Пліткарка

Жіночий журнал

– Кохана, ти не забула, ми завтра до мами їдемо, треба вишні зібрати, – нагадав Віктор дружині. – Пам’ятаю, – відповіла Галя. – Ще сестра моя Олена приїде допомогти, – сказав Віктор. Приїхавши зранку в село, Вітя з Галею одразу пішли в садок. Олена залишилася з мамою. Вони зібрали більшу половину вишень, але Олена так і не з’явилася. Віктор вирішив покликати сестру. Чоловік підійшов до будинку, двері були відкриті, Олена з мамою про щось розмовляли. Віктор прислухався до розмови і ахнув

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Кохана, ти не забула, ми завтра до мами їдемо, треба вишні зібрати, – нагадав Віктор дружині. – Пам’ятаю, – відповіла Галя. – Ще сестра моя Олена приїде допомогти, – сказав Віктор. Приїхавши зранку в село, Вітя з Галею одразу пішли в садок. Олена залишилася з мамою. Вони зібрали більшу половину вишень, але Олена так і не з’явилася. Віктор вирішив покликати сестру. Чоловік підійшов до будинку, двері були відкриті, Олена з мамою про щось розмовляли. Віктор прислухався до розмови і ахнув

– Кохана, ти не забула, ми завтра до мами їдемо, треба вишні зібрати, – нагадав Віктор своїй дружині. Мама Віктора жила в селі, за годину їзди від міста. Невелике господарство, ділянка, сад із фруктовими деревами – скрізь потрібна була допомога. …

Валентина знімала одяг з мотузок, скоро почнеться дощ. – Ей, є хто вдома? – раптом почула жінка голос. Валя підійшла до хвіртки, за нею стояла молода невисока дівчина. – Іван Микитенко тут живе? – запитала вона у Валентини. – Нема тут такого, – Валентина розвела руками. – Як нема? – розгублено запитала дівчина і дістає з кишені клаптик паперу. – Ось, це ваша адреса? Валентина взяла листочок, прочитала і застигла – там була вказана її адреса. – Звідки у вас це? – Валя здивовано подивилася на дівчину, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина знімала одяг з мотузок, скоро почнеться дощ. – Ей, є хто вдома? – раптом почула жінка голос. Валя підійшла до хвіртки, за нею стояла молода невисока дівчина. – Іван Микитенко тут живе? – запитала вона у Валентини. – Нема тут такого, – Валентина розвела руками. – Як нема? – розгублено запитала дівчина і дістає з кишені клаптик паперу. – Ось, це ваша адреса? Валентина взяла листочок, прочитала і застигла – там була вказана її адреса. – Звідки у вас це? – Валя здивовано подивилася на дівчину, нічого не розуміючи

Гілки вишні звисали під вагою ягід – цього року вона надзвичайно плідна, востаннє таке було в дев’яносто другому на пам’яті Валентини. Тоді вони накрутили кілька трилітрових банок компоту – Галинка любила такий компот. Зараз же врожай опадає вниз, на лаву,…

Юля приїхала в гості до батька. Жив він у брата з дружиною. – А пам’ятаєш, тату, діжка у нас була така стара в селі, у ній рибку ще тримали? – раптом запитала Юля. – Пам’ятаю, дочко, пам’ятаю. – Забрав хтось її, – тихо зітхнула дочка. Ігор обернувся і здивовано глянув на сестру. – А ти звідки знаєш, що немає діжки? – А я додому сьогодні вранці прийшла, а діжки нема! Я ж будинок батька викупила назад. Збирайся, тату, додому поїдеш! Батько сів на диван і заплакав. Ігор і Зоя застигли від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юля приїхала в гості до батька. Жив він у брата з дружиною. – А пам’ятаєш, тату, діжка у нас була така стара в селі, у ній рибку ще тримали? – раптом запитала Юля. – Пам’ятаю, дочко, пам’ятаю. – Забрав хтось її, – тихо зітхнула дочка. Ігор обернувся і здивовано глянув на сестру. – А ти звідки знаєш, що немає діжки? – А я додому сьогодні вранці прийшла, а діжки нема! Я ж будинок батька викупила назад. Збирайся, тату, додому поїдеш! Батько сів на диван і заплакав. Ігор і Зоя застигли від здивування

-Будинок, синку, давай продамо. Ви не хочете на околиці жити, а мені його доглчдати важко стало, – сказав дід Петро. Старий приїхав до сина пізно ввечері на серйозну розмову. Усі сиділи у вітальні. Батько сів на диван, навпроти сина з…

Андрій сидів за столиком у кафе. – Невже це ти? – почув він за спиною. Чоловік обернувся і побачив свого колишнього одногрупника Романа. – Радий тебе бачити, – усміхнувся Андрій. – Дивно, що ми давно не бачилися. Хоча ти сам відмовлявся. А даремно, міг багато цікавого дізнатися, – весело сказав Роман. – Наприклад? – здивувався Андрій. – Наприклад, що твоя дружина Юля тобі зраджує! – раптом сказав Роман. Андрій застиг, він не міг повірити у почуте, але Роман переконав його останнім аргументом

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій сидів за столиком у кафе. – Невже це ти? – почув він за спиною. Чоловік обернувся і побачив свого колишнього одногрупника Романа. – Радий тебе бачити, – усміхнувся Андрій. – Дивно, що ми давно не бачилися. Хоча ти сам відмовлявся. А даремно, міг багато цікавого дізнатися, – весело сказав Роман. – Наприклад? – здивувався Андрій. – Наприклад, що твоя дружина Юля тобі зраджує! – раптом сказав Роман. Андрій застиг, він не міг повірити у почуте, але Роман переконав його останнім аргументом

Андрій сидів за столиком біля вікна та мовчки пив каву. Їсти не хотілося. Та й нічого не хотілося після того, що він дізнався. Андрій був одружений вже п’ять років. Жили вони з Юлею непогано. Характерами зійшлися, а дрібні сімейні негаразди…

Віра готувалася до весілля, ще день і вона вийде заміж за свого коханого Андрія. Дівчина якраз вирішувала останні деталі з весільним тортом, коли додому повернувся наречений. Андрій був якийсь дивний і мовчазний. – Що сталося, коханий? – занепокоїлася Віра. Чоловік мовчав. – Щось з батьками? – запитала вона. – Весілля не буде! – раптом вигукнув Андрій. – Можеш все скасовувати! Віра застигла, і здивовано дивилася на Андрія, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра готувалася до весілля, ще день і вона вийде заміж за свого коханого Андрія. Дівчина якраз вирішувала останні деталі з весільним тортом, коли додому повернувся наречений. Андрій був якийсь дивний і мовчазний. – Що сталося, коханий? – занепокоїлася Віра. Чоловік мовчав. – Щось з батьками? – запитала вона. – Весілля не буде! – раптом вигукнув Андрій. – Можеш все скасовувати! Віра застигла, і здивовано дивилася на Андрія, нічого не розуміючи

– Ти моя доля, – лагідно казав Вірі наречений. А перед самим весіллям прийшов додому та оголосив, що зустрів іншу. – А як же доля? – тихо, перепитала Віра. Андрію, зважаючи на все, було трохи ніяково від того, що він…

Вже було пізно, а Ольга ніяк не могла заснути. Вона довго крутилася в ліжку, а потім вирішила піти на кухню попити води. Раптом почувся стукіт у двері. Ольга застигла від здивування. У цей час ніяких гостей у неї не було. Вона накинула халат і пішла відчиняти. На порозі стояла сусідська дівчинка Ганнуся з братиком Миколкою. – Доброго вечора, Ганно. Ви чому не вдома? Щось трапилося? – розгубилась Ольга. – Тітко Оля, здається мама… Вона там… Ольга побігла до будинку сусідів. Жінка увійшла в спальню і ахнула

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вже було пізно, а Ольга ніяк не могла заснути. Вона довго крутилася в ліжку, а потім вирішила піти на кухню попити води. Раптом почувся стукіт у двері. Ольга застигла від здивування. У цей час ніяких гостей у неї не було. Вона накинула халат і пішла відчиняти. На порозі стояла сусідська дівчинка Ганнуся з братиком Миколкою. – Доброго вечора, Ганно. Ви чому не вдома? Щось трапилося? – розгубилась Ольга. – Тітко Оля, здається мама… Вона там… Ольга побігла до будинку сусідів. Жінка увійшла в спальню і ахнула

Оля жила звичайним життям самотньої жінки. Мала будинок, невелике господарство, непогану для села роботу, а от родини не мала. Не склалось… Заміж вона виходила і навіть встигла розлучитися, але дітей у тому шлюбі у неї не було. Хоча вона і…

– Зіна! Ти де? – долинав з подвір’я голос сусідки Василини. – Тільки її не вистачало! І головне, коли? – подумала Зіна, коли вже все вирішила і лягла, щоб спокійно піти, – Зіна зітхнула, і сіла на ліжку. – Чого гукаєш? Тут я! – вигукнула вона у відповідь. Двері в сінях відчинилися, сусідка зайшла в кімнату Зіни. – Ти чого така стривожена? – Зіна здивовано, подивилася на Василину. – Ой, Зіна, тут таке біда… Така біда…, – повторювала сусідка. – Яка біда? – Зіна аж підвелася з ліжка, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Зіна! Ти де? – долинав з подвір’я голос сусідки Василини. – Тільки її не вистачало! І головне, коли? – подумала Зіна, коли вже все вирішила і лягла, щоб спокійно піти, – Зіна зітхнула, і сіла на ліжку. – Чого гукаєш? Тут я! – вигукнула вона у відповідь. Двері в сінях відчинилися, сусідка зайшла в кімнату Зіни. – Ти чого така стривожена? – Зіна здивовано, подивилася на Василину. – Ой, Зіна, тут таке біда… Така біда…, – повторювала сусідка. – Яка біда? – Зіна аж підвелася з ліжка, нічого не розуміючи

– Зіна! Чуєш? Ти де? – долинав з подвір’я голос сусідки Василини, і Зіна скривилася. – Тільки її не вистачало! І головне, коли? – подумала Зіна, коли вже все вирішила і лягла, щоб спокійно піти.  А що? Час вже! Вісімдесят…

Того літа Тетяна жила з мамою в селі. Від бабусі їм залишився старенький будиночок і вони майже все літо вирішили провести там. Якось Тетяна прийшла додому з вулиці і привела із собою песика. – Мамо, подивися якого собачку мені бабуся подарувала. – Яка ще бабуся здивувалась жінка. – І як його прогодувати? – Вона сказала, що гроші в хусточку загорнуті, а вона в підвалі, у баночці. Мати посміхнулась і не повірила доньці, але таки спустилася в підвал. Вона глянула на полицю й ахнула! Там дійсно стояла скляна баночка. Жінка не вірила своїм очам

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Того літа Тетяна жила з мамою в селі. Від бабусі їм залишився старенький будиночок і вони майже все літо вирішили провести там. Якось Тетяна прийшла додому з вулиці і привела із собою песика. – Мамо, подивися якого собачку мені бабуся подарувала. – Яка ще бабуся здивувалась жінка. – І як його прогодувати? – Вона сказала, що гроші в хусточку загорнуті, а вона в підвалі, у баночці. Мати посміхнулась і не повірила доньці, але таки спустилася в підвал. Вона глянула на полицю й ахнула! Там дійсно стояла скляна баночка. Жінка не вірила своїм очам

-Бабусю, а чого дядько Ігор каже, що ти вже дуже старенька? І що слаба… – запитала шестирічна дівчинка, залізши на ліжко, на якому лежала бабуся. Та підвелася, крекчучи, обклала себе подушками, щоб зайняти сидяче положення. -Правий дядько Ігор, адже я…

Так швидко Наталя ще ніколи не збиралася. Відклала блузку зі спідницею, вітровоку на випадок дощу, туфлі улюблені, навіть бутерброд в дорогу зробила і в холодильнику залишила. – Ось чого ти надумала їхати? Та ще й серед тижня, – бурчав чоловік Сашко після ситної вечері. – Ти б краще песика погодував пішов, аніж запитання ставити. Їду, і все. Хочу я. – Наталка, ти ж майже щомісяця їздиш! Та Наталю було вже не зупинити

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Так швидко Наталя ще ніколи не збиралася. Відклала блузку зі спідницею, вітровоку на випадок дощу, туфлі улюблені, навіть бутерброд в дорогу зробила і в холодильнику залишила. – Ось чого ти надумала їхати? Та ще й серед тижня, – бурчав чоловік Сашко після ситної вечері. – Ти б краще песика погодував пішов, аніж запитання ставити. Їду, і все. Хочу я. – Наталка, ти ж майже щомісяця їздиш! Та Наталю було вже не зупинити

Так швидко Наталя ще ніколи не збиралася. Відклала блузку зі спідницею, вітровку на випадок дощу, туфлі улюблені, навіть бутерброд у дорогу зробила і в холодильнику залишила. -Ось чого ти надумала їхати? Та ще й серед тижня, – бурчав чоловік Сашко…

Марина була найпомітнішою дівчиною в селі. Вона чула, як сусіди казали її матері: – Ну й дочка гарна в тебе, Рито. І очі, й фігура, і волосся. Все при ній. Заміж віддавайте за багатого. Не прогадайте! Мати плекала дочку, а батько частенько виказував їй за це: – Не балуй ти, Рито, нашу Маринку. Їй заміж скоро виходити, а вона ні зварити, ні пошити, і на город ні ногою. Кому буде така потрібна? Зовсім вже зі своєю красою! – Відчепись від дівки. Себе згадай в молодості. Та сталося все не так, як очікували

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина була найпомітнішою дівчиною в селі. Вона чула, як сусіди казали її матері: – Ну й дочка гарна в тебе, Рито. І очі, й фігура, і волосся. Все при ній. Заміж віддавайте за багатого. Не прогадайте! Мати плекала дочку, а батько частенько виказував їй за це: – Не балуй ти, Рито, нашу Маринку. Їй заміж скоро виходити, а вона ні зварити, ні пошити, і на город ні ногою. Кому буде така потрібна? Зовсім вже зі своєю красою! – Відчепись від дівки. Себе згадай в молодості. Та сталося все не так, як очікували

Марина була найпомітнішою дівчиною в селі. Ще зі шкільної лави вона розуміла, що вродлива і користувалася своєю чарівністю. Вона чула, як сусіди та колеги по роботі говорили її мамі: -Ну й дочка гарна в тебе, Рито. І очі, і фігура,…

Повернутись вверх