Пліткарка

Жіночий журнал

Тетяна з чоловіком поїхали в Іспанію на заробітки. Не минуло й двох років, як чоловік Тетяни заявив: – Все повертаємося назад. – Як це повертаємося? У мене хороша робота, зарплата, ти теж працюєш. Мене тут все влаштовує, – здивувалася Тетяна. – Ти як хочеш, а я поїду назад, – сказав своє останнє слово чоловік. Тетяна не розуміла, чому він так хотів повернутися, поки не взяла його телефон

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна з чоловіком поїхали в Іспанію на заробітки. Не минуло й двох років, як чоловік Тетяни заявив: – Все повертаємося назад. – Як це повертаємося? У мене хороша робота, зарплата, ти теж працюєш. Мене тут все влаштовує, – здивувалася Тетяна. – Ти як хочеш, а я поїду назад, – сказав своє останнє слово чоловік. Тетяна не розуміла, чому він так хотів повернутися, поки не взяла його телефон

Тетяна живе в Іспанії вже вісім років. Вони з чоловіком поїхали сюди на постійне місце проживання, у них син. Купили невеличкий будинок, але затишний, і сталося так, що чоловік вирішив поїхати назад в Україну. Не подобається йому місцевий клімат, люди,…

Віра проплакала весь день. Жінці подзвонила подруга, і сказала, що бачила її чоловіка з іншою. Раптом у двері подзвонили. Віра пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Привіт! Я до тебе за сіллю заскочила, але бачу ти занедужала, вибач, що потурбувала, – сказала Ольга Іванівна. – Я не занедужала, – сказала Віра, – все добре, просто мій чоловік знайшов собі іншу. І Віра розповіла все сусідці. – Я знаю, що з цим робити, – раптом сказала Ольга Іванівна

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра проплакала весь день. Жінці подзвонила подруга, і сказала, що бачила її чоловіка з іншою. Раптом у двері подзвонили. Віра пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Привіт! Я до тебе за сіллю заскочила, але бачу ти занедужала, вибач, що потурбувала, – сказала Ольга Іванівна. – Я не занедужала, – сказала Віра, – все добре, просто мій чоловік знайшов собі іншу. І Віра розповіла все сусідці. – Я знаю, що з цим робити, – раптом сказала Ольга Іванівна

Віра сиділа за столом майже годину і ніяк не могла зібратися і надіслати повідомлення. Передруковувала знову і знову, але натиснути на кнопку «відправити» сил не вистачало. Вчора їй зателефонувала подруга, найкраща подруга, і розповіла, що бачила її хлопця з іншою….

Людмила вже давно лягла спати, як раптом задзвенів телефон. Жінка аж підскочила. Спросоння вона взяла слухавку. – Алло, Люда. Це я! – пролунав у телефоні голос її колишнього чоловіка. Людмила аж не зрозуміла. – Борис?! – здивовано запитала вона. – Це ти?! Люда сіла на ліжку. – Така ніч сьогодні зоряна! Може, прогуляємось? – раптом запитав він. – А як же твоя жінка? Ти з нею розлучився? – Та ні! Вона вдома спить! – сказав Борис. Людмила застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила вже давно лягла спати, як раптом задзвенів телефон. Жінка аж підскочила. Спросоння вона взяла слухавку. – Алло, Люда. Це я! – пролунав у телефоні голос її колишнього чоловіка. Людмила аж не зрозуміла. – Борис?! – здивовано запитала вона. – Це ти?! Люда сіла на ліжку. – Така ніч сьогодні зоряна! Може, прогуляємось? – раптом запитав він. – А як же твоя жінка? Ти з нею розлучився? – Та ні! Вона вдома спить! – сказав Борис. Людмила застигла від здивування

Людмила вже давно лягла спати, як раптом задзвенів телефон. Жінка аж підскочила. Спросоння вона взяла слухавку. -Алло! -Алло, Люда… Це я! – пролунав у телефоні веселий голос її колишнього чоловіка Бориса. Людмила аж не зрозуміла. Чоловік явно був веселий. -Борис?!…

Анастасія затіяла прання. Жінка викладала речі в пральну машинку. Раптом вона помітила на сорочці чоловіка помаду. – Це чия помада у тебе на сорочці? – Запитала вона у Ігора. Чоловік мовчав. Анастасія уважно дивилася на Ігора, а той не знав, куди подіти очі. – Так, Настя, я тобі зрадив, і вже неодноразово, – раптом сказав Ігор, і пішов на роботу. Анастасія розгублено стояла на кухні, з цього стану її вивів дзвінок у двері. Жінка відкрила і не повірила своїм очам

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Анастасія затіяла прання. Жінка викладала речі в пральну машинку. Раптом вона помітила на сорочці чоловіка помаду. – Це чия помада у тебе на сорочці? – Запитала вона у Ігора. Чоловік мовчав. Анастасія уважно дивилася на Ігора, а той не знав, куди подіти очі. – Так, Настя, я тобі зрадив, і вже неодноразово, – раптом сказав Ігор, і пішов на роботу. Анастасія розгублено стояла на кухні, з цього стану її вивів дзвінок у двері. Жінка відкрила і не повірила своїм очам

Анастасія з чоловіком прожили у шлюбі близько тридцяти років, син давно одружений, живе в іншому місті. Ігор, п’ятдесятирічний чоловік, у представниць протележної статі має успіх. У нього гумор зашкалює, з ним легко та весело. Він і в молодості таким був,…

Настя прийшла додому ввечері. Мати зустріла її з якимось дивним поглядом. – Настю, ти тільки не хвилюйся, – зашепотіла вона з порога, поки дочка роззувалася. – Там твій тато приїхав… Настя не вірила своїм вухам. Вона дуже розхвилювалася. Її батька не стало більш, ніж двадцять років тому

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя прийшла додому ввечері. Мати зустріла її з якимось дивним поглядом. – Настю, ти тільки не хвилюйся, – зашепотіла вона з порога, поки дочка роззувалася. – Там твій тато приїхав… Настя не вірила своїм вухам. Вона дуже розхвилювалася. Її батька не стало більш, ніж двадцять років тому

Настя завжди знала, що мати має якусь таємницю. Ну, не вірила вона в те, що її батька не стало, коли мама була ще вагітна Настею. Не вірила, бо в її пам’яті збереглися невиразні спогади з раннього дитинства, де батько був…

Микола глибоко зітхнув і пішов на кухню поговорити з Василиною. – Що робиш? – запитав він дружину. – Сирники, – сказала вона. – Твої улюблені. – Василино, я від тебе йду! – раптом сказав Микола. – Я покохав іншу! Так сталося. Давай розлучимося тихо і мирно? Василина посміхнулася і спокійно продовжила смажити сирники. Ніби нічого й не сталося! – Що смішного? – здивувався Микола. Він не розумів, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Микола глибоко зітхнув і пішов на кухню поговорити з Василиною. – Що робиш? – запитав він дружину. – Сирники, – сказала вона. – Твої улюблені. – Василино, я від тебе йду! – раптом сказав Микола. – Я покохав іншу! Так сталося. Давай розлучимося тихо і мирно? Василина посміхнулася і спокійно продовжила смажити сирники. Ніби нічого й не сталося! – Що смішного? – здивувався Микола. Він не розумів, що відбувається

Анжела сказала Миколі, що стане мамою. Микола був на сьомому небі від щастя. Нарешті! Відбулося те, про що він мріяв уже дев’ять років. Дев’ять довгих років, починаючи з того дня, як Микола одружився, він мріяв стати батьком. Та все якось…

Наталя Андріївна вийшла на вулицю і гірко заплакала. Вона зовсім не була готова до такого прийому, що влаштував їй син. – Що приперлася? Подивитися на мене? Побачила? А тепер їдь у своє село, – з порогу заявив Роман. Жінка йшла вулицею, як раптом почула голос: – Тітко Наталя, це ви? Повернувши голову, вона побачила молоду дівчину. – Це ж я, Оксана! – вигукнула незнайомка. Наталя Андріївна здивовано дивилася на дівчину, не розуміючи хто це така

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя Андріївна вийшла на вулицю і гірко заплакала. Вона зовсім не була готова до такого прийому, що влаштував їй син. – Що приперлася? Подивитися на мене? Побачила? А тепер їдь у своє село, – з порогу заявив Роман. Жінка йшла вулицею, як раптом почула голос: – Тітко Наталя, це ви? Повернувши голову, вона побачила молоду дівчину. – Це ж я, Оксана! – вигукнула незнайомка. Наталя Андріївна здивовано дивилася на дівчину, не розуміючи хто це така

Наталя Андріївна гірко плакала, сидячи на залізничній станції. Ще кілька годин тому вона вийшла з поїзда на цій самій станції, щаслива і натхненна, яка хотіла побачитися з улюбленим сином, а все обернулося зовсім не так, як їй того хотілося. Треба…

Олена одягла весільну сукню. За годину має розпочатися церемонія. – Доню, яка ж ти гарна! – Зоя Валеріївна із захопленням дивилася на дочку. – Мамо, я ж зробила правильний вибір? – Запитала Олена. Обличчя Зої Валеріївни змінилося. – Я не знаю, – промовила Зоя Валеріївна і несподівано розплакалася. – Я не знаю, як так вийшло! – Ти щось знаєш? – Здивувалася Олена. Зоя Валеріївна голосно схлипнула та кивнула

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена одягла весільну сукню. За годину має розпочатися церемонія. – Доню, яка ж ти гарна! – Зоя Валеріївна із захопленням дивилася на дочку. – Мамо, я ж зробила правильний вибір? – Запитала Олена. Обличчя Зої Валеріївни змінилося. – Я не знаю, – промовила Зоя Валеріївна і несподівано розплакалася. – Я не знаю, як так вийшло! – Ти щось знаєш? – Здивувалася Олена. Зоя Валеріївна голосно схлипнула та кивнула

Олена дивилася на себе в дзеркало, поправляла білу сукню і відчувала себе найщасливішою. Нарешті цей день настав: самий довгоочікуваний, щасливий і трепетний. – Ти просто принцеса! – захоплено сказала Олені її молодша сестра, а потім обережно помацала гладку тканину сукні,…

Ірина була на кухні, готувала обід. У двері подзвонили. Жінка відчинила двері, там стояла струнка брюнетка. – Здрастуйте, ви Ірина Степанівна, мама Андрія? – запитала дівчина.  -Так, це я, а сина ще немає вдома, – відповіла Ірина. -Та він мені і не потрібний, я до вас, – раптом сказала вона. Ірина провела гостю до кімнати. -Я слухаю вас, – Ірина подивилася на дівчину. – Мене звуть Оксана, і я виховую вашого онука, – несподівано сказала дівчина. Ірина аж застигла від почутого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина була на кухні, готувала обід. У двері подзвонили. Жінка відчинила двері, там стояла струнка брюнетка. – Здрастуйте, ви Ірина Степанівна, мама Андрія? – запитала дівчина.  -Так, це я, а сина ще немає вдома, – відповіла Ірина. -Та він мені і не потрібний, я до вас, – раптом сказала вона. Ірина провела гостю до кімнати. -Я слухаю вас, – Ірина подивилася на дівчину. – Мене звуть Оксана, і я виховую вашого онука, – несподівано сказала дівчина. Ірина аж застигла від почутого

Увечері Ірині Степанівні зателефонувала Оксана, дружина її сина та повідомила:  -Дорога матуся! Ми з Андрійом запрошуємо тебе в неділю на наш маленький сімейний ювілей, все-таки п’ять років минуло, а ти маєш найпряміше відношення до нашої сім’ї, можливо і сім’ї не…

Тамара поралася на городі, коли прийшла сусідка Ніна. – Тамаро, а що це твій Андрій вирішив піти від тебе? – сказала сусідка. – Ти про що? – здивувалася Тамара. – Я дивлюсь він з Галиною часто спілкується, возить її на машині на роботу, – пояснила Ніна і пішла. Тамара  вирішила ввечері поговорити з чоловіком. Андрій прийшов пізно, на кухні його чекала дружина. – Я все знаю! Про тебе і Галину, – раптом сказала Тамара. Андрій аж застиг від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара поралася на городі, коли прийшла сусідка Ніна. – Тамаро, а що це твій Андрій вирішив піти від тебе? – сказала сусідка. – Ти про що? – здивувалася Тамара. – Я дивлюсь він з Галиною часто спілкується, возить її на машині на роботу, – пояснила Ніна і пішла. Тамара  вирішила ввечері поговорити з чоловіком. Андрій прийшов пізно, на кухні його чекала дружина. – Я все знаю! Про тебе і Галину, – раптом сказала Тамара. Андрій аж застиг від здивування

Тамара у свої п’ятдесят три роки не працює. На пенсію пішла в п’ятдесят, педагогічний стаж. Щоранку вона встає, приводить себе в порядок, невеликий макіяж, одягається, як на роботу. Накриває стіл для себе, снідає в гарному посуді, також обідає та вечеряє….

Повернутись вверх