Від Ольги пішов чоловік. Жінка дуже переживала і сумувала… Одного дня вона отримала листа. Не електронного, а саме звичайного паперового листа! Простий білий конверт, підписаний недбалим чоловічим почерком: «…Ользі». Відкрити його Ольга не наважувалася. Але лист, вона була впевнена, абсолютно точно був від її колишнього – Сергія. Цей почерк вона впізнала б навіть через багато років. Самотня чашка чаю ніби натякала, що їй не годиться сумувати в такий світлий весняний день. Ольга наважилася відкрити конверт. Всередині лежав аркуш паперу, вирваний із зошита в клітинку. Ольга почала читати і сльози пішли з її очей

Кімната ще ніколи не здавалася такою порожньою. Навіть коли донька вийшла заміж і переїхала з батьківського будинку у власне, звите з чоловіком, гніздечко, квартира Степанюків все ще дихала теплом надії. Побачити онуків, приїжджати до дочки у гості, передавати гостинці та…

Діана прийшла до своєї подруги на роботу, і чекала, коли Світлана закриє салон. – Світлано, ну чому я така не розумна? Відчуваю, щось не те відбувається у нас з Олегом, а зробити нічого не можу, – Діана втомлено витягнулась в кріслі. – Ти про що? – Світлана якраз закінчила прибирання, і зняла гумові рукавички. – Я думаю, що Олег мені зраджує! – раптом сказала Діана. – Зраджує… Цікаво… А хочеш, запитаємо у книги? – несподівано сказала Світлана. – В сенсі у книги? У якої ще книги? – Діана здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається 

– Світлано, ну чому я така не розумна? Відчуваю, щось не те відбувається з Олегом, а зробити нічого не можу, – Діана втомлено витяглася в кріслі. Світлана спідлоба подивилася на подругу, вичавлюючи ганчірку над відром, але на запитання не відповіла….

Оля ще спала, як раптом її розбудив дзвінок у двері. Жінка нікого так рано не чекала. Вона подумала і навіть не змогла уявити, хто ж це там до неї прийшов… Оля відкрила двері і застигла від здивування! – Ви чого тут?! – ахнула вона, побачивши своїх колег з роботи. – Вихідні ж у нас… – Ось саме тому ми і тут, – не чекаючи на запрошення, її колега Рита зайшла в квартиру. – Бо вихідні. А де твоя донька? – Спить… – сказала Оля. – А що таке? – Буди, і збирайся сама, – сказала Рита. – Ти їдеш із нами. Оля застигла, не розуміючи, що відбувається

Стояла нестерпна спека. Серпень, схоже, і не здогадувався, що незабаром осінь. Не збирався він здаватись. Пляжі були повні людей. Вода була теплою, а сонце гріло, як у липні. Усі були задоволені, окрім тих, кому довелося насолоджуватися останнім літнім теплом у…

Наталка з чоловіком Ігорем відпочивали у великій компанії на березі озера. Вони відзначали день народження друга чоловіка. Було весело. Багато хто пішов купатися. Наталя теж покупалася, а потім пішла в лісок, щоб переодягнутися серед густих ялинок, щоб сховатися від чужих очей. І тут раптом вона побачила неподалік, під густою великою ялинкою… Свого чоловіка… І він був не сам! Вона придивилася, що робить Ігор і очі вирячила від побаченого. Наталка застигла, її серце стрепенулося. Вона не стала ховатися, а вийшла на крок уперед. – Я вам не заважатиму? – тільки й запитала вона

«Рожеві окуляри» у Наталки злетіли з очей досить швидко після заміжжя. Якось у теплий червневий день вони відпочивали з чоловіком у великій компанії на березі озера, відзначаючи день народження одного з друзів її Ігоря. Було весело, а коли компанія «розігрілася»,…

У Юлі не стало матері. Жінка, як тільки отримала цю сумну звістку, вирушила в село до батьківського дому. Прощання пройшло, як у тумані. Жінка важко переживала втрату найріднішої людини. – Мамо, як же я тепер без тебе буду, – плакала Юля. Після прощання, та поминок, Юля навела порядок в будинку матері і вирішила повертатися у місто. Потібно було виходити на роботу. Жінка приїхала у місто пізно ввечері, прийшла до свого будинку, піднялася до квартири. Юля тихо відкрила двері квартири своїм ключем, зайшла всередину і…ахнула від побаченого

Юля не думала, що через свекруху розлучатиметься, але все до того йшло. З Сашком вона познайомилася у темні для неї часи: щойно не стало її матері, а коли повернулася з похорону, застала у квартирі громадянського чоловіка їхню спільну співробітницю Катю…

Олена не знаходила собі місця. Її чоловік пішов на зустріч з подругою Настею і вона чомусь ревнувала його до неї… Зрештою, жінка не витримала і вирішила простежити за Володимиром. Те саме кафе Олена знайшла швидко. А потім побачила Володимира і Настю. Вони так мило говорили, перешіптувалися про щось. Якоїсь миті Настя поклала свою руку на руку Володимира, і він… Не відсторонився! І тут Олена не витримала… Вона попрямувала до їхнього столика! – Ну, як, весело вам?! – ще не дійшовши гукнула вона. Володимир застиг від несподіванки

Володимир з Оленою познайомилися на дні народження спільного друга. Іскра між ними проскочила якось одразу, і вже через пів року молоді з’їхалися. Єдине, що Олену бентежило у їхніх стосунках із Володимиром, це те, що в нього була близька подруга… Як…

Олег був на день народженні у своєї старшої доньки. Святкували в ресторані. Наприкінці вечірки деякі гості почали розходитися додому. Олег проводжав гостей до машин, і дякував за те, що відвідали свято. Раптом, за рогом ресторану, чоловік почув голос своєї доньки, яка розмовляла з подругою. Чоловік не хотів підслуховувати, але мимоволі до нього почали долинати уривки фраз подруг. Олег прислухався до розмови доньки з подругою і…заціпенів від почутого 

– Серйозно?! Ти розумієш взагалі, що наробив? – Тамара сварилася на чоловіка, Олега, не приховуючи емоцій. І якщо спочатку вона почувала себе не у своїй тарілці, присутня на 18-річчі його старшої дочки, то тепер і зовсім зрозуміла, що зробила велику…

Зайшовши в свою квартиру, Люда застигла. Вона відчула різкий запах. Пахло… Їжею! Причому пахло – смачно. – Юрко! – Люда покликала чоловіка. – Прийшла, радість моя? – чоловік вийшов із зали. – А я й не почув. Проходь, сонечко. Давай допоможу… Люда здивувалася знову. Це що ще за ніжність?! – А твоя сестра де? – запитала вона. – Це ж вона їсти мабуть готувала? – Яка сестра? – здивувався Юрій. – Нема нікого! Тільки ти і я! Чоловік допоміг їй зняти плащ, почепив його на вішалку і, сівши навпочіпки, став знімати чоботи. – Все, сонечко, – сказав Юрко. – Давай мий руки й до столу. Люда помила руки, зайшла у вітальню й оторопіла

Зайшовши в квартиру, Люда застигла. Вона відчула різкий запах… Але не звичний “аромат” шкарпеток та пінного, який супроводжував її чоловіка Юрка в дні, коли той був удома. Зараз пахло… Їжею! Причому пахло – смачно. За приготування у домі відповідали вона…

Олег був у відрядженні. Його дружина Віра, в цей час відвідувала свою бабусю в селі. Одного вечора, Олег вирішивши перевірити, як справи вдома. Чоловік відкрив сайт системи відеоспостереження, ввів логін та пароль і почав чекати, коли відео з камер завантажиться. – Щось у мене погане передчуття! Чи не сталося чогось? – хвилювався він. Напевно, сум за рідними стінами дався взнаки і захотілося хоча б трохи домашнього затишку. Відкривши відео з камери, встановленої у величезній вітальні, Олег так і ахнув від побаченого. А чого-чого, а такого чоловік, аж ніяк не очікував побачити

Слухаючи лагідний шум хвиль, що доноситься з боку моря, Олег дивився в екран ноутбука і думав, як йому змінити проєкт, щоб все повністю влаштувало замовника. Переговори тривали. Здавалося, що повернеться додому куди швидше, але тепер знову слід було перелопатити чимало…

Аліна та Руслан вийшли з полового будинку. – Дякую, кохана за сина! – радісно сказав чоловік, тримаючи маленький пакуночок на руках.. Родичі та друзі почали вітати молодих батьків. – О, а ось і твоя мама приїхала, – сказала Аліна, помітивши, як до них наближається свекруха. – Таки змогла відпроситися з роботи, – додав Руслан. Ольга Іванівна рішуче підійшла до молодих батьків. – Руслане, не роби цього! – несподівано заявила вона. – Ти про що? – здивувався чоловік. – Не приймай цю дитину! Це не твій син! – додала мати. – Мамо, що ти таке кажеш? – Руслан здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

Ольга Іванівна дивилася на обраницю сина, намагаючись чути слова Руслана, але нічого не виходило. – Ми з Аліною збираємося одружитися, тож скоро в тебе з’явиться одразу двоє онуків, – радісно розповідав Руслан. – А як давно ви знайомі? – намагалася…

Повернутись вверх