівчина поспішала святкувати новий рік з Ігорем – своїм знайомим по переписці. Ліза дві години тряслася в приміській електричці, переписуючись із тим самим Ігорем, але він не зустрів її на вокзалі, як обіцяв! – Візьми таксі, – попросив інтернет-приятель, по телефону. – У мене машина зламалася! – Ну, все, – думала Ліза, сідаючи в машину. – Приїхала до незнайомого чоловіка, у незнайоме місто і їду до нього додому! Приїхавши за вказаною адресою Ліза застигла від здивування. Вона застала зовсім іншу людину

– Лізо! Лізо! – наздоганяв колегу Степан. Він намагався бігти обережно, але послизнувся на снігу перед дівчиною. Сумно посміхаючись, Ліза подала йому руку в рукавичці. 30-е число, останній робочий день і рік закінчено. – Дякую, – підвівся і обтрусився Степан….

Людмила вийшла на сільській автобусній зупинці, і попрямула в бік свого будинку. Підійшовши ближче, вона помітила, що у вікнах світилося світло. – Мабуть, Сергій вже вдома, – вирішила вона. Людмила із подивом зазначила, що весь будиночок був прикрашений новорічною ілюмінацією, а поряд із будинком стояла невелика ялинка, на якій теж світилися вогники. – І коли тільки, Сергій встиг все це приготувати? – усміхнулася Людмила. Жінка рішуче попрямувала до дверей. Людмила увійшла всередину будинку і… ахнула від побаченого 

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила вийшла на сільській автобусній зупинці, і попрямула в бік свого будинку. Підійшовши ближче, вона помітила, що у вікнах світилося світло. – Мабуть, Сергій вже вдома, – вирішила вона. Людмила із подивом зазначила, що весь будиночок був прикрашений новорічною ілюмінацією, а поряд із будинком стояла невелика ялинка, на якій теж світилися вогники. – І коли тільки, Сергій встиг все це приготувати? – усміхнулася Людмила. Жінка рішуче попрямувала до дверей. Людмила увійшла всередину будинку і… ахнула від побаченого 

Людмила вже вкотре пошкодувала, що пустилася в цю авантюру. Старенький сільський автобус, підстрибуючи і крекчучи на кожній купині, віз її зараз у село, звідки був родом чоловік Сергій. Народу в автобусі було як оселедців в банці. До Нового року залишалося…

У Олени з Софійкою не стало батьків. Сестри часто їздили на цвинтар, збирали гроші на гарний пам’ятник. Нарешті вони його встановили… Якось дівчата знову поїхали до батьків на могилку. Сестри поклали квіти і мовчки стояли. Вони дивились на новий гранітний пам’ятник. На ньому були зображені Віра з Віктором, які пригорнулися один до одного й посміхалися. Такі обоє красиві й щасливі… Раптом десь позаду почувся шурхіт. До них підійшла незнайома жінка. Вона стояла, дивилася на пам’ятник і посміхалася. – А ви що знали наших маму й тата? – здивовано запитала Олена. Вона не розуміла, що відбувається

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Олени з Софійкою не стало батьків. Сестри часто їздили на цвинтар, збирали гроші на гарний пам’ятник. Нарешті вони його встановили… Якось дівчата знову поїхали до батьків на могилку. Сестри поклали квіти і мовчки стояли. Вони дивились на новий гранітний пам’ятник. На ньому були зображені Віра з Віктором, які пригорнулися один до одного й посміхалися. Такі обоє красиві й щасливі… Раптом десь позаду почувся шурхіт. До них підійшла незнайома жінка. Вона стояла, дивилася на пам’ятник і посміхалася. – А ви що знали наших маму й тата? – здивовано запитала Олена. Вона не розуміла, що відбувається

Оленці було всього 14 років, коли вона вже мала робити всі домашні справи, а ще доглядати слабу матір і вчитися. – Матусю, от закінчу школу, інститут і зроблю все, щоб ти видужала! Ти ще в мене молода, – казала вона…

Оксана посмажила дерунів на вечерю і стала чекати на чоловіка. Пройшла година, друга, а Василь все не повертався додому. – Дивно, вже давно мав би повернутися, – почала було хвилювалася жінка. Оксана взяла свій телефон, і набрала номер чоловіка. Але Василь не відповідав. – Невже щось сталося? – ще більше розхвилювалася вона. Оксана написала повідомлення: – “Коханий, щось сталося? Я хвилююся! Коли тебе чекати?”. Через десять хвилин прийшла відповідь від Василя. Оксана взяла свій телефон, відкрила повідомлення від чоловіка, прочитала його і… заціпеніла від прочитаного

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана посмажила дерунів на вечерю і стала чекати на чоловіка. Пройшла година, друга, а Василь все не повертався додому. – Дивно, вже давно мав би повернутися, – почала було хвилювалася жінка. Оксана взяла свій телефон, і набрала номер чоловіка. Але Василь не відповідав. – Невже щось сталося? – ще більше розхвилювалася вона. Оксана написала повідомлення: – “Коханий, щось сталося? Я хвилююся! Коли тебе чекати?”. Через десять хвилин прийшла відповідь від Василя. Оксана взяла свій телефон, відкрила повідомлення від чоловіка, прочитала його і… заціпеніла від прочитаного

Василь не вважав, що він, зраджуючи своїй дружині, робить погано. Він же чоловік, це для нього нормально. Головне – не попастися. А решта і не має значення. Адже він виконує свої чоловічі обов’язки. Дружину любить, балує. Гроші заробляє, із домашніми…

Павло підійшов до будівлі свого офісу. Там працювала красуня Ірина. В руках у Павла був пакет із мандаринами і подарунком для неї, який він хотів сховати в якусь темну шафу… Павло знайшов у кишені ключі. Він відкрив двері офісу, зайшов, почав шукати, куди треба сховати подарунок для Ірини… А потім зрозумів, що його дуже турбує голова і хочеться спати. Павло подався спочатку в кабінет, пошукав в шухлядах, сподіваючись знайти хоч щось від голови. Але шухляди були порожні. Він тут же ж ліг у кріслі, знявши піджак і накрившись ним… І заснув… А вранці почалося дивовижне

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло підійшов до будівлі свого офісу. Там працювала красуня Ірина. В руках у Павла був пакет із мандаринами і подарунком для неї, який він хотів сховати в якусь темну шафу… Павло знайшов у кишені ключі. Він відкрив двері офісу, зайшов, почав шукати, куди треба сховати подарунок для Ірини… А потім зрозумів, що його дуже турбує голова і хочеться спати. Павло подався спочатку в кабінет, пошукав в шухлядах, сподіваючись знайти хоч щось від голови. Але шухляди були порожні. Він тут же ж ліг у кріслі, знявши піджак і накрившись ним… І заснув… А вранці почалося дивовижне

Павло ні сном ні духом у цій передноворічній метушні не думав ступати на слизьку доріжку. Але він став, і проїхався так, що кілька секунд не розумів, що сталося. Все це було при свідках, які його підняли, обтрусили й порадили одягнути…

Галина Вікторівна одягла свою найкращу сукню, зробила красиву зачіску, легкий макіяж. Викликала таксі і поїхала до сина та невістки святкувати Новий рік. Через півгодини  Галина Вікторівна дзвонила у квартиру сина. Двері довго не відкривали. – Невже Денис з Оксаною не вдома? – подумала вона. Жінка смикнула за ручку дверей, і двері відкрилися. – Вони що, двері не замкнули?! – обурилася вона. – А якби хтось чужий зайшов! Галина Вікторівна зайшла в коридор, ні син, ні невістка не вийшли зустрічати гостю. Жінка  обережно зайшла у вітальню, де мав бути святковий стіл, і ахнула від побаченого 

  • 6 місяців тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Галина Вікторівна одягла свою найкращу сукню, зробила красиву зачіску, легкий макіяж. Викликала таксі і поїхала до сина та невістки святкувати Новий рік. Через півгодини  Галина Вікторівна дзвонила у квартиру сина. Двері довго не відкривали. – Невже Денис з Оксаною не вдома? – подумала вона. Жінка смикнула за ручку дверей, і двері відкрилися. – Вони що, двері не замкнули?! – обурилася вона. – А якби хтось чужий зайшов! Галина Вікторівна зайшла в коридор, ні син, ні невістка не вийшли зустрічати гостю. Жінка  обережно зайшла у вітальню, де мав бути святковий стіл, і ахнула від побаченого 

– Оксано, а скажи мені на милість, ви що, знову запросили до себе когось на Новий рік? – запитала Галина Вікторівна у невістки. – Так, запросили, а чому це вас так хвилює? – здивувалася Оксана дивному питанню свекрухи. Зазвичай вона…

Анатолій прийшов з роботи, повечеряв і став допомагати дружині Тетяні зі зборами. Вони переїжджали на нову квартиру… До них підійшла дочка Настя. – Тату, а мамі один хлопчик у школі подобався! – раптом заявила вона. – Уявляєш, вона досі береже про нього памʼять! – Настю! – обурилася Тетяна. – А видавати чужі секрети недобре, – сказав, посміхаючись, батько. – До речі, у мами зберігається ось це! – продовжила Настя. Дочка дістала зі скриньки темно-синю краватку-метелика. – Один хлопчик загубив, – продовжувала Настя. – А він мамі дуже сподобався. Тому вона зберігає це, як реліквію! Анатолій уважно глянув на цю річ і застиг від несподіваної здогадки

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Анатолій прийшов з роботи, повечеряв і став допомагати дружині Тетяні зі зборами. Вони переїжджали на нову квартиру… До них підійшла дочка Настя. – Тату, а мамі один хлопчик у школі подобався! – раптом заявила вона. – Уявляєш, вона досі береже про нього памʼять! – Настю! – обурилася Тетяна. – А видавати чужі секрети недобре, – сказав, посміхаючись, батько. – До речі, у мами зберігається ось це! – продовжила Настя. Дочка дістала зі скриньки темно-синю краватку-метелика. – Один хлопчик загубив, – продовжувала Настя. – А він мамі дуже сподобався. Тому вона зберігає це, як реліквію! Анатолій уважно глянув на цю річ і застиг від несподіваної здогадки

Переїзд на нову квартиру – справа клопітна. Це всім відомо. Ось і Тетяна з чоловіком, нарешті купивши собі квартиру побільше, готувалися до переїзду одразу після Нового року. Вони почали вже збирати речі у великі коробки, відсортували. Щось ішло на викид,…

Наталя поливала квіти в квартирі. ЇЇ донька Ганна, збиралася до подруги. – Мамо, до мене через хвилин двадцять, Катя прийде, трохи зачекає на мене, поки я збираюся, – повідомила  Ганна маму. – Звісно, без проблем, – відповіла Наталя і продовжила займатися своїми справами. Через півгодини у двері подзвонили. – Я відкрию! Це до мене! – вигукнула Ганна і кинулася до дверей. В коридорі почулася якась підозріла метушня. – Що це вони так розшумілися? – подумала Наталка. – Сюрприз! – несподівано, почула жінка за своєю спиною, вигук. Наталка повільно обернулася і…остовпіла від побаченого

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя поливала квіти в квартирі. ЇЇ донька Ганна, збиралася до подруги. – Мамо, до мене через хвилин двадцять, Катя прийде, трохи зачекає на мене, поки я збираюся, – повідомила  Ганна маму. – Звісно, без проблем, – відповіла Наталя і продовжила займатися своїми справами. Через півгодини у двері подзвонили. – Я відкрию! Це до мене! – вигукнула Ганна і кинулася до дверей. В коридорі почулася якась підозріла метушня. – Що це вони так розшумілися? – подумала Наталка. – Сюрприз! – несподівано, почула жінка за своєю спиною, вигук. Наталка повільно обернулася і…остовпіла від побаченого

Наталя сама виховувала своїх дітей. Чоловік пішов, коли народилася третя дитина, донька. І хоч це він наполягав на великій родині, несподівано заявив, що втомився. Але Наталя ніколи не сумувала, хоч було й непросто. На той момент синові було вже десять,…

Сашко зустрів Ліду на краю лісу. Вона вже йшла додому. – Де це стільки ягід було? – запитав він. – Як завжди, – відповіла дівчина. – Ти ж знаєш наші місця. – Знаю, – кивнув Сашко. – Нехай вони завжди будуть нашими… – Ти про що? – здивувалася Ліда. – Загадковий ти якийсь… – Мій брат одружується! – сказав Сашко. – Так?! – ахнула Ліда. – Вітаю! Тобі теж пора. – А я твою бабусю вже про це запитав, – раптом сказав Сашко. – Вона не проти. Ліда засміялася. – А чого ти смієшся? – здивувався Сашко. – Ти що, моїй бабусі пропозицію зробив?! – дівчина не розуміла, що він таке каже

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сашко зустрів Ліду на краю лісу. Вона вже йшла додому. – Де це стільки ягід було? – запитав він. – Як завжди, – відповіла дівчина. – Ти ж знаєш наші місця. – Знаю, – кивнув Сашко. – Нехай вони завжди будуть нашими… – Ти про що? – здивувалася Ліда. – Загадковий ти якийсь… – Мій брат одружується! – сказав Сашко. – Так?! – ахнула Ліда. – Вітаю! Тобі теж пора. – А я твою бабусю вже про це запитав, – раптом сказав Сашко. – Вона не проти. Ліда засміялася. – А чого ти смієшся? – здивувався Сашко. – Ти що, моїй бабусі пропозицію зробив?! – дівчина не розуміла, що він таке каже

– Максимівно, забирай свого бешкетника. Навіщо ти його випустила? Сніг поклювати? – Про що ти, Олено? Я не випускала його. – Сам втік! – Ага! Через паркан перестрибнув, і твого випустив. Зі святом вирішив привітати. З-за сараю тихо виглядали Павлик…

Повернутись вверх