Пліткарка

Жіночий журнал

Володимир прийшов з роботи і вони зі Світланою сіли вечеряти. Чоловік постійно брав у руки телефон, бо йому приходили якісь повідомлення. – Коханий, а хто тобі там стільки пише?! – здивовано запитала Світлана. – А що? Тобі заважає? – обурився чоловік. – Я ж старалася, готувала, а ти не їси, а длубаєшся в тарілці! – Я не дуже зголоднів. – Ти що, вже десь повечеряв? – запитала Світлана. Чоловік застиг з ложкою в руці. Світлана раптом все зрозуміла

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Володимир прийшов з роботи і вони зі Світланою сіли вечеряти. Чоловік постійно брав у руки телефон, бо йому приходили якісь повідомлення. – Коханий, а хто тобі там стільки пише?! – здивовано запитала Світлана. – А що? Тобі заважає? – обурився чоловік. – Я ж старалася, готувала, а ти не їси, а длубаєшся в тарілці! – Я не дуже зголоднів. – Ти що, вже десь повечеряв? – запитала Світлана. Чоловік застиг з ложкою в руці. Світлана раптом все зрозуміла

-Мамо, невже ти не розумієш? Мені й так важко. Вдома багато роботи – приготуй встигни, прибери, за дітьми подивися. Ну куди мені працювати?! -Так воно то так, але зараз Миколка школу закінчить, Таня в садочок піде. Що ти робитимеш цілий…

Ніна поїхала в гості до подруги Ірини. – Ну, нарешті, давно не бачилися, – зраділа Ірина побачивши Ніну. – Гарно виглядаєш. Розповідай, у чому причина? – Та вчора зателефонувала Сергію, однокласнику нашому. Він мені настрій і підняв, – радісно сказала Ніна. Ірина сиділа застигши і мовчки дивилася на подругу. А потім прошепотіла: – Ніно, ти що, не знала, що Сергія вже рік, як нема? – Як це? А з ким я тоді розмовляла? – нічого не розуміла Ніна

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна поїхала в гості до подруги Ірини. – Ну, нарешті, давно не бачилися, – зраділа Ірина побачивши Ніну. – Гарно виглядаєш. Розповідай, у чому причина? – Та вчора зателефонувала Сергію, однокласнику нашому. Він мені настрій і підняв, – радісно сказала Ніна. Ірина сиділа застигши і мовчки дивилася на подругу. А потім прошепотіла: – Ніно, ти що, не знала, що Сергія вже рік, як нема? – Як це? А з ким я тоді розмовляла? – нічого не розуміла Ніна

– Мамо, ну що ти таке кажеш? Як це тобі поговорити нема з ким? Я ж тобі двічі на день дзвоню, – стомлено запитала дочка. – Та ні, Світланко, що ти, я хіба про це, – Ніна Андріївна сумно зітхнула,…

Ігор прийшов додому пізно. Ольга мовчки розігріла вечерю і пішла в іншу кімнату. Ігор прийшов до неї. – Я хочу, щоб ти посиділа зі мною, поки я їм, – сказав чоловік. Ольга встала, пішла на кухню і сіла за стіл. Раптом Ігор відсунув тарілку. – Я не можу їсти, коли ти на мене так дивишся, – сказав він. – Мені піти? – запитала Ольга. Ігор скочив з-за столу, вдягнув куртку і вибіг на вулицю. А наступного дня на Ольгу чекав сюрприз

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор прийшов додому пізно. Ольга мовчки розігріла вечерю і пішла в іншу кімнату. Ігор прийшов до неї. – Я хочу, щоб ти посиділа зі мною, поки я їм, – сказав чоловік. Ольга встала, пішла на кухню і сіла за стіл. Раптом Ігор відсунув тарілку. – Я не можу їсти, коли ти на мене так дивишся, – сказав він. – Мені піти? – запитала Ольга. Ігор скочив з-за столу, вдягнув куртку і вибіг на вулицю. А наступного дня на Ольгу чекав сюрприз

Того вечора Ігор прийшов додому пізніше, ніж зазвичай. Оля втомилася чекати, вечеря охолола, вона майже заснула в очікуванні свого коханого чоловіка. Ігор прямо з порога почав виказувати, що вічно вона на нього не чекає, їжа завжди холодна і несмачна, і…

Ірина поставила перед чоловіком тарілку із солянкою. – Приємного апетиту, – сказала вона. Андрій підозріло глянув на дружину. – Тільки б йому сподобалося, – думала Ірина. – Тоді може не згадає? Андрій не поспішав починати їсти. – Щось не так? – спитала Ірина. – Зараз дізнаємося, – сказав він і з’їв першу ложку. – Невже обійшлося? – думала Ірина. – Невже не згадає? – Як це я забув? – сказав Андрій і пішов у кімнату. – Таки згадав, зараз почнеться, – подумала Ірина, і важко опустилася на стілець

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ірина поставила перед чоловіком тарілку із солянкою. – Приємного апетиту, – сказала вона. Андрій підозріло глянув на дружину. – Тільки б йому сподобалося, – думала Ірина. – Тоді може не згадає? Андрій не поспішав починати їсти. – Щось не так? – спитала Ірина. – Зараз дізнаємося, – сказав він і з’їв першу ложку. – Невже обійшлося? – думала Ірина. – Невже не згадає? – Як це я забув? – сказав Андрій і пішов у кімнату. – Таки згадав, зараз почнеться, – подумала Ірина, і важко опустилася на стілець

Ірина поставила перед чоловіком тарілку із солянкою. – Приємного апетиту, Андрію, – сказала Ірина. «Тільки б йому сподобалося, може, тоді все ще обійдеться, – думала Ірина.» Ірина переживала, раптом чоловік помітить, що вона дещо не встигла зробити вдома. І тоді…

Борис приїхав у рідне село з закордону. Востаннє він був удома сім років тому. Село дуже змінилося. Розцілувавши батьків, Борис одразу попрямував на цвинтар. Памʼятник його Інні він знайшов легко. Там стояла молода дівчина і плакала. Дівчина дбайливо поправила вінок і погладила фото матері. – Уляна? – гукнув він її. – Ви хто? – здивовано запитала дівчина. – А я… Твій батько! Уляна застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Борис приїхав у рідне село з закордону. Востаннє він був удома сім років тому. Село дуже змінилося. Розцілувавши батьків, Борис одразу попрямував на цвинтар. Памʼятник його Інні він знайшов легко. Там стояла молода дівчина і плакала. Дівчина дбайливо поправила вінок і погладила фото матері. – Уляна? – гукнув він її. – Ви хто? – здивовано запитала дівчина. – А я… Твій батько! Уляна застигла від здивування

Борис з Інною любили один одного ще зі школи, і те, що вони одружаться, було само собою зрозумілим. Молоді люди вступили в той самий інститут, щоправда, на різні курси. Борис з Інною миттєво стали відомі, як пара і там. Єдиною…

Юля сиділа на кухні і пила чай з полуничним варенням. Раптом на телефон прийшло повідомлення від її чоловіка: «Юля, вибач мені, але я більше не повернуся!». Вона так і застигла з телефоном в руках. Юля швидко набрала номер чоловіка. – Миколо, що це за повідомлення?! – кричала вона в слухавку. Микола мовчав, а в цей час Юля раптом почула в слухавці дитячий голос і сміх. Вона застигла від несподіваної здогадки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юля сиділа на кухні і пила чай з полуничним варенням. Раптом на телефон прийшло повідомлення від її чоловіка: «Юля, вибач мені, але я більше не повернуся!». Вона так і застигла з телефоном в руках. Юля швидко набрала номер чоловіка. – Миколо, що це за повідомлення?! – кричала вона в слухавку. Микола мовчав, а в цей час Юля раптом почула в слухавці дитячий голос і сміх. Вона застигла від несподіваної здогадки

Миколі було п’ятдесят років і він був молодший за Юлю аж на сім років. Юля все життя переживала, що чоловік знайде собі молодшу. А тут Микола ще й почав часто їздити у відрядження й іноді затримувався там надовго… У Миколи…

Галина займалася закрутками, коли додому повернувся Анатолій. Чоловік стояв у дверях і підозріло дивився на дружину. – Вже повернулася? – раптом спитав він. – Звідки? – незрозуміла дружина. Толік розгубився, а потім підійшов до Галі, взяв її за руку і підвів до столу, на якому стояв комп’ютер. – Сідай, – попросив він. Коли Галя опустилася на стілець, Анатолій клацнув мишкою і перед жінкою з’явилось фото. Галина аж застигла від несподіванки. – Це що? – незрозуміла жінка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина займалася закрутками, коли додому повернувся Анатолій. Чоловік стояв у дверях і підозріло дивився на дружину. – Вже повернулася? – раптом спитав він. – Звідки? – незрозуміла дружина. Толік розгубився, а потім підійшов до Галі, взяв її за руку і підвів до столу, на якому стояв комп’ютер. – Сідай, – попросив він. Коли Галя опустилася на стілець, Анатолій клацнув мишкою і перед жінкою з’явилось фото. Галина аж застигла від несподіванки. – Це що? – незрозуміла жінка

– Я ну хочу так жити, – тихо сказала Галина, намагаючись не розплакатися. – Сподіватися на далеке і щасливе майбутнє, якого може не наступити. – Ти зараз говориш про нашу сім’ю чи про… Юлю? – обережно запитав чоловік. Галя важко…

Оксана мила посуд після сніданку. – Оксано, ти тільки цю чашечку не мий, – сказав чоловік, зайшовши на кухню. – Чому? – здивувалася вона. – Ще зітреш золотий малюнок, і зіпсуєш чашку. Я сам її краще помию. Вимивши свою чашку, Сергій пішов у спальню і відчинивши шафу застиг. – Оксано, швидко йди сюди, – вигукнув він до дружини. Оксана кинула все, і побігла до чоловіка, не здогадуючись, що там такого вже й сталося

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана мила посуд після сніданку. – Оксано, ти тільки цю чашечку не мий, – сказав чоловік, зайшовши на кухню. – Чому? – здивувалася вона. – Ще зітреш золотий малюнок, і зіпсуєш чашку. Я сам її краще помию. Вимивши свою чашку, Сергій пішов у спальню і відчинивши шафу застиг. – Оксано, швидко йди сюди, – вигукнув він до дружини. Оксана кинула все, і побігла до чоловіка, не здогадуючись, що там такого вже й сталося

Оксана була дівчиною з характером, тому всі близькі та знайомі дивувалися, як вона одружилася з Сергієм, як не пішла від нього через рік після весілля і примудрилася прожити з ним двадцять років, та й зараз продовжує жити. Сергій має свій…

Валя сиділа на подвір’ї, і дивилася, як виносять її речі. – Скриню не забудьте, – вигукнула Валя до доньки Наталки. – Яку скриню? Ти що до мене мотлох всякий везти зібралася? – невдоволено сказала Наталка. – Без скрині я не поїду. Ти не знаєш, що там у ній, – тихо сказала Валя. І Наталка погодилася, погрузили всі речі у машину, і забрали Валю до себе у місто. Ввечері Наталка вирішила подивитися, що там за “скарб” у маминій скрині. Жінка відкрила її і ахнула

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валя сиділа на подвір’ї, і дивилася, як виносять її речі. – Скриню не забудьте, – вигукнула Валя до доньки Наталки. – Яку скриню? Ти що до мене мотлох всякий везти зібралася? – невдоволено сказала Наталка. – Без скрині я не поїду. Ти не знаєш, що там у ній, – тихо сказала Валя. І Наталка погодилася, погрузили всі речі у машину, і забрали Валю до себе у місто. Ввечері Наталка вирішила подивитися, що там за “скарб” у маминій скрині. Жінка відкрила її і ахнула

Валя сиділа згорбившись на табуреті в порожній кімнаті. До себе вона міцно притискала портрет молодого чоловіка. Вона дивилася широко розплющеними очима на все, що відбувалося, на метушню вантажників і щоразу ойкала і важко зітхала шепотіла щось висохлими губами. – Ой,…

Ганна Іванівна збиралася в магазин. Жінка вже одягла куртку, як раптом задзвонив телефон. Ганна підняла трубку. – Алло, – сказала Ганна Іванівна. – Слухаю вас. У трубці щось затріщало. Вона вже хотіла покласти трубку назад, як раптом пролунав чоловічий голос: – Алло, Ганнусю, ти мене чуєш? Це я Вітя. Ганна застигла. Їй, що справді дзвонив Віктор? Її чоловік, якого не стало 20 років тому

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна Іванівна збиралася в магазин. Жінка вже одягла куртку, як раптом задзвонив телефон. Ганна підняла трубку. – Алло, – сказала Ганна Іванівна. – Слухаю вас. У трубці щось затріщало. Вона вже хотіла покласти трубку назад, як раптом пролунав чоловічий голос: – Алло, Ганнусю, ти мене чуєш? Це я Вітя. Ганна застигла. Їй, що справді дзвонив Віктор? Її чоловік, якого не стало 20 років тому

Ганна Іванівна розплющила очі і подивилася на годинник. Тепер їй не потрібно було тягнутися до тумбочки, щоб взяти окуляри, а потім довго дивитися на циферблат, щоб вгадати: котра година. Тиждень тому був її черговий ювілей: 90 років. І внук, Олексій….

Повернутись вверх