Лариса поверталася додому втомлена. Жінка відчинила двері, як раптом відчула смачний запах. Вона роздяглася і пройшла на кухню, біля плити крутився Віктор. – Привіт, кохана! – усміхнувся він. – Я, звісно, не кулінар, але простеньке приготувати якось зміг. Лариса побачила накритий на двох стіл, на плиті щось смажилося. – Що відбувається? – здивовано запитала вона. – Я повинен вибачитися перед тобою, – відповів Віктор. Лариса приготувалася до найгіршого

Лариса сиділа за кухонним столом і з насолодою пила чай. Нарешті вона вдома і можна розслабитись, відпочити. Тим більше, поки вона ще одна. Віктор затримався на роботі, тож у неї є ще близько години такого дорогоцінного часу, який можна використати…

У двері подзвонили. Марина пішла відкривати. На порозі стояла незнайома жінка. – Я – Наталя, ваша нова сусідка, – сказала вона. – Чим можу  допомогти? – запитала Марина. – Хотіла попросити у вас чаю. – Звичайно! – відповіла Марина. – Може, зайдете? У мене й пиріжки є смачні з капустою. Наталя погодилась і зайшла в квартиру. На кухню зайшов чоловік Марини Дмитро і глянув на Наталю. – Ти?! – раптом вигукнув він. Марина здивовано дивилась на них

Марина з чоловіком сиділи на кухні. Раптом у двері подзвонили. -Ти когось чекаєш? – здивовано поцікавилася Марина у чоловіка. Дмитро заперечно похитав головою, не відводячи очей від телефону. Дзвінок у двері повторився. Марина зітхнула і пішла відкривати двері, а Дмитро…

Марʼяні дуже подобався сусід Степан. Та він її зовсім не помічав. А якось Степан заслаб і Марʼяна взялася за ним доглядати. Вона готувала йому їсти, прибирала в квартирі, вони разом дивилися телевізор. – Ти така добра, – говорив Степан і лагідно торкався її руки. – Що б я без тебе робив? Але в перший же день після одужання Степан вийшов на роботу і ввечері не повернувся! Марʼяна місця собі не знаходила

Є така приказка: “Не було б щастя, та нещастя допомогло!» Саме так і думала Марʼяна, коли дізналася, що її сусід Степан, в якого вона була давно закохана, заслаб. Марʼяна була непоказна худенька жіночка, якій було тридцять вісім років. Все життя…

Ігор з Мариною вечеряли на кухні. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто це так пізно, – пробурчав Ігор і пішов відчиняти. За кілька хвилин Марина почула незрозумілі звуки і вискочила в коридор. Незнайомий чоловік сварився з Ігорем. Помітивши господиню, він різко вийшов. – Це хто? – здивовано запитала Марина. Ігор відповів щось незрозуміле і пішов спати. Марина розгублено стояла у коридорі, і не розуміла, що відбувається

Пізно ввечері, уклавши дітей, Ігор з Мариною посідали дивитись серіал, який не відпускав їх вже два тижні. Сиділи обнявшись, захоплені подіями, що відбувалися на екрані, ділилися враженнями. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло так пізно, – невдоволено…

Сергій часто підвозив Марічку додому. Вона була перша красуня на селі і хлопець її дуже кохав. В один з таких разів все й трапилося – Сергія раптово не стало. І мати Сергія Марічку незлюбила. – Якби мій Сергійко не поїхав за нею у райцентр тоді, він був би зараз тут! Зі мною! – все  казала вона. З того часу й почалися негаразди в Марії

Марія народилася у простій родині в селі. З дитинства вона була гарною дівчинкою, підростала, потім пішла до школи, жителі села говорили: -Он, іде наша красуня! Ох, хлопці, комусь підростає наречена! Ох і побігаєте ви за нею! Вже зі школи хлопці…

– Давай одружимося! – зненацька запропонував Володя своїй дівчині. Ліза  здивовано глянула на нього й опустила очі. – Я подумаю, – сумно сказала  вона. – Та що тут думати?! Що тобі не подобається? – здивувався Володя. – Ти дійсно хочеш знати? – запитала Ліза й опустила очі. – Вся справа в  тому, що ти дуже рано встаєш, – раптом видала вона. Володя не зрозумів, чи він правильно розчув

-Ліза, а давай одружимося! – зненацька запропонував Володимир своїй дівчині. Ліза здивовано подивилася на нього, опустила очі і відповіла: -Можна, я подумаю про це? Ти не проти? -Лізо, ну що тут думати? Ми вже так довго зустрічаємось. Жити ти зі…

Валентина Іванівна поверталася з магазину з двома важкими пакетами в руках. Жінка відкрила квартиру і ахнула. В коридорії стояли дві пари взуття, чоловіче та жіноче. Валентина поставила пакет із покупками на пуф, схопила брудну ганчірку біля входу і почала терти нею жіночі чоботи. – Мамо, що це ти робиш, – з кімнати вибіг син. – Навіщо ти витираєш чобітки Оксани?  – Якої ще Оксани? – застигла здивовано Валентина Іванівна

– Молоко купив. У неділю Оксану приведу знайомитись. Сиру твого улюбленого не було, – вигукнув син із кухні, поки мати щось мила у ванній кімнаті, сподіваючись, що монотонність інформації не буде сприйнята. Але Валентина Іванівна одразу ж закрила кран і…

Олег прокинувся вранці і зрозумів, що він спав сам на дивані. Його дружини вдома не було. – Треба ж! Навіть не розбудила мене, щоб у  спальню перейшов. Ну, нічого! Пора вже ввечері показати, хто в хаті мужик! Він поснідав бутербродами й пішов на роботу. Коли Олег повернувся додому ввечері, Галини вдома не було. Не було і її речей! Чоловік не  знав, що й думати

-Олег, у мене до тебе є серйозна розмова! – весело сказала Галя чоловікові. Олег щойно смачно повечеряв і тепер ніжився на дивані і ліниво клацав пультом канали в телевізорі. Йому не хотілося навіть ворушитися не те, що вести набридливі розмови…

Вадим повернувся з роботи. Юля, налила йому борщ і сіла поряд: – Нас у гості запросили, – почала Юля. – Моя подруга Ганна. Вадим підняв голову: – Хотів завтра відпочити. – Та там і відпочинеш. До села недалеко. – Добре, поїдемо! – махнув рукою Вадим. – Тільки треба купити все, бо живе Ганна небагато, – сумно сказала Юля. У суботу вранці виїхали. Ось і рідне село Юлі. Під’їхали до будинку Ганни і застигли. – Це що будинок твоєї подруги? – здивовано спитав Вадим у дружини

Вчора чоловік на карту зарплату отримав. Так хочеться проїхатися машиною по магазинах, але чоловік на роботі. Сина свекруха забрала на вихідні. Сидіти вдома одній, коли гроші на картці є, просто нестерпно. Юля вкотре виглянула у вікно: «Картка у мене, схожу…

Андрій з Оленою вечеряли на кухні. Чоловік захотів відкрити маринованих огірків до вечері. Він вийшов на балкон і дістав банку. Раптом, Андрій побачив якийсь пакет, він зазирнув у нього і застиг. Чоловік мовчки пішов до шафи і почав збирати речі Олени. – Андрій, що ти робиш? – здивувалася Олена. Андрій мовчав і продовжував викидати речі. Олена не розуміла, що відбувається

– Андрій, де ти взяв такий некрасивий плед? Викинь вже його! Знаєш, я чула, що час від часу потрібно позбавлятися мотлоху, щоб очистити будинок і голову заодно. Почнемо з нього? – Запропонувала Олена своєму хлопцеві. Вони з’їхалися буквально кілька тижнів…

Повернутись вверх