Пліткарка

Жіночий журнал

Світлана прибирала в квартирі, коли пролунав дзвінок телефону. Жінка витерла руки об фартух, і підняла слухавку. – Привіт! – пролунав чоловічий голос. – Привіт! – здивовано відповіла Світлана. – Це Максим. Ти коли приїдеш? – раптом запитав незнайомець. Світлана відвела від вуха телефон і здивовано дивилася на нього.  – Це, взагалі, хто? – нерозуміла жінка. Нарешті Світлана все згадала і застигла. – Цього, просто, неможе бути, – тільки й подумала вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана прибирала в квартирі, коли пролунав дзвінок телефону. Жінка витерла руки об фартух, і підняла слухавку. – Привіт! – пролунав чоловічий голос. – Привіт! – здивовано відповіла Світлана. – Це Максим. Ти коли приїдеш? – раптом запитав незнайомець. Світлана відвела від вуха телефон і здивовано дивилася на нього.  – Це, взагалі, хто? – нерозуміла жінка. Нарешті Світлана все згадала і застигла. – Цього, просто, неможе бути, – тільки й подумала вона

Світлана сиділа в кафе з подругами, але зовсім не слухала їх і сумувала. -Світлано, ну ти взагалі не з нами. Про що думаєш? – запитала подруга. -Та ні про що, – швидко сказала Світлана. – Просто задумалася. -А то ми…

Світлана з Лізою сиділи на кухні. – Залишайся на вечерю! – сказала Світлана. – Я свої фірмові котлетки приготую з картопляним пюре. Смакота! – Залишусь, – посміхнулася подруга. Приїхав чоловік Світлани Андрій з букетом квітів. – А що у вас свято? – здивувалася Ліза. – Та ні, – сказав Андрій. – Просто я люблю Світлану і дарую їй квіти просто так! – Дивно, – хмикнула Ліза. – Чому ж дивно? – запитала Світлана, коли чоловік вийшов з кухні. – Та згадала дещо. Не хочу тобі казати, щоб не засмучувати, – раптом заявила Ліза. Світлана застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Світлана з Лізою сиділи на кухні. – Залишайся на вечерю! – сказала Світлана. – Я свої фірмові котлетки приготую з картопляним пюре. Смакота! – Залишусь, – посміхнулася подруга. Приїхав чоловік Світлани Андрій з букетом квітів. – А що у вас свято? – здивувалася Ліза. – Та ні, – сказав Андрій. – Просто я люблю Світлану і дарую їй квіти просто так! – Дивно, – хмикнула Ліза. – Чому ж дивно? – запитала Світлана, коли чоловік вийшов з кухні. – Та згадала дещо. Не хочу тобі казати, щоб не засмучувати, – раптом заявила Ліза. Світлана застигла від здивування

Світлана з Лізою сиділи на кухні, пили чай з домашнім печивом і не могли наговоритися. Подруги давно не бачилися і їм, звичайно, було про що і про кого поговорити. Колись у шкільні роки вони були нерозлучні подружки, сиділи за однією…

Наталя з Юрієм дуже кохали один одного. Ніхто ніколи й не чув, щоб вони сварилися. Наталя, рідко ходила в магазин одна. Завжди вдвох! Щоб не дай Боже, не носила важких сумок! Як ідуть Наталя з Юрком по вулиці за ручку тримаючись, то хтось у слід і скаже: – Знову ці закохані пішли. Нічого не бракує їм… А тут і внук народився. Юрієм назвали – на честь діда. Радість у домі! Але одного дня їхнє щасливе життя змінилося назавжди

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя з Юрієм дуже кохали один одного. Ніхто ніколи й не чув, щоб вони сварилися. Наталя, рідко ходила в магазин одна. Завжди вдвох! Щоб не дай Боже, не носила важких сумок! Як ідуть Наталя з Юрком по вулиці за ручку тримаючись, то хтось у слід і скаже: – Знову ці закохані пішли. Нічого не бракує їм… А тут і внук народився. Юрієм назвали – на честь діда. Радість у домі! Але одного дня їхнє щасливе життя змінилося назавжди

Наталя познайомилася з Юрієм, коли їй було сімнадцять, а йому девʼятнадцять. Усі думали, що пройде – так дитяча захопленість і все. Але нічого не пройшло. Наталя пішла вчитися в училище, а Юрко в інститут в місті. Вони вирішили закінчити навчання…

Микола приїхав до своєї старенької мами в село, забрав її, і привіз жити до себе. У великому будинку невісточка виділила їй малесеньку кімнатку, схожу на комірчину. – Коханий, Марія Степанівна чай розлила, – скаржилася дружина Миколі ввечері. – І речі свої поклала у пралку разом з нашими! Скільки це триватиме?! – Діаночко, ну це ж моя мама, – казав Микола. Але та не заспокоювалася. І Марія сказала: – Все, досить! Вона вирішила попросити сина про одну послугу

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола приїхав до своєї старенької мами в село, забрав її, і привіз жити до себе. У великому будинку невісточка виділила їй малесеньку кімнатку, схожу на комірчину. – Коханий, Марія Степанівна чай розлила, – скаржилася дружина Миколі ввечері. – І речі свої поклала у пралку разом з нашими! Скільки це триватиме?! – Діаночко, ну це ж моя мама, – казав Микола. Але та не заспокоювалася. І Марія сказала: – Все, досить! Вона вирішила попросити сина про одну послугу

Свого батька Микола зовсім не пам’ятав. Його не стало, коли хлопчику не виповнилося ще й року. До закінчення школи він жив із мамою у селі. Марія робила все, що могла, аби її синочок виглядав не гірше за інших і завжди…

Тетяна проплакала всю ніч. – Оце так відзначили річницю весілля, – думала жінка. Вона подзвонила своїй подрузі Олені. – Олено, він пішов. Я все йому розповіла, – схлипувала Тетяна. – Хто пішов? Що розповіла? – нерозуміла подруга. – Віктор пішов, взяв речі і пішов, – пояснила Тетяна. – А що ж сталося? У вас же все було добре, – здивувалася Олена. – Просто я…, – Тетяна зупинилася. – Я все йому розповіла, я немогла більше тримати це в собі. Олена застигла, не розуміючи, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна проплакала всю ніч. – Оце так відзначили річницю весілля, – думала жінка. Вона подзвонила своїй подрузі Олені. – Олено, він пішов. Я все йому розповіла, – схлипувала Тетяна. – Хто пішов? Що розповіла? – нерозуміла подруга. – Віктор пішов, взяв речі і пішов, – пояснила Тетяна. – А що ж сталося? У вас же все було добре, – здивувалася Олена. – Просто я…, – Тетяна зупинилася. – Я все йому розповіла, я немогла більше тримати це в собі. Олена застигла, не розуміючи, що відбувається

Після чергової річниці весілля Тетяна проплакала всю ніч, а Віктор поїхав до матері. Він нічого не сказав, просто одягнувся і вийшов з квартири. Навіщо вона йому це все розповіла? Саме зараз, коли про це вже тепер ніхто не знає, окрім…

Ольга з чоловіком Андрієм і свекрухою, сиділи за столом і вечеряли. Ольга накрила гарний стіл, всі весело розмовляли. Раптом Андрій підморгнув дружині, посміхнувся і встав з-за столу. За мить він повернувся з якимось папірцем в руках. – Мамо, – урочисто сказав він. – Це від нас з Олею тобі подарунок! Андрій простягнув матері папірець. Ганна Семенівна вдягнула окуляри, уважно глянула на папірець і раптом скочила з-за столу. – Це що ще таке?! – здивувалась вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга з чоловіком Андрієм і свекрухою, сиділи за столом і вечеряли. Ольга накрила гарний стіл, всі весело розмовляли. Раптом Андрій підморгнув дружині, посміхнувся і встав з-за столу. За мить він повернувся з якимось папірцем в руках. – Мамо, – урочисто сказав він. – Це від нас з Олею тобі подарунок! Андрій простягнув матері папірець. Ганна Семенівна вдягнула окуляри, уважно глянула на папірець і раптом скочила з-за столу. – Це що ще таке?! – здивувалась вона

-Давай мамі зробимо приємне, візьмемо їй путівку в санаторій. Вона заслужила трохи на відпочинок, – сказав Андрій до дружини. Ольга не могла не погодитись із чоловіком. Вже багато років свекруха їм допомагала. Свекра давно не стало. Після цього Ганна Семенівна…

Катя прокинулася рано. Був вихідний. Раптом вона відчула, що в квартирі чути запах чогось смачненького! Катя встала з ліжка і здивовано пішла на кухню. Вона стала на порозі і ахнула. Біля плити стояв її колишній чоловік Микола і смажив свої фірмові млинці. – Катрусю, ходімо снідати, – діловито сказав він. Катя не знала, що й думати

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя прокинулася рано. Був вихідний. Раптом вона відчула, що в квартирі чути запах чогось смачненького! Катя встала з ліжка і здивовано пішла на кухню. Вона стала на порозі і ахнула. Біля плити стояв її колишній чоловік Микола і смажив свої фірмові млинці. – Катрусю, ходімо снідати, – діловито сказав він. Катя не знала, що й думати

Микола йшов від Катерини довго… Довго і важко. Він вже, напевно, в сотий раз перевірив свою валізу, виклав усе з неї, перевірив кожну річ, а потім акуратно склав все назад, любовно розгладжуючи кожну складочку на одязі. Він перебрав кожну річ,…

Олег здавався Оксані ідеальним чоловіком! Єдине, що псувало настрій, то це поведінка його колишньої дружини. Вона не дозволяла Олегу зустрічатися з донькою! Оксана вирішила порадитися з матірʼю. – Оксано, а тобі не здається, що ти теж робиш неправильно? – раптом сказала мати. Оксана застигла від здивування. – Мамо, та що ти таке говориш?! – Як це що, – здивувалася мати. – А ти мого внучика Миколку з батьком познайомила, га?! Оксана не знала, що й сказати. Та незабаром сталася одна неприємна річ

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олег здавався Оксані ідеальним чоловіком! Єдине, що псувало настрій, то це поведінка його колишньої дружини. Вона не дозволяла Олегу зустрічатися з донькою! Оксана вирішила порадитися з матірʼю. – Оксано, а тобі не здається, що ти теж робиш неправильно? – раптом сказала мати. Оксана застигла від здивування. – Мамо, та що ти таке говориш?! – Як це що, – здивувалася мати. – А ти мого внучика Миколку з батьком познайомила, га?! Оксана не знала, що й сказати. Та незабаром сталася одна неприємна річ

Оксана зітхнула і подивилася на свого чотирирічного сина Миколку. Вже цілу годину він ставив матері запитання про все на світі з дитячою цікавістю. Оксана була б і рада погратися, поспілкуватися із сином, але часу зовсім не було. Треба було терміново…

Марина весь день чепурилася перед дзеркалом. А як же інакше?! У її коханого Борюсика – день народження! Марина, навіть замовила кафе. В кафе Борис сидів, якийсь дивний. Весь час дивився у свій телефон, оглядався на всі боки. – Я ж так старалася заради нього, а він сидить і в телефон дивиться, – думала жінка. Раптом кілька дівчат з гостей пішли танцювати. Борис несподівано якось заметушився і засовався на стільці. Марина глянула на нього і застигла від несподіваної здогадки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина весь день чепурилася перед дзеркалом. А як же інакше?! У її коханого Борюсика – день народження! Марина, навіть замовила кафе. В кафе Борис сидів, якийсь дивний. Весь час дивився у свій телефон, оглядався на всі боки. – Я ж так старалася заради нього, а він сидить і в телефон дивиться, – думала жінка. Раптом кілька дівчат з гостей пішли танцювати. Борис несподівано якось заметушився і засовався на стільці. Марина глянула на нього і застигла від несподіваної здогадки

Марина весь день метушилася, кудись дзвонила, прибирала в квартирі, а потім чепурилася перед дзеркалом. А як же інакше?! У її коханого чоловіка день народження! Марина, для такої визначної події, навіть замовила на весь вечір кафе неподалік. Вона дуже любила свого…

Михайло поспішав додому. Сьогодні у його дружини Віри день народження. Вони домовилися святкувати в ресторані. Чоловік відчинив двері своїм ключем. У квартирі стояла цілковита тиша. – Дивно, де всі? Можливо, Віра в спальні, чепуриться до ресторану, – подумав Михайло. Але в спальні він побачив зовсім іншу картину. Михайло побачив дружину в дуже дивному вбранні. – І як це все розуміти? – здивувався чоловік. – Я зараз тобі все поясню, – усміхнулася Віра

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Михайло поспішав додому. Сьогодні у його дружини Віри день народження. Вони домовилися святкувати в ресторані. Чоловік відчинив двері своїм ключем. У квартирі стояла цілковита тиша. – Дивно, де всі? Можливо, Віра в спальні, чепуриться до ресторану, – подумав Михайло. Але в спальні він побачив зовсім іншу картину. Михайло побачив дружину в дуже дивному вбранні. – І як це все розуміти? – здивувався чоловік. – Я зараз тобі все поясню, – усміхнулася Віра

Сьогодні у Віри був день народження. Чоловік замовив столик у ресторані і ввечері вони мали відсвяткувати її свято. Зараз Віра сиділа в перукарні, де подруга Світлана працювала над її зачіскою. – Ой, Віро! А ти пам’ятаєш, як ми в дитинстві…

Повернутись вверх