Пліткарка

Жіночий журнал

Дмитро сидів на кухні і чекав на дружину. Телефон тихо завібрував. “Дмитро, сьогодні знову затримаюся.Не чекайте до вечері”. Він відклав телефон, і попрямував до доньки. – Як справи з математикою? – запитав Дмитро. – Майже закінчила. А мама знову затримається? – поцікавилася Катя. – Так, має важливий проєкт, – відповів він. Катя відклала ручку. – Тату, я маю тобі дещо розповісти, – тихо сказала дівчинка. – Секретик? – усміхнувся Дмитро.  – Так! Наш з мамою секрет, – несподівано сказала Катя, на секунду зупинилася, зібралася з думками і все виклала батькові. Дмитро вислухав доньку і аж рота відкрив від почутого

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро сидів на кухні і чекав на дружину. Телефон тихо завібрував. “Дмитро, сьогодні знову затримаюся.Не чекайте до вечері”. Він відклав телефон, і попрямував до доньки. – Як справи з математикою? – запитав Дмитро. – Майже закінчила. А мама знову затримається? – поцікавилася Катя. – Так, має важливий проєкт, – відповів він. Катя відклала ручку. – Тату, я маю тобі дещо розповісти, – тихо сказала дівчинка. – Секретик? – усміхнувся Дмитро.  – Так! Наш з мамою секрет, – несподівано сказала Катя, на секунду зупинилася, зібралася з думками і все виклала батькові. Дмитро вислухав доньку і аж рота відкрив від почутого

Дмитро дивився на годинник вже втретє за останні п’ять хвилин. Дев’ята вечора. Марина знову затримувалась на роботі. Останнім часом це стало звичним — важливі проєкти, зустрічі із клієнтами, позапланові наради. Він механічно помішував охолонувший чай, вдивляючись у темряву за вікном…

У Ганни не стало мами. Пройшов рік. Ганна глянула на годинник – зараз на річницю мав приїхати її брат Олексій. Немов у відповідь її думкам, пролунав звук машини. Олексій зайшов у будинок, як чужий – офіційний, підтягнутий, у костюмі, який, напевно, коштував більше, аніж Ганна заробляла за рік. Він приніс величезний букет білих лілій – улюблених маминих квітів. – Доброго дня, сестро, – сказав він. Вони сіли за стіл. Перші пів години мовчали. Кожен думав про своє. – Смачні котлети, – нарешті сказав Олексій. – Прямо, як мама готувала. – Я вчилася в неї, – тихо відповіла Ганна. – У мене був час. І тут сталося несподіване

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Ганни не стало мами. Пройшов рік. Ганна глянула на годинник – зараз на річницю мав приїхати її брат Олексій. Немов у відповідь її думкам, пролунав звук машини. Олексій зайшов у будинок, як чужий – офіційний, підтягнутий, у костюмі, який, напевно, коштував більше, аніж Ганна заробляла за рік. Він приніс величезний букет білих лілій – улюблених маминих квітів. – Доброго дня, сестро, – сказав він. Вони сіли за стіл. Перші пів години мовчали. Кожен думав про своє. – Смачні котлети, – нарешті сказав Олексій. – Прямо, як мама готувала. – Я вчилася в неї, – тихо відповіла Ганна. – У мене був час. І тут сталося несподіване

– Хіба ти не розумієш, що зрадив нас усіх? – голос Ганни тремтів. Вона стискала в руках стару фотографію, де вони втрьох – вона, Олексій та мама – посміхалися в об’єктив на тлі квітучого саду. Олексій стояв біля вікна, поклавши…

Ігор солодко спав, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло?! – здивувався він, і поплентався в коридор. – Ви?  – здивувався Ігор, побачивши на порозі тещу і тестя. – Борисе! – скомандувала теща. – Ти з Ігорем на кухню, а я поки що з донькою поговорю! Тесть повів Ігоря на кухню і зачинив двері. – А ви, чому прийшли… – Ігор почухав потилицю. – Скоро все дізнаєшся, – загадково сказав тесть. Через двадцять хвилин на кухню увійшла теща.  – Значить, розлучаєтеся?! – сказала вона. – Розлучаємося? Ви про що? – Ігор здивовано дивився то на тещу, то на тестя, не розуміючи, що відбувається

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор солодко спав, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло?! – здивувався він, і поплентався в коридор. – Ви?  – здивувався Ігор, побачивши на порозі тещу і тестя. – Борисе! – скомандувала теща. – Ти з Ігорем на кухню, а я поки що з донькою поговорю! Тесть повів Ігоря на кухню і зачинив двері. – А ви, чому прийшли… – Ігор почухав потилицю. – Скоро все дізнаєшся, – загадково сказав тесть. Через двадцять хвилин на кухню увійшла теща.  – Значить, розлучаєтеся?! – сказала вона. – Розлучаємося? Ви про що? – Ігор здивовано дивився то на тещу, то на тестя, не розуміючи, що відбувається

– І де ти так довго ходив? – долинув голос дружини, коли Ігор увійшов до будинку. – Черги в магазині, – відповів Ігор. – А телефону, значить, не маєш! Міг би подзвонити, щоб ми тут не хвилювалися! – Аліна вийшла…

У Ліди все було готове до Нового року. Її донька Марійка допомагала з салатами і все розпитувала: – А коли прийде Миколай? – Увечері! – казала Ліда. Вона одягла доньку, причепурилася сама, а о дев’ятій вечора прийшли бабуся з дідусем. Ошатні, з тортом, з подарунками. Всі сіли за стіл у гарному настрої. Рівно о десятій пролунав дзвінок у двері. Марійка перша побігла у коридор. То був Миколай! У Ліди відлягло – аніматор, якого вона замовила таки прийшов… Дитині все дуже сподобалося. Ліда в кінці вийшла з ним на сходи. Він зняв шапку. Ліда глянула на чоловіка й очам своїм не повірила

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Ліди все було готове до Нового року. Її донька Марійка допомагала з салатами і все розпитувала: – А коли прийде Миколай? – Увечері! – казала Ліда. Вона одягла доньку, причепурилася сама, а о дев’ятій вечора прийшли бабуся з дідусем. Ошатні, з тортом, з подарунками. Всі сіли за стіл у гарному настрої. Рівно о десятій пролунав дзвінок у двері. Марійка перша побігла у коридор. То був Миколай! У Ліди відлягло – аніматор, якого вона замовила таки прийшов… Дитині все дуже сподобалося. Ліда в кінці вийшла з ним на сходи. Він зняв шапку. Ліда глянула на чоловіка й очам своїм не повірила

Грудень добігав кінця, і в Лідії всюди йшли передноворічні клопоти! А почалися вони з ранкового дзвінка, що зіпсував настрій на цілий суботній день. Голос із компанії заявив, що не зможуть надіслати їй Миколая для привітання дитини. – Ваше замовлення у…

Вероніка збирала речі у великі коробки. Цими вихідними вони з чоловіком та дітьми переїдуть у нову квартиру. – Нарешті не будемо тіснитися, з свекрами, у цій маленькій квартирці, – раділа Вероніка, збираючи речі. Жінка поскладала одяг чоловіка, і вирішила взятися за свої речі. Вероніка відкрила свою шафу і почала збирати свій одяг. Раптом в одній із шухляд вона натрапила на якийсь чорний целофановий пакет. – А це ще що таке? – здивувалася вона. Вероніка обережно відкрила цей пакет, заглянула всередину і… ахнула від побаченого

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вероніка збирала речі у великі коробки. Цими вихідними вони з чоловіком та дітьми переїдуть у нову квартиру. – Нарешті не будемо тіснитися, з свекрами, у цій маленькій квартирці, – раділа Вероніка, збираючи речі. Жінка поскладала одяг чоловіка, і вирішила взятися за свої речі. Вероніка відкрила свою шафу і почала збирати свій одяг. Раптом в одній із шухляд вона натрапила на якийсь чорний целофановий пакет. – А це ще що таке? – здивувалася вона. Вероніка обережно відкрила цей пакет, заглянула всередину і… ахнула від побаченого

Провівши Андрія на службу, Вероніка обіцяла писати йому листи. І хоч зараз можна дзвонити по телефону і листи писати вже не модно, вона твердо обіцяла. – Андрію, я тобі писатиму листи не часто, але писатиму, а ти обіцяй, що відповідатимеш…

Від Марини з сином пішов чоловік. – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко! – сказала одного вечора восьмирічному Дмитру Марина. – Ми разом працюємо, а тепер вирішили і жити разом… Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив. Він сумував за батьком… Одного дня Дмитро вже давно прийшов зі школи, а мами і дядька Сашка все не було. Він вже почав хвилюватися, як раптом побачив за вікном світло фар. То була машина вітчима. Але дядько Сашко приїхав… Один! – Де мама? – насторожено спитав його Дмитро. – Дмитре, ти тільки не хвилюйся… – почав дядько Сашко. – Що з нею? – Дмитро не на жарт захвилювався. Він не розумів, що відбувається

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Від Марини з сином пішов чоловік. – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко! – сказала одного вечора восьмирічному Дмитру Марина. – Ми разом працюємо, а тепер вирішили і жити разом… Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив. Він сумував за батьком… Одного дня Дмитро вже давно прийшов зі школи, а мами і дядька Сашка все не було. Він вже почав хвилюватися, як раптом побачив за вікном світло фар. То була машина вітчима. Але дядько Сашко приїхав… Один! – Де мама? – насторожено спитав його Дмитро. – Дмитре, ти тільки не хвилюйся… – почав дядько Сашко. – Що з нею? – Дмитро не на жарт захвилювався. Він не розумів, що відбувається

Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив. Мама сказала того вечора восьмирічному синові: – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко. Ми разом працюємо, а тепер вирішили і жити разом. Дмитро насупився, нічого не розуміючи. Що ж це означає, цей чужий дядько житиме…

Ганна Іванівна цілий день крутилася на кухні. Накрутила голубців, накришила різних салатів, навіть холодець зварила. Сьогодні її син Сергій приведе наречену знайомитися. Ближче шостої, молоді подзвонили у двері. Ганна Іванівна зустріла сина та майбутню невістку, посадила за стіл. Після застілля, Сергій провів Наталку додому, і повернувся до матері. – Ну, мамо, як тобі Наталка? – усміхнувся він, зайшовши на кухню. – Сергію, тобі потрібно припинити зустрічі з цією дівчиною! – несподівано заявила Ганна Іванівна. – Не потрібна тобі така дружина! – Мамо, чим тобі не вгодила Наталка?! – Сергій здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна Іванівна цілий день крутилася на кухні. Накрутила голубців, накришила різних салатів, навіть холодець зварила. Сьогодні її син Сергій приведе наречену знайомитися. Ближче шостої, молоді подзвонили у двері. Ганна Іванівна зустріла сина та майбутню невістку, посадила за стіл. Після застілля, Сергій провів Наталку додому, і повернувся до матері. – Ну, мамо, як тобі Наталка? – усміхнувся він, зайшовши на кухню. – Сергію, тобі потрібно припинити зустрічі з цією дівчиною! – несподівано заявила Ганна Іванівна. – Не потрібна тобі така дружина! – Мамо, чим тобі не вгодила Наталка?! – Сергій здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

– Ой, синку, шкода мені тебе! Все своє життя я на тебе поклала, і хто ж знав, що все обернеться саме так… — вкотре заголосила Ганна Іванівна. – Мамо, ну ти знову чи що?! Адже не раз із тобою розмовляли!…

Лариса визирнула з кухні, витираючи руки рушником. – Ой, Борю, це ти?! – побачила вона свого чоловіка. – А я думала, ти будеш пізніше. Я ще салати не закінчила готувати. Хотіла все красиво накрити до твого приходу. І тут Лариса осіклася. Щось було негаразд… Борис стояв у коридорі й не поспішав роззуватися. – Ларисо, нам треба поговорити, – він повільно зняв пальто, не дивлячись їй у вічі. – Щось сталося? – Лариса застигла у дверях. – Я йду, Ларисо, – заявив Борис. – Сьогодні. Прямо зараз… – Як… Ідеш? Куди? – ахнула Лариса. – До Аліни… Я мав сказати раніше, але… – До якої ще Аліні?! – Лариси не вірила своїм вухам

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса визирнула з кухні, витираючи руки рушником. – Ой, Борю, це ти?! – побачила вона свого чоловіка. – А я думала, ти будеш пізніше. Я ще салати не закінчила готувати. Хотіла все красиво накрити до твого приходу. І тут Лариса осіклася. Щось було негаразд… Борис стояв у коридорі й не поспішав роззуватися. – Ларисо, нам треба поговорити, – він повільно зняв пальто, не дивлячись їй у вічі. – Щось сталося? – Лариса застигла у дверях. – Я йду, Ларисо, – заявив Борис. – Сьогодні. Прямо зараз… – Як… Ідеш? Куди? – ахнула Лариса. – До Аліни… Я мав сказати раніше, але… – До якої ще Аліні?! – Лариси не вірила своїм вухам

– Борю, це ти? А я думала, ти пізніше будеш, – Лариса визирнула з кухні, витираючи руки рушником. – Я ще салати не закінчила, хотіла все красиво накрити до твого приходу. Вона осіклася. Щось було негаразд. Борис стояв у коридорі,…

Лариса та Андрій одружувалися. Весілля було в самому розпалі. – Ну що ж, хто хоче привітати молодих? — вчергове вигукнув тамада. Слово взяла сестра нареченої Тамара. – Мені здається, не можна створювати сім’ю в обмані, тож пропоную молодим увійти, у нове життя із чистою совістю! – раптом сказала Тамара. – Тому дорога сестричко, я приготувала для тебе сюрприз! Несподівано двері у весільну залу відкрилися, і всередину увійшла якась жінка. – А ось це і є мій сюрприз, – уїдливо додала Тамара. Лариса, глянула на несподівану гостю і остовпіла від побаченого

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса та Андрій одружувалися. Весілля було в самому розпалі. – Ну що ж, хто хоче привітати молодих? — вчергове вигукнув тамада. Слово взяла сестра нареченої Тамара. – Мені здається, не можна створювати сім’ю в обмані, тож пропоную молодим увійти, у нове життя із чистою совістю! – раптом сказала Тамара. – Тому дорога сестричко, я приготувала для тебе сюрприз! Несподівано двері у весільну залу відкрилися, і всередину увійшла якась жінка. – А ось це і є мій сюрприз, – уїдливо додала Тамара. Лариса, глянула на несподівану гостю і остовпіла від побаченого

— Навіщо ти її запросила? – Запитав Андрій. У його голосі чулося напруження. — Ну, вона ж моя сестра, як я могла її не покликати? – відповіла наречена. — Але ж ти знаєш, що в нас були стосунки… — Ой,…

Наталя помітила, що її чоловік Олег почав якось дивно поводитися. Вона запідозрила найгірше – він завів коханку! Наталя вирішила простежити за чоловіком. В обідню перерву вона взяла таксі і причаїлася біля офісу чоловіка. Олег зʼявився за пів години. Він озирнувся, попрямував до машини. Авто Олега завернуло у незнайомий район, зупинилося біля якоїсь п’ятиповерхівки. Наталя вийшла з таксі, сховалася за кут. Олег вийшов з машини. В руках у нього були контейнери – ті, що Наталка давала йому на роботу з обідами. – Точно, коханка! – ахнула Наталя. – До неї поїхав! Їжу їй возить, дбайливий який! Вона пішла слідом і очам своїм не повірила

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя помітила, що її чоловік Олег почав якось дивно поводитися. Вона запідозрила найгірше – він завів коханку! Наталя вирішила простежити за чоловіком. В обідню перерву вона взяла таксі і причаїлася біля офісу чоловіка. Олег зʼявився за пів години. Він озирнувся, попрямував до машини. Авто Олега завернуло у незнайомий район, зупинилося біля якоїсь п’ятиповерхівки. Наталя вийшла з таксі, сховалася за кут. Олег вийшов з машини. В руках у нього були контейнери – ті, що Наталка давала йому на роботу з обідами. – Точно, коханка! – ахнула Наталя. – До неї поїхав! Їжу їй возить, дбайливий який! Вона пішла слідом і очам своїм не повірила

– Олеже, ти знову затримався допізна. Що відбувається? – Наталя зустріла чоловіка у коридорі, схрестивши руки на грудях. На обличчі її читалася суміш тривоги та роздратування. – Пробач, Наталко, справ накопичилося, зовсім закрутився, – втомлено посміхнувся Олег, чіпляючи пальто. –…

Повернутись вверх