Пліткарка

Жіночий журнал

Олег з Марійкою одружилися. Через два дні після весілля, молодий разом з батьком, поїхали на заробітки в Польщу. І ось через три місяці Олег повернувся до молодої дружини! Він оцінив, як вона прибрала в квартирі, і яких смаколиків наготувала. Навіть млинців його улюблених насмажила свіженьких! Перші три дні були схожі на медовий місяць! Але потім сталося несподіване. – Олеже, я помітила, що ти зуби чистиш, а бризки летять на дзеркало! Ти хоча б витер їх, чи що, – раптом пробурчала Марія. Олег очі вирячив від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олег з Марійкою одружилися. Через два дні після весілля, молодий разом з батьком, поїхали на заробітки в Польщу. І ось через три місяці Олег повернувся до молодої дружини! Він оцінив, як вона прибрала в квартирі, і яких смаколиків наготувала. Навіть млинців його улюблених насмажила свіженьких! Перші три дні були схожі на медовий місяць! Але потім сталося несподіване. – Олеже, я помітила, що ти зуби чистиш, а бризки летять на дзеркало! Ти хоча б витер їх, чи що, – раптом пробурчала Марія. Олег очі вирячив від здивування

Початок сімейного життя в Олега з Марійкою був зовсім неромантичним. Через два дні після весілля молодий вирушив зі своїм батьком на заробітки в Польщу аж на три місяці. Його молодій дружині були вручені ключі від квартири. Батьки Олега до одруження…

Тетяна приїхала в гості до своєї тітки в місто. – Ну, показуй мені де кухня і де я спати буду! – сказала вона. Тітка Ліза глянула на великі картаті сумки Тетяни й запитала: – А що в них? – Ось у цих двох, продукти, – пояснила Тетяна. – Картопля, сало, м’ясо, сметана, молоко. Ну, всього не перерахуєш. Все своє, домашнє! Тут одяг мій. А в цій – найголовніше. Весільна сукня! Я ж чого до тебе приїхала? Чоловіка собі знайти! Бо ми з мамою без мужика вже не можемо на хазяйстві! Ліза рота відкрила від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна приїхала в гості до своєї тітки в місто. – Ну, показуй мені де кухня і де я спати буду! – сказала вона. Тітка Ліза глянула на великі картаті сумки Тетяни й запитала: – А що в них? – Ось у цих двох, продукти, – пояснила Тетяна. – Картопля, сало, м’ясо, сметана, молоко. Ну, всього не перерахуєш. Все своє, домашнє! Тут одяг мій. А в цій – найголовніше. Весільна сукня! Я ж чого до тебе приїхала? Чоловіка собі знайти! Бо ми з мамою без мужика вже не можемо на хазяйстві! Ліза рота відкрила від здивування

-Все заніс, – запитала Таня в чоловіка, який ледь поставив дві величезні картаті сумки в коридорі. -Так, дівчино, – сказав він. -Так. Раз, два… чотири. Ну молодець, мужик, наступного разу не викаблучуйся, – сказала вона. Чоловік якось аж зіщулився. -Так,…

Віра закінчувала з клієнткою, коли задзвонив телефон. Дзвінок, другий, третій. – Та хто там такий? – думала жінка. Щойно відвідувачка вийшла, телефон знову подав звук. – Так слухаю, – схвильовано сказала Віра. – Алло, Віра, це ти? – почула вона у слухавці. – Так, а з ким я розмовляю? – не зрозуміла вона. – Не впізнала? Це ж я твій дід, – раптом сказав незнайомець. – Який дід? – здивувалася Віра. – Дід Борис, – відповів співрозмовник. Віра застигла. – Цього не може бути. Діда Бориса давно не стало, – тільки й подумала жінка 

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра закінчувала з клієнткою, коли задзвонив телефон. Дзвінок, другий, третій. – Та хто там такий? – думала жінка. Щойно відвідувачка вийшла, телефон знову подав звук. – Так слухаю, – схвильовано сказала Віра. – Алло, Віра, це ти? – почула вона у слухавці. – Так, а з ким я розмовляю? – не зрозуміла вона. – Не впізнала? Це ж я твій дід, – раптом сказав незнайомець. – Який дід? – здивувалася Віра. – Дід Борис, – відповів співрозмовник. Віра застигла. – Цього не може бути. Діда Бориса давно не стало, – тільки й подумала жінка 

-Здрастуйте, Віро. Ви мене не знаєте, я вас також. Пишу на прохання вашого дідуся, сподіваюся, пам’ятаєте про нього, Бориса Миколайовича? Це не моя справа, я всього лише сусідка, але все ж таки ви онука, рідна, а зовсім не цікавитеся долею…

Галина весь день крутилася біля плити. Сьогодні у гості прийдуть друзі, Марина та Сергій. У двері подзвонили. – Я відкрию, – гукнув чоловік. Толік зустрів гостей і запросив до столу. Всі сіли за стіл, поїли. Настав час десерту, жінки пішли на кухню по тортик і довго не поверталися. – Йду, подивлюся, чому вони так довго, – сказав Толік Сергію. Чоловік вийшов у коридор, як раптом почув, що Галина з Мариною про щось розмовляють. Толік прислухався і застиг. Розмова була про нього

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина весь день крутилася біля плити. Сьогодні у гості прийдуть друзі, Марина та Сергій. У двері подзвонили. – Я відкрию, – гукнув чоловік. Толік зустрів гостей і запросив до столу. Всі сіли за стіл, поїли. Настав час десерту, жінки пішли на кухню по тортик і довго не поверталися. – Йду, подивлюся, чому вони так довго, – сказав Толік Сергію. Чоловік вийшов у коридор, як раптом почув, що Галина з Мариною про щось розмовляють. Толік прислухався і застиг. Розмова була про нього

– Ох, як же чудово, що ми нарешті зустрілися! – задоволено сказав Анатолій, дивлячись на компанію, що зібралася. – Давно не бачилися! Пригощайтеся! Я такого ляща засолив! Смакота! – Ага, ти засолив! – хмикнула дружина, але він не звернув на…

Світлана йшла з магазину і сіла відпочити на лавці. Нещодавно вона дізналася, що дуже заслабла. Навіть пачка гречки з буханцем хліба стали для неї тепер непосильною ношею… Раптом вона почула мелодійний дзвін. Скільки разів Світлана проїжджала повз церкву, але навіть з цікавості не заходила туди. А тут раптом несміливо зайшла і стала біля дверей. Пахло ладаном, свічки стояли перед іконами. Раптом хтось торкнувся її за плече. Світлана обернулася і застигла. Вона не вірила своїм очам

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана йшла з магазину і сіла відпочити на лавці. Нещодавно вона дізналася, що дуже заслабла. Навіть пачка гречки з буханцем хліба стали для неї тепер непосильною ношею… Раптом вона почула мелодійний дзвін. Скільки разів Світлана проїжджала повз церкву, але навіть з цікавості не заходила туди. А тут раптом несміливо зайшла і стала біля дверей. Пахло ладаном, свічки стояли перед іконами. Раптом хтось торкнувся її за плече. Світлана обернулася і застигла. Вона не вірила своїм очам

Світлана з чоловіком прожили дев’ятнадцять років. Усі вважали, що у них міцний і щасливий шлюб. Та й сама Світлана думала так само, незважаючи на те, що дітей у них не було. Багато років тому їй сказали, що ніколи не буде……

Віра прасувала одяг, коли в двері подзвонли. Жінка поспішила відкрити. – Здрастуйте, вам кого? – запитала Віра, побачивши перед собою незнайому молоду дівчину. -Якщо ви Віра, то вас, – відповіла дівчина. – А ви хто? Я вас ніколи раніше не бачила, – здивувалася жінка. – А я дружина вашого чоловіка, – раптом сказала незнайомка. – Ви щось плутаєте, я дружина Віктора, – пояснила Віра. – Ні, це ви плутаєте, – єхидно сказала дівчина. Віра здивовано дивилася на незнайомку, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра прасувала одяг, коли в двері подзвонли. Жінка поспішила відкрити. – Здрастуйте, вам кого? – запитала Віра, побачивши перед собою незнайому молоду дівчину. -Якщо ви Віра, то вас, – відповіла дівчина. – А ви хто? Я вас ніколи раніше не бачила, – здивувалася жінка. – А я дружина вашого чоловіка, – раптом сказала незнайомка. – Ви щось плутаєте, я дружина Віктора, – пояснила Віра. – Ні, це ви плутаєте, – єхидно сказала дівчина. Віра здивовано дивилася на незнайомку, нічого не розуміючи

Віра була симпатичною скромною дівчиною. Її подружки вже з восьмого класу почали зустрічатись з хлопчиками, а вона, нецілована дівчина, весь досвід особистого життя якої обмежувався прогулянками за ручку з однокласником Андрійом, та й той якось непомітно випарувався. Після школи вона…

Галина готувала плов, коли з роботи повернувся Олег. – Нам потрібно серйозно поговорити, – сказала дружина, коли чоловік зайшов на кухню. – Я тебе слухаю, – відповів він і сів за стіл. – Сніжана мені все розповіла. Розповіла, що ти мені зраджував, – раптом сказала Галя. – Ну й що? – єхидно посміхнувся Олег. – Думаєш, що я зараз все заперечуватиму? І твої пригоди для мене – таємниця? – Які пригоди? – здивувалася Галина. – Не прикидайся! Я знаю твою таємницю! – вигукнув чоловік. Галина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина готувала плов, коли з роботи повернувся Олег. – Нам потрібно серйозно поговорити, – сказала дружина, коли чоловік зайшов на кухню. – Я тебе слухаю, – відповів він і сів за стіл. – Сніжана мені все розповіла. Розповіла, що ти мені зраджував, – раптом сказала Галя. – Ну й що? – єхидно посміхнувся Олег. – Думаєш, що я зараз все заперечуватиму? І твої пригоди для мене – таємниця? – Які пригоди? – здивувалася Галина. – Не прикидайся! Я знаю твою таємницю! – вигукнув чоловік. Галина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Той, хто скаже, що до шлюбу Олег підходив винятково розважливо, буде неправий. Зовсім неправий. До Галини він відчував щиру симпатію. Ні, ну а як чоловікові без симпатії? Не вийде нічого! А Галя нічого така була – як треба. Все при…

Микола підстрибуючи підбіг до сусідки, яка виходила з підʼїзду. – Давайте допоможу Ганно Іванівно, – простягнув він руку до мішка зі сміттям. – Та не треба, Миколо Степановичу, я сама. Хоч свіжим повітрям подихаю. Ганна Іванівна у свої сорок три роки здивувала всіх. Вийшла заміж за чоловіка на п’ятнадцять років молодшого і народила дитину. – Може це і неважливо, – раптом сказав Микола. – Але вже другий тиждень вашого чоловіка привозить молода дівчина. Він цілує їй руку і, озираючись, біжить до під’їзду. Ганна так і застигла з мішком у руках

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола підстрибуючи підбіг до сусідки, яка виходила з підʼїзду. – Давайте допоможу Ганно Іванівно, – простягнув він руку до мішка зі сміттям. – Та не треба, Миколо Степановичу, я сама. Хоч свіжим повітрям подихаю. Ганна Іванівна у свої сорок три роки здивувала всіх. Вийшла заміж за чоловіка на п’ятнадцять років молодшого і народила дитину. – Може це і неважливо, – раптом сказав Микола. – Але вже другий тиждень вашого чоловіка привозить молода дівчина. Він цілує їй руку і, озираючись, біжить до під’їзду. Ганна так і застигла з мішком у руках

-Марічка, почекай, – зупинив Микола Степанович дівчину. Та застигла на місці. -Що хочете? Я на заняття запізнююся. -Ех, Марічка, що ж ти робиш? – похитав головою пенсіонер. – Батьки тільки поїхали, а ти влаштувала вдома не зрозумій що. Марічка з…

Ірина повернулася додому, і залишивши машину біля воріт, увійшла до будинку. З кухні вийшов чоловік із викруткою в руках. – Ну, як посиділи? – запитав він. – Добре посиділи. Як діти? – усміхнулася Ірина. – Буряки пропололи, – посміхнувся Павло. – Потім допомогли мені порати і гуляти пішли. Павло уважно подивився на Ірину і додав: – Ти така задумана. Щось сталося? Ірина нічого не відповіла. – Ти якась дивна. Кажи, що сталося, – занепокоївся чоловік. – Олена мені дещо сказала, – почала Ірина. Павло напружився, приготувавшись до найгіршого 

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина повернулася додому, і залишивши машину біля воріт, увійшла до будинку. З кухні вийшов чоловік із викруткою в руках. – Ну, як посиділи? – запитав він. – Добре посиділи. Як діти? – усміхнулася Ірина. – Буряки пропололи, – посміхнувся Павло. – Потім допомогли мені порати і гуляти пішли. Павло уважно подивився на Ірину і додав: – Ти така задумана. Щось сталося? Ірина нічого не відповіла. – Ти якась дивна. Кажи, що сталося, – занепокоївся чоловік. – Олена мені дещо сказала, – почала Ірина. Павло напружився, приготувавшись до найгіршого 

– Пощастило тобі, Оленко, – із заздрістю помітила Тетяна. – Ой, та годі тобі, – відмахнулася Олена, поправляючи комірець дорогої блузки. – Виїхати зможе будь-хто, головне бажання. Вона оглянула своїх подруг дитинства, Тетяну та Ірину, а потім задоволено усміхнулася. Вони…

Олексій повернувся додому сумним. – Що сталося? – занепокоїлася дружина. – З роботи звільнили, – тихо сказав Олексій. – І що ж нам тепер робити? – запитала Олена. – Щось придумаємо, – сказав він і обійняв дружину. Думати довго не довелося, поїхав Олексій на заробітки. Чоловік працював вже декілька місяців, коли одного вечора на його телефон прийшло повідомлення. Писала дружина. Олексій прочитав смс і застиг. – Цього не може бути, – тільки й подумав він

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій повернувся додому сумним. – Що сталося? – занепокоїлася дружина. – З роботи звільнили, – тихо сказав Олексій. – І що ж нам тепер робити? – запитала Олена. – Щось придумаємо, – сказав він і обійняв дружину. Думати довго не довелося, поїхав Олексій на заробітки. Чоловік працював вже декілька місяців, коли одного вечора на його телефон прийшло повідомлення. Писала дружина. Олексій прочитав смс і застиг. – Цього не може бути, – тільки й подумав він

“Вибач. Я йду від тебе. Більше не можу обманювати тебе . Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама», – Олексій прочитав смс від дружини “Ось негідниця, – подумав чоловік, – ну гаразд я, а як дітям без…

Повернутись вверх