Сковорідка полетіла в раковину, тарілки – на підлогу. Це кінець. Відносини вона зараз зіпсує, назавжди. У кімнаті, в якій тільки що велася жвава бесіда, повисла тиша. Олена знала, що всі це чули. Для них і зробила. Все. Терпіння скінчилося. Більше ніхто в її будинку не посміє так себе вести. “Бачте, не смачно готую” – крутилося в Олени в голові

Сковорідка полетіла в раковину, тарілки – на підлогу. Це кінець. Відносини вона зараз зіпсує. Швидше за все, назавжди. Але це вже не важливо. У кімнаті, в якій тільки що велася жвава бесіда, повисла тиша. Природно, Олена знала, що всі це…

Іра стояла на мосту і дивилася на небо, на рідну річку, ліс і подумала: “Я вдома!”. – Ірка, ти? – вигукнув хтось ззаду. – Саша, привіт, – обіймаючи однокласника, сказала Іра. – Можу я чимось тобі допомогти? – тихо вимовив Саша. Іра невпевнено знизала плечима: – Думаю, що ні, все в руках Господа!

Іра стояла на мосту і дивилася на небо. Потім глянула на рідну річку, ліс і подумала: «Я, нарешті, приїхала!» Вона постояла ще трохи і вирушила додому. «Додому, – сказала вона про себе, – слово ж яке, стільки тепла на душі…

Валя недавно вийшла заміж і жила з чоловіком у його батьків. Вони були люди забезпечені і трохи аристократичні. А тут її бабуся з села і з величезними сумками. – Здрастуй, внучко. Пробач, на весіллі не була, от з гостинцями приїхала на сім’ю твою нову глянути

От кого не очікувала побачити Валя, так це свою бабусю на порозі квартири. Сама вона недавно вийшла заміж і жила разом з чоловіком у його батьків. Як говорили подруги “Витягла щасливий квиток”. Валі і справді пощастило. Міша був із заможної…

Рома грався на підлозі в хаті, коли в двері зайшла чужа жінка. – Синочку. Як же я скучила, – підбігла вона до нього. Малий нічого не розумів. – Ромчику, я ж твоя мама. Не впізнаєш мене? Тепер ми будемо завжди разом

Рома грався на підлозі в теплій хаті, коли двері відчинилися і разом з холодом в хату зайшла чужа жінка. Вона підбігла до нього: -Синку! Синочку! Як же я скучила! Вона пригорнула хлопчика до себе, цілуючи його голову. Малий нервував, відштовхував…

Кохана, я вдома! – Павло зайшов у двері. Та йому ніхто не відповів. – Десь вийшла, – подумав він. Тут він побачив якийсь зошит на столі. – Та це ж щоденник моєї дружини! Вона веде щоденник і в когось закохана

Павло відкрив двері і увійшов в квартиру: -Кохана! Я вдома! Але йому ніхто не відповів. -З подружками зустрічається або в магазин пішла? – подумав він. Павло пройшов у спальню і з задоволенням переодягнувся в домашній одяг, а потім попрямував на…

Не плач, я сказав не плач! – Сергій подивився на дочку не то з докором, не то з жалем. Дочка схлипувати не припинила. Трохи вперлася, не бажаючи йти далі, поки батько не вислухає її. – До всіх ма-ми прийдуть! У-у-у! А до мене ні! У-у-у. Ми танець і піс-е-ньку-у-у-у на день матері приготували. Але Сергій не знав, чим зарадити дочці

– Не плач, я сказав не плач! – Сергій подивився на дочку не то з докором, не то з жалем. Дочка схлипувати не припинила. Трохи вперлася, не бажаючи йти далі, поки батько не вислухає її. До будинку з дитячого саду…

Знаєш, кого я зустрів? – запитав Михайло дружину. – Кого? – запитала Олена. – Ігора, ну того, який у мене дівчину відбив в інституті. – Нас запросили на шашлики, але якщо не хочеш, не поїдемо – Михайло не встиг закінчити фразу, Олена перебила його. – Чому не поїдемо? Мені цікаво подивитися на цю прекрасну Людмилу, через яку розпалася дружба двох друзів.

– Михайле! Яким вітром? – Ігор розвів руки в сторони і пішов назустріч колишньому однокурснику. Двоє друзів міцно обнялися і завмерли так на кілька секунд. Потім Ігор відсторонився. – Дай подивитися на тебе. Змужнів. Постарів. Як я радий, тебе бачити!…

Тоня твердо вирішила, що вийде заміж тільки по розрахунку. І це обов’язково має бути киянин і бажано багатий. Вона була дуже красива – чоловіки на вулиці постійно оберталися і дивилися їй у слід. І от подруга розповіла їй про Дениса. Денис був худим, постійно сутулився і носив окуляри. Тоня одразу вирішила – це її шанс

Тоня для себе вирішила, що вийде заміж тільки по розрахунку. Вона збиралася вступати після школи до інституту в Києві. І для того, щоб залишитися після навчання в столиці, вона обов’язково повинна вийти заміж за киянина і бажано не бідного. Вірніше…

В квартирі Тетяни пролунав дзвінок. – Привіт. Ви Тетяна? Дружина Сергія? – Так, – коротко відповіла Таня. – А я Олена. – Гостя переступила через поріг. – Я прийшла поговорити з вами з приводу вашого чоловіка. – Проходьте до кімнати. – Тетяна зробила жест. – Я вас давно чекаю.

Її появі Тетяна анітрохи не здивувалася. Навпаки, десь в душі, вона навіть чекала цього візиту. Фотографію цієї красуні Тетяна якось випадково побачила в мобільнику чоловіка, в той момент, коли він сам показував їй там щось. На питання: “Хто це така?…

Хто ж так косу тримає? – дзвінко засміялася Оксана, вказуючи рукою на екран телевізор. Вони сиділи на кухні за столом з батьками Андрія і пили чай. Віра Степанівна, запитала: – Дитинко, звідки ти знаєш, як тримати косу? І Оксана розповіла про своє життя в селі

– Андрій! Послухай матір. Справді, вона тобі не пара. – Андрійку! Вона сільська дівчина, розумієш, проста. Ну, ти подивися на неї, вона прямо створена для того, щоб жити в селі. А ти зовсім з іншого середовища. Тобі потрібна інша наречена….

Повернутись вверх