Пліткарка

Жіночий журнал

Артем привіз стареньку матір з села. Тепер вона мала жити в них. Обуренню його дружини не було меж. – Хай би в твого брата жила! – бурчала Віра. Та все ж свекруха оселилася в них. Якось Віра поралася на кухні. Свекруха зайшла на кухню і тихо спитала: – Може, чимось допомогти? Віра застигла від несподіванки. – Не треба, я впораюся, – невдоволено буркнула вона. Але бабуся не пішла. – Давай пиріжків зробимо, – сказала Ганна Павлівна. – З капустою, з картоплею… Віра не розуміла, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Артем привіз стареньку матір з села. Тепер вона мала жити в них. Обуренню його дружини не було меж. – Хай би в твого брата жила! – бурчала Віра. Та все ж свекруха оселилася в них. Якось Віра поралася на кухні. Свекруха зайшла на кухню і тихо спитала: – Може, чимось допомогти? Віра застигла від несподіванки. – Не треба, я впораюся, – невдоволено буркнула вона. Але бабуся не пішла. – Давай пиріжків зробимо, – сказала Ганна Павлівна. – З капустою, з картоплею… Віра не розуміла, що відбувається

Обуренню Віри не було меж! -А чому це твоя мама житиме у нас, а не у твого брата?! – зиркнула вона на чоловіка. -Бо в нас більше місця, – намагався говорити спокійно Артем. – У нашій квартирі три кімнати, а…

– Микольцю, Наталко, давайте в кімнаті стіл накриємо! Посидимо, розкажете, що нового, – говорила Люба невістці і сину. – Тітка Люба, а ваша кішка біля порога вмивається, – повідомила невістка. – Значить, хтось у гості прийде! – відповіла хазяйка з кухні. Тільки сіли за стіл, як пролунав дзвінок домофону: – Точно гості, – засміявся Микола і побіг у коридор. На порозі стояв якийсь чоловік. – О, Господи Боже! – пролунав голос хазяйки. – Максим! – Люба?! – здивовано промовив чоловік. Вони кинулися назустріч один одному. Микола з Наталею не розуміли, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
– Микольцю, Наталко, давайте в кімнаті стіл накриємо! Посидимо, розкажете, що нового, – говорила Люба невістці і сину. – Тітка Люба, а ваша кішка біля порога вмивається, – повідомила невістка. – Значить, хтось у гості прийде! – відповіла хазяйка з кухні. Тільки сіли за стіл, як пролунав дзвінок домофону: – Точно гості, – засміявся Микола і побіг у коридор. На порозі стояв якийсь чоловік. – О, Господи Боже! – пролунав голос хазяйки. – Максим! – Люба?! – здивовано промовив чоловік. Вони кинулися назустріч один одному. Микола з Наталею не розуміли, що відбувається

До кінця зміни він втомлюється, але він лікар, і цим все сказано… Щоправда, молодий ще, тільки тридцять років, але тут працює вже п’ять років. -Микола Максимович, тут чоловіка привезли, – повідомила помічниця, яка забігла в кабінет. – Чоловік – п’ятдесят…

Таня готувалась до зустрічі гостей. Вона запекла м’ясо, зробила два салати, купила тортик. Її подруга Оля мала нарешті познайомити Таню зі своїм чоловіком. – Таня, ми прийшли, – нарешті почувся голос Ольги у коридорі. Таня виглянула з кухні і… ахнула! Такого повороту долі вона не очікувала! Поруч із подругою, ще не впізнаючи її, стояв він

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Таня готувалась до зустрічі гостей. Вона запекла м’ясо, зробила два салати, купила тортик. Її подруга Оля мала нарешті познайомити Таню зі своїм чоловіком. – Таня, ми прийшли, – нарешті почувся голос Ольги у коридорі. Таня виглянула з кухні і… ахнула! Такого повороту долі вона не очікувала! Поруч із подругою, ще не впізнаючи її, стояв він

Тетяна познайомилася з Олею на невеликій вечірці в однієї спільної знайомої. Висока, красива дівчина років 25-ти підійшла до неї і, з такою щирою посмішкою представилася: -Я Ольга, але для своїх – Оля. -Тетяна, але для своїх просто Таня. Через п’ять…

Валентина прасувала одяг, коли додому повернувся чоловік. – Кохана, я вдома, – вигукнув Петро. – Виходь, познайомишся. – З ким це я буду знайомитися? – подумала Валя. Жінка залишила справи і пішла на кухню. Валя відкрила двері і застигла. За столом сидів Петро і якась дівчинка. – Знайомся. Це моя донька, Оленка, – раптом сказав чоловік. Валентина аж присіла. – Невже це правда? – тільки й подумала жінка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина прасувала одяг, коли додому повернувся чоловік. – Кохана, я вдома, – вигукнув Петро. – Виходь, познайомишся. – З ким це я буду знайомитися? – подумала Валя. Жінка залишила справи і пішла на кухню. Валя відкрила двері і застигла. За столом сидів Петро і якась дівчинка. – Знайомся. Це моя донька, Оленка, – раптом сказав чоловік. Валентина аж присіла. – Невже це правда? – тільки й подумала жінка

Що Валентина потрапить у таку ситуацію, вона й уявити не могла. Коли вона виходила заміж за Петра, вона, звичайно, знала, що він має доньку від першого шлюбу. Але та жила зі свекрухою та незручностей не завдавала. А своїх дітей Валя…

– Ти їсти хочеш? – запитала Єва чоловіка. – Мабуть так, – відповів Анатолій. – Я б зараз яєчні з’їв. З шинкою, помідорами та цибулею. Зробиш? – Та легко, – кивнула Єва і пішла на кухню. – Анатолій, тобі чай, чи каву? – гукнула Єва. Але відповіді не було! Вона пішла у спальню. Чоловік розмовляв по телефону. – Я обов’язково одягну твій подарунок, – грайливо казав Анатолій комусь у слухавку. Єві стало неприємно. – Це вже занадто, – подумала вона. – Та скільки можна, зрештою?! І вона вирішила діяти

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
– Ти їсти хочеш? – запитала Єва чоловіка. – Мабуть так, – відповів Анатолій. – Я б зараз яєчні з’їв. З шинкою, помідорами та цибулею. Зробиш? – Та легко, – кивнула Єва і пішла на кухню. – Анатолій, тобі чай, чи каву? – гукнула Єва. Але відповіді не було! Вона пішла у спальню. Чоловік розмовляв по телефону. – Я обов’язково одягну твій подарунок, – грайливо казав Анатолій комусь у слухавку. Єві стало неприємно. – Це вже занадто, – подумала вона. – Та скільки можна, зрештою?! І вона вирішила діяти

Єва була справжньою красунею, і коли їй виповнилося двадцять, батьки перейнялися пошуком нареченого для єдиної дочки. Негоже віддавати таку красу будь-кому! -Наречений нашої дочки має бути розумним, добрим, дбайливим і, звичайно ж, міцно стояти на ногах. Ну, і в ідеалі,…

Іван дивився телевізор, дружина розставляла тарілки на святковий стіл, а на кухні невістка Світлана з сином Петром готували олів’є. – Принеси мені ще дві вилки з кухні, – попросила дружина у Івана. Чоловік неохоче підвівся з дивану, вийшов в коридор, як раптом почув, що Світлана з Петром про щось шепочуться на кухні. Іван підійшов ближче, розмова була явно про нього. Чоловік прислухався і ахнув від почутого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван дивився телевізор, дружина розставляла тарілки на святковий стіл, а на кухні невістка Світлана з сином Петром готували олів’є. – Принеси мені ще дві вилки з кухні, – попросила дружина у Івана. Чоловік неохоче підвівся з дивану, вийшов в коридор, як раптом почув, що Світлана з Петром про щось шепочуться на кухні. Іван підійшов ближче, розмова була явно про нього. Чоловік прислухався і ахнув від почутого

– Здає вже Іван Сергійович, – сказала Світлана чоловіку, готуючи олів’є. – З чого ти взяла? – здивувався Петро. – Он, Марійку підняти не зміг, щоб зірку на ялинку встановити. А раніше.., – Світлана зітхнула. – Та батько в мене…

Галина Петрівна повернулася додому, роззулася і пішла на кухню. Жінка відкрила двері і ахнула. – Що тут відбувається, – вигукнула вона, обвівши пальцем приміщення. На кухні весь посуд був переставлений, з’явилися нові тарілки та чайний сервіз. Все підвіконня було обставлене живими квітами. – Я подумала, що треба якось освіжити простір, – Галина почула за спиною голос Лілі. Жінка не звернула уваги на невістку, а одразу побігла у спальню молодят. Відкрила двері і…застигла. – Тільки не це! – вигукнула Галина Петрівна

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина Петрівна повернулася додому, роззулася і пішла на кухню. Жінка відкрила двері і ахнула. – Що тут відбувається, – вигукнула вона, обвівши пальцем приміщення. На кухні весь посуд був переставлений, з’явилися нові тарілки та чайний сервіз. Все підвіконня було обставлене живими квітами. – Я подумала, що треба якось освіжити простір, – Галина почула за спиною голос Лілі. Жінка не звернула уваги на невістку, а одразу побігла у спальню молодят. Відкрила двері і…застигла. – Тільки не це! – вигукнула Галина Петрівна

-Андрію, ти ж послухаєш свою маму, ти ж не приведеш це «диво» в будинок? Галина Петрівна вже зібрала зі столу і перемила весь посуд, коли син, провівши дівчину, яку він представив батькам, як свою наречену, повернувся. -Ти права, мамо, Ліля…

Тетяна стояла і обурено дивилася на сусідку: – Валю, прибери гілки своєї вишні від мого паркану! Бо я зберу вишні і наварю варення! – Таню, та на здоров’я! Ти ж бачиш, скільки їх цього року, – махнула рукою Валя. – Та й гілки прибрати – це ж треба Мишка дочекатися, чи Вадима. – У тебе, що зять, що син ділові дуже бачу! – раптом сказала сусідка. – У мене паркан похилиться! – Не розумію я, чого ти завелася? – здивувалась Валя. – Буду я тобі ще звітувати! Знайшлася тут! Начальниця! Валентина не розуміла, що це з її подругою

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна стояла і обурено дивилася на сусідку: – Валю, прибери гілки своєї вишні від мого паркану! Бо я зберу вишні і наварю варення! – Таню, та на здоров’я! Ти ж бачиш, скільки їх цього року, – махнула рукою Валя. – Та й гілки прибрати – це ж треба Мишка дочекатися, чи Вадима. – У тебе, що зять, що син ділові дуже бачу! – раптом сказала сусідка. – У мене паркан похилиться! – Не розумію я, чого ти завелася? – здивувалась Валя. – Буду я тобі ще звітувати! Знайшлася тут! Начальниця! Валентина не розуміла, що це з її подругою

-Валю, прибери гілки своєї вишні від мого паркану, я обірву ягоду з них і наварю собі варення! – Тетяна стояла, уперши руки в боки і обурено дивилася на сусідку. -Таню, та на здоров’я! Ти ж бачиш, скільки її цього року….

Павло ходив по подвір’ю, не знаходячи собі місця. Дружина з подругою пішли в ліс по гриби і вже давно мали б повернутися, а їх все не було. Раптом, чоловік помітив, як біля воріт зупинився великий, чорний джип. З машини вийшов незнайомий чоловік, відкрив задні дверцята і з автомобіля вийшли Віра з Олесею. Павло застиг. Раптом у чоловіка зʼявилася несподівана здогадка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло ходив по подвір’ю, не знаходячи собі місця. Дружина з подругою пішли в ліс по гриби і вже давно мали б повернутися, а їх все не було. Раптом, чоловік помітив, як біля воріт зупинився великий, чорний джип. З машини вийшов незнайомий чоловік, відкрив задні дверцята і з автомобіля вийшли Віра з Олесею. Павло застиг. Раптом у чоловіка зʼявилася несподівана здогадка

Цього року літо видалося спекотним, сади червоніли від урожаю вишень, абрикосів, яблук. Вдень стояла спека, тільки вечорами люди відпочивали від спеки. Віра з чоловіком зустріла свою давню подругу Олесю із Києва. Олеся у свої сорок три роки все ще одна,…

Світлана з Олексієм сиділи на кухні. – На городі від дощу картопля похилилася, – сказала Світлана. – Та й огірки ніяк не ростуть! Сусіди он огірочки вже їдять, і солять, і на зиму закривають! – Та й ну їх ті огірки! Виростуть! – сказав Олексій. – Я ось сон бачив сьогодні! Ти й не уявляєш, який дивний! Наче ми з тобою живемо в якомусь зовсім іншому будинку. У нас такі дивани оксамитові… Світлана раптом зиркнула на чоловіка. – Чекай, так я ж теж це бачила! – тільки й сказала вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана з Олексієм сиділи на кухні. – На городі від дощу картопля похилилася, – сказала Світлана. – Та й огірки ніяк не ростуть! Сусіди он огірочки вже їдять, і солять, і на зиму закривають! – Та й ну їх ті огірки! Виростуть! – сказав Олексій. – Я ось сон бачив сьогодні! Ти й не уявляєш, який дивний! Наче ми з тобою живемо в якомусь зовсім іншому будинку. У нас такі дивани оксамитові… Світлана раптом зиркнула на чоловіка. – Чекай, так я ж теж це бачила! – тільки й сказала вона

Усю ніч лив дощ. Блискавка блищала і грім гримів так, що не давав заснути. Чоловік спав хоч би що, а Світлана всю ніч прокрутилася без сну. Що вона тільки не робила. Накривалася ковдрою і подушкою, як завжди, якщо Олексій дуже…

Повернутись вверх