Пліткарка

Жіночий журнал

– Андрію, ти не забув, ти мені обіцяв двері встановити, – звернулася Зоя Павлівна до зятя. – Не забув. Зроблю, – відповів він. У неділю він встав раніше і поїхав до тещі. Андрій переодягся і одразу взявся до справи. У цей час у двері подзвонили. Зоя пішла відчиняти. Прийшла сусідка. Андрій, випадково, почув їхню розмову. Від почутого у нього аж очі округлилися

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Андрію, ти не забув, ти мені обіцяв двері встановити, – звернулася Зоя Павлівна до зятя. – Не забув. Зроблю, – відповів він. У неділю він встав раніше і поїхав до тещі. Андрій переодягся і одразу взявся до справи. У цей час у двері подзвонили. Зоя пішла відчиняти. Прийшла сусідка. Андрій, випадково, почув їхню розмову. Від почутого у нього аж очі округлилися

– Андрію, а що це у ванній лампочка не світить, зовсім не стежиш за квартирою, – обурено сказала Зоя Павлівна. – Забуваю купити, що ж ви через таку дрібницю, починаєть, – відповів Андрій. – Дрібниця тут, дрібниця там і накопичується…

Світлана забрала сина з садка і повела додому. А вдома… Вдома нікого не було! Хоча чоловік і не збирався йти на роботу. Світлана вклала сина спати, і пішла на кухню. На столі лежав якийсь папірець. Це була записка від чоловіка: «Я покохав іншу і йду від тебе. Вибач.» – Ні! Так не буває! Просто не буває! Це неможливо, – вона сиділа за столом і не вірила, що це справді відбувається з нею

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана забрала сина з садка і повела додому. А вдома… Вдома нікого не було! Хоча чоловік і не збирався йти на роботу. Світлана вклала сина спати, і пішла на кухню. На столі лежав якийсь папірець. Це була записка від чоловіка: «Я покохав іншу і йду від тебе. Вибач.» – Ні! Так не буває! Просто не буває! Це неможливо, – вона сиділа за столом і не вірила, що це справді відбувається з нею

-Ні! Так не буває! Просто не буває! Це не моє життя. Це кіно якесь! – Світлана сиділа за столом перед чашкою чаю і намагалася осмислити весь свій сьогоднішній день. А почався він то не дуже радісно. По-перше, Андрій трохи заслаб…

Оксана чекала чоловіка. На плиті варився холодець. До будинку під’їхала машина. Оксана визирнула у вікно – це Артем, але не один а з якоюсь жінкою. Артем зайшов у будинок. Спочатку мовчав, потім заявив: – Це Віка. – А я дружина Артема – Оксана, Ви, напевно, колега? – Ні я не колега, а Ви не дружина, – нахабно прокоментувала дівчина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана чекала чоловіка. На плиті варився холодець. До будинку під’їхала машина. Оксана визирнула у вікно – це Артем, але не один а з якоюсь жінкою. Артем зайшов у будинок. Спочатку мовчав, потім заявив: – Це Віка. – А я дружина Артема – Оксана, Ви, напевно, колега? – Ні я не колега, а Ви не дружина, – нахабно прокоментувала дівчина

Оксана з Артемом одружилися зовсім молодими, коли їм обом було по 18 років через вагітність. Вагітність зберегти не вдалося, але молодята так і залишилися жити разом. Навчалися обидва на маркетологів, Оксана завжди підтягувала Артема у навчанні, писала за нього курсові….

Ганна розгублено стояла біля прилавків і не знала з чого почати. – Вибачте, а ви не підкажете, де я можу трохи поторгувати? – невпевнено запитала Ганна у жінки. – Що, вперше на базарі? Став сюди, поряд! – запропонувала жінка. – Я Тетяна. Щось якісь у тебе жалюгідні яблучка! І в огірків боки жовті, – усміхнулася Таня. Не встигла Ганна розкласти свій товар, як відбулися якісь чудеса. Підходили люди, переважно молоді жінки та скуповували весь товар Ганни

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна розгублено стояла біля прилавків і не знала з чого почати. – Вибачте, а ви не підкажете, де я можу трохи поторгувати? – невпевнено запитала Ганна у жінки. – Що, вперше на базарі? Став сюди, поряд! – запропонувала жінка. – Я Тетяна. Щось якісь у тебе жалюгідні яблучка! І в огірків боки жовті, – усміхнулася Таня. Не встигла Ганна розкласти свій товар, як відбулися якісь чудеса. Підходили люди, переважно молоді жінки та скуповували весь товар Ганни

Ганна Яківна розгублено стояла біля прилавків вуличної торгівлі і не знала з чого почати. У її руках була картонна коробка, легкий складний стільчик і невелика сумка з овочами, фруктами та ягодами. Рік на врожай якось не видався, все росло погано,…

Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

Сергій та Уляна були молоді і закохані. Обидвом по вісімнадцять років. Плани на майтутнє будували спільні. Батьки натішитися дітьми не могли. До весілля готувалися. Сергій вирішив, що краще поїхати до столиці і підзаробити більше грошей. Щоб весілля пишним було. Як…

Віка приготувала вечерю і вирішила подзвонити подрузі Оксані. – Привіт, що робиш, може на каву ввечері? – запитала Вікторія. – Ой мені щось погано, – відповіла подруга. – Я зараз під’їду, – запропонувала Віка. – Не треба, мені не настільки погано. Але Вікторія все таки приїхала до неї додому. Яке ж було здивування Вікторії, коли двері відкрив її Андрій

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віка приготувала вечерю і вирішила подзвонити подрузі Оксані. – Привіт, що робиш, може на каву ввечері? – запитала Вікторія. – Ой мені щось погано, – відповіла подруга. – Я зараз під’їду, – запропонувала Віка. – Не треба, мені не настільки погано. Але Вікторія все таки приїхала до неї додому. Яке ж було здивування Вікторії, коли двері відкрив її Андрій

– Коханий ти не міг би допомогти Оксані відремонтувати ліжко? – Запитала у чоловіка Вікторія. – Та скільки можна, я ж нещодавно допомагав вішати поличку, – з нервозністю відповів Андрій. – Зрозумій її, вона самотня і допомогти їй нікому крім…

Таня нерішуче підійшла до воріт. Раптом вона побачила старого чоловіка. – Що вам треба? – Запитав він. Таня засоромилася і відповіла: – Розумієте, я шукаю Віктора. Він тут живе? – А навіщо він тобі? Таня ще більше зніяковіла: – Розумієте. Вона покликала сина. – Це його син

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Таня нерішуче підійшла до воріт. Раптом вона побачила старого чоловіка. – Що вам треба? – Запитав він. Таня засоромилася і відповіла: – Розумієте, я шукаю Віктора. Він тут живе? – А навіщо він тобі? Таня ще більше зніяковіла: – Розумієте. Вона покликала сина. – Це його син

З автобуса вийшли двоє. Молода жінка і дитину років десять. – Ось, Вітя, у цьому селі живуть твої дідусь, бабуся та тато – сказала жінка.  Хлопчик закрутив головою: – А де?  Таня дістала листок і сказала: – А підемо в…

– Лідо, зайдіть, будь ласка, до Олександра Івановича, – на порозі стояла секретарка. – Це дуже терміново! – Що ж там таке? Невже вдома щось сталося? – думала Ліда, йдучи коридором. Перед дверима вона зупинилася – в кабінеті вже хтось розмовляв. Вона зайшла і побачила незнайому молоду жінку. Ліда глянула на неї і побіліла – жінка була неймовірно схожа на її батька

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Лідо, зайдіть, будь ласка, до Олександра Івановича, – на порозі стояла секретарка. – Це дуже терміново! – Що ж там таке? Невже вдома щось сталося? – думала Ліда, йдучи коридором. Перед дверима вона зупинилася – в кабінеті вже хтось розмовляв. Вона зайшла і побачила незнайому молоду жінку. Ліда глянула на неї і побіліла – жінка була неймовірно схожа на її батька

-Лідія Михайлівна, зайдіть, будь ласка, до директора. -Але ж в мене урок?! -Це терміново. Я пригляну за вашим класом, – сказала секретарка серйозним голосом. Лідії стало неприємно на душі. Вона дуже не любила, коли її урок переривався. Особливо, коли це…

Віра мила посуд, невдоволено зиркаючи на Іллю: – Як мені набридла твоя мама! Котлети їй пересолені! – Чому ми повинні з нею жити? – Тихіше, мама почує, – сказав Ілля. – Може відправити її в будинок для людей похилого віку, – сказала жінка. Ілля задумався: – Може ти і права. Але вирішувати все одно їй. – Добре. Пішли поговоримо з нею прямо зараз. Але увійшовши до кімнати подружжя не повірило своїм очам. Кімната була порожня, а на комоді лежала записка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра мила посуд, невдоволено зиркаючи на Іллю: – Як мені набридла твоя мама! Котлети їй пересолені! – Чому ми повинні з нею жити? – Тихіше, мама почує, – сказав Ілля. – Може відправити її в будинок для людей похилого віку, – сказала жінка. Ілля задумався: – Може ти і права. Але вирішувати все одно їй. – Добре. Пішли поговоримо з нею прямо зараз. Але увійшовши до кімнати подружжя не повірило своїм очам. Кімната була порожня, а на комоді лежала записка

Віра мила посуд і водночас, висловлювала Іллі своє невдоволення: – Як мені набридла твоя мама! Все їй не подобатися, всім вона незадоволена! Котлети їй пересоленими здалися! – Віра, перестань. Котлети ти і справді пересолила. Нічого страшного вона не сказала. Та…

Олена прибирала в квартирі, коли в двері подзвонили. Вона поправила рукою волосся, глянувши в дзеркало, і відчинила двері. На порозі стояла молоденька дівчина. – Здрастуйте, – сказала дівчина. – Я Аліна, ваша внучка. – Яка внучка? – здивовано запитала Олена. – Мій син живе в Америці, і дочка його живе там

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прибирала в квартирі, коли в двері подзвонили. Вона поправила рукою волосся, глянувши в дзеркало, і відчинила двері. На порозі стояла молоденька дівчина. – Здрастуйте, – сказала дівчина. – Я Аліна, ваша внучка. – Яка внучка? – здивовано запитала Олена. – Мій син живе в Америці, і дочка його живе там

Олена стояла біля вікна та дивилася, як сусід несе на плечі живу ялинку. Ось онуки зрадіють. Олена уявила, як вони стрибатимуть від радості, потім вбиратимуться… Олена зітхнула. Вона теж має онуку, але вона живе в Америці і майже не розмовляє…

Повернутись вверх