Оксана з Миколою одружилися і вирішили збудувати будинок. Але спочатку треба було розібрати стару Оксанину хату. Микола з батьком взялися до роботи. Оксана поралася по-хазяйству, як раптом у хату заскочив Микола. – Оксано! – сказав з порога Микола. – Там таке! Ти не повіриш! Оксана здивовано глянула на нього. – Ну що там? Кажи вже! – сказала вона чоловіку. Микола простягнув дружині якусь невелику коробочку. Жінка відкрила її й ахнула

Із чоловіком Оксана помилилася. Ще, коли вчилася в інституті, вона дізналася, що чекає дитину. Оксані здавалося, що їй пощастило! Євген одразу запропонував їй одружитися. Оксана була дівчиною скромною, з простої сім’ї, і була дуже скромною. Євген довгоза нею бігав. А…

Сьогодні у Надії день народження. Жінка стояла біля вікна з сумом поглядаючи вдалечінь. – Чому мені так не щастить? Чому я залишилася сама? – Надя витерла сльози. Раптом, у двері подзвонили і Надя підійшла до дверей. Жінка глянула у вічко. За дверима стояв якийсь чоловік з тортом. – Дивно хто це може бути, – здивувалася Надя. – Може, чоловік дверима помилився. Надя відчинила двері і застигла. – Це справді ти? – тільки й промовила жінка

Сьогодні у Надії день народження. Звичайно треба було б назвати її по імені по батькові, адже їй сьогодні сімдесят три, тільки от не любила Надя коли її так називали. Гляне на себе в дзеркало, пригладить зморшки, посміхнеться сама собі і…

Ігор Петрович з нетерпінням чекав Ганну на дачі. І ось, нарешті, він побачив її! Все та ж усмішка, яскрава хусточка на голові. – З весною, Ганнусю! – гукнув Ігор Петрович. – Чула, що вашої дружини не стало. Співчуваю, – зупинила його Ганна. – Так, на початку зими ще. Як ти? Все гарнішаєш, – Ігор Петрович підійшов ближче і хотів обійняти жінку. Але Ганна раптом відсторонилася. – Ігоре Петровичу, я заміж вийшла. Ігор застиг від здивування

Ігор Петрович поспішав на дачу. Дружина заслабла і він один старався ходити на їхню невеличку діляночку і саджати город. Порався він на дачі ретельно, як і в минулі роки. І ходив на дачу майже щодня. Причиною його завзяття, звичайно, було…

Павло відкрив двері своїм ключем і зайшов у квартиру. – Ой, Павлику, ти сьогодні щось рано! – здивовано сказала Ліда. Дружина стояла з ложкою, якою щойно помішувала щось у каструлі. – А що це тебе так дивує? – запитав Павло і якось дивно глянув на Ліду. – А ти давно додому прийшла? – Ну так як і завжди, – відповіла Ліда. – А пару днів тому ти ж десь допізна затрималася, так? – раптом запитав Павло. Ліда ніяково застигла з ложкою в руках

Павло підʼїхав машиною за потрібною адресою і став біля підʼїзду великого будинку. До його авто, весело сміючись, підійшли чоловік із жінкою і сіли на заднє сидіння. -Куди їдемо? – запитав Павло. -Та тут не далеко, – сказав чоловік. – Ви…

Олег Сергійович приїхав додому. Він підійшов до своєї квартири, як раптом побачив, що там встановили нові двері! Він натиснув кнопку дзвінка. В замку заскреготів ключ, двері відчинилися і на порозі зʼявилася його Надійка. Вона глянула на чоловіка і застигла від здивування. – Олежику… – тільки й сказала вона. Раптом з квартири почувся чоловічий голос: – Надя, хто там прийшов? На порозі з’явився друг Олега – Іван, у футболці і шортах! Олег застиг від здивування

Олег Сергійович останнім часом все більше уникав свою дружину. Але так як він все ж таки мав совість, то старався виправдати і пояснити свою поведінку. -Надя, зрозумій мене, пробач мені, – говорив він дружині. – Ти гарна жінка, можна сказати…

Аліна мила вікна, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Подзвони до брата, і терміново їдьте до нас, – сказала мама і поклала слухавку. Вже наступного дня вони з братом стояли на порозі батьківської квартири. – Ну нарешті приїхали, – сказала мама. – Що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син Олексій. Раптом Галина простягла сину та доньці якісь папірці. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – сказала мама. Олексій та Аліна не розуміли, що відбувається

– Ну нарешті приїхали. Зачекалися на вас. Адже просила якнайшвидше, – сказала Галина Леонідівна дітям, що приїхали. – Мамо, що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – мама простягнула…

Валя повернулася в село з міста, і одразу помітила, що її батьки якось дивно поводяться. А її друг Сашко ходить якийсь радісний. – Ну, Сашко то таке, з ним все давно зрозуміло, – думала Валя. – А ось решта що? – У мене для тебе сюрприз, – раптом сказав Сашко, коли вони разом ішли до городу. – Заплющ очі. Валя засміялася, але послухалась. Вони пройшли ще пару кроків і зупинилися. – Ну ось! – сказав Сашко. – Подобається? Валя відкрила очі й ахнула

Валя була красунею. Бог дав їй і зовнішність, і розум, і скромність, чим батьки її пишалися найбільше. У селі, де вони жили, на околиці біля лісу, було тихо. Дві вулички зустрічалися біля краю невеликого ставка. Дівчина часто ходила туди помилуватися…

У суботу, рано вранці Валя з Сашком приїхали в село. У будинок, який залишився Валі від батьків. Жінка тихенько переступила поріг рідного дому. Акуратно заправлене ліжко, мереживні накидки на ошатних вишитих подушках. Здавалося, мама просто вийшла і зараз повернеться… Тільки пил видавав піврічну відсутність людини. На комоді лежала якась коробка з-під взуття. Валя відкрила коробку і ахнула

-Сашко, ти збираєшся в село? – якомога спокійніше запитала Валя у брата. -Ні, а що мені там робити? – буркнув Сашко. -Так будинок же ж зовсім розвалиться, якщо за ним не дивитися. -От ти й дивися за тим будинком, мені…

Ніна оглянула святковий стіл. – Ще картоплю поставлю варити, – подумала жінка. У двері подзвонили. – Іра, привіт, – Ніна широко відчинила двері. – З ювілеєм, подруго! – Іра вручила господині подарунок. Подруги увійшли до кімнати. – Який стіл! А чому три тарілки? І хто третій? – насторожено запитала гостя. – Побачиш. Сюрприз, – раптом сказала Ніна. Вони перекинутися парою слів, як у двері знову подзвонили, у кімнату зайшла Ніна та ще якась жінка. – Ти? Навіщо ти її запросила? – застигла від здивування Ірина

Ніна востаннє окинула святково накритий стіл, трохи вирівняла вилки, струсила з ошатної скатертини невидиму крихту. Хоча вона чекала на гостей, але все одно здригнулася, коли в квартирі пролунав дзвінок. Пройшла нервовими пальцями по коміру сукні, поправила поясок і пішла відчиняти….

Софія провела чоловіка у відрядження і лягла поспати. Раптом вона прокинулася. У двері без кінця хтось дзвонив. Накинувши халат, вона побігла відкривати. – О, привіт! Спите, чи що? Ну ви даєте! Десята ранку вже! – на порозі стояла сусідка Катя. – А в мене цукор закінчився? – продовжила вона. – От, думаю, до подруги заскочу, позичу. Заодно й кави поп’ємо, так? Я бачила у вас кавоварку, така гарна. Не чекаючи запрошення, Катя зайшла в квартиру. Софія не розуміла, що відбувається

-Андрій! А де велосипед? Ти його на вулиці залишив, чи що? Я тебе питаю! – Софійка здивовано дивилася на сина. -Ні, мамо… Я не брав його сьогодні на вулицю. Ти ж бачила, що я не катався. Ти забула, чи що?…

Повернутись вверх